Постанова № 28316774, 10.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10922/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромбізнес" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання рішення протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просить:

визнати недійсними видане відповідачем податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012р. № 0000660220 по нараху ванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропромбізнес» код ЄДРПОУ 31692695, податку на додану вартість в сумі 49 667, 00 грн. та штрафних фінансових са нкцій в сумі 12 417, 00 грн.;

визнати відсутність компетенції (повноважень) Дніпродзержинської Об'єднаної Держа вної податкової інспекції із тлумачення змісту правочинів та визнання їх недійсними і нікчемними;

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту була податкова накладна, видана платником податку, який здійснює операції з постачання послуг, на вимогу покупця, а не умови цивільно-правових угод. Необхідні податкові накладні позивач має, що і зазначалось у самому Аті перевірки, але податкова служба протиправно не вважає їх документами, підтверджуючими податковий кредит по податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.09.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000660220 по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 49 667, 00 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 12 417, 00 грн. Товариству з обмеже ною відповідальністю «Дніпропромбізнес», яке було вручене позивачеві 10.09.2012р.

Рішення, що оскаржено прийнято на підставі Акту № 2709/145 від 23.08.2012р. «Про результати планової перевірки ТОВ «Дніпропромбізнес», код за ЄДРПОУ 31692965, з питань дотримання вимог податкового за конодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за грудень 2010 року, ТОВ «Транс Агенство Сервіс» (код ЄДРПОУ 36713483) за січень 2011 року та ТОВ «Креата» (код ЄДРПОУ 36980930) за лютий 2011 року».

Так, в Акті зазначено, що перевіркою, встановлено, що ТОВ «Дніпропромбізнес» було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 49 667 грн. Цей висновок спирається на «інформації щодо нікчемності правочинів» ТОВ «Аксіома», яка міститься в акті перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» (код 20251135) з питань формування податкових зобов'язань та подат кового кредиту за період з 01 червня 2010 року по 31 березня 2011 року». Відповідач вважає, що ТОВ «Дніпропромбізнес» порушено п.1.7, ст. 1, п. 3.1, ст. З, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.3 п.7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вар тість», та ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів між позивачем і ТОВ «Аксіома», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільним Кодексом України) при обсягах придбання та продажу, які є недійсними.

Однак, норми Закону України «Про податок на додану вартість», чинний у той період, на які, як на підставу своїх висновків посилається відповідач, лише встановлюють, що: Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7.); Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг (п.п.3.1.1.); База оподаткування операції з поставки послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (п.4.1.); Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і складається на кожну повну поставку у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (п.п. 7.2.3.); Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості послуг (п.п.7.4.1.); Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними чи іншими подібними документами (п.п.7.4.5.), і жодної з них позивач не порушував.

Зазначене свідчить, що діюче на той момент законодавство передбачало право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту була податкова накладна, видана платником податку, який здійснює операції з постачання послуг, на вимогу покупця, а не умови цивільно-правових угод. Необхідні податкові накладні позивач має, що і зазначалось у самому Аті перевірки, але податкова служба протиправно не вважає їх документами, підтверджуючими податковий кредит по ПДВ.

Разом з цим, норми податкового законодавства передбачають всього один випадок, при якому податкова накладна вважається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п.2 и п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом ГПАУ від 30.05.97р. № 165). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатись підтвердженим. Податкові накладні, які послужили підставою для нарахуван ня податкового кредиту заповненні ТОВ «Аксіома» - особою, яка була зареєстрована платником ПДВ і яка мала індивідуальний податковий номер.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними чи нікчемними.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна, чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилась у намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності перелічених обставин з боку позивача, зокрема його посадових осіб та відповідно не доведено мети, існування умислу позивача чи його контрагентів на вчинення дій що передбачені ст. 228 ЦК України.

Тому, відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що угоди позивача зазначені у акті перевірки порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно висновків, зазначених у акті перевірки щодо визнання нікчемними правочинів (п. 2 висновків акту перевірки), то це є суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, що проводила перевірку яка, в даному випадку є хибною та такою, що базується виключно на припущеннях.

Оскільки, недійсність (нікчемність) правочину встановлюється законом і визнання такого правочину недійсним не вимагається, зазначення про недійсність (нікчемність) правочину у акті перевірки не є визнанням правочину недійсним, а є лише констатацією факту, який існує на думку посадової особи, що проводить перевірку на підставі матеріалів перевірки. Тому, позовна вимога про визнання відсутності компетенції відповідача із тлумачення змісту правочинів та визнання їх недійсними і нікчемними не підлягає задоволенню, оскільки таких дій відповідачем щодо позивача не вчинялось. Порядку тлумачення змісту правочинів та визнання їх недійсними податковим органом чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07.09.2012р. № 0000660220 по нараху ванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропромбізнес» код ЄДРПОУ 31692695, податку на додану вартість в сумі 49 667, 00 грн. та штрафних фінансових са нкцій в сумі 12 417, 00 грн.;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 10.10.2012 Суддя Р.А. БарановськийР.А. Барановський