Постанова № 28318216, 12.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2012 року 12:52 № 2а-12813/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Александровича О.М., відповідача - Гаджиєва Р.Ф огли, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києваа Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року № 000474222, 000475222 -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(далі -ТОВ «Гіфтек-Україна», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року № 000474222, № 000475222.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-12813/12/2670 призначено до судового розгляду на 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року судове засідання відкладено до 24 жовтня 2012 року, а в подальшому до оголошено перерву до 14 листопада 2012 року, до 28 листопада 2012 року, та до 12 грудня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(код за ЄДРПОУ 37192481) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 02 лютого 2004 року за № 20427 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 10731200000003332). Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 39-В.

ТОВ «Гіфтек-Україна»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 лютого 2004 року за № 7783 та перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 36092885 від 11 березня 2004 року ТОВ «Гіфтек-Україна»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 328207526586).

В період з 15 серпня 2012 року по 20 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Гіфтек-Україна»код ЄДРПОУ 37192481 з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Геотехкомплект»(код за ЄДРПОУ 37192481) за червень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 5492/22-02/32820750 від 21 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 122 620, 00 грн. та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 141 013, 00 грн.

12 вересня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки № 5492/22-02/32820750 від 21 серпня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 000474222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 122 621, 00 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 122 620, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.;

- № 000475222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 141 013, 00 грн.

Позивач не погоджується з вказаними вище рішеннями податкового органу, вважає, що податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції нараховані і застосовані до ТОВ «Гіфтек-Україна»безпідставно та необґрунтовано, а податкові повідомлення-рішення № 000474222 та № 000475222 від 12 вересня 2012 року підлягають скасуванню.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить в собі посилання в основному на відомості та висновки, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект», натомість первинні документи, надані позивачем під час проведення перевірки, працівником податкового органу проігноровані, що, на думку позивача, призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків в акті перевірки позивача.

Позивач вважає, що сплативши відповідні суми за отриману продукцію та послуги й отримавши податкові накладні, ним правомірно було сформовано суму податкового кредиту.

Позивач зауважує, що Акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 5492/22-02/32820750 від 21 серпня 2012 року ґрунтується лише на припущеннях, натомість, в разі встановлення порушень, вони мають бути підтверджені відповідними доказами.

Окрім цього, позивач зазначає, що в період фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем, підприємство-контрагент, що зазначене в акті перевірки позивача, мало повну і нічим не обмежену цивільні правоздатність та дієздатність, первинні документи (податкові накладні) контрагента позивача не визнані недійсними ні самим податковим органом, ні будь-яким судовим рішенням.

Таким чином, на думку ТОВ «Гіфтек-Україна», господарські операції позивача зі своїм контрагентом були реально здійсненні, отримані податкові накладні належним чином оформлені продавцем, який на момент господарських взаємовідносин знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому, доводи відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит є помилковими.

В своєму позові позивач просить повністю скасувати податкові повідомлення-рішення № 000474222 та № 000475222 від 12 вересня 2012 року.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася, чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В своїх запереченнях відповідач просить в задоволенні позову ТОВ «Гіфтек-Україна»повністю відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV), Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Гіфтек-Україна" отримано товари (папір, витратні матеріали для друку та ін.) від ТОВ «Геотехкомплект»на загальну суму 613 100 грн., в т.ч. ПДВ 122 620 грн. Відповідні суми включено позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

17 травня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт № 1347/22-4/37192481 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект»(код за ЄДРПОУ 37192428) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями заперіод 01.01.2001 по 31.12.2011.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений Порядком № 1232.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в Акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект», (код за ЄДРПОУ 37192481) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 01.01.2011 по 31.12.2011, здобуті податковим органом у відповідності до вимог ПК України.

Окрім цього, відповідно до висновку, викладеному у вказаному акті, вбачається, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Геотехкомплект»(код ЄДРПОУ 37192481) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

В зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Гіфтек-Україна»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з ТОВ «Геотехкомплект»у розумінні ст. 185 ПК України.

Відтак, з цього приводу суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит такого платника податків не виникає, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги є придбаними не в межах господарської діяльності платників податків.

Матеріалами справи встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Геотехкомплект».

Враховуючи викладене, ТОВ «Гіфтек-Україна»в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Геотехкомплект».

Досліджені докази, а саме: податкові накладні, накладні на товар, довіреності, які надані представником позивача, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Також суд зазначає, що пунктом 6.2 договору поставки № 0411 від 04 квітня 2011 року передбачено, що на момент передачі товару покупець (ТОВ «Гіфтек-Україна») зобов'язаний вчинити необхідні з його боку дії для забезпечення приймання товару і вивезення його зі складу продавця (ТОВ «Геотехкомплект»). Пунктами 6.4 та 6.5 зазначеного договору передбачено наявність у момент передачі товарів за договором наступних документів: товаросупровідних документів, інструкцій по експлуатації, гарантійних талонів тощо. Разом з тим, згідно з поясненнями представника позивача товар постачався на склад продавцем - ТОВ «Геотехкомплект», а документи, передбачені договором, у позивача відсутні. Вказана обставина ставить під сумнів реальне виконання сторонами оспорюваного договору.

Крім того, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Геотехкомплект»відсутнє за місцезнаходженням. До того ж, на виклик суду особа, яка значилась на посаді засновника та директора ТОВ «Геотехкомплект»- громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 - не з'явився, письмових свідчень або клопотань не подав, що додатково підтверджує висновки відповідача про його непричетність до реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Геотехкомплект»та відсутність у останнього об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 000474222 та № 000475222, якими ТОВ «Гіфтек-Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на додану вартість на загальну суму 122 621, 00 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 122 620, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1, 00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 141 013, 00 грн. ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек Україна»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.12.2012 р.