Постанова № 28318494, 11.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12251/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Дніпропетровьске міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської міської ради про скасування рішення від 06.09.2011 р., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому позивач просить:

скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про відмову в державній реєстрації прав б/н від 06.09.2011 р.;

зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 9, код ЄДРПОУ: 03341776) здійснити державну реєстрацію прав та зареєструвати за ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_3 ІПН: НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме на домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1, житловою площею 41.0 кв.м., загальною площею 53.8 кв.м., літньої кухні Б - 19.9 кв.м., сараю В - 13.9 кв.м., сараю Г 1.5 кв.м., гаражу Д - 24.6 кв.м., вбиральні Е, споруд та мостіння № 1-7.1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 (колишня АДРЕСА_5).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3109/2007 р. від 26.07.2007 р. є в розумінні положень статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» належним документом, що посвідчує перехід речового права на нерухоме майно, та дає змогу встановити відповідність заявленого права рішенню суду, що його посвідчує, в зв'язку з чим у Відповідача були відсутні передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підстави для відмови Позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (колишня вул. АДРЕСА_4).

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що відповідачем не допущено жодних порушень законних прав та інтересів позивача, дотримано усіх вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Зазначив, що позивач звертався до Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» з вимогою реєстрації права власності, проте ним не дотримано вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що стало підставою для прийняття рішення від 06.09.2011 року про відмову в державній реєстрації прав.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

ОСОБА_2 звернулася із замовленням № 07/14924 від 05.08.2011 року до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на домоволодіння № 27 у м.Дніпропетровську, по вул.Аксакова на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26.07.2007р. "Про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на самовільні будівлі», справа №2-3109/2007р., яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.1994р. домоволодіння АДРЕСА_4) в мДніпропетровську, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі та визнано право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок А-1 житловою площею 41,0 кв.м., загальною площею 53,8 кв.м., літню кухню Б - 19,9 кв.м., сарай В -13,9 кв.м., сарай Г-1,5 кв.м., гараж Д-24,6 кв.м., вбиральню Е, споруди та мостіння № 1-7.1.

Рішенням від 06.09.2011 року Відповідач відмовив Позивачу у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, посилаючись на те, що згідно пункту 3.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року №157/6445 (із змінами і доповненнями) реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в державній реєстрації права власності є наявність витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наданого до відповідача позивачем, згідно якого на активи боржника, а саме - ОСОБА_2, накладено заборону щодо відчуження.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, відповідно до якого на розгляді суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору про поділ спільного майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно п.2.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, які виникли відповідно до правочинів, що не підлягають нотаріальному посвідченню, заявником (заявниками) подаються витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до п.3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема, відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна

Пунктом 10 переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна згідно додатку 2 до п.2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно реєстрації підлягають рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до пп. 3.5.1, 3.5.4 п.3.5 р.III Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;

подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Таким чином, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд приходить до висновку про правомірність відмови відповідача в реєстрації за позивачем права власності, оскільки за умови відсутності обтяжень щодо усього належного позивачу майна, буде проведена державна реєстрація права власності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення від 06.09.2011 року про відмову позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 отримала того ж дня.

Проте, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише16.10.2012 року, тобто після спливу більше ніж 1 рік.

В судовому засіданні позивач пояснив, що скоєчасно не звернувся до суду тільки з тієї підстави, що йому не було відомо щодо можливості оскарження вищевказаного рішення відповідача.

Будь-яких інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Згідно п.3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи рішення про відмову в державній реєстрації права власності, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» діяло в межах своєї компетенції та керувалось нормами, які регулюють відносини пов'язані з реєстрацією майна.

Тому суд, додатково беручи до уваги факт безпідставного пропущення позивачем строку звернення до суду, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова