Рішення № 28316329, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/17068-2012 25.12.12

За позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13 735, 10грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Бузінський А.В. (дов. від 30.11)

Від відповідача Меленевська Н.В. (дов. № 259/12/12 від 14.12.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»( надалі- ПрАТ «ПРОСТО-страхування») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»про стягнення 13 735, 10грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «ПРОСТО-страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АТК 126010 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Хюндай», д.н. ВО 1170 АК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Деу», д.н. АА 1420 ЕЕ, яким скоєно ДТП, застрахована СТзДВ «Гарантія»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/2473338), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/17068-2012, розгляд справи призначено на 25.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 з'явився, позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2008 між ПрАТ «ПРОСТО-страхування»(надалі-позивач) та Полуда І.В.(надалі -страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, №АТК 126010, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Хюндай», д.н. ВО 1170 АК .

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

28.07.2008 на перехресті вулиць Жукова та Малеюка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Хюндай», д.н. ВО 1170 АК та «Деу», д.н. АА 1420 ЕЕ, який знаходився під керуванням Сурніної О.Ю.

Із довідки ВДАІ м. Києва про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «Деу», д.н. АА 1420 ЕЕ , яким спричинено ДТП , що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хюндай», д.н. ВО 1170 АК , знаходився під керуванням громадянки Сурніної О.Ю.

Згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2012 Сурніну О.Ю. за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Рішенням Деснянського районного суду м Києва від 18.01.2012 позов ПАТ «ПРОСТО-страхування»задоволено частково та стягнено з Сурніної Ольги Юріївни в порядку регресу суму франшизи в розмірі 510 грн., в решті позову відмовлено ( рішення в матеріалах справи)

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Хюндай», д.н. ВО 1170 АК, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно Акту №1019 товарознавчого дослідження від 31.07.2008 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, станови 14 000, 80 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування,страхового акту від 12.08.2008, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 14 245 (чотирнадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 10 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 18090 від 29.08.2008.

Статтею 29 вказаного вище Закону №1961- ІV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування"та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто в будь-якому випадку проведення оцінки транспортного засобу у даному випадку є обов'язковим.

Згідно Акту №1019 товарознавчого дослідження від 31.07.2008 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу складають 14 000, 80грн.

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками позивача є збитки на суму 14 000, 80грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 13 490, 80 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Сурініної О.Ю.встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Деу», д.н. АА 1420 ЕЕ нею відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Сурініної О.Ю., як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована СТзДВ «Гарантія»згідно із полісом №ВВ/2473338, що підтверджується довідкою МТСБУ № 32882/7-3-11 від 18.12.2012.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Суд зазначає, що представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності.

У зв'язку з наведеним суд зазначає:

Згідно ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

18.01.2012 Деснянським районним судом міста Києва було винесено Рішення у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Сурніної О.В. - про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ПАТ «Просто-страхування»надала всі докази, які свідчать про пред'явлення позову до Сурніної О.В. в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного позивач вважає що позовна давність була перервана, а після переривання перебіг позовної давності почався заново. Тобто звернувшись до суду з даним позовом позивачем не пропущено строків позовної давності, встановлених ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 28 грн.49 коп., на відповідача -1 581 грн.01 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування»задовольнити частково.

2. Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м.Київ, Подільський р-н, вул. Констянтинівська, буд.56, оф.13;код ЄДРПОУ 21130899) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування»(04050, м. Київ,Шевченківський р-н, вул. Герцена , буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч ) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одну) грн. 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Дата підписання повного тексту рішення -29.12..2012

Суддя Л.Д. Головатюк