Рішення № 28318166, 04.10.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/61/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.12 Справа № 5009/2918/12

м. Запоріжжя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс "(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29)

про визнання договору недійсним

Суддя Боєва О.С.

За участю представників:

Від позивача: Жердєв І.С. (дов. № 1719 від 06.08.2012р.);

Від відповідача: Бордюг Т.Є. (дов. № 145/2012 від 23.07.2012р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання повністю недійсним (неукладеним) договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2918/12 судове засідання призначено на 28.08.2012р. У судовому засіданні 28.08.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.09.2012р. Ухвалою суду від 27.09.2012р. в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів -до 16.10.2012р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.10.2012р. За клопотанням відповідача, яке надійшло 04.10.2012р., суд здійснював фіксування судового процесу 04.10.2012р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

04.10.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

04.10.2012р. до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про витребування у ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" доказів по справі, а саме: 1) Положення (наказу, інше) про порядок реєстрації проведення та протоколів засідань Спостережної (Наглядової) ради ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", книгу (журнал, тощо) реєстрації таких протоколів; 2) Первинної бухгалтерської, фінансової, податкової та кадрової документації щодо сплати платежів за землю, різного роду екологічних зборів, кількості працюючих в цеху шлакопереробки, залізничних шляхах та земельних ділянках, передбачених оспорюваним договором, за період з 2008р. по червень 2010р. та за період з червня 2010р. до теперішнього часу.

Позивач проти заявленого клопотання заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у доповненні до позовної заяви, яке надійшло до суду 27.09.2012р., зазначивши, зокрема, про наступне. 17.06.2010р. між сторонами було укладено договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. Даний договір по своєї природі є змішаним договором, який містить у собі елементи різних договорів (договір оренди, дарування, послуг). Позивач вважає, по-перше, що згідно зі Статутом підприємства підписання договорів може бути здійснено виключно членами правління, а укладання договорів та передача майна у рамках виконання укладеного договору підлягає узгодженню Наглядовою радою підприємства, однак до складу правління заступник А.Г. Саламатов, який підписав договір, не входив, і згоду Наглядової ради не отримував. По-друге, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню договір оренди нерухомого майна, укладений на строк не менше 3 років, елементи якого містить спірний договір. Відповідно до п. 1.5 договору, відповідачу були передані в оренду земельні ділянки строком на 10 років, однак договір було укладено у простій письмовій формі, що відповідно до законодавства є грубим порушенням. По-третє, спірний договір не пройшов державної реєстрації. По-четверте, не було досягнуто згоди по усім істотним умовам договору. Всі ці обставини дають правові підстави для визнання договору недійсним (неукладеним). На підставі ст.ст. 203, 209-210, 215, 220, 628, 638, 640, 759-762, 792-794, 798 ЦК України, ст.ст. 180-181 ГК України, ст.ст. 15, 20 Закону України «Про оренду землі»просить позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових запереченнях, що надійшли до суду 04.10.2012р., зазначивши, зокрема, про наступне. По-перше, вважає, що договір підписаний уповноваженою особою, оскільки договір підписаний від імені позивача Саламатовим А.Г. на підставі довіреності №20-208 від 16.06.2010р. Довіреністю передбачено уповноваження Саламатова А.Г. на підписання договору з відповідачем про співпрацю та співробітництво на запропонованих контрагентом умовах, довіреність підписано Головою правління позивача Сацьким В.А. При цьому, рішення про укладення Договору між позивачем та відповідачем прийнято на засіданні Правління позивача 27.05.2010р. (протокол № 6 від 27.05.2010р.). в якому повністю відображено умови, на яких позивач має намір укласти договір. За таких обставин, Саламатов А.Г. мав всі повноваження для підписання договору. По-друге, з приводу відсутності затвердження договору Спостережною (Наглядовою), відповідач зазначив. Пунктом 9.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999р. встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Підпункт 30 п. 8.3.4 Статуту позивача передбачає саме затвердження спостережною (Наглядовою) радою позивача укладання, зміну або припинення відповідними посадовими особами позивача будь-яких угод, контрактів чи видачу гарантій, авалювання векселів на загальну суму, що дорівнює або перевищує розмір 10% статутного фонду товариства; та/або угоди, контракти з однією тією ж особою, які у своїй діяльності перевищують вищевказаний розмір; та/або угоди, контракти, загальний строк реалізації яких перевищує 12 місяців чи строк їх дії не визначений певною календарною датою; а також будь-які угоди про спільну діяльність без створення юридичної особи. Вирішення всіх питань діяльності позивача, окрім тим, що згідно Статуту, належать до компетенції Загальних зборів акціонерів та/або Спостережної (Наглядової) ради, відноситься до компетенції саме Правління позивача, яке здійснює керівництво його очною діяльністю (п. 8.4.1, п. 8.4.2 Статуту позивача). Викладене свідчить про відсутність законних підстав визнавати договір недійсним з підстав не затвердження Договору Спостережною (Наглядовою) радою позивача. По-третє, вважає помилковою позицію позивача щодо недотримання нотаріальної форми при укладенні договору, оскільки ст. 14 Закону України «Про оренду землі»чітко встановлено, що договір оренди землі укладається у простій письмовій формі, і лише за бажанням сторін - в нотаріальній. Крім того, вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір за будь-якої умови не є договором оренди землі. Відповідач не зобов'язаний вносити плату за оренду землі, позивач не передавав відповідачеві земельні ділянки (акти приймання-передачі землі не підписувалися сторонами), позивач та відповідач щоденно знаходяться на земельних ділянках, визначених п. 1.5 Договору, сумісно, здійснюючи співпрацю та співробітництво в галузі розміщення, складування та переробки відходів виробництва позивача, позивач регулярно подає звіти та сплачує платежі за розміщення відходів саме на цих земельних ділянках. По-четверте, зазначив, що чинне законодавство не містить в собі такого способу захисту порушених прав, як визнання договору неукладеним. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(сторона-1, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-промисловий альянс» (сторона-2, відповідач у справі) був укладений договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к.

Згідно з п. 1.1 договору сторони домовилися про співпрацю та співробітництво з метою впорядкування діяльності з розміщення, складування та переробки відходів власного виробництва сторони-1 на території земельних ділянок, визначених в п. 1.5 договору.

В пункті 1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 29.09.2010р.) зазначено, що сторона-1 зобов'язується надавати відходи власного промислового виробництва (від поточної діяльності та попередніх років) для розміщення, складування та переробки на території земельних ділянок, передбачених п. 1.5 договору, та надати в користування стороні-2 майно (рухоме, нерухоме, транспортні засоби тощо), розташовані на земельних ділянках. Список майна, що передається у користування згідно умов цього договору, додатково узгоджується сторонами та відображається в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Сторона-2 зобов'язується власними силами за допомогою власних та залучених технічних засобів розміщувати, складувати та переробляти відходи промислового виробництва сторони-1 та сплачувати кошти за користування переданим стороною -1 майном (рухомим, нерухомим, транспортними засобами тощо) -(п. 1.3 договору).

Також в договорі визначено, що сторона-1 гарантує стороні-2 відсутність прав третіх осіб на земельні ділянки, в тому числі оренди, користування, застави (податкової застави), арешту, майнової поруки та іншими обтяженнями на момент підписання договору (п. 1.4).

Згідно з п. 1.5 договору (в редакції додаткової угоди від 29.09.2010р.), діяльність по впорядкуванню розміщення, складування та переробки відходів проводиться на таких земельних ділянках:

1) земельна ділянка, право власності, на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 016001, зареєстрованим за №1 від 30.12.1999р. Люцернянською сільською радою, яка має наступні характеристики: площа - 41,9756 га; кадастровий номер - 02:034:9001; 02:034:9006; 02:034:9007; цільове призначення -для складування та переробки промислових відходів;

2) земельна ділянка, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 016002, зареєстрованим за №2 від 30.12.1999р. Люцернянською сільською радою, яка має наступні характеристики: площа - 6,5054 га та 4,3713 га; кадастровий номер - 02:034:9002; 02:034:9003; цільове призначення - для складування та переробки промислових відходів;

3) земельна ділянка, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 016002, зареєстрованим за №2 від 30.12.1999р. Люцернянською сільською радою, яка має наступні характеристики: площа - 0,3007 га та 1,2739 га; кадастровий номер - 02:034:9002; 02:034:9005; цільове призначення - для складування та переробки промислових відходів;

4) земельна ділянка, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 016003, зареєстрованим за № 3 від 30.12.1999р. Люцернянською сільською радою, яка має наступні характеристики: площа - 59,1991 га; кадастровий номер-02:034:9001; 02:034:9003; цільове призначення - для складування та переробки промислових відходів;

5) земельна ділянка, право володіння і користування на яку підтверджується договором оренди на земельну ділянку №13/112 від 28.04.2006р., яка має наступні характеристики: площа - 3,8289 га; кадастровий номер - 02:016:0018; цільове призначення - для розташування комплексу споруд по збиранню та повторному використанню дренажних та стічних вод;

6) земельна ділянка, право володіння і користування на яку підтверджується договором оренди на земельну ділянку №74/111 від 13.02.2008р., яка має наступні характеристики: площа - 86,4677 га; кадастровий номер-02:016:0024; цільове призначення - для розташування промислового майданчику;

7) земельна ділянка на якій розташовані Гранбасейн цеху шлакопереробки сторони-1 та ділянка зневоднення цеху шлакопереробки сторони-1.

Перераховані земельні ділянки не включають в себе частки землі, на яких розташовані ділянки цеху шлакопереробки Сторони-1. Місцезнаходження зазначених часток землі визначаються Сторонами у схемі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 29.09.2010р.), за користування майном, що згідно зазначеного договору передається стороною-1 для користування стороні-2, сторона-2 сплачує 200000 грн. щомісяця (в т.ч. ПДВ) на підставі рахунку, виставленого стороною-1, та акту приймання-передачі робіт по користуванню майном, складеного стороною-1 та підписаного уповноваженими представниками сторін.

Серед обов'язків сторін, зокрема, передбачений обов'язок сторони-1 не перешкоджати використанню стороною-2 земельних ділянок та переданого майна, а також обов'язок сторони-2 -не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі, після закінчення терміну договору припинити використання і повернути земельні ділянки (п. 5.2.1, п. 5.4.1).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк його дії -десять років з моменту його підписання уповноваженими представниками.

Згідно з п. 9.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

01.03.2011 сторонами за актом прийому-передачі було передано майно за договором, відповідно до додатку № 1 до акту.

Положеннями ч.ч. 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Спірний договір було підписано з боку позивача - заступником генерального директора з корпоративних прав А.Г. Саламатовим на підставі довіреності № 20-208 від 16.06.2010р., з боку відповідача -директором Маслаковим О.А.

Додаткову угоду від 29.09.2010р. до договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. було також підписано з боку позивача - заступником генерального директора з корпоративних прав А.Г. Саламатовим на підставі довіреності № 20-261 від 30.09.2010р., з боку відповідача -директором Новіковим С.В.

Пунктом. 8.4.5 Статуту ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»передбачено право голови правління, зокрема, вести переговори та укладати від імені товариства будь-які угоди, що не заборонені законодавством. Заступники голови правління за посадою, з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом, мають право без довіреності укладати угоди, що не заборонені законодавством. Голова правління і його заступники мають право доручати іншим членам правління укласти (підписати) документи, угоди, про що голова правління (його заступники) видає відповідний наказ (розпорядження), на підставі якого голова правління або його заступники видають окрему довіреність на укладання (підписання) відповідних документів, угод.

Підписання договору можливе виключно головою правління, заступниками голови правління та за довіреністю членами правління (п. 8.4.5 Статуту товариства), укладення ж договору та передача майна в рамках виконання спірного договору підлягало узгодженню зі Спостережною (наглядовою) радою ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ч. 11 п. 8.4.2, ч. 15 п. 8.3.4, ч. 17 п. 8.3.4, ч. 30 п. 8.3.4 Статуту).

Як свідчать матеріали справи, заступник генерального директора з корпоративних прав А.Г. Саламатов до складу правління не входив, необхідної згоди від Спостережної (наглядової) ради на укладання договору отримано не було.

Відповідно ж до п. 8.4.8 Статуту, документи, рішення, будь-які угоди (договори, контракти), які прийняті та/або підписані не у відповідності з положеннями цього Статуту, є недійсними у разі відсутності протягом одного місяця подальшого схвалення, погодження таких рішень, документів, договорів, контрактів відповідним компетентним органом управління чи контролю товариства.

За таких обставин, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо відсутності у особи, яка підписала спірний договір з боку відповідача, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, слід зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у

змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу положень спірного договору, слідує, що договір про співпрацю та співробітництво від 17.06.2010р. № 20/2010/793к є за своєю правовою природою змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів в розумінні ст. 628 ЦК України, а саме: договору оренди землі, найму (оренди), надання послуг.

Про те, що договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. містить елементи договору оренди землі свідчать також рахунки-фактури, акти приймання-передачі, видаткові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), в яких зазначено: «найменування послуг - використання майна».

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Виходячи з приписів розділу 3 Земельного кодексу України, право на землю виникає на підставі права власності та права користування землею (права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки).

В ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно ж до ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений

договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Сторони доказів державної реєстрації договору про співпрацю та співробітництво від 17.06.2010р. (який містить в собі, зокрема, елементи договору оренди землі) не надали.

За таких обставин, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовна вимога про визнання повністю недійсним договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс".

Щодо позовної вимоги про визнання договору неукладеним, то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Згідно з п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Наслідком відсутності істотної умови є відсутність договірних прав та зобов'язань.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»містить вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі.

В договорі про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. (що містить в собі елементи договору оренди землі), сторонами в повній мірі не було досягнуто згоди з таких істотних умов: 1) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 2) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 3) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В статті 15 Закону України «Про оренду землі»також зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

Фактично позовною вимогою про визнання неукладеним договору є встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі.

Таким чином, вимога про визнання договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. неукладеним не відповідає встановленим законом способам захисту прав, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Крім того, слід наголосити, що договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р. сторонами виконувався, в т.ч., майно за договором було передано відповідачу, відповідач здійснював оплату за користування майном, що не дає підстави вважати його неукладеним. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Таким чином, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс", повністю недійсним.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс "(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29; код ЄДРПОУ 37020640) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230) суму 1073 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 09.10.2012р.