Рішення № 28318646, 25.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.12р. Справа № 33/5005/9783/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "АКТА", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 161 грн. 52 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Пасько А.О. - довіреність від 02.02.2011 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "АКТА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 42 833,25 грн. -заборгованості, 3302,87 грн. -пені, 1000,00 грн. -штрафу, 911,49 грн. -3 % річних, 113, 91 грн. -інфляційних та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 2/М/А-530 від 05.01.2012р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня по квітень 2012 р.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у призначені судові засідання 06.12.2012 р., 25.12.2012 р. не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає, що відповідач повідомлений судом про час і місце розгляду справи належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012, 06.12.2012 р. р. були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в

позовній заяві та у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (49000, АДРЕСА_1), отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні 25.12.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "АКТА" (орендодавець) і Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 2/М/А-530 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування (оренду) частину нежитлового приміщення в Торговельно -розважальному комплексі (ТРК) "Мост-сіті центр" площею 10,4 кв.м., відзначену на схемі (Додаток №1), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 надалі "об'єкт оренди".

Згідно п. 1.2. Договору "Об'єкт оренди" передається по акту приймання -передачі для організації і здійснення в ньому комерційної діяльності згідно Додатку №2, який є невід'ємною частиною данного Договору.

Пунктом 2.1. Договору розмір орендної плати, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі "Об'єкту оренди" до моменту припинення даного Договору, розраховується за визначеною сторонами в договорі формулою.

Відповідно до п. 2.3. Договору орендар вноситьна розрахунковий рахунок орендодавця суму в розмірі 43 144,74 грн., в т.ч. ПДВ 20 %, якавраховується по данному Договору наступним чином:

- 14 381,58 грн. -орендна плата за перший календарний місяць, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі "Об'єкту оренди". Вказану суму орендар вносить на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 17.02.2012 року (враховуючи, що фактично "Об'єкт оренди" був переданий Відповідачу 20.01.2012 року, то першим календарним місяцем був лютий 2012 року);

- 28 763,16 грн. є завдатком, який у разі порушення або невиконання (неналежного виконання) орендарем своїх зобов'язань за даним договором, в тому числі: наявності у орендаря прострочення по оплаті будь-яких платежів за даним договором, відмови від оренди, поверненню не підлягає. Крім того, орендодавець має право вимагати у орендаря виконання всіх фінансових та інших зобов'язань не залежно від суми утриманого завдатку. Даний завдаток сплачується орендарем в строк до 17 січня 2012 року.

Відповідно до п. 2.5. Договору орендодавець зобов'язаний виставляти рахунки орендарю в період з 20 по 30 число кожного місяця за наступний місяць, в якому орендар буде користуватися "об'єктом оренди " та передавати акти виконаних робіт в період з 20 по 30 число кожного місяця за поточний місяць. Орендна плата, яка розраховується відповідно до п. 2.1. данного Договору, сплачується орендарем не пізніш 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця. Моментом отримання рахунка вважається дата отримання його під розпис, уповноваженою особою орендаря.

На виконання умов Договору, 13.01.2012 року позивачем була перерахована на розрахунковий рахунок орендодавця сума завдатку в розмірі 28 763,16 грн.

Днем виконання зобов'язань по сплаті усіх платежів є день зарахування суми платежу на розрахунковий рахунок банку орендодавця (п. 2.8. Договору).

Згідно п. 3.3.2. Договору орендатор зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, передбачену даним Договором.

В порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди відповідачем не була сплачена орендна плата з січня по квітень 2012 року у передбачені договором строки.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2012 року відповідачем надана позивачу заява вх.№210 від 21.02.2012 року, згідно якої відповідач просив розірвати укладений між

сторонами Договір оренди та звільнити від виконання зобов'язань, які виникли до припинення даного договору (а.с. 34).

У відповідь на дану заяву позивачем було надано відповідачу лист № 58 від 11.04.2012, згідно якого Позивач повідомляв про можливість розірвання укладеного між сторонами договору з 21.02.2012 року у випадку погашення Відповідачем існуючої заборгованості по оплаті орендної плати, однак відповідачем не було надано жодної відповіді на даний лист та не сплачена заборгованість та штрафні санкції за договором (36-38).

Згідно п. 5.4. Договору Позивач має право розірвати договір в одноособовому порядку та вимагати повернення йому об'єкта оренди у встановлені ним строки у випадках порушення Відповідачем умов Договору, у разі порушення зобов'язання Відповідача з виплати орендної плати.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність заборгованості Відповідача по оплаті орендної плати, Позивач розірвав Договір в односторонньому порядку в зв'язку з грубим порушенням Відповідачем умов укладеного Договору оренди.

Враховуючи дані обставини, та приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір оренди діяв до 17.04.2012 року, Позивачем були надані Відповідачу наступні рахунки: №2/М/А-5301211-6932 від 20.01.2012 року - орендна плата за січень 2012 року в розмірі 5 567,06 грн.; №2/М/А-5300112-6931 від 20.01.2012 року -орендна плата за лютий 2012 року в розмірі 10 414,25 грн.; №2/М/А-5300112-8682 від 20.01.2012 року -орендна плата за лютий 2012 року в розмірі 3 967,33 грн.; №2/М/А-5300212-8683 від 20.02.2012 року -орендна плата за березень 2012 року в розмірі 14 613,23 грн.; №2/М/А-5300312-8684 від 20.03.2012 року -орендна плата за квітень 2012 року в розмірі 8 271,38 грн. на загальну суму 42 833,25 грн. (а.с. 26-30).

На момент розгляду справи загальна заборгованість Відповідача складає 42 833,25 грн., доказів оплати відповідачем не надано.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 654 Цивільного кодексу України також встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи з аналізу вищезазначених вимог закону та положень Договору оренди, він є дійсним до моменту припинення строку дії даного договору або його розірвання у передбачених договором та діючим законодавством випадках та порядку.

Враховуючи той факт, що між Сторонами не було укладено Угоди про розірвання договору оренди, а також Відповідачем не було підписано та передано за актом приймання-передачі об'єкт оренди, то протягом лютого-квітня 2012 року договір діяв, і всі зобов'язання за цим договором, включаючи сплату орендної плати, мали виконуватись належним чином.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, визначає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 615 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 42 833,25 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строків, обумовлених даним Договором оренди, орендар, по письмовій вимозі орендодавця, виплачує на користь останнього пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день такої просрочки. Крім того, якщо просрочка по сплаті орендної плати становить більше 5-ти банківських днів, то орендар повинен сплатити (крім пені) штраф в розмірі 1 000 грн.

Позивач відповідно до розрахунку просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3302,87 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 000,00 грн. Суд перевіривши розрахунок пені та штрафу вважає, що його таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 113, 91 грн., 3% річні в сумі 911,49 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, господарський суд вважає, його таким, що підлягає задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 42 833,25 грн. -заборгованості, 3302,87 грн. -пені, 1000,00 грн. -штрафу, 911,49 грн. -3 % річних, 113, 91 грн. -інфляційних.

За ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, позивачем відповідно до квитанції № ПН1207 від 09.11.2012р. (а.с. 9) сплачена сума судового збору у розмірі 24,00 грн. та до платіжного доручення № 1010 від 29.08.2012 р. сплачена сума судового збору у розмірі 1653,00 грн.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Місячний розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік, затверджений Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року N 4282-VI, станом на 1 січня 2012р. складає 1073,00 грн.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 1609, 50 грн.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким, відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 67,50 грн., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "АКТА" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 31384531) суму 42 833,25 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять три грн. 25 коп.) -заборгованості, 3 302,87 грн. (три тисячі триста дві грн. 87 коп.) -пені, 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) -штрафу, 911,49 грн. (дев'ятсот одинадцять грн. 49 коп.) -3 % річних, 113, 91 грн. (сто тринадцять грн. 91 коп. ) -інфляційних, 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) -судового збору, про що видати наказ.

Повернути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Приватному акціонерному товариству "АКТА" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 31384531) зайво сплачений судовий збір в розмірі 67,50 грн. (шістдесят сім грн. 50 коп.), перерахований згідно квитанції №ПН1207 від 09.11.2012р. та платіжного доручення №1010 від 29.08.2012 року, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи №33/5005/9783/2012.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська Рішення підписано 28.12.2012 р.