Рішення № 28316512, 20.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.12 р. Справа № 5006/17/98/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк

про стягнення 15703,28грн. в порядку регресу, 622,28грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

20.12.2012р. з 14-50год. до 14-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 15703,28грн. в порядку регресу, 622,28грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: страховий сертифікат до договору добровільного комплексного страхування №КМ.ДМт06-01.701/10,ДВ12-01.702/11,ДОт02-01.703/12 від 12.09.2011р., страховий акт №КА198-11(№8385) від 02.03.2012р., постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 28.12.2011р. у справі №3-11924, довідку ДАІ №8927118, рахунок-фактуру №190 від 05.01.2012р., звіт 36/12/11 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження, акт №190 від 04.02.2012р. здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), заяву про виплату страхового відшкодування вих.№1606 від 23.05.2012р., платіжні доручення №470 від 14.03.2012р. на суму 13679грн. та №3493 від 11.01.2012р. на суму 380грн.

13.11.2012р. на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України супровідним листом №28245/7-3-11 від 06.11.2012р. надійшла Інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про страхове покриття цивільно-правової відповідальності Сорокожерд'євої Марини Володимирівни (а.с.61-62).

13.11.2012р. на адресу суду від Солом'янського районного суду м.Києва супровідним листом №29768 від 07.11.2012р. надійшла копія справи про адміністративне правопорушення відносно Сорокожерд'євої Марини Володимирівни за ст.124 КпАП України (а.с.64-71).

12.12.2012р. судом зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15361500 щодо Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», з якого вбачається, що відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і у позовній заяві позивачем вірно зазначено адресу та ЄДРПОУ відповідача (а.с.104-106).

Протягом розгляду справи позивач на вимогу суду супровідним листом №4500 від 19.11.2012р. надав:

- правовстановлюючі документи (а.с.74-94);

- письмові пояснення №4499 від 19.11.2012р. щодо суми, заявленої до стягнення в порядку регресу, в яких просить суд задовольнити позов у повному обсязі (а.с.95-97).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 22.11.2012р., 12.12.2012р. та 20.12.2012р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідні відмітки на процесуальних документах та наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011р. між ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - позивач) та ПрАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування №КМ.ДМт06-01.701/10,ДВ12-01.702/11,ДОт02-01.703/12 (далі - Договір) та Страховий сертифікат до нього. Предметом страхування згідно з п.4 Страхового сертифікату є, зокрема, майновий інтерес Страхувальника, пов'язаний з володінням, розпорядженням, користуванням транспортним засобом FORD FOCUS, державний номер AA 0681 EE (надалі - застрахований автомобіль). Згідно з п.7 Страхового сертифікату договір страхування діє з 00-00год. 02.10.2011р. до 24-00год. 01.10.2012р. (а.с.9).

13.12.2011р. на перехресті вулиці Волинської та проспекту Повітрофлотського в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Анчишкіна Артема Сергійовича (співробітника Страхувальника, а.с.40-42) і автомобіля GEELY CK 1.3, державний номер AA 3798 ВХ під керуванням Сорокожерд'євої М.В., в результаті якої застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження (довідка №8927118, а.с.13-14).

Позивачем на підставі Договору було замовлено у фізичної особи-підприємця Семенченка П.О. оцінку матеріальної шкоди, яка згідно зі Звітом оцінювача склала 14706,25грн. (а.с.26); складений страховий акт №КА198-11 від 02.03.2012р. (а.с.10-11), в якому на підставі виставленого виконавцем ремонтних робіт фізичною особою-підприємцем Тарахненко Є.В. рахунку-фактури №190 від 05.01.2012р. на суму 14129грн. (а.с.15) та акту здачі-прийняття виконаних робіт №190 від 04.02.2012р. на суму 14129грн. (а.с.36-37) розраховано страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 450грн. (а.с.9), платіжним дорученням №470 від 14.03.2012р. (а.с.47) виплачено на користь ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» страхове відшкодування у сумі 13679грн.

Платіжним дорученням №3493 від 11.01.2012р. позивачем виплачено на користь фізичної особи-підприємця Семенченка П.О. 380грн. за автотоварознавче дослідження (а.с.48).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ст.22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз Страхового сертифікату, положень ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Наявність вини Сорокожерд'євої М.В. у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджена постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 28.12.2011р. у справі №3-11924 2011року (а.с.40).

Відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.62) Сорокожерд'єва М.В. уклала з ПрАТ «Міська страхова компанія» договір страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля GEELY CK, державний номер AA3798ВХ - Поліс серії ВЕ №6381516 з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн. та франшизою 1000грн. Період дії полісу: 17.12.2010р. - 16.12.2011р. включно (дата ДТП - 13.12.2011р.).

На підставі викладеного суд робить висновок, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність Сорокожерд'євої М.В. як заподіювача шкоди була застрахована відповідачем згідно з Полісом ВЕ №6381516, і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія».

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 07.11.2011р. у справах №48/562 та №3-118гс11, від 30.01.2012р. у справі №23/106, від 12.03.2012р. у справі №53/128 вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум, підлягають задоволенню у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Приписами ст.111-28 ГПК України встановлено, що правова позиція Верховного суду України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, але у межах, передбачених Полісом відповідача - зі зменшенням на 1000грн. франшизи, яка не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 12679грн. (13679грн. - 1000грн.).

Предметом розгляду у даній справі є також вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 622,28грн. та 380грн. витрат на проведення експертизи.

Позовні вимоги в частини стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пеня є майновою відповідальністю за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.

В позовній заяві як на підставу для нарахування пені позивач посилається на ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка до 18.09.2011р. встановлювала, що особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, за кожен день прострочення його виплати з вини страховика сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (а.с.3).

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідні приписи містились у ст.36 (п.36.5) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та регулювали відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, виплата пені у вказаній нормі пов'язується зі страховим відшкодуванням та особою, яка має право на його отримання; вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Поняття страхового відшкодування наведене у статті 9 Закону України "Про страхування", якою визначено, що це є страхова виплата, яка здійснюється страховиком при настанні страхового випадку.

Регресні ж вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування, і у спірних правовідносинах страховик (позивач) згідно з приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України має право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат, до складу яких пеня не відноситься.

Відтак, оскільки позивач не є суб'єктом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а отже, не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, право на нарахування пені у розмірі 622,28рн. на суму виплаченого ним страхового відшкодування з урахуванням приписів наведених вище норм права у нього відсутнє.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 26.09.2012р. у справі №4/17-3520-2011.

Позовні вимоги в частині стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 380грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачає право страховика за договором майнового страхування на відшкодування коштів в межах фактичних витрат.

Суд зазначає, що положення наведеної норми передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування - а не вказують на можливість включення до обсягу стягуваної в порядку регресу (або суброгації) суми всіх понесених страховиком під час здійснення ним підприємницької діяльності збитків або витрат.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (зокрема, статтями 28, 29) не передбачено можливості включення до витрат, які відшкодовуються у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, витрат на проведення оцінки завданої транспортному засобу шкоди.

Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р., зазначено, що у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику, при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують здійснення позивачем страхової виплати та виникнення обов'язку відповідача відшкодувати завдану цим шкоду в порядку регресу, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 15703,28грн. та 622,28грн. пені підлягають задоволенню лише в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 12679грн., в задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

Суд також зазначає, що розрахунок заявленого до стягнення страхового відшкодування в розмірі 15703,28грн. здійснений відповідачем з арифметичними помилками та включає суму пені в розмірі 622,28грн., заявлену також окремо. Під час розрахунку заявленого до стягнення страхового відшкодування позивачем збільшено (а не зменшено) виплачену ним суму страхової виплати на розмір франшизи відповідача.

На підставі викладеного, згідно з приписами ст.993, ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188, ст.1191 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 228 Господарського кодексу України; ст.9, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29, 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 15703,28грн. в порядку регресу, 622,28грн. пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 145; р/р 265093014654 в АБ «Старокиївський банк» м.Києва, МФО 321477; ЄДРПОУ 23734213) 12679грн. в порядку регресу, судовий збір у сумі 1249,94грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.12.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 20.12.2012р.

Суддя Шилова О.М.