Рішення № 28316618, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/15784-2012 18.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

до Київської міської ради

про скасування рішення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Надьожа В.В. представник за довіреністю № 24 від 24.05.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач) про скасування рішення Київської міської ради від 08.07.10. № 1015/4453 в частині.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Київської міської ради порушує права позивача, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої раніше прийняті індивідуальні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15784, розгляд справи призначено на 29.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання без поважних причини представник відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.12.12.

В судовому засіданні 18.12.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням поданих 14.12.12. через відділ діловодства суду письмових пояснень у справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.12. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, вимоги попередніх увал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15784-2012.

В судовому засіданні 18.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону чинній на момент укладення договору), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

06.04.06. між Поліклінікою № 1 Дніпровського району м. Києва (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі - Орендар) було укладено договір оренди (далі - Договір). Договір зареєстрований у книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації від 06.04.06. за № 1894/8.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 214/3305 від 16.03.06. передав, а Орендар прийняв в оренду нежиле приміщення (будинок) і майно по вул. Петра Запорожця, 26 у місті Києві загальною площею 53,0 кв.м.

Згідно п. 10 Договору строк дії договору встановлено з 06.04.06. до 05.04.07.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм ЦК України та ГК України договір оренди належить до двостороннє зобов'язуючих, реальних і оплатних договорів.

Стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону чинній на момент укладення договору) визначає, що орендодавцями комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рішенням Київської міської ради № 67/1122 від 19.02.09. "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" Поліклініці № 1 Дніпровського району міста Києва було дозволено переукласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" договір оренди нежитлового приміщення площею 53,00 кв. м., що знаходиться по вул. Петра Запорожця № 26, к. 4 строком на 2 роки 364 дні.

08.07.10. Київською міською радою прийнято рішення № 1015/4453 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким внесено зміни до рішення № 67/1122 від 19.02.09. та відмовлено в переукладенні договору оренди нежитлового приміщення площею 53,00 кв. м., що знаходиться по вул. Петра Запорожця № 26, к. 4 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед".

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Відповідно до п. 2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" №02-5/35 від 26.01.00., підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.09. № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що в межах юрисдикційної діяльності місцева рада не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих нею індивідуальних правових рішень.

У Законі України "Про звернення громадян" передбачено подання скарги у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи. За відсутності позасудового контролю за ненормативними актами (місцеві ради не мають над собою ієрархічної влади в силу специфіки місцевого самоврядування), судовий контроль (статті8, 55 Конституції України) є єдиною формою вирішення спорів щодо цих актів та захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб приватного права. Отже, юрисдикційна діяльність місцевих рад стосовно власних індивідуальних правових актів є неможливою, а тому вона реалізується лише судовими органами.

Отже, оскільки спірне рішення відповідача є індивідуально-правовим, безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача, зокрема, фактично припиняє можливість користуватись на законних підставах майном, орендованим на підставі раніше прийнятого рішення відповідача, то оскаржене рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню. (Правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.12. у справі № 5011-11/4782-2012).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених позивачем в своєму позові.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Київської міської ради від 08.07.10. № 1015/4453 «Про питання оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва»в частині внесення змін до рішення Київради від 19.02.09. № 67/1122 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київради), а саме: позицію 3 додатка 4 до рішення, яким відмовлено у погоджені Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед»продовжити орендні відносини з Поліклінікою № 1 Дніпровського району міста Києва строком на 2 роки та 364 дні, щодо аптеки, яка реалізує готові ліки (аптечний пункт), 1 поверх, площа 53,00 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Петра Запорожця, № 26, Дніпровський район м. Києва.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»(04211, м. Київ, вул. Приозерна, б. 2; ідентифікаційний код 21526737) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. -витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.12.

Суддя Т.М. Ващенко