Рішення № 28316563, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-17/13979-2012 18.12.12

за позовом комунального підприємства «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради

до спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 60 417,34 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представник сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Меркулова К.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення 57 481,60 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 355,12 грн. пені, 580,62 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 1572 про постачання теплової енергії від 01.06.2011 р., внаслідок чого у останнього за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р. включно виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-17/13979-2012 та призначено її розгляд на 23.10.2012 р.

23.10.2012 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 08.11.2012 р.

У судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання ухвали суду від 23.10.2012 р. Представник відповідача подав відзив на позов, в якому відхилив позовні вимоги на підставі неналежного виконання умов договору позивачем. Суд оголосив перерву у судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України до 29.11.2012 р.

26.11.2012 р. через канцелярію суду відповідач подав доповнення до відзиву.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про відшкодування судових витрат. Представниками сторін було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив заявлене клопотання, продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи до 11.12.2012 р.

11.12.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про відшкодування судових витрат та пояснення до заперечень відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заявив клопотання про стягнення штрафу з відповідача та подав документи для долучення до матеріалів справи. Суд оголосив перерву до 18.12.2012 р.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги відхилив. Представник позивача не з'явився.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між комунальним підприємством «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради (теплопостачальною організацією) та спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (споживачем) було укладено договір № 1572 про постачання теплової енергії (далі -Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору позивач бере на себе зобов'язання виробляти та постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити позивачу її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.2.2. Договору споживач зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати від позивача рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та, розглянувши останній, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою один екземпляр на адресу позивача. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним позивачем обсягом поставленої теплової енергії, відповідач зобов'язаний надати на адресу відповідача мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю позивача) в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 5.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язаний забезпечувати постачання теплової енергії згідно з умовами договору.

Згідно з п. 6.1. Договору облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності на підставі показників комерційних приладів обліку. У разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (визначеного Додатком № 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.9. Договору відповідач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергії протягом 5 календарних діб після одержання рахунку від позивача, який зобов'язаний направити його не пізніше 10 календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в чухонок наступних платежів.

Відповідно до п. 11.1. Договору останній набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01.06.2014 р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідач не розрахувався своєчасно за поставлену позивачем теплову енергію.

Так, за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р. включно позивачем нараховано до сплати 57 481,60 грн. На підтвердження надання послуг позивач надав рахунки № 5280 від 30.11.2011 р., № 6272 від 31.12.2011 р., № 341 від 31.01.2012 р., № 1232 від 29.02.2012 р., № 2142 від 31.03.2012 р., № 3058 від 30.04.2012 р. та акти здачі-приймання теплової енергії.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що 31.01.2012 р. сторонами було складено акт обстеження санітарних норм теплопостачання, яким зафіксована середня фактична температура в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Робоча, 152, магазин, на рівні 11 оС. Даний акт підписали обидві сторони.

У лютому 2012 р. також було складено акт та зафіксовано середню температуру в приміщенні на рівні 8 оС.

Представник позивача в письмовому поясненні до заперечень відповідача зазначив, що зниження середньої температури повітря в приміщенні відповідача відбулося у зв'язку зі зменшенням обсягів поставки теплової енергії. Зокрема, пунктом 5.1.5. Договору передбачено, що позивач має право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії відповідача після письмового попередження, надісланого не пізніше, ніж за три робочі доби, у випадках та порядках, визначених п. 8 цього Договору, а також іншими нормативно-правових актів України.

Згідно з п. 8.1.3. Договору позивач припиняє постачання теплової енергії відповідачу в разі відсутності протягом 20 календарних днів оплати теплової енергії у встановлені Договором терміни, при наявності технічної можливості.

У зв'язку з відсутністю оплати теплової енергії зі сторони відповідача за листопад 2011 року та грудень 2011 року позивач, за його твердженням, скористався своїм правом, передбаченим вищезазначеними нормами Договору, та обмежив з 01.01.2012 р. постачання теплової енергії.

На підтвердження факту повідомлення відповідача позивачем надані засвідченні копії листа щодо попередження споживача про можливе обмеження постачання теплової енергії, а також журналу вихідної кореспонденції № 19.

Суд не бере зазначені пояснення позивача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документи, надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в письмових поясненнях до заперечень відповідача від 10.12.2012 р., не підтверджують фактичне направлення поштою на адресу відповідача або фактичне отримання останнім листа щодо попередження про можливе обмеження постачання теплової енергії позивачем, що свідчить про недотримання позивачем порядку обмеження теплопостачання у приміщенні споживача, який визначений Договором. Інших належних доказів на підтвердження вищевказаного факту позивачем суду не надано. Відповідач заперечив факт одержання листа, одночасно заявивши клопотання про стягнення з позивача штрафу в порядку п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на відповідача та надання недостовірної інформації, що вводить суд в оману. Клопотання відхилено судом як необґрунтоване.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що внутрішня температура повітря у приміщеннях забезпечується в залежності від громадського призначення будівель та визначається згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94»(далі -«Норми та вказівки»).

Згідно з Таблицею 2.2 «Норм та вказівок»середня розрахункова температура внутрішнього повітря для підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування - непродовольчих встановлена на рівні 15 ОС.

Таким чином, з двосторонніх актів, складених теплопостачальною організацією та споживачем вбачається, що в січні 2012 року та лютому 2012 року середня температура повітря в приміщенні відповідача не відповідала умовам Договору. У грудні 2011 року середня температура складала -15,3 ОС, тобто відповідала умовам, встановленим Договором.

Відповідно до 5.2.4. Договору позивач зобов'язаний здійснювати перерахунок обсягів теплової енергії, визначених у Додатку № 1 договору, в сторону збільшення або зменшення на підставі відповідного акту про встановлення факту, складеного за участю позивача за відповідний розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача щодо проведення перерахунку сум, нарахованих за спожиту теплову енергії (копії звернень -у матеріалах справи).

Додатком № 1 до Договору встановлені правила розрахунку обсягів та вартості теплової енергії в разі відсутності комерційних приладів обліку. Так, розрахунок теплового навантаження на опалення в опалювальному періоді проводиться за формулою:

Q=V*q*L*(tвн -tc.o) *no*24 * 10-6

де: V - зовнішній будівельний об'єм об'єкту (м3), згідно технічного паспорту;

q -питома опалювальна характеристика об'єкту, калл/м3*год*ОС;

L -коефіцієнт перерахунку та який дорівнює 1,116;

tвн - температура внутрішнього повітря об'єкту;

tс.о - середня температура зовнішнього повітря, за опалювальний період;

nо -тривалість опалювального періоду.

Суд здійснив власний перерахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаною формулою з урахуванням середньої температури повітря в приміщенні в січні 2012 р. та лютому 2012 р., яка зафіксована вищевказаними актами.

Так, відповідачем було спожито теплову енергію в обсягах: листопад 2011 року - 8,772 Гкал/мес, грудень 2011 року - 8,975 Гкал/мес, січень 2012 року - 6,411 Гкал/мес, лютий 2012 року - 9,019 Гкал/мес, березні 2012 року - 8,567 Гкал/мес, квітень 2012 року - 1,577 Гкал/мес.

Відповідно до п. 7.2 Додаткової угоди від 05.10.2011 р. до договору № 1572 про постачання теплової енергії від 01.06.2011 р. тариф для розрахунків за цим Договором складає 890,26 грн. без ПДВ.

Таким чином, позивачем спожито теплову енергію на суму 46 279,29 грн. з ПДВ.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію підлягають частковому задоволенню в сумі 46 279,29 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення боргу пред'явлено необґрунтовано.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 2 355,12 грн. пені та 580,62 грн. трьох процентів річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.4.4. Договору в разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за цим Договором відповідач на вимогу позивача зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд визнає право позивача на стягнення пені з відповідача за прострочення виконання зобов'язання. У той же час, враховуючи, що судом перерахована та зменшена сума основного боргу, пеня також підлягає перерахунку.

Зокрема, до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 969,83 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Щодо стягнення трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд визнає позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних правомірними. Однак, враховуючи, що судом перерахована та зменшена сума основного боргу, три проценти річних також підлягають перерахунку.

При перерахунку було встановлено, що до стягнення підлягає 501,67 грн. трьох процентів річних. В іншій частині позовних вимог про стягнення суми трьох процентів річних судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 46 279,29 грн., пені в розмірі 1 969,83 грн та 501,67 грн. трьох процентів річних. В іншій частині позову судом відмовлено.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

29.11.2012 р. та 11.12.2012 р. представником позивача подані заяви щодо включення до складу судових витрат сум, витрачених позивачем на відрядження представника для участі в судових засіданнях на загальну суму 5 855,55 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав копії наказів про службове відрядження, звітів про використання грошових коштів, посвідчення про відрядження, квитанцій КП «Київський метрополітен», проїзних квитків на дати, які співпадають з проведеним судових засідань. Як вбачається з наданих документів, а саме: зі звітів КП «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 76 від 25.11.2012 р., № 84 від 12.11.2012 р. та № 97 від 03.12.2012 р., загальна сума витрат підприємства позивача щодо відрядження представника в судові засідання складає 4 747,20 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до судових витрат підлягає включенню сума, витрачена позивачем на відрядження представника в судові засідання в розмірі 4 747,20 грн., яка підтверджена належними документальними доказами. Суми, які не відображені у вказаних вище звітах, судом до складу судових витрат не включено. Заперечення відповідача щодо безпідставності включення до судових витрат вказаних вище грошових коштів не беруться судом до уваги, оскільки стосуються такої складової судових витрат як витрати на послуги адвоката, а не «інших витрат, пов'язаних з розглядом справи»(ст. 49 ГПК України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір та судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9, код 14364757) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь комунального підприємства «Теплоенерго»Дніпропетровської міської ради (49000, м. Київ, вул. Короленко, 22, код 32688148) борг за спожиту теплову енергії в розмірі 46 279 (сорок шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 29 коп., пеню в сумі 1 969 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 83 коп., три проценти річних в сумі 501 (п'ятсот одна) грн. 67 коп., судові витрати в сумі 3 830 (три тисячі вісімсот тридцять) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 298 (одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя О.Г. Удалова