Рішення № 28322209, 29.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "24" грудня 2012 р. по справі №5004/1454/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

про стягнення 66 057,26грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Пількевич В.В., дов. від 16.03.2012р. №14-353

від відповідача : Ткачук А.А., дов. від 22.11.2012р. №4498

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 17.12.2012р. оголошено перерву згідно ст. 77 ГПК України до 24.12.2012р. до 14:00год. для ознайомлення з поданими в судовому засіданні 17.12.2012р. додатковими доказами.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про стягнення 66 057,26грн., в т.ч. 16 825,22грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2537/11 за період з 14.11.2011р. по 18.01.2012р. згідно п. 7.2. договору, 42 911,88грн. 7% штрафу за прострочення платежу згідно п. 7.2. договору, 3 071,26грн. інфляційних втрат за період з листопада 2011р. по лютий 2012р., 3 248,90грн. річних за період з 14.11.2011р. по 16.01.2012р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті природного газу згідно договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2537/11, а саме, із значним порушенням встановленого договором строку.

Відповідач у поясненнях від 30.11.2012р. №4572 (вх. №01-29/15624/12 від 03.12.2012р.) позов заперечує, мотивуючи тим, що за поставлений згідно договору №14/2537/11 природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, ПТМ "Ковельтепло" повністю розрахувалось на суму 613 026,80грн., що стверджується платіжними дорученнями №41 від 16.01.2012р. на суму 100 000,00 грн., №42 від 16.01.2012р. на суму 13 026,80грн., №46 від 18.01.2012р. на суму 500 000,00 грн.

Вказує, що згідно договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2537/11 газ, що постачався за цим договором, використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Зазначає, що розрахунки за спожитий природний газ проводяться на підприємстві відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1082 від 03.12.2008р. "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ". Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання. З 01.12.2009р. плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за використаний природний газ. По мірі надходження коштів на рахунок і здійснювалась проплата за спожитий природний газ.

Однак, заборгованість споживачів за теплову енергію станом на 01.11.2011р. становила 5 632 900 грн.

Згідно Довідки серії АБ №443165 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство теплових мереж "Ковельтепло" належить до комунальної власності, основним видом діяльності якого є забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Звертається до суду з клопотанням №4573 від 30.11.2012р. про зменшення розміру пені згідно з п.3 ст. 83 ГПК України, п.1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України до 10%. Клопотання мотивує тим, що ПТМ "Ковельтепло" є основним в місті Ковелі виробником і надавачем послуг по теплопостачанню населенню, бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності. Несвоєчасні розрахунки споживачів за теплову енергію та підігрів води призводять до неможливості здійснення своєчасної оплати підприємством в повній мірі вартості енергоносіїв.

Посилаючись на п.1 ст.614 ЦК України, п.п. 7.1 , 8.1 договору №14/2537/11 від 30.09.2011р., вказує на відсутність вини підприємства та те, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс мажорних обставин.

Зазначає, що на даний час підприємство знаходиться у фінансово - економічній скруті. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012 року підприємство отримало збитки на суму 388 000грн. Основним споживачем природного газу, що був переданий підприємству, є населення, яке не здійснює своєчасних розрахунків за спожити комунальні послуги. Станом на 01.11.2012 року заборгованість споживачів за теплову енергію перед комунальним підприємством "Ковельтепло" становить 5 891 400грн., в т.ч. безпосередньо борг населення складає 4 397 400грн.

Станом на 01.11.2012р. заборгованість ПТМ «Ковельтепло» за спожитий природний газ становить 12 384 800 грн., в тому числі погоджений підприємству обсяг заборгованості територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Волинської області з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню 11 182 700грн., який підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, невідшкодовані з Державного бюджету України пільги і субсидії населенню складають 557 000,00грн.

Вказує, що в зв'язку із заборгованістю споживачів за теплову енергію для поповнення обігових коштів підприємство змушене брати кредити в банку для проведення розрахунків за енергоносії та нести витрати по сплаті відсотків. Станом на 01.01.2012р. заборгованість підприємства по кредитах становила 178 500 грн. На даний час кредити погашені. Це теж свідчить про те, що підприємство намагається,залучивши додаткові кошти, належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.

Заперечує вимогу в частині стягнення 7% від штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 42 911,88грн. з огляду на те, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 15.03.2011р. № 01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов : якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

В даному випадку предметом спору виступає стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті переданого останнім природного газу для виробництва теплової енергії, зобов'язання ПТМ «Ковельтепло" перед НАК "Нафтогаз України" носять грошовий характер, а штрафні санкції, визначені ст. 231 ГК України та нараховані позивачем у розмірі 7% від суми заборгованості застосовуються лише у разі прострочення виконання боржником не грошового зобов'язання.

Вважає, що у позивача НАК "Нафтогаз України" відсутні правові підстави для застосування до відповідача ПТМ "Ковельтепло" штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України.

Посилається на позицію Вищого господарського суду України ( постанова від 17.03.2011р. №2/556); господарського суду Волинської області по справі № 5004/2114/11 за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 1 188 257,14 грн. (рішення від 10.11.2011р.).

Долучає до матеріалів справи копії звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012року, інформації про стан розрахунків за теплову енергію по підприємству на 01.11.2012р., інформацію про стан розрахунків за природний газ по підприємству на 27.11.2012р., інформацію про проведену претензійно-позовну роботу по ПТМ "Ковельтепло" у 2012р.

Розгляд спору відкладався згідно ст.77 ГПК України у зв'язку з поданням додаткових доказів безпосередньо в судовому засіданні.

В судовому засіданні 17.12.2012р. представник відповідача вдруге звернувся до суду з клопотанням від 17.12.2012р. №4602 про зменшення розміру пені до 10% та просить відмовити позивачу у стягненні 7% штрафу у розмірі 42 911,88грн., посилаючись на п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України.

Вказує на те, що розмір неустойки є значним, водночас, сума основного боргу сплачена, а тому є підстави для зменшення розміру пені.

Зазначає, що на підприємстві з боржниками постійно проводиться претензійно - позовна робота. Станом на 01.11.2012р. до Ковельського міськрайонного суду з січня 2012 року подано 781 судові накази та позовні заяви на загальну суму 1474,0 тис. грн, до господарського суду Волинської області з січня 2012р. подано 8 позовних заяв на суму 740,8 тис. грн. Підприємство також вдається до всіх методів впливу на добровільній основі: поквартирний обхід і безпосереднє спілкування з боржниками, звернення через листи - прохання про необхідність сплати заборгованості.

Таким чином , беручи до уваги ту обставину, що заборгованість за природний газ сплачено повністю, низьким рівнем оплати житлово - комунальних послуг населенням та іншими споживачами, та враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання з оплати ПТМ "Ковельтепло", незначності прострочення у виконанні зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання підприємством, скрутний майновий стан , а також зважаючи на відсутність вини підприємства та відсутність доказів заподіяння збитків позивачу порушенням договірних зобов'язань в частині оплати, та враховуючи, що в якості компенсації за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу до стягнення підлягають 3 % річних та інфляційні втрати, просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10 %.

Заперечує вимогу позивача в частині стягнення 42 911,88грн. штрафу, посилаючись на те, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань врегульовано Законом № 543-96 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту,що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ (Постанова Верховного Суду України від 07.11.2011р. № 3-121 в справі №5002-2/5109-2010).

Стверджує, що розмір неустойки не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Долучає до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду України від 07.11.2011р.

В судовому засіданні 17.12.2012р. оголошено перерву згідно ст. 77 ГПК України до 24.12.2012р. до 14:00год. для ознайомлення з поданими в судовому засіданні 17.12.2012р. додатковими доказами.

В судовому засіданні 24.12.2012р. представник позивача у поясненнях від 24.12.2012р. просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування своїх пояснень вказує, що статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасне виконання умов спірного договору Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (позивач по справі) в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки.

Вказує, що вдповідач не наводить жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, а отже, оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не вправі зменшувати розмір нарахованої пені.

Вважає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 1.1 Договору від 31.01.11 №14/2537/11 продавець зобов'язувався передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідач, всупереч умовам зазначеного договору, прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому пеню нараховано правомірно.

Зауважує, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто, позивач, як державне підприємство, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року.

Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Зазначає, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами договорів.

Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

В заперечення доводів відповідача щодо стягнення 7% штрафу долучає постанови Верховного Суду України від 09.04.2012р. та 27.04.2012р., якими висловлена правова позиція щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Долучає до матеріалів справи копії балансу станом на 30.06.2012р., звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2012р.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

30 вересня 2011року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз" (продавець) та підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 з додатковими угодами №1 від 30.09.2011р. №14/2537/11, №2 від 30.09.2011р. №14/2537/11, згідно з якими продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 7 836,0тис.куб.м., в т.ч. по місяцях кварталів згідно графіку.

Пунктом 5.2. договору обумовлено ціну природного газу 4 042,76грн. за 1000 куб.м. природного газу.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 30.09.2011р. внесено зміни до п.5.2. договору №14/2537/11 від 30.09.2011р. та встановлено ціну природного газу з 01.10.2011р. в розмірі 4 139,57грн. за 1000 куб.м. природного газу.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 30.09.2011р. внесено зміни до п.5.2 договору №14/2537/11 від 30.09.2011р. та встановлено ціну природного газу з 11.10.2011р. в розмірі 3 449,64грн. за 1000 куб.м. природного газу.

На виконання умов договору позивач впродовж жовтня 2011р. поставив відповідачу природний газ в кількості 151.929 тис.куб.м на суму 613 026,80грн.

Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості стверджується долученими до матеріалів справи актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2011р., підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.1, 2, ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст.9 ЦК України та ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Платіжними дорученнями №№41, 42 від 16.01.2012р. на суму 100 000грн. та 13 026,80грн. та №46 від 18.01.2012р. на суму 500 000,00грн. стверджується погашення заборгованості в повному обсязі в загальній сумі 613 026,80грн. до звернення кредитора з позовом до суду.

Проте, оплата природного газу, отриманого по договору купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р., була проведена не своєчасно та в порушення умов п. 6.1 договору.

Згідо зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору (п.7.2.), у разі порушення покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 14.11.2011р. по 18.01.2012р. в розмірі 16 825,22грн. з урахуванням обмежень, встановлених п.6 ст.232 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ".

Зважаючи на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 16 825,22грн. за період з 14.11.2011р. по 18.01.2012р. згідно ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 договору.

Крім того, у п. 7.2 купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. сторони обумовили і відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення виконання зобов'язань по оплаті понад 30 днів.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного суду України "Про стягнення боргу" №3-88гс11 від 09.04.2012р., від 27.04.2012р. що є обов'язковими для судів в силу ст. 11128 ГПК України.

Сторони у договорі купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки у формі пені та штрафу.

Договір купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. сторонами підписаний без зауважень, у встановленому законом порядку недісним не визнано.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розрахунок нарахування пені та 7% штрафу перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

З огляду на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42 911,88грн. 7% штрафу за прострочення платежу згідно ст.ст. 230-231 ГК України, ст.ст. 549, 627 ЦК України та п. 7.2. договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності із пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом досліджено, що на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань вплинуло не отримання відповідачем субвенції з бюджету, а також заборгованість населення та організацій по сплаті послуг за теплопостачання. Крім того, сума основного боргу відповідачем сплачена повністю, а прострочення виконання зобов'язань по оплаті становить незначний період.

Згідно із п.1.1. Статуту, затвердженого рішенням виконкому Ковельської міської ради №91 від 21.02.2006р., відповідач є комунальним підприємством, створеним за рішенням Ковельської міської ради від 20.10.1999р. №13/17, власником майна виступає Ковельська міська рада. За договором поставки природного газу, укладеним між позивачем і відповідачем, природний газ поставлявся для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та іншими споживачами.

Станом на 01.11.2012 року заборгованість населення перед відповідачем становила 5891,4 тис.грн., заборгованість ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.2012р. перед постачальниками природного газу 12384,8 тис. грн. При цьому, не відшкодовані ПТМ "Ковельтепло" з держбюджету пільги і субсидії населенню у розмірі 5 570тис. грн. та різницю в тарифах на суму 111 827,00тис. грн.

Наведені обставини підтверджуються: інформацією про стан розрахунків за природний газ по ПТМ "Ковельтепло" станом на 27.11.2012р.(а.с.73), інформацією про стан розрахунків за теплову енергію по ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.2012р., звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012р.

Враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання з оплати відповідачем, нетривале прострочення у виконанні зобов'язання, повну оплату отриманого газу, а також зважаючи на відсутність доказів заподіяння збитків позивачу порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати, та враховуючи, що в якості компенсації за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу судом задоволено вимогу про стягнення з відповідача процентів річних, збитків, завданих інфляцією, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір заявлених до стягнення пені та 7% штрафу до 50% і стягнути їх у розмірі 8 412,03 грн. та 21 455,94грн. відповідно.

При цьому судом врахована правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2012р. по справі №5004/260/12, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. по справі №5004/635/12.

У зв'язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення пені до 8 412,03грн. та 7% штрафу до 21 455,94грн., в позові про стягнення 8 413,19грн. пені та 21 455,94грн. 7% штрафу слід відмовити.

Суд не приймає твердження відповідача про обмеження розміру пені і штрафу з посиланням на ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки вказаним законом обмежено розмір пені.

При цьому чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у встановлений строк, що не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

На цьому зауважено Вищим господарським судом України у постанові від 09.02.2011р. по справі №25/46-10-1432.

Суд не приймає і заперечення відповідача про безпідставність застосування санкції у вигляді штрафу, як такої, що суперечить ч. 2 ст. 231 ГК України і може бути застосована лише за порушення, що не є грошовими.

В даному випадку частиною 2 статті 231 ГК України встановлена законна неустойка, яка застосовується за умов, визначених правовою нормою.

Позивач в даному випадку звертається з вимогою про стягнення договірної неустойки у формі штрафу відповідно до п. 7.2. договору, який є чинним, сторонами не оспорений, зміни до нього в цій частині не вносились, а тому є обов'язковим для виконання в силу ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 071,26грн. інфляційних втрат та 3 248,90грн. 3% річних за період з 15.01.2011р. по 18.01.2012р.

Водночас, при перевірці розрахунку інфляційних нарахувань за період з 15.11.2011р. по 18.01.2012р. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що інфляційні нарахування за вказаний період становлять 3 065,13грн., тому в позові в частині стягнення з відповідача 6,13грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Отже, враховуючи те, що оплата здійснена відповідачем з порушенням умов п. 6.1 договору, підлягає до задоволення вимога позивача щодо стягнення 3 065,13грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2011р. по 18.01.2012р. та 3 248,90грн. 3% річних за період з 15.11.2011р. по 18.01.2012р. згідно ст.625 ЦК України.

Оскільки спір, в частині задоволених вимог, до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,32грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 551, 599, 610, 611, 612, 625,655 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м.Ковель, вул. Володимирська, 97а, код ЄДРПОУ 30514446

на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720

8 412,03грн. пені, 21 455,94грн. штрафу, 3 065,13 грн. інфляційних втрат, 3 248,90грн. річних, 1 609,32 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Всього - 37 791,32грн.

3. У стягненні 8 413,19грн. пені, 21 455,94грн. штрафу, 6,13грн. інфляційних втрат, відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

29.12.2012р.

Суддя Філатова С. Т.