Рішення № 28316580, 24.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/11476-2012 24.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій - К ЛТД"

про стягнення 80 971, 74 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Гулевець О.В.

Представники :

від позивача: Глащенков В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій - К ЛТД" про стягнення заборгованості за договором № 816 від 16.12.2011 р. у розмірі 65 420, 25 грн., а також 498, 67 грн. - 3 % річних, 2 493, 31 грн. - пені, та 12 559, 51 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2012р. призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/11476-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2012р. доручено здійснювати розгляд справи №5011.51/11476-2012 колегії суддів у наступному складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012р. розгляд справи призначено 19.11.2012р. за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. розгляд справи відкладено на 03.12.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. доручено здійснювати розгляд справи №5011-51/11476-2012 колегії суддів у наступному складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. колегією суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Гулевець О.В. справу № 5011-51/11476-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2012 р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Судом встановлено, що ухвали Господарського суду міста Києва у даній справи направлялись на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 17.10.2012 р. адресу відповідача: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, але повернулися до суду з відміткою пошти «не розшукане».

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом, оригінали яких досліджено у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій - К ЛТД" укладено договір поставки №816, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати (поставити) у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на умовах DDP склад відповідача, за адресою, що вказана в додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 3.3. договору фактична ціна, кількість та асортимент партії товару, що постачається позивачем відповідачу та погоджені сторонами, зазначаються у видаткових накладних, які видаються на кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що датою поставки товару є дата переходу права власності на товар. Право власності на поставлений товар переходить до відповідача в момент отримання товару від позивача за підписаною та скріпленою печаткою представником відповідача видатковою (товарною) накладною.

У п. 5.1. договору визначено, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається у видаткових (товарних) накладних.

Відповідно до п. 5.4. договору розрахунок за отриманий товар здійснюється відповідачем в наступному порядку: - розрахунок за отриманий товар першої поставки здійснюється відповідачем по факту поставки товару; - розрахунок за отриманий товар всіх наступних поставок здійснюється відповідачем від поставки до поставки, але не більше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у випадку прострочки оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку, якщо про строчка становить більше 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми яка не була оплачена своєчасно, за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем за період з 02.01.2012 р. до 29.04.2012 р. була здійснена поставка товару на загальну суму 69 541,68 грн. згідно договору поставки №816 від 16.12.2011 р., що підтверджується видатковими накладними №ЛП-0015584 від 08.03.2012 р., №ЛП-0016536 від 18.03.2012 р., №ЛП-0017201 від 25.03.2012 р., №ЛП-0017904 від 01.04.2012 р., №ЛП-0018620 від 08.04.2012 р., №ЛП-0019262 від 14.04.2012 р., №ЛП-0020509 від 29.04.2012 р., належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак за поставлений товар відповідач розрахувався частково, в сумі 4 121,43 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №816 від 16.12.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 65 420,25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 498, 67 грн. -3 % річних, 2 493, 31 грн. -пені, та 12 559, 51 грн. -штрафу через прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №816 від 16.12.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 69 541,68 грн. за період з 02.01.2012 р. до 29.04.2012 р., який відповідач прийняв без жодних зауважень щодо кількості та якості, а відповідач оплати за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки №816 від 16.12.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 65 420,25 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки №816 від 16.12.2011 р. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 65 420,25 грн. заборгованості обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 498, 67 грн. - 3 % річних, 2 493, 31 грн. - пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 498, 67 грн. -3 % річних за період з 08.04.2012 р. до 31.07.2012 р., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за період такого прострочення, а також 2 493, 31 грн. -пені за період з 08.04.2012 р. по 31.07.2012 р., розрахованої з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ та за період не більше 6 місяців.

Також позивач просить стягнути з відповідача 12 559, 51 грн. - штрафу

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тобто у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначене викладене в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012 та узгоджується з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Проте, визначаючи у договорі відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені та штрафу, сторони в п. 6.1. договору фактично погодили подвійне стягнення пені, оскільки штраф нараховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання одноразово, а не за кожний день такого прострочення як встановлено договором, що суперечить положенням статті 549 ЦК України.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення штраф за своєю суттю є пенею, а подвійне стягнення пені суперечить положенням ст. 61 Конституції України, тому суд відмовляє позивачеві у стягненні штрафу у розмірі 12 559, 51 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн Компані" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій - К ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, ідентифікаційний код - 36715391) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн Компані" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, буд. 68, ідентифікаційний код -37690038) 65 420 (шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять) грн. 25 коп. заборгованості, 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 67 коп. 3% річних, 2 493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 31 коп. пені та 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 24 коп. -судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 28.12.2012р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Гулевець О.В.