Ухвала суду № 28318749, 27.12.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви

"27" грудня 2012 р. вих. № 01.01-13/ / 2012

Суддя господарського суду Херсонської області Сулімовська М. Б., розглянувши матеріали

за заявою: Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

до: Приватного підприємства "М'ясо Херсонщини", с.Долматівка Голопристанського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 35469147

про порушення справи про банкрутство

в с т а н о в и в:

Кредитор Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника приватного підприємства "М'ясо Херсонщини", с.Долматівка Голопристанського району Херсонської області в порядку статей 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дослідивши матеріали заяви, суд відмовляє у її прийнятті з огляду на наступне.

Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності (ст. 1 Закону про банкрутство).

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що боржник це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, крім іншого, недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій не може являтись основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження у справі про банкрутство боржника.

Згідно із ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковий кодекс України (стаття 8) визначає види податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких міститься у ст.ст. 8-10 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Податкового кодексу України загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

Отже, передбачені Податковим кодексом України пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних, місцевих податків і зборів не включені.

Про наведене вище йдеться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" (пункт 17), а також свідчить практика Вищого господарського суду України у справах про банкрутство.

Відповідно до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство приватне підприємство "М'ясо Херсонщини" має податковий борг у розмірі 400761 грн. 61 коп., з яких 289974 грн. 54 коп. основного платежу, 79657 грн. 41 коп. штрафних санкцій і 31129 грн. 66 коп. пені.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1073,00 грн., отже 300 мінімальних розмірів заробітної плати становлять 321900,00 грн. Таким чином основний борг боржника (крім штрафу та пені) становить 289974 грн. 54 коп., тобто менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство можливе при наявності певного предмету спору.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника є меншими 300 мінімальних розмірів заробітної плати, а решту вимог складають штрафні санкції за порушення податкового законодавства, такі вимоги не відносяться до переліку податків та зборів, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, а тому наявність таких вимог не може бути підставою для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом.

Крім цього суд звертає увагу на наступне.

Відповідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Положеннями ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.

В даному випадку копій розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, до яких належать платіжні вимоги, а також виконавчих документів до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, заява кредитора про порушення справи про банкрутство не містить реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання, як вище зазначено, до заяви не надано копії неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, який був би доказом неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами. Інші засоби доказування цієї обставини не можуть бути прийняті відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

1. У прийнятті заяви Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "М'ясо Херсонщини" відмовити.

2. Заяву та додані матеріали (всього на 39 арк.) повернути кредитору.

Суддя М.Б. Сулімовська