Ухвала суду № 28318046, 19.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 р. Справа № 124803/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а-1454/12/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт - Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцепт-Плюс" (далі - ТзОВ «Акцепт-Плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцької ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30.12.2011 року № 0002572302.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року вказаний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30.12.2011 року № 0002572302.

У поданій апеляційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у ТзОВ «Акцепт-Плюс» права на віднесення до податкового кредиту та врахування при розрахунку суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року сум податку на додану вартість з операцій щодо отримання у власність нерухомого майна згідно договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки відсутній факт сплати нарахованої на об'єкт оцінки суми податку на додану вартість, а також у зв'язку з тим, що суми податку на додану вартість з вказаних операцій були враховані ТзОВ «Акцепт-Плюс» в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній підстави, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 26.12.2011 року № 10153/23-3/33170616, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Акцепт-Плюс» у зв'язку з поданням заперечення до акта про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Акцепт-Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року від 18.11.2011 року № 9328/23-3/33170616 податковим органом 30.12.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002572302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем - 1352850.00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 338213.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок Луцької ОДПІ про порушення ТзОВ «Акцепт-Плюс» вимог абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищення ТзОВ «Акцепт-Плюс» заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на суму 1352850.00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТзОВ «Акцепт-Плюс» та ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» і ТзОВ «Тектум-Дизайн» було укладено договори позики від 21.10.2010 року, а саме: з ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» на суму 7047000.00 грн. та з ТзОВ «Тектум-Дизайн» на суму 1070100.00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами позики між ТзОВ «Акцепт-Плюс» та ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» і ТзОВ «Тектум-Дизайн» 21.10.2010 року було укладено договори іпотеки, за умовами яких в забезпечення належного виконання зобов'язань іпотекодавцями ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» і ТзОВ «Тектум-Дизайн» було передане в іпотеку нерухоме майно.

Право власності на вказане майно перейшло до ТзОВ «Акцепт-Плюс» на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв'язку з чим ТзОВ «Акцепт-Плюс» було сформувало податковий кредит у листопаді 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних іпотекодавцями на операції з передачі майна у власність іпотекодержателю від 18.11.2010 року № 202 на суму 7047000.00 грн., у тому числі ПДВ 1174500.00 грн. та від 18.11.2010 року № 60 на суму 1070100.00 грн., у тому числі ПДВ 178350.00 грн.

Операції щодо передачі позивачеві права власності на майно на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та податкових накладних від 18.11.2010 року № 60 та № 202 узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, а відповідно є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Викладене свідчить про те, що ТзОВ «Акцепт-Плюс» правомірно сформувало податковий кредит за листопад 2010 року з врахуванням сум податку на додану вартість з операцій щодо отримання у власність нерухомого майна згідно договорів про задоволення вимог іпотекодержателя.

Посилання апелянта на відсутність у ТзОВ «Акцепт-Плюс» права на включення до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року сум податку на додану вартість з виписаних ТзОВ «Юридична компанія «Інтеркон» і ТзОВ «Тектум-Дизайн» податкових накладних у зв'язку з тим, що вказані суми були враховані позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року не заслуговує на увагу з огляду на те, що ТзОВ «Акцепт-Плюс» подавало до Луцької ОДПІ уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (вхідний № 9001601120 від 25.03.2011 року), яким зменшило податковий кредит на суму 1352850.00 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а-1454/12/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС