Постанова № 28312852, 27.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 грудня 2012 р. справа № 2-а- 13546/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Сидорук Т.П.,

представника відповідача - Озацька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.12.2012 року № 0000680042, винесене відповідачем.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ЛБЛ" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач не мав права заявляти суми з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у серпні 2012 року у розмірі 1790,00 грн., оскільки позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що встановлені актом перевірки № 508/42-13/00377265 від 19.11.2012 року із посиланням на акт перевірки № 477/42-13/00377265 від 19.10.2012 року. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань правомірності нарахування ПАТ "ХБФ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки № 508/42-013/00377265 від 19.11.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 на суму 1790,00 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 508/42-013/00377265 від 19.11.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС 03.12.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000680042 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1790,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9057467737 від 20.09.2012 р.) за серпень 2012 р. та штрафні санкції у розмірі 895,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є підприємством харчової галузі виробництва, оскільки за даними Довідки Головного управління статистики у Харківській області № 423105 від 27.04.2011 р. ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" здійснює такі види діяльності як виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання тощо. Відповідно, придбання освітлювальних приборів прямо пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки ці товари використовуються ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" для освітлення виробничих приміщень (вального цеху тощо).

Судом встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з ТОВ "ЛБЛ" склались на підставі договору поставки № 498/12 від 25.07.2012 року, згідно умов якого, ТОВ "ЛБЛ" (Продавець) зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (Покупець) зобов'язується купити (прийняти та оплатити) освітлювальні прибори, далі - Товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видатковій накладній. Згідно п. 3.1. та п. 4.3. вказаного договору поставки, Продавець (ТОВ "ЛБЛ") зобов'язується поставити товар позивачу та надати разом із партією товару наступні документи: видаткову та податкову накладну, ТТН.

Факт придбання позивачем у ТОВ "ЛБЛ" 10 штук світильників світлодіодних СВО 600х600 на загальну суму 10740,00 грн., у тому числі ПДВ - 1790,10 грн. підтверджується накладною № 133 від 30.07.2012 року. Факт отримання вказаного товару підтверджується записом № 1538 у Журналі реєстрації довіреностей, що виписана на працівника ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" - ОСОБА_3 Поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної № РН-000133 від 30.06.2012 р. Після доставки вищевказаних ТМЦ на територію позивача, цей товар був оприбуткований на технічному складі згідно прибуткового ордеру № 120730-020 від 30.07.2012 р. Згідно бухгалтерської довідки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" № 1156 від 07.12.2012 року освітлювальні прибори (світильники світлодіодні СВО 600х600 тощо) обліковуються як запаси та об'єднані позивачем загальною назвою "світильник ЛПО 4х18", оскільки вказані товари мають один і той же розмір та аналогічний принцип роботи.

Копія відомості про оприбуткування матеріалів з 01.07.2012 р по 31.07.2012 р., акту списання матеріалів № 120827-007 від 30.08.2012 р., звіту про рух матеріалів, тарних матеріалів, ПММ, запчастин та комплектуючих за періоди: з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., журналу-ордеру за період 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., що містяться у справі, вказують на рух товарів (освітлювальних приборів) у позивача, придбаного ним у ТОВ "ЛБЛ" та підтверджують фактичне їх використання під час здійснення власної господарської діяльності.

Суд зазначає, що доводи відповідача про безтоварність вказаної господарської операції з причин порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної є безпідставними, оскільки технічна помилка в даті її складання не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з вищеперелічених доказів вбачається, що фактичний рух товарів у позивача мав місце і цей товар був використаний у власній господарській діяльності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

В матеріалах справи міститься акт № 30-07 від 30.07.2012 року приймання-передачі виконаних робіт (транспортних послуг) до договору транспортних послуг № 27/27/12-1 від 27.07.2012 року, укладеного між перевізником ОСОБА_4 та ТОВ "ЛБЛ", згідно якого, переміщення вантажу у місті Харкові відбувалося 30.07.2012 р. по маршруту: склад ТОВ "ЛБЛ" (вул. Єнакіївська, 4) -склад ТОВ "Телеком-Мобил" (вул. Котлова,115) -склад "ПАТ "ХБФ" (вул. Лозівська, 8).

На підтвердження реальності проведення вказаної господарської операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "ЛБЛ" позивачем наданий лист контрагента (№ 03-12-1 від 03.12.2012 року) в якому зазначено про технічну описку в даті складання ТТН (замість належної дати "30 липня 2012 року" помилково зазначено "30 червня 2012 року") та формування ним (ТОВ "ЛБЛ") податкових зобов'язань з ПДВ по податковій накладній № 43 від 30.07.2012 р., що підтверджуються податковою декларацією по ПДВ за липень 2012 року із додатком № 5 до неї, наданих до органів ДПС.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ЛБЛ" із придбання освітлювальних приладів та використання їх у господарській діяльності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика". При цьому, суд вважає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності проведеної позивачем господарської операції з ТОВ "ЛБЛ", підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Згідно матеріалів справи, позивач розрахувався з ТОВ "ЛБЛ" з придбані товари у повному обсязі грошовими коштами згідно платіжного доручення від 31.07.2012 р. № 1207316888, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагентом (ТОВ "ЛБЛ") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Від ТОВ "ЛБЛ" позивачем отримана податкова накладна № 43 від 30.07.2012 р. на суму 10740,00 грн., у т.ч. ПДВ -1790,00 грн., що включена до Реєстру отриманих податкових накладних за липень 2012 р.

Аналіз вказаної податкової накладної свідчить про те, що вона містить усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Суд відмічає, що порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Як вбачається з наведених норм ПК України, правила податкового обліку та звітності, не містять будь-якого зв'язку права платників податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум ПДВ з будь-якими станами контрагентів платника ПДВ.

Отже, ані положення ПКУ, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не передбачають того, що право платника податку на податковий кредит сум ПДВ залежить від стану постачальника та/або інших суб'єктів господарювання, які на думку податкового органу мають "стан платника -"9" -направлення запиту на місцезнаходження".

Відповідно, суд дійшов висновку, що право платника податку на податковий кредит та бюджетного відшкодування сум ПДВ не залежить від стану його постачальників, які на думку податкового органу мають "стан платника -"9 -направлення запиту на місцезнаходження", оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЛБЛ".

Посилання відповідача про неможливість здійснити зустрічну звірку з ТОВ "ЛБЛ" з причини відсутності даного контрагента за місцезнаходженням не приймаються судом, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 11.12.2012 р. № 15344811 ТОВ "ЛБЛ" систематично та неодноразово підтверджувало відомості про юридичну особу. Тобто, достовірним, у розумінні ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходженням ТОВ "ЛБЛ" є 61046, м. Харків, вулиця Єнакіївська, 4.

Отже, суд відмічає, що сам факт не спроможності податкового органу отримати первинні документи по господарським операціям із ТОВ "ЛБЛ" не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, а відповідно, до бюджетного відшкодування.

Судом з'ясовано, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодних фактів стосовно фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, відсутності оплати з боку позивача отриманого товару (освітлювальних приборів), несумісності придбаного у контрагента товару з напрямком господарської діяльності позивача, невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, пов'язаності позивача та ТОВ "ЛБЛ" у розумінні положень пп. 14.1.159. п. 14.1. ст. 14 ПКУ.

Також суд зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ "ЛБЛ" не були визнані недійсними, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за перевірений період з ТОВ "ЛБЛ".

Отже, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим позивачем не було порушено вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Враховуючи наведені висновки та положення ПК України, суд вважає, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 1790,00 грн. відповідач здійснив без достатніх на те підстав.

Суд зазначає, що акт перевірки № 508/42-013/00377265 від 19.11.2012 р., складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, зокрема, пункту 6 розділу 1, оскільки відповідачем, крім посилання на акту перевірки № 477/42-13/00377265 від 19.10.2012 р., не зазначено жодного первинного або іншого документу, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", що підтверджують про наявність виявлених фактів порушень податкового законодавства, які призвели до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 у розмірі 1790,00 грн.

Отже, висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи. Таким чином, завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1790,00 грн. по податковій декларації (№ 9057467737 від 20.09.2012 р.) за серпень 2012 р. не відбулося. Відповідно, у відповідача відсутні законі підстави застосовувати до позивача штрафні санкції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0000680042 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0000680042.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (вул. Лозівська, буд.8, Харків, 61017, код 00377265) витрати зі сплати судового збору у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.12.2012 року.

Суддя Біленський О.О.