Рішення № 28316480, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12931-2012 25.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данілов і Ко"

про стягнення 29 819,39 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Дружинський А.С. за довіреністю № 14/03/12-1 від 14.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данілов і Ко" (далі -відповідач) про стягнення 32 029,79 грн., з яких: 29 301,00 грн. основного боргу, 518,39 грн. 3 % річних та 2 210,40 пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12931-2012, розгляд справи призначено на 09.10.2012 р.

В судовому засіданні 09.10.2012 р. представником позивача надано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду про порушення провадження у справі № 5011-5/12931-2012 від 21.09.2012 р., позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12931-2012 від 21.09.2012 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р.

26.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, при цьому, подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/12931-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. задоволено клопотання позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/12931-2012 на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р.

В судове засідання 20.11.2012 р. представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.11.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/12931-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. суддею Мельником С.М. справу № 5011-5/12931-2012 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 25.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р., справу № 5011-5/12931-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва справу № 5011-5/12931-2012 прийнято суддею Ломакою В.С. до свого провадження та призначено до розгляду на 25.12.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. представником позивача підтримано подане ним 20.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 210,40 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова від позову в означеній частині не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усних домовленостей між сторонами в період з березня 2010 року по червень 2011 року включно позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 218 203,57 грн., на підтвердження чого посилається на видаткові накладні № ф-00018888 на суму 1 489,08 грн., № ф-00018890 на суму 2 310,25 грн., № ф-00018892 на суму 3 608,57 грн., № ф-00018894 на суму 1888,48 грн., № ф-00018947 на суму 2 618,03 грн., № ф-00018972 на суму 4 902,13 грн. від 16.11.2010 р., № ф-00019480 від 20.11.2010 р. на суму 4 295,44 грн., № ф-00021047 на суму 2 176,86 грн., № ф-00021052 на суму 3 877,48 грн., № ф-00021054 на суму 495,73 грн., № ф-00021056 на суму 227,15 грн., № ф-00021057 на суму 156,00 грн. від 08.12.2010 р., № ф-00021185 на суму 353,48 грн., № ф-00021188 на суму 137,02 грн., № ф-00021194 на суму 720,76 грн., № ф-00021216 на суму 316,96 грн. від 09.12.2010 р., № ф-00021290 від 10.12.2010 р. на суму 637,64 грн., № ф-00021969 на суму 2 393,98 грн., № ф-00021970 на суму 1 644,11 грн., № ф-00021971 на суму 2 581,75 грн., № ф-00021972 на суму 2 864,63 грн., № ф-00021973 на суму 1 688,64 грн., № ф-00021975 на суму 2 743,62 грн., № ф-00021976 на суму 2 743,62 грн. від 18.12.2010 р., № ф-00022578 на суму 3 040,10 грн., № ф-00022582 на суму 2 683,44 грн., № ф-00022583 на суму 3 558,72 грн., № ф-00022904 на суму 3 558,72 грн., № ф-00022585 на суму 4 039,28 грн., № ф-00022586 на суму 2 275,79 грн., № ф-00022588 на суму 3 026,36 грн. від 25.12.2010 р., № 00001936 на суму 722,95 грн., № 00001938 на суму 602,96 грн., № 00001969 на суму 762,97 грн., № 00001971 на суму 2 171,47 грн., № 00001972 на суму 434,30 грн., № 00001975 на суму 459,84 грн., № 00002000 на суму 554,33 грн., № 00002001 на суму 1 499,26 грн., № 00002005 на суму 1 193,64 грн., № 00002006 на суму 974,86 грн. від 29.01.2011 р., № 00002259 на суму 604,20 грн. від 02.02.2011 р., № 00003676 від 23.02.2011 р. на суму 2 262,00 грн., № 00003734 на суму 1 933,87 грн., № 00003769 на суму 3 579,68 грн., № 00003783 на суму 4 151,26 грн., № 00003788 на суму 2 032,16 грн., № 00003789 на суму 731,06 грн. від 24.02.2011 р., № 00015517 від 17.06.2011 р. на суму 1 292,94 грн., та податковими накладними № 2311 від 01.03.2010 р. на суму 4 715,78 грн., № 2455 від 03.03.2010 р. на суму 2 695,75 грн., № 3542 від 26.03.2010 р. на суму 315, 13 грн., № 4672 від 14.04.2010 р. на суму 4 283,06 грн., № 9665 від 08.07.2010 р. на суму 4 689,29 грн., № 9666 від 08.07.2010 р. на суму 1 740,53 грн., № 9989 від 15.07.2010 р. на суму 4 784,21 грн., № 10300 від 22.07.2010 р. на суму 2 420,99 грн., № 10413 від 23.07.2010 р. на суму 1 517,81 грн., № 10415 від 23.07.2010 р. на суму 1 949,80 грн., № 10450 від 24.07.2010 р. від 24.07.2010 р. на суму 352,79 грн., № 10448 від 24.07.2010 р. на суму 6 586,96 грн., № 10497 від 27.07.2010 р. на суму 1 391,81 грн., № 10665 від 29.07.2010 р. на суму 1 224,30 грн., № 11351 від 12.08.2010 р. на суму 5 754,83 грн., № 11355 від 12.08.2010 р. на суму 1 645,60 грн., № 11354 від 12.08.2010 р. на суму 4 374,80 грн., № 12362 від 01.09.2010 р. на суму 4 461,13 грн., № 12363 від 01.09.2010 р. на суму 3 460,61 грн., № 12441 від 01.09.2010 р. на суму 2 922,06 грн., № 12364 від 01.09.2010 р. на суму 3 449,22 грн., № 12510 від 02.09.2010 р. на суму 1 946,88 грн., № 12500 від 02.09.2010 р. на суму 3 207.60 грн., № 12766 від 07.09.2010 р. на суму 420,54 грн., № 12903 від 08.09.2010 р. на суму 2 224,86 грн., № 13906 від 18.09.2010 р. на суму 2 045,76 грн., № 14178 від 22.09.2010 р. на суму 2 167,49 грн., № 14180 від 22.09.2010 р. на суму 477,50 грн., № 15633 від 09.10.2010 р. на суму 834,86 грн., № 15634 від 09.10.2010 р. на суму 4 142,53 грн., № 16474 від 20.10.2010 р. на суму 6 903,79 грн., № 11895 від 10.09.2010 р. на суму 2 234,68 грн., № 11896 від 10.09.2010 р. на суму 617,60 грн., № 12631 від 18.09.2010 р. на суму 1 562,40 грн., № 12640 від 18.09.2010 р. на суму 1 755,61 грн., № 12641 від 18.09.2010 р. на суму 103,36 грн., № 13832 від 07.10.2010 р. на суму 3 270,62 грн., № 14077 від 09.10.2010 р. на суму 1 786,36 грн., № 14454 від 15.10.2010 р. на суму 2 444,52 грн., № 14455 від 15.10.2010 р. на суму 552,73 грн., № 14706 від 20.10.2010 р. на суму 653,04 грн., № 15373 від 29.10.2010 р. на суму 4 293,31 грн., № 15374 від 29.10.2010 р. на суму 2 061,64 грн., № 15439 від 29.10.2010 р. на суму 5 745,19 грн., № 15528 від 30.10.2010 р. на суму 6 861,67 грн.

У свою чергу, за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, сплативши 187 926,66 грн., що підтверджується виписками банку, долученими до матеріалів справи, а також здійснив часткове повернення товару на суму 975, 91 грн., що підтверджується поданими позивачем розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 29 301,00 грн.

13.01.2012 р. позивач направив відповідачу Претензію про оплату вартості товару на суму 29 301,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 5012 від 13.01.2012 р.

Так як зазначена вимога була залишена без задоволення, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Під час розгляду даної справи відповідачем не було жодним чином спростовано обставин спірних поставок товару, зокрема, шляхом надання доказів не відображення у власній податковій звітності даних фінансово-господарських операцій за податковими накладними, які складались позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Частиною 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Надані позивачем накладні відповідають вимогам зазначених нормативних актів та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Отже, оскільки накладні подані позивачем, містять найменування товару, його кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами не було обумовлено строків оплати товару за вказаними вище накладними, до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 13.01.2012 р. позивач направляв відповідачу Претензію № 13/01/12-3 з вимогою сплатити на його користь 29 301,00 грн.

За таких обставин суд вважає простроченим зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару починаючи з 21.01.2012 р. (13.01.2012 р. + 7 днів).

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 518,39 грн., розрахунок яких є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував 3 % річних та встановив, що їх розмір має становити 518,77 грн.

Однак, оскільки позивачем не подавалось клопотання про вихід за межі позовних вимог, вони в цій частині підлягають до задоволення в розмірі 518, 39 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 40 коп. пені -припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данілов і Ко" (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 34532920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" (02660, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, код ЄДРПОУ 36100206) 29 301 (двадцять дев'ять тисяч триста одну) грн. 00 коп. основного боргу, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 39 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака