Рішення № 28316588, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-56/15882-2012 18.12.12

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом»доПриватного акціонерного товариства «Спеціальне науково -реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»простягнення 526 720,81 грн. за зустрічнимм позовомПриватного акціонерного товариства «Спеціальне науково -реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом»простягнення 26 226,21 грн. Представники сторін: від позивачаВаришко П.В. -дов. №3 від 01.10.2012р. від відповідачаКушнєрова К.С. -дов. б/н від 01.03.2012 р.

У судовому засіданні 11.12.2012 р.

судом оголошено перерву до 18.12.2012 р.

у відповідності до вимог ст. 77

Господарського процесуального кодексу України

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково - реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»заборгованості за виконанні згідно договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. роботи у розмірі 526 720,81 грн., в тому числі: 439 084,04 грн. -основного боргу, 35 824,86 грн. -відсотків за порушення грошового зобов'язання та 51 811,91 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-56/15882-2012, а розгляд справи призначено на 27.11.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, при цьому позивач на суму заборгованості нараховує відсотки за порушення грошового зобов'язання та інфляційні втрати.

27.11.2012 р. відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом»26 226,21 грн. заборгованості за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р., з яких: 17 100,94 грн. -вартість послуг генпідряду, на які відповідач нараховує 3 % річних у розмірі 1 762,82 грн. та 1 957,97 грн. - інфляційних втрат та 5 404,48 грн. -витрат з постачання субпідряднику електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 р. порушено провадження за зустрічним позовом та прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом.

06.12.2012 р. через відділ діловодства (канцелярію) Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого позивач заперечує проти зустрічного позову відповідача.

Представник позивача, у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному розмірі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях зустрічні позовні вимоги підтримав в повному розмірі та просив позов задовольнити.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

По первісному позову.

25.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом», як субпідрядником (надалі - позивач) та Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково -реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»(назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково -реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»), як генпідрядником (надалі - відповідач) укладено договір № 98 ПП/ДВ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник приймає на себе зобов'язання здійснити постачання устаткування, матеріалів, виконати будівельно-монтажні, автоматичної установки пінного пожежогасіння, (технологічна та електротехнічна частина), автоматична установка димовидалення паркінгу та житлового будинку (електротехнічна частини) (надалі - роботи) на об'єкті: «Будівництво житлового будинку на вул. Бориспільській, 6 в Дарницькому р-ні, м. Києва (1 та 2 черги)», а згідно п. 1.2. договору генпідрядник зобов'язується, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт у відповідності до погоджених сторонами договірних цін (додаток № 1) до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що виконання робіт фіксується підписанням сторонами акта прийому -здачі виконаних робіт.

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість цього договору визначається на підставі погоджених сторонами договірних цін (додатки № 1), який є невід'ємною частиною цього договору та складає 1 958 333,00 грн., крім того ПДВ 20 % 391 666,60 грн., разом з ПДВ 2 349 999,60 грн.

Відповідно до 4.2. договору генпідрядник протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору перераховує субпідряднику аванс у розмірі 800 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20 % - 133 333,33 грн. для організації та початку робіт.

Подальша оплата робіт здійснюється генпідрядником згідно графіку фінансування (додаток № 3) та/або за фактично виконанні об'єми робіт на підставі підписаних сторонами актів прийому -здачі виконаних робіт (форма КБ -2В та довідки КБ-3), протягом 5 банківських днів з дати підписання їх обома сторонами (п. 4.3. договору).

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 1 541 157,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт № 30/11 за листопад 2008 р. на суму 99 386,40 грн., № 46/2 за лютий 2009 р. на суму 174 637,20 грн., № 48/2 за лютий 2009 р. на суму 61 626,00 грн., № 29/5 за травень 2009 р. на суму 112 623,60 грн., № 31/5 за травень 2009 р. на суму 58 808,40 грн., № 31/7 за липень 2009 р. на суму 18 697,20 грн., № 33/7 за липень 2009 р. на суму 10 458,00 грн., б/н за грудень 2009 р. на суму 765 100,80 грн., б/н за лютий 2010 р. на суму 239 820,00 грн.

Крім того, на виконання умов договору при проведенні монтажних робіт автоматичної установки пінного пожежогасіння (технологічна частина) на об'єкті: «Будівництво житлового будинку на вул. Бориспільській, 6 в Дарницькому р-ні, м. Києва (1 та 2 черги)»було встановлено устаткування на загальну суму 601 164,25 грн., що підтверджується актами прийняття змонтованого устаткування по договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р.: № б/н від 25.11.2008 р. на суму 165 650,40 грн., № 47/2 за лютий 2009 р. на суму 13 670,44 грн., № 30/5 за травень 2009 р. на суму 325 303,10 грн., № 32/5 від 24.05.2009 р. на суму 8 552,40 грн., №32/7 за липень 2009 р. на суму 86 906,66 грн., №34/7 за липень 2009 р. на суму 1 081,25 грн.

Отже, позивачем було виконано роботи та встановлено устаткування на загальну суму 2 142 321,85 грн., що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін.

Відповідачем проведено часткову оплату по договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. на загальну суму 1 703 237,81 грн., що підтверджується довідкою Залізничного відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»вих. № 301.5-10/21184 від 18.10.2012 р. та платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Отже, станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. складає 439 084,04 грн., яка також підтверджується матеріалами справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правою природою договір, який уклали позивач та відповідач є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору підряду.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору щодо оплати вартості обладнання та робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань на загальну суму 439 084,04 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 439 084,04 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 824,86 грн. -відсотків за порушення грошового зобов'язання та 51 811,91 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем суд визнає його арифметично не вірним, так як, акт за лютий 2010 року підписано між позивачем та відповідачем 04.02.2010 р., тому судом здійснюється розрахунок 3 % річних по спливу 5 -ти банківських днів після 04.02.2010 р. Тобто, розрахунок 3 % річних судом проводиться з 12.02.2010 р. по 31.10.2012 р.

За розрахунком суду, розмір 3 % річних складає 35 836,48 грн., яка є більшою ніж просить позивач, однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 35 824,86 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем невірно визначено індекс інфляції за період з лютого 2010 р. по вересень 2012 р. включно.

Судом враховано рекомендації викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ», відповідно до яких, при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Отже, нарахування інфляційних втрат проводиться з 12.02.2010 р. по 30.09.2012 р.

За розрахунком суду, індекс інфляції за період з лютого 2010 р. по вересень 2012 р. включно складає 1,117.

Отже, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 51 372,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частково, а саме: 439 084,04 грн. -основної заборгованості, 35 824,86 грн. -3 % річних та 51 372,83 грн. -інфляційних втрат.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою адвокатських послуг.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно із п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

01.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «Укртехно -атом», як замовником та адвокатом Варишко Петром Васильовичем, як виконавцем було укладено угоду про надання юридичних (адвокатських) послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати юридичну (адвокатську) допомогу на умовах, передбачених даною угодою.

Згідно п. 2. угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.10.2012 р. виконавець зобов'язується надати юридичну (адвокатську) допомогу і представляти інтереси замовника, як позивача з приводу стягнення боргу у сумі 526 720,81 грн. з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково -реставраційне проектно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -Реставрація»по договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. у Господарському суді.

Таким чином в договорі прямо зазначений предмет послуг адвоката.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру серія 02АААД № 071616 позивачем сплачено адвокату 50 000,00 грн. на підставі угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.10.2012 р.

Позивач просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 50 000,00 грн., в якості витрат за надання правової допомоги адвоката.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. № 02-5/78.

Відповідно до п. 2.2. угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.10.2012 р., замовник для виконання доручення наділяє виконавця наступними повноваженнями: складати, підписувати та пред'являти позовні заяви, заяви, скарги до суду; знайомитися з матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді справи у суді всіх інстанцій; збирати відомості про факти, які можуть бути використанні як докази у справі, зокрема отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян -за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними документами і матеріалами за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, які вимагають спеціальних знань; оскаржувати рішення, ухвали суду у апеляційній, касаційній інстанціях та брати участь при розгляді скарг у цих інстанціях, оскаржувати рішення у зв'язку з ново виявленими та винятковими обставинами; пред'являти виконавчі документи до виконання та брати участь у виконавчому провадженні; змінювати предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовлятися від позову, укладати мирову угоду, зокрема отримувати від протилежної сторони належні замовнику кошти, які будуть присудженні останньому та будуть передані за результатами мирової угоди.

У п. 4.2. угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.10.2012 р. погоджено, що розмір гонорару складає 50 000,00 грн.

Тобто, вказаними положеннями угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.10.2012 р. сторонами погоджено загальну вартість надання виконавцем правової допомоги позивачу при розгляді даної справи, яка полягає, зокрема, в підготовці та поданні документів до суду та представництві в суді.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VІ) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, а також беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 50 000,00 грн. істотно завищеною.

Із матеріалів справи вбачається, що про надання виконавцем правової допомоги позивачу свідчить участь адвоката у судових засіданнях, а враховуючи ціну позову, складність справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи суд вважає за необхідне обмежити розмір відшкодування витрат позивача понесених на оплату правової допомоги до 10 000,00 грн.

Отже, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з оплатою адвокатських послуг частково на суму 10 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти в сумі 526 720,81 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

Розглянувши подані позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно або грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26.12.2011 р. № 16, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

По зустрічному позову.

Відповідно до п. 4.6. договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р., субпідрядник сплачує генпідряднику кошти за послуги генпідряду у розмірі 3 % від вартості фактично виконаних робіт з ПДВ без урахування вартості устаткування та витратних матеріалів на підставі акту прийому -передачі наданих послуг генпідряду. Оплата послуг генпідряду здійснюється на розрахунковий рахунок генпідрядника протягом п'яти банківських днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника за виконанні субпідрядником роботи.

Відповідач вказує, що 16.01.2012 р. ним було направлено на адресу позивача лист вих. № 4 від 16.01.2012 р. з нагадуванням про наявність заборгованості за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. у розмірі 22 505,42 грн., а у відповідь на вказаний лист позивач вказав, що гарантує виконання своїх зобов'язань за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. у розмірі 22 505,42 грн.

Станом на момент вирішення справи судом, позивач вартість послуг генпідряду не оплатив, в зв'язку з чим відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення сказаної суми заборгованості.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши зміст п. 4.6. договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. судом відмічається, що підставою оплати послуг генпідряду є акт прийому -передачі наданих послуг генпідряду.

Вказаний акт прийому -передачі наданих послуг генпідряду до матеріалів справи сторонами надано не було.

Крім того, згідно п. 4.6. договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. оплата послуг генпідряду здійснюється після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника за виконанні субпідрядником роботи.

Так як, генпідрядником не було повністю оплачено виконанні позивачем роботи за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р., тому у відповідача не виникло право вимоги оплати послуг генпідряду.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 100,94 грн. -вартості послуг генпідряду задоволенню не підлягають.

Крім того, також не підлягають задоволенню вимоги відповідача про стягнення з позивача 3 % річних у розмірі 1 762,82 грн. та 1 957,97 грн. -інфляційних втрат, нарахованих відповідачем на суму послуг генпідряду, так як, порушення зобов'язання з боку позивача не відбулось, а отже, і відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які є нерозривно пов'язаними з сумою основної заборгованості.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача 5 404,48 грн. витрат з постачання субпідряднику електроенергії, то, відповідно до п. 2.4.1. договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. генпідрядник зобов'язаний на період виконання робіт за рахунок своїх лімітів забезпечити субпідрядника електроенергією, водою, стисненим повітрям для виконання робіт, а також вимкнення (в разі необхідності) діючих мереж енерго-, тепло-, водопостачання.

Щодо трьохстороннього акту виконання робіт (надання послуг), без номеру та дати, відповідно до якого вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 5 404,48 грн., то в даному акті відсутні будь-які посилання на договір № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р., а тому вказаний акт судом не приймається, як належний та допустимий доказ надання таких послуг за договором № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. Крім того, відшкодування витрат з постачання субпідряднику електроенергії умовами укладеного між сторонами договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. не передбачено, також вказаним договором не передбачено порядок обліку, обчислення та розрахунку норм лімітів користування електроенергією, водою, стисненим повітрям для виконання робіт.

Отже, відшкодування позивачем 5 404,48 грн. витрат з постачання субпідряднику електроенергії умовами укладеного між сторонами договору № 98 ПП/ДВ від 25.06.2008 р. не передбачено, а тому вимоги в цій частині зустрічного позову задоволенню не підлягають.

За таких обставин, вимоги відповідача викладені у зустрічній позовній заяві задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково -реставраційне проектоно -будівельно -виробниче акціонерне товариство «Україна -реставрація»(місцезнаходження: 04071, місто Київ, провулок Ярославський, будинок 7/9; ідентифікаційний код 21616277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укртехно -атом»(місцезнаходження: 03110, місто Київ, вулиця Івана Клименка, будинок 25; ідентифікаційний код 32955806) суму основної заборгованості у розмірі 439 084,04 (чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 04 коп., 3 % річних у розмірі 35 824,36 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 51 372,83 (п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 83 коп., витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн. 00 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 10 525,63 (десять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 63 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дата складення повного рішення 24.12.2012 р.

Суддя В.В. Джарти