Рішення № 28322300, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/15432-2012 25.12.12

За позовом Приватного підприємства «Сільвер-Фуд»

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон»

Про стягнення 25 042,18 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Матковський Я.В., предст.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 25.12.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 25 042,18 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/15432-2012. Розгляд справи було призначено на 22.11.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 розгляд справи було відкладено до 11.12.2012, з метою виконання сторонами вимоги суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 розгляд справи було відкладено до 25.12.2012, з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судовому засіданні 25.12.2012 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що ним було перераховано відповідачу 24 948,00 грн. у якості передоплати за поставку відповідачем товару, але відповідачем товар поставлений позивачу не був і кошти ним не повернуті.

Відповідач у судове засідання 25.12.2012 своїх представників не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Про проведення судових засідань повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, а також представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 243 від 02.03.2012 на суму 24 948,00 грн., позивачем було перераховано на користь відповідача 24 948,00 грн. за призначенням платежу: оплата за кришку згідно рахунку № 44 від 01.03.2012, згідно рахунку.

Як зазначав позивач у позові, вказані кошти були перераховані ним відповідачу в якості оплати за кришку твіст-офф з логотипом, але угод між ним та відповідачем щодо поставки -не укладалось.

11.09.2012 позивач звернувся з письмовою вимогою № 1 до відповідача, направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 5708 від 11.09.2012 та описом вкладеного у цінний лист, в якій просив здійснити поставку кришки твіст-офф з логотипом на суму 24 948,00 грн.

20.09.2012 позивач звернувся з письмовою вимогою № 2 до відповідача, направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 6975 від 20.09.2012 та описом вкладеного у цінний лист, в якій наголошуючи на тому, що поставка криши на суму 24 948,00 грн. здійснена відповідачем не була, просив повернути перераховані згідно платіжного доручення № 243 від 02.03.2012 кошти в сумі 24 948,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, оскільки відповідачем не було повернуто перераховані кошти в сумі 24 948,00 грн., товар поставлений також не був, а тому він і звернувся до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 № 18, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки у спрощений спосіб.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 24 948,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Проте, відповідачем не було поставлено товар на суму 24 948,00 грн., у зв'язку з чим позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, заявив відповідачу про повернення останнім 24 948,00 грн. коштів, на які не було поставлено товар по договору, направивши відповідну письмову вимогу. Але відповідачем сума у розмірі 24 948,00 грн. повернута позивачу у строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (7 днів з моменту виставлення відповідної вимоги)- не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 24 948,00 грн. грошових коштів, на які товар не було поставлено відповідачем -є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 67,55 грн. та 26.63 грн. інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по поверненню відповідачу грошових коштів в сумі 24 948,00 грн., відповідне прострочення відбувалось з 28.09.2012 (згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України) по 30.10.2012 (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно), а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 3% річних.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів24948.0028.09.2012 - 30.10.2012333 %67.55 Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 0,00 грн., а отже стягненню не підлягає.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу28.09.2012 - 30.10.2012249481.0000.00

За таких обставин, суд задовольняє позов частково, а саме: в частин стягнення 24 948,00 грн. основного боргу та 67,55 грн. 3% річних. Вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон»(ЄДРПОУ 35264915, місцезнаходження: 01004 м.Київ, вул. Крутий Узвіз, б. 6/2 літ. А) на користь Приватного підприємства «Сільвер Фуд» (код ЄДРПОУ 25585332; місцезнаходження: 19700 Черкаська обл., м. Золотоноша, вул.. Обухова, 56 ) грошові кошти в сумі 24 948 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп. , 3% річних в сумі -67 (шістдесят сім) грн. 55 коп., а також 1 607(одну тисячу шістсот сім) грн. 79 коп. судового збору. В іншій частині позову -відмовити.

3. Повернути Приватному підприємству «Сільвер Фуд»(код ЄДРПОУ 25585332; місцезнаходження: 19700 Черкаська обл., м. Золотоноша, вул.. Обухова, 56 ) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп. Підставою повернення є рішення суду, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік