Постанова № 28313653, 12.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року Справа № 1170/2а-589/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І.,

при секретарі Поцелуйко А.І.,

за участю:

за участю сторін:

позивача -ОСОБА_1

представника відповідача - Шпак Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі-позивач) до Державної податкової служби України у Кіровоградській області (далі-відповідач), треті особи: голова ДПС України у Кіровоградській області Вірієнко Ігор Станіславович, Первинна профспілкова організація Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України у Кіровоградській області, третя особа: голова ДПС України у Кіровоградській області Вірієнко Ігор Станіславович, в якому просить:

- скасувати наказ ДПА Кіровоградської області від 23.01.2012 р. №31-о "Про звільнення ОСОБА_3.";

- визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язання його поновити позивача на посаді заступника начальника Маловисківської МДПІ, начальника Новоархангельського відділення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 23.01.2012 №31-о було звільнено з займаної посади в зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Даний наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач наголошує на тому, що відповідачем порушено норми, встановлені Кодексом законів про працю України (Кзпп України), Законами України: «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу», а саме:

- ст. 36 КЗпП України, частиною 3 якої визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, а тому реорганізація юридичної особи шляхом перетворення, без скорочення чисельності чи штату працівників, не може вважатися підставою для звільнення позивача;

- ст. 49-2 КЗпП України, оскільки при вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, а також одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації, а такої посади, одночасно з попередженням, позивачу запропоновано не було;

- ч.1ст.47 КЗпП України, якою визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а фактично трудову книжку позивачу видано не в день звільнення, а наступного дня та розрахунок проведено 01.02.2012 року (день надходження коштів на розрахунковий рахунок в Ощадбанку);

- ст.32, п.6 ч.1ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», якими встановлені спеціальні норми щодо звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, оскільки посада, яку позивач займав до звільнення, відноситься до керівних посад, а тому, при звільненні позивача з посади заступника начальника Маловисківської МДПІ, начальника Новоархангельського відділення необхідне було погодження голови Новоархангельської районної державної адміністрації;

- ст.11 Закону України "Про державну службу", а саме: користуватися правами, свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян, оскільки позивач, маючи значний трудовий стаж в органах податкової служби, здобув собі бездоганний авторитет, постійно вдосконалював свої професійні вміння і навички, сумлінно виконував свої службові обов'язки, а незаконне звільнення принизило честь і гідність, підірвало ділову репутацію позивача, стало передумовою до підірвання довіри суспільства і громадян до державної служби, та, при цьому, не були враховані здобутки позивача як керівника, його кваліфікація та професійні здібності:

- ст.10 Закону України "Про державну службу" у частині порушення третьою особою: головою ДПС України у Кіровоградській області Вірієнком І.С. своїх основних обов'язків, як посадової особи державного органу (Державної податкової служби), а саме: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина, допустивши порушення прав, свобод та інтересів позивача, звільнивши його з займаної посади.

Крім того, позивач вказує на порушені його трудові права у зв'язку з тим, що: -його не було ознайомлено із наказом про затвердження штатного розпису працівників Новоархангельського відділення Маловисківської МДПІ до видання наказу про звільнення позивача, у якому, на думку позивача, мало бути безпосередньо зазначено: «посаду заступника начальника Маловисківської МДПІ, начальника Новоархангельського відділення «виключити із штатного розпису»; та ознайомлено з наказом про звільнення від 23.01.2012 року наступного дня після звільнення (відповідно позову (а.с.6), не надавши при цьому копію наказу. У судовому засіданні 12.06.2012 року (під час допиту свідків) позивачем наголошено, що з наказом про звільнення його взагалі не ознайомлювали, тому за письмовою заявою до відповідача, позивачем отримана неналежна копія наказу про звільнення лише 10.02.2012 року.

Позивачем також зазначено, що відповідач, запропонувавши позивачу роботу у Маловисківській МДПІ -не запропонував житлового будинку для проживання у м. Мала Виска. Тому, вважає позивач, відповідач позбавив його законного права на працевлаштування у Новоархангельському районі, що полягає у можливості пошуку роботи в двохмісячний період до звільнення.

Також позивачем пояснено, що запропонована відповідачем посада не є підходящою, тому, що вона не є рівнозначною тій, яку позивач займав до звільнення.

Тому, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний поновити його на попередній посаді; виплатити середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 24 січня 2012 року та відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнає, обґрунтовуючи заперечення тим, що відповідно до Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та Постанови КМУ №981 від 21.09.11 „Про утворення територіальних органів державної податкової служби" було вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання ДПА в областях ,ДПІ у районах, містах, спеціальні ДПГ, міжрайонні та об'єднані ДШ. Згідно додатку 2 до постанови КМУ №981 від 21.09.11 Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області реорганізована в Державну податкову службу у Кіровоградській області.

Відповідач зазначив, що відповідно до наказу Державної податкової служби України №82 від 21.10.2011 „Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" та наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №505 від 07.11.2011 „Про реорганізацію державних податкових інспекцій Кіровоградській області" в ДПА у Кіровоградській області та в підпорядкованих їй державних податкових інспекціях у районах було розпочато реорганізацію шляхом перетворення та утворено комісії з проведення реорганізації.

Відповідачем пояснено, що Маловисківською МДПІ позивачеві було надано попередження про наступне вивільнення із займаної посади та повідомлено про дату вивільнення, а саме 23 січня 2012 року та запропоновано переведення на вакантну посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Маловисківської МДПІ, з яким позивач не погодився. Тому 23.01.2012 наказом ДПА у Кіровоградській області позивача було звільнено із займаної посади, підставою для звільнення було подання Маловисківської МДПІ та протокол первинної профспілкової організації, які на час прийняття наказу про звільнення позивачем не оскаржувались.

Відповідач також заперечив позицію позивача щодо віднесення посади, яку займав позивач до звільнення до категорії посад, які потребують погодження з головою районної державної адміністрації, оскільки Новоархангельське відділення Маловисківської МДПІ є структурним підрозділом у складі міжрайонної податкової інспекції на правах самостійного відділу. Тому, на думку відповідача, керівником окремої юридичної особи є безпосередньо начальник ДПІ, МДІ а не начальник структурного підрозділу.

Відповідач також заперечив те, що видання наказу про звільнення позивача з посади призвело до порушення її законних прав та інтересів, інтересів держави в цілому, оскільки позивачем не зазначено, які саме незаконні дії були здійснені відповідачем та вважає, що нанесення податковим органом матеріальної шкоди є безпідставним та необгрунтованим.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 17.06.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави, пов'язану зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України „Про державну службу". Згідно зі ст. 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та КЗпП України.

Правовий статус позивача, у тому числі підстави припинення служби, врегульовано законами України „Про державну податкову службу в Україні" та „Про державну службу".

Приписами ст. 30 Закону України „Про державну службу" визначено, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю, та спеціальними, передбаченими у цій нормі.

Позивача звільнено з публічної служби за загальними правилами, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено що позивач з 1997 року по 2012 рік року проходив службу в податкових органах України, йому присвоєні персональні звання радника податкової служби та 26.06.1997 року позивачем прийнята присяга державного службовця, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с.16-23).

Згідно зі ст.21 Кодексу законів про працю України (КзПП України) трудовій договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Наказом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 24.06.2010 року № 218-о від 24.06.2010 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської областіі (Маловисківської МДПІ) (а.с.87,т.1).

Відповідно до наказу ДПА України у Кіровоградській області від 23.01.2012 №31-о за згодою первинної профспілкової організації Маловисківської МДПІ позивач був звільнений з посади заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської МДПІ у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Маловисківської МДПІ.

Підставою видання оскаржуваного наказу зазначено: наказ ДПС України від 21.10.2011 року № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби"; наказ ДПС України від 05.12.2011року №200 «Про затвердження чисельності працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних .податкових інспекцій»; наказ ДПА у Кіровоградській області від 07.11.11 №505д «Про реорганізацію державних податкових інспекції Кіровоградської області», попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3.»подання Маловисківської МДПІ від 23.01.2012року №101/8/04-10; протокол первинної профспілкової організації Маловисківської МДШ від 23.01.12 №1 (а.с.91,т.1).

Відповідно статті 1 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні"(у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), спеціалізовані (на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 106 Конституції України встановлює, що Президент України: утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Згідно Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановлено утворити: Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України.

Стаття 113 Конституції України визначає Кабінет Міністрів України вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, відповідно ст. 117 Конституції України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою КМ України від 10.12.10 № 1128 „Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 09 грудня 2010 № 1085" постановлено скоротити чисельність державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органах, не менше ніж на 30 відсотків.

Постановою КМ України від 21.09.2011року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

У Кіровоградській області утворений, шляхом перетворення, територіальний орган Державної податкової служби: Державна податкова служба у Кіровоградській області (шляхом реорганізації Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області). Цією ж постановою КМ України від 21.09.2011року № 981 встановлено, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.

Наказом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області № 349 від 26.07.2011 року «Про делегування повноважень»з метою забезпечення виконання вимог Закону України від 17 березня 2011 року №3166-УІ «Про центральні органи виконавчої влади», Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Указу Президента України від 12 травня 2011 року №584 «Про Положення про Державну податкову службу України», наказу ДПА України від 24.12.10 №1006 «Про утворення комісій з проведення реорганізації регіональних ДПА»- начальникам об'єднаних (міжрайонних) державних податкових інспекцій, або особам, які виконують їх обов'язки -делеговано повноваження голови ДПА у Кіровоградській області щодо попередження про наступне звільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України та ст. 64 п. „г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 керівників, посади яких віднесені до номенклатури ДПА в області.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України № 82 від 21.10.2011 року «Про делегування повноважень»реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" розпочато реорганізацію ДПА у Кіровоградській області. (а.с. 63-65,т.1).

Наказом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (ДПА у Кіровоградській області) від 07.11.2011 №505 „Про реорганізацію державних податкових інспекцій Кіровоградській області" розпочато реорганізацію міжрайонних державних податкових інспекцій та об'єднаних державних податкових інспекцій шляхом перетворення та утворено комісії з проведення реорганізації. Головою комісії з проведення реорганізації Маловисківської МДПІ визначено начальника МДПІ - Лічмана О.С. (а.с.66-68,т.1).

Наказом ДПА у Кіровоградській області №397 від 02.12.2008 „Про затвердження номенклатури посад та кваліфікаційних вимог" затверджено перелік посад працівників органів державної податкової служби області, які призначаються на посади та звільняються з посад головою ДПА в області та начальниками ДШ та затверджено інструкцію про порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури ДПА в області (а.с.69-73,т.1).

Відповідно названого наказу №397 від 02.12.2008 посада заступника начальника інспекції - начальника відділення відноситься до номенклатури посад, які призначаються та звільняються головою ДПА в області і, при цьому, зазначеним наказом визначено, що при призначенні та звільненні заступників ДШ усіх рівнів до ДПА в області надаються подання начальника ДПІ.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області № 485 від 27.10.2011 року „Про реорганізацію ДПА у Кіровоградській області" розпочато процедуру реорганізації державної податкової адміністрації у Кіровоградській області шляхом перетворення у державну податкову службу у Кіровоградській області. (а.с.27-28,т.2).

Наказом ДПС України від 27.10.2011 р. № 93 „Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової типової структури ДПС в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі" затверджено чисельність, у тому числі, працівників органу ДПС у Кіровоградській області(а.с.32-34.т.2).

Наказом ДПС України від 05.12.2011 р. № 200 «Про затвердження чисельності працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій» затверджено чисельність працівників державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій, відповідно до якого у додатку 1 визначено чисельність працівників Маловисківської МДПІ -60 штатних одиниць (а.с.186-189,т.1).

Статус Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 541120 (а.с.131 т.2).

Згідно штатного розпису Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції на 2012 рік затверджено штат у кількості 65 штатних одиниць у тому числі: керівництво в кількості 5 штатних одиниць (а.с.95,т.1).

Статус Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 156658 (а.с.132 т.2).

Згідно тимчасового штатного розпису на 2012 рік Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби затверджено штат у кількості 60 штатних одиниць у тому числі: керівництво в кількості 5 штатних одиниць (а.с.93,т.1).

Вказане свідчить про те, що відбулося скорочення штатної чисельності податкового органу.

Пунктом 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, у тому числі, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Частинами 2,3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Оскільки позивачу була запропонована посада у Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, від якої позивач відмовився, суд не вбачає порушення відповідачем вимог ст. 36 КЗпП України, частиною 3 якої визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (КзПП України) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у окремо визначених випадках, у тому числі: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до змісту ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації підлягають врахуванню інші чинники, передбачені даною статтею.

До такого кола працівників, входять всі працівники, що займають таку ж саму посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню.

За твердженням позивача, посада, запропонована йому відповідачем, не є підходящою для нього, адже вона не є рівнозначною тій, яку він обіймав.

Статтею 42 КЗпП України визначено перелік осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Проте, в даній статті чітко не визначено обов'язку роботодавця пропонувати працівникові підходящу та рівнозначну посаду тій, яку він займав раніше.

21.11.2011 року ОСОБА_3 - заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської міжрайонної податкової інспекції попереджено про наступне звільнення із займаної посади (а.с.88,т.1).

Ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_3 наявний запис у графі, яка визначає дату наступного звільнення - 23.01.2012 року та пропозиція щодо переведення працівника на посаду головного державного податкового ревізора інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Маловисківської МДПІ, з якою позивач ознайомлений 23.01.2010 року.

Суд констатує, що відповідачем виконано вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України та про наступне вивільнення позивача персонально попереджено 21.11.2011 року - більш як за два місяці до наступного звільнення - 23.01.2012 року.

Натомість, суд не вважає порушенням відповідачем вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України, якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. оскільки позивачу фактично було запропоновано посаду у Маловисківській міжрайонній державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, що підтверджується записом у вищеназваному попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_3

При цьому суд вважає порушенням відповідачем вимог ст. 49-3 КЗпП України, оскільки одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації, а такої посади, одночасно з попередженням, позивачу запропоновано не було.

Проте, як встановлено судом, зазначене порушення не привело до порушення прав позивача у частині права на працевлаштування у Новоархангельському районі та можливості пошуку роботи в двохмісячний період до звільнення, оскільки відповідачем у попередженні про наступне вивільнення не було запропоновано іншої посади, а був наявний запис про дату наступного звільнення - 23.01.2012 року. Тобто у позивача була можливість протягом двох місяців до звільнення реалізувати своє право на працевлаштування у Новоархангельському районі.

Згідно ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Ч.3 ст. 43 КЗпП України визначено, що подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1 від 23.01.2012 року зборів Первинної профспілкової організації Маловисківської МДПІ -позивач був відсутній зборах, на яких розглядалось подання про звільнення позивача із займаної посади (а.с. 90,т.1).

Ч.9 ст. 43 КЗпП України визначено, що у випадку, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та від 28.03.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первинну профспілкову організацію Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -ППО Маловисківської МДПІ), зупинено провадження у справі та зобов'язано ППО Маловисківської МДПІ провести збори, на яких розглянути питання щодо одержання згоди або відмови у наданні згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_3 (а.с.157-158, 203-205,т.1).

Відповідно до протоколу № 6 від 20.04.2012 року виїзного засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Маловисківської МДПІ - погоджено подання відповідача на вивільнення з займаної посади (а.с.213-215,т.1).

У зв'язку з отриманням згоди профспілкового органу на вивільнення позивача, суд ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року продовжив розгляд справи по суті (а.с.244,т.1).

Судом встановлено, що позивач був ознайомлений з наказом ДПА України у Кіровоградській області від 23.01.2012 №31-о, яким він був звільнений з посади заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської МДПІ - 24.01.2012 року, що підтверджено самим позивачем у позові (а.с.6,т.1), поясненнями свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8.у судовому засіданні 12.06.2012 року та актом від 24.01.2012 року про ознайомлення з наказом (а.с.192,т.1).

Судом не береться до уваги твердження позивача те, що про з наказом про звільнення його взагалі не ознайомлювали, і тому, за письмовою заявою до відповідача, позивачем отримана неналежна копія наказу про звільнення лише 10.02.2012 року -оскільки самим позивачем у позові зазначено про його ознайомлення з наказом про звільнення від 23.01.2012 року наступного дня після звільнення (відповідно позову (а.с.6), ту у суду не було підстав ставити під сумнів пояснення свідків.

Ст.47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Ч.1ст.116 КЗпП України встановлено, що визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум

Судом встановлено, що днем звільнення є 23.01.2012 року, а датою ознайомлення з наказом та датою видання позивачу трудової книжки є 24.01.2012 року. Доказів щодо проведення розрахунку по виплаті всіх сум сторонами не надано. Тобто, суд констатує порушення відповідачем ст.47 КЗпП України у частині невидання позивачу у день звільнення трудової книжки та копію наказу про звільнення з роботи, що є підставою для вжиття заходів впливу до посадових осіб податкового органу, але не є підставою для скасування наказу про звільнення.

Ст.32 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»встановлено, що при здійсненні повноважень місцеві державні адміністрації взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції та законів України.

П.6 ч.1ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України.

Суд встановив, що позивач на день звільнення займав посаду заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської міжрайонної податкової інспекції, яка відповідно штатного розпису Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції на 2012 рік (а.с.95, т.1) та Положення про Новоархангельське відділення Маловисківської міжрайонної податкової інспекції (а.с.36-60,т.2) знаходиться у складі Маловисківської міжрайонної податкової інспекції, тобто у складі структурний підрозділ у складі міжрайонної, об'єднаної державної податкової інспекції на правах самостійного підрозділу.

Тому, суд прийшов до висновку, що посада заступника начальника інспекції - начальника Новоархангельського відділення Маловисківської міжрайонної податкової інспекції - не підпадає під дію п.6 ч.1ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а тому і порушення відповідачем цієї норми судом не встановлено.

Судом не встановлено підстав для встановлення порушень відповідачем норм, визначених ст.11 Закону України "Про державну службу", у частині перешкоджання позивачу користуватися правами, свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України та не були враховані здобутки позивача як керівника, його кваліфікація та професійні здібності, оскільки позивачу була запропонована посада, від якої він відмовився.

Також позивачем не надано доказів щодо порушення головою ДПС України у Кіровоградській області Вірієнком І.С. своїх обов'язків, як посадової особи державного органу - Державної податкової служби, а саме: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина - звільнивши позивача з займаної посади, оскільки позивачу була запропонована посада, від якої він відмовився.

Тому суд не вбачає порушення головою ДПС України у Кіровоградській області Вірієнком І.С. ст.10 Закону України "Про державну службу"

Відповідно до п. 19 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (із змінами та доповненнями), у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Позивачу перед звільненням було запропоновано посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Маловисківської МДПІ, про що позивач ознайомлений під підпис. Однак позивач від запропонованої посади відмовився.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача відбулася реорганізація шляхом перетворення, від запропонованої посади позивач відмовився, тому його звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України є законним.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідачем дотримано вимоги законодавства, що регулюють дані правовідносини, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач не надав суду безспірних доказів щодо порушення відповідачем норм, встановлених Кодексом законів про працю України, Законами України: «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу»

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку та моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про поновлення позивача на роботі.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнято обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної податкової служби України у Кіровоградській області, третя особа: голова ДПС України у Кіровоградській області Вірієнко Ігор Станіславович, про скасування наказу Державної податкової адміністрації Кіровоградської області від 23.01.2012 р. №31-о "Про звільнення ОСОБА_3"; визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання поновити позивача на посаді заступника начальника Маловисківської МДПІ, начальника Новоархангельського відділення; стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повністю відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько