Рішення № 28316354, 24.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа№ 5015/4625/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», с. Наварія, Львівської області

про: стягнення 184 055,60 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: Шуст С.І. -представник (Довіреність б/н від 01.12.2012р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 24.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», с. Наварія Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 184 055,60 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.11.2012р.

У судовому засіданні 20.11.2012р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову (за вх. № 26219/12 від 20.11.2012р.), яка не підлягає до розгляду судом, у зв'язку із неподанням доказів сплати судового збору у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відтак судом залишена без розгляду.

Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (п.10 Постанови ПленумуВищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р.).

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2012р. не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №26187/12 від 19.11.2012р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 20.11.2012р. розгляд справи відкладено на 03.12.2012р.

У судовому засіданні 03.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2012р. подав клопотання б/н від 03.12.2012р. (вх. №27317/12 від 03.12.2012р.) про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем подано позовну заяву до господарського суду Львівської області про визнання договору переведення боргу №12/09 від 02.03.2010р. недійсним. Як доказ надав ухвалу господарського суду Львівської області у справі №5015/4874/12 від 19.11.2012р. та копію позовної заяви.

Вказане клопотання судом відхилено, оскільки представник позивача не навів обставин, відповідно до яких вирішення даної справи неможливе без вирішення іншої.

Крім того, вирішення по суті справи № 5015/4874/12 не перешкоджає відповідачу звернутись із заявою про перегляд даної справи за нововиявленими обставинами, у разі визнання недійсним договору переведення боргу.

У судовому засіданні 03.12.2012р. судом оголошено перерву до 18.12.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2012р. позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

У судовому засіданні 18.12.2012р. представником відповідача подано відзив б/н б/д (вх. 28119/12 від 11.12.2012р.), відповідно до якого повністю запречив позовні вимоги, оскільки такі є безпідставними та необгрунтованими. Зокрема, вважає що спірний договір переведення боргу №12/09 від 02.03.2010р. укладений неправомірно та без дотримання норм чинного законодавства, а тому містить ознаки нікчемності.

Також представник відповідача подав клопотання б/н б/д (вх. 28120/12 від 11.12.2012р.) про залучення до розгляду справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд прийшов до висновку відмовити у його задоволенні, оскільки представником відповідача не обгрунтовано та не наведено обставин, відповідно до яких рішення у даній справі може вплинути на права та обов"язки третьої особи щодо однієї із сторін спору.

У судовому засіданні 18.12.2012р. судом оголошено перерву до 24.12.2012р.

19.12.2012р. в канцелярію суду надійшла заява б/н від 19.12.2012р. (вх. №29053/12) про уточнення позовних вимог від позивача, відповідно до якого останній просив стягнути з відповідача 140900,00грн. основного боргу, 18240,85грн. інфляційних втрат та 9146,95грн. 3% річних. Від стягнення з відповідача 14518,34 грн. пені позивач відмовився повністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У судовому засіданні 24.12.2012р. представник позивача підтримав вказану заяву, просив її задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2012р. заперечив проти позовних вимог.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 05.01.2012р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

02.03.2010р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(новий боржник - відповідач) укладено Договір переводу боргу №12/09, відповідно до п. 1. якого первісний боржник повністю переводить свій борг в сумі 140900,00грн., що існує на момент підписання даного договору, відповідно до Договору від 10.07.2008р., укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна», а також акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Оптімекс Україна»від 10.02.2010р. на загальну суму 140900,00грн. на відповідача -нового боржника.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що відповідач зобов"язався сплатити заборгованість, що випливає з основних договорів станом на день укладення цього договору на рахунок позивача.

Позивач не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником -відповідачем в основних договорах і, підписуючи цей договір, дав свою згоду на відповідне переведення боргу (п.3 Договору).

Відповідно до умов п. 8 договору, відповідач -новий боржник зобов"язувався виконати зобовязання первісного боржника перед позивачем на умовах та в строки, що додатково будуть погоджені позивачем та відповідачем -новим боржником.

Крім того, 02.03.2010р. відповідач звернувся до позивача з листом-проханням №98 від 02.03.2010р., яким просив реструктуризувати борг, у зв"язку із неможливістю виконати свої зобовязання. Між позивачем та відповідачем 02.03.2010р. укладено Угоду про реструктурування боргу №13, у зв"язку із неможливістю виконання своїх зобовязань, а саме оплати заборгованості, яка виникла внаслідок неможливості оплатити за існуючим Договором переводу боргу №12/09 від 02.03.2010р. Відповідно до п. 2.1 вказаної угоди, позивач надав позику шляхом відмови від негайного стягнення заборгованості, відповідач зобов"язався повернути позику за умовами, викладеними в угоді.

Відсотки на суму позики не нараховуються (п. 1.3 угоди).

Пунктом 2.2 Угоди про реструктурування боргу №13 від 02.03.2010р., сторони узгодили, що відтермінування по сплаті позики становить шість місяців.

Відповідач зобов"язувався погасити позику в термін до 01.09.2011р., згідно графіку платежів, що є невід"ємним Додатком №1 до даної угоди, відповідно до якого перший платіж мав бути сплачений до 30.09.2010р.

У випадку прострочення сплати чергового платежу угода втрачає чинність, а решта заборгованості (заборгованість, яка була реструктуризована, але ще не виплачена), стає простроченою і підлягає стягненню разом із сумою нарахованої пені в порядку, передбаченому законодавством (п. 4.4 угоди).

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати коштів, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» заборгованості 140900,00грн. основного боргу.

Доказів сплати боргу відповідач не надав.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

На підставі спірного Договору переводу боргу №12/09 від 02.03.2010р., старий боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна»передало свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», який вступив у зобов'язання та мав виконати обов'язок перед кредитором - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, який не заперечував проти такої заміни.

За договором позики, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за Договором переводу боргу №12/09 від 02.03.2010р. та Угоду про реструктурування боргу №13 від 02.03.2010р. виконав повністю, відповідачем заборгованість в сумі 140900,00 грн. не погашена.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 140900,00грн. заборгованості з відповідача обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 9146,95грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з жовтня 2010р. по листопад 2012р. у розмірі 18240,85 грн. необхідно зазначити наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997 № 62-97р.).

Судом самостійно здійснено перерахунок суми належного до стягнення розміру інфляційних втрат, відповідно до якого сукупний індекс за період з січня 2012р. по листопад 2012р. є 0,99598. Отже, інфляційних втрат за вказаний період немає.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають задоволенню інфляційні втрати в розмірі 8397,64грн. з жовтня 2010р. по листопад 2012р. В частині стягнення решти інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 14518,34грн. пені провадження припинити.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням заяви б/н від 19.12.2012р. (вх. №29053/12) про уточнення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 520, 526, 1046 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(811105, Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Шкільна, 2/3, ідентифікаційний код 32764382) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 140900,00грн. основного боргу, 8397,64грн. інфляційних втрат, 9146,95грн. 3% річних та 3168,89 грн. судового збору.

3. В решті стягнення позовних вимог -відмовити.

4. В частині стягнення 14518,34грн. пені провадження припинити.

5. Заяву позивача про забезпечення позову (за вх. №26219/12 від 20.11.2012р.) залишити без розгляду.

6. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.12.2012р.

Суддя Деркач Ю.Б.