Постанова № 28312035, 18.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2012 року 10:36 № 2а-16497/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Донця В.А., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Шередько А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНаціонального банку України доДержавної виконавчої служби України проскасування постанови, зобов'язання вчинити діїза участю: від позивача:Ступницький І.І.,від відповідача:Іванюк Д.С.

Національний банк України (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі -відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Мазур Г.І. ВП № 35130677 від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу),

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснити всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»щодо стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступника Міністерства економіки України, судові витрат в розмірі 4 588,80 грн. в межах бюджетних асигнувань на користь Національного банку України.

У судове засідання 18.12.2012 р. представники сторін прибули.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 21.12.2012 року.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у відкритті виконавчого провадження на тій підставі, що боржника Міністерство економіки України припинено, оскільки згідно Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Міністерство економічного розвитку у торгівлі України як правонаступника Міністерства економіки України.

Представник відповідача надав пояснення по суті позову, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з тих підстав, що постанова від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) прийнята у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2012 р. по справі № 2а-163/09/2670 видано виконавчий лист про стягнення з Міністерства економіки України судових витрат у розмірі 4 588,80 грн. в межах бюджетних асигнувань на користь Національного банку України, в якому відповідно зазначено боржника - Міністерство економіки України, стягувача - Національний банк України, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання -до 26.06.2013 р.

Заявою від 23.10.2012 р. позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з проханням відкрити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2012 р. по справі № 2а-163/09/2670, яка отримана відповідачем 30.10.2012 р.

08 листопада 2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 35130677 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), яка мотивована тим, що згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, стан юридичної особи «Міністерство економіки України»(код ЄДРПОУ 00014769) -припинено, а тому Міністерство економіки України є неналежним боржником. Дані обставини, згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», як вказано в постанові, виключають здійснення виконавчого провадження.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження», в редакції на час винесення оскаржуваної постанови, (далі -Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 19 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до статті 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами у виконавчому провадженні згідно ст.. 8 Закону № 606-ХІV є стягувач і боржник (ч. 1). Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч. 2).

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5).

У поданому на виконання виконавчому документі боржником зазначено «Міністерство економіки України».

Згідно Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (ЄДРПОУ 37508896), реорганізувавши Міністерство економіки України (код ЄДРПОУ 00014769).

Пунктом 5 зазначеного Указу визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, висновок відповідача, що Міністерство економіки України є неналежним боржником є передчасним та не може вважатись передбаченою законом обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV.

Припинення боржника може бути підставою для звернення із заявою про заміну сторони її правонаступником в порядку ч. 5 ст. 8 Закону № 606-ХІV або із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, суд звертає увагу, що дані дії можливі у відкритому виконавчому провадженні.

Отже, відмовивши у відкритті виконавчого провадження, відповідач позбавляє можливості позивача виконати судове рішення -постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2012 р. по справі № 2а-163/09/2670.

Крім того, оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена з пропуском триденного строку (робочих днів), передбаченого ст. 26 Закону № 606-ХІV, оскільки заява про примусове виконання надійшла до відповідача -30 жовтня 2012 р., а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена лише -08 листопада 2012 р.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Вказане вище свідчить про порушення відповідачем принципу обґрунтованості та законності під час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про скасування постанови головного державного виконавця Мазур Г.І. ВП № 35130677 від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу)підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснити всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»щодо стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступника Міністерства економіки України, судові витрат в розмірі 4 588,80 грн. в межах бюджетних асигнувань на користь Національного банку України, суд вважає, що прийняття відповідної постанови та вчинення дій є дискреційними повноваженнями відповідача.

Під дискреційним повноваженням суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає заявлений адміністративний позов обґрунтованим частково та таким, що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Національного банку України до Державної виконавчої служби України про

скасування постанови головного державного виконавця Мазур Г.І. ВП № 35130677 від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу),

зобов'язання відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснити всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»щодо стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступника Міністерства економіки України, судові витрат в розмірі 4 588,80 грн. в межах бюджетних асигнувань на користь Національного банку України

задовольнити частково.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. ВП № 35130677 від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. О. Маруліна

Судді В.А. Донець

Т.І. Шейко