Рішення № 28311667, 25.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5019/1607/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс"

до відповідача Державного підприємства СЛАП "Березнівський держспецлісгосп"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненську обласну державну адміністрацію

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України

за участю Прокуратури м. Рівне

про усунення перешкод у користуванні землею

Від позивача: Луцик К.В. (доручення б/н від 29.09.2012р.).

Від відповідача: Новак А.О. -директор; Боротюк О.О. (довіреність б/н від 09.04.2012р.).

Від третьої особи 1: Ганов О.О. (довіреність № 10838/0/01-22/11 від 28.12.2011р.).

Від третьої особи 2: Медвецький А.Т. (довіреність № 31-4/4 від 03.01.2012р.).

Від прокуратури: Грисюк Ю.І. (посвідчення № 010592 від 20.10.2012р.).

Суть спору: позивач - Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Державного підприємства СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" про зобов'язання ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод СВСК "Агроліс" у користуванні земельними ділянками, що належать СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001р. серії І-РВ № 001550, серії І-РВ № 001551, серії І-РВ № 001552, серії І-РВ № 001554, серії І-РВ № 001555, серії І-РВ № 001556, серії І-РВ № 001557, серії І-РВ № 001558, серії І-РВ № 001559, серії І-РВ № 001560, серії І-РВ № 001562, серії І-РВ № 001569 шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках та визнати недійсними лісорубні квитки видані ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012р..

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з січня 2005р. за домовленістю між позивачем та відповідачем спірні земельні ділянки були передані в тимчасове користування ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп".

09.12.2009р. дані земельні ділянки згідно акту передачі були повернуті СВК "Агроліс", однак відповідач не звільнив дані земельні ділянки та продовжує, в порушення норм Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, їх використовувати здійснюючи при цьому рубку лісів.

Позивач вказує, що відповідно до листів Головного управління Держкомзему в Рівненській області № 01-10/68А від 25.01.20011р. та № 02-02/05-3225 від 05.09.2011р. підтверджено його право постійного користувача спірними земельними ділянками та факт неправомірності використання відповідачем даних земельних ділянок та проведення на них рубки лісів.

16.11.2012р. представник відповідача подав клопотання, в якому просить залучити до участі у справі № 5019/1607/12 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рівненську обласну державну адміністрацію, як уповноважений орган власника земельної ділянки.

21.11.2012р. до господарського суду Рівненської області звернулося Міністерство аграрної політики та продовольства України з клопотанням, в якому просить залучити його до участі у справі № 5019/1607/12 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача як державний орган, який від іменні держави є уповноваженим органом управління ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп".

Ухвалою суду від 22.11.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Рівненську обласну державну адміністрацію та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

19.11.2012р. позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить зобов'язати ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" припинити фактичне використання земельних ділянок, що належить СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001р. серії І-РВ № 001550, серії І-РВ № 001551, серії І-РВ № 001552, серії І-РВ № 001554, серії І-РВ № 001555, серії І-РВ № 001556, серії І-РВ № 001557, серії І-РВ № 001558, серії І-РВ № 001559, серії І-РВ № 001560, серії І-РВ № 001562, серії І-РВ № 001569, заборонити здійснювати будь-які рубки лісів на цих земельних ділянках та визнати недійсними лісорубні квитки видані ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012р..

Частиною 2 статті 22 ГПК України визначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Розгляд справи по суті розпочався в судовому засідання 06.11.2012р., що відображено в протоколі судового засідання від 06.11.2012р. (а.с. 53).

На підставі вищевикладеного в сукупності суд залишає заяву позивача про зміну позовних вимог без розгляду.

21.11.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні обґрунтовуючи це наступним.

Відповідач вважає, що в межах вказаної справи відповідно до положень ст. 33 ГПК України позивач повинен довести суду наявність наступних обставин: коли, ким, кому та яким чином вчинялися з боку ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" перешкоди позивачу у використані земель.

Відповідач вказує, що відповідно до рішення Рівненської обласної ради від 04.10.01р. № 294 СВСК "Агроліс" 25 грудня 2001 року отримано 12 державних актів на право постійного користування 5006,64 га. земель лісогосподарського призначення на території 12 сільських рад Березнівського району. Однак, відповідно до цього ж рішення Рівненської обласної ради та Державних актів на право постійного користування вказаними спірними земельними ділянками усі земельні ділянки надані позивачу із єдиним цільовим призначенням -"для ведення лісового господарства".

Відповідач наголошує на тому, що протягом періоду із 2005 року і по даний час даним видом господарської діяльності позивач не займається, чим здійснює нецільове використання лісових земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Це випливає із визначення "невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням", закріпленому у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", відповідно до положень якої - однією із форм об'єктивної сторони нецільового використання землі є "невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, встановленим при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування (крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень)".

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 22 ЛК України -"використання лісової ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права постійного користування лісами". Аналогічна норма міститься у нормах п.п. 3 та 7 ч. 1 ст. 78 ЛК України, відповідно до положень якої "у разі використання лісової ділянки не за цільовим призначенням та (або) добровільної відмови від використання лісових ресурсів та (або) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів право використання лісових ресурсів припиняється".

При цьому добровільна відмова СВСК "Агроліс" від наданих йому прав якраз і виражається у фактичному припиненні використання лісових ресурсів позивачем, доказом чого є обставина, що на протязі 2005-2012 років СВСК "Агроліс", в межах повноважень, наданих постійним лісокористувачам статтею 69 ЛК України, не видано жодного спеціального дозволу на жоден із видів спеціального використання лісових ресурсів. Факт припинення діяльності лісокористувача виражається у восьмирічній відсутності жодної активної дії, яка відповідно до вимог закону визнається здійсненням лісогосподарських заходів.

Таким чином, на думку відповідача, із огляду на вказані положення чинного законодавства право СВСК "Агроліс" на використання лісових ресурсів давно припинене (ще із дати закінчення строку дії їх матеріалів лісовпорядкування), а тому вимоги позивача і щодо припинення рубок лісу на цих земельних ділянках задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач вказує, що ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп", жодною мірою не втручаючись у господарську діяльність позивача та не вчиняючи жодної перешкоди працівникам СВСК "Агроліс" у здійсненні ними своїх прав та виконанні покладених на них обов'язків - протягом усього часу протиправної бездіяльності позивача своїми діями лише виконував вимоги нормативно-правових актів із лісового господарства. Належним доказом вказаної обставини є у встановленому законом порядку розроблені та затверджені матеріали лісовпорядкування, які є єдиною і достатньою підставою для здійснення усього комплексу лісогосподарських заходів.

Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України -"до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування".

Доказом факту добровільної передачі усієї площі наданих у постійне користування земельних ділянок для здійснення лісового господарства до ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" є акт передачі лісів та земельних ділянок із СВСК "Агроліс" від 04 січня 2005 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 86 ЛК України - забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства, органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів.

Вимогами ст. 89 ЛК України закріплено, що охорону та захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, лісова охорона постійних лісокористувачів і лісова охорона власників лісів.

Виходячи із змісту вказаних положень Закону, ряду нормативно-правових актів, що передували створенню ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" та статутних завдань, покладених на нього засновником - державою в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (яке одночасно реалізує повноваження власника переданих у постійне користування СВСК "Агроліс" лісів) - ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" у даних правовідносинах виступає як лісова охорона власника лісу.

Саме цьому, спеціально створеному для охорони та раціонального використання органу лісової охорони власник лісу вчинив останні дії щодо розпорядження належними на праві власності лісами (і окремо - земельними ділянками лісогосподарського призначення) та, відповідно, цими ж документами делегували повноваження на їх використання.

Так, відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 530 від 11.10.2004р. "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства області" пунктом 2.2 розпорядження голови Березнівської РДА № 467 від 24.11.2004р. "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства у районі" територіальний підрозділ власника лісу - управління сільського господарства і продовольства Березнівської районної державної адміністрації було зобов'язано проконтролювати передачу лісів із СВСК "Агроліс" на користь ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп".

У зв'язку із цим, розпорядженням голови Березнівської районної державної адміністрації № 159 від 26.03.2007р. ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування землями лісового фонду на землі, що знаходилися у постійному користуванні СВСК "Агроліс".

Згідно договору про розроблення технічної документації із землеустрою № 288 від 23.09.2005р. державним підприємством "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування землями лісового фонду за рахунок земель, що знаходилися у постійному користуванні СВСК "Агроліс" і на даний час єдиною перешкодою у передачі земель у постійне користування ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" є відсутність письмової згоди СВСК "Агроліс" на вилучення у нього із користування вказаних земель відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 6 та 10 ст. 149 ЗК України.

Водночас, правовою підставою здійснення усіх лісогосподарських заходів, у тому числі видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, з боку ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" є вимоги п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України - якими закріплено, що "до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування".

На підставі вищевикладеного в сукупності відповідач вважає, що вимоги позивача необґрунтовані, а відтак не підлягають задоволенню.

17.12.2012р. третя особа 2 -Міністерство аграрної політики та продовольства України подало письмові пояснення, в яких заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.

Так третя особа 2 вказує, що відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", наказу Мінагрополітики України від 08.07.2009р. № 470 "Про повноваження щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України" ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" є державним підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, уповноваженим органом управління майна якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Указом Президента України від 07.02.2004р. № 171 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства" встановлено, що одними з основних завдань органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері лісових відносин є забезпечення розширеного відтворення лісових ресурсів, підвищення екологічного та економічного потенціалу лісів, ефективний контроль за їх охороною, захистом і використанням.

На виконання Указу Президента України від 07.02.2004р. та керуючись Декретом Кабінету Міністрів № 8-92 "Про управління майном, яке є у загальнодержавній власності" Міністерство аграрної політики України наказом № 375 "Про створення державних спеціалізованих агропромислових підприємств у Рівненській області" утворено Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп".

На виконання вищевказаного наказу розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 56 від 02.11.04 року затверджено статут Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп". Державним реєстратором Березнівської РДА вказане підприємство зареєстроване 29.11.2004р.

Відповідно до ст. 2 статуту ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" -підприємство створене із метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді та організації захисного лісорозведення на території району; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на закріплених за ним мисливських угіддях та додержання встановленого режиму на заповідних територіях, що перебувають у його віданні.

З метою реалізації покладених на підприємство завдань та на виконання п. 3 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" виготовлено матеріали лісовпорядкування та Проект організації та розвитку лісового господарства, які є підставою для ведення лісового господарства.

Керуючись Указом Президента України від 07.02.2004р. № 171 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства", статтею 63 Лісового кодексу України ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на підставі положень Статуту під час ведення лісового господарства здійснює комплекс заходів з охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді та організації захисного лісорозведення на території району; охорони, відтворення та національного використання державного мисливського фонду на закріплених за ним мисливський угіддях та додержання встановленого режиму на заповідних територіях, що перебувають у його віданні.

Основними вимогами щодо ведення лісового господарства статтею 64 ЛК України закріплені -забезпечення безперервного, невиснажливого та раціонального використання лісових ресурсів для забезпечення потреб виробництва і населення у деревині та іншій лісовій продукції (п. 2); здійснення відтворення лісів (п. 3); здійснення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5); та раціонального використання лісових ділянок (п. 6). При цьому зміст раціонального використання лісів шляхом використання лісових ресурсів розкривається у гл. 13 ЛК України, розширеного відтворення лісів - у главах 14 ,15, 18 та 19, обов'язку із охорони та захисту лісів - у главі 16 ЛК України.

Державне підприємство СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" як представник держави забезпечує функції передбачені статтями 63, 64 ЛК України, а СВСК "Агроліс" на протязі 2005-2012 р.р. не виконував жодної з вищезазначених функцій.

Третя особа 2 зазначає, що оскільки протягом періоду з 2005 року по 2012 рік СВСК "Агроліс" не займається веденням лісового господарства, а також не здійснював функції передбачені статтями 63, 64 ЛК України, то він не може вважатися належним користувачем лісових земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Таким чином, на думку третьої особи 2, можна зробити висновок, що СВСК "Агроліс" не виконує передбачені законодавством функції щодо ведення лісового господарства і є неналежним користувачем лісових земельних ділянок лісогосподарського призначення.

На підставі вищевикладеного третя особа 2 просить відмовити в задоволені вимог позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 25.12.2012р. підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.12.2012р. представники відповідача третіх осіб та прокурор заперечили проти позовних вимог в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2001р. згідно з рішення № 294 Рівненської обласної Ради народних депутатів позивачу було надано право постійного користування землею загальною площею 5006,64 га для ведення лісового господарства на території 12 сільських рад Березнівського району Рівненської області.

25.12.2001р. позивачем було отримано державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії І-РВ №001550, серії І-РВ №001551, серії І-РВ №001552, серії І-РВ №001554, серії І-РВ №001555, серії І-РВ №00156, серії І-РВ №001557, серії І-РВ №001558, серії І-РВ №001559, серії І-РВ №001560, серії І-РВ №001562, серії І-РВ №001569.

З січня 2005р. за домовленістю між СВСК "Агроліс" та відповідачем вищевказані земельні ділянки були передані по акту від 04.01.2005р. в тимчасове користування ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп".

09.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено акт прийому-передачі лісових площ, за умовами якого ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" здав, а СВСК "Агроліс" прийняв лісові площі в розрізі сільських, селищних рад Березнівського району, а саме: Тищицька сільська рада, Полянська сільська рада, Городищанська сільська рада, Кам'янська сільська рада, Яринівська сільська рада, Прислуцька сільська рада, Поліська сільська рада, Грушевська сільська рада, Соснівська сільська рада, Маринниська сільська рада, Великопільська сільська рада, Голубнівська сільська рада.

Однак, після підписання акта прийому-передачі лісових площ від 09.12.2009р. відповідач вказані земельні ділянки не звільнив та продовжує їх використовувати, чого відповідач і не заперечує.

14.08.2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з вимогою негайного припинення незаконного використання земельних ділянок (а.с. 7).

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до Головного управління Деркомзему в Рівненській області, який листами № 01-10/68А від 25.01.2011р. та № 02-02/05-3225 від 05.09.2011р. підтвердили факт належності спірних земельних ділянок позивачу на праві постійного користування (а.с. 26-27).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб та прокурора, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача вчинити дії та підлягає припиненню в частині визнання недійсними лісорубних квитків, виходячи з наступного.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є постійними користувачем земельної ділянки, що підтверджується відповідними доказами, та має намір використовувати у господарській діяльності у відповідності до цільового призначення, а відповідач без будь-якої правової підстави використовує належну позивачу земельну ділянку у власній господарській діяльності. Позивач вказує, що відповідач на спірних земельних ділянках здійснює лісогосподарську діяльність, яка виражається у здійсненні рубки лісу. На підтвердження факту використання земельних ділянок відповідачем позивач вказує на лісорубні квитки видані ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012. та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а саме: проект організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 2006р..

Суд зауважує, що відповідач та третя особа 2, факт використання відповідачем спірних земельних ділянок не заперечує, однак вказують, що жодних перешкод у користуванні земельними ділянками позивачу не чинить, та що позивач використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням та відмовився від них адже, в період з 2005р. по 2012р. фактично їх не використовує. Крім того, вказують, що здійснює лісогосподарську діяльність на цих земельних ділянках на підставі проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 2006р..

Суд критично оцінує вказані доводи відповідача виходячи з наступного.

Статтею 17 Лісового Кодексу України визначено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 24 Лісового кодексу України права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

У відповідності до статті 22 Лісового кодексу України підставами припинення права постійного користування лісами є використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Суд зауважує, що ні власник земельних ділянок, ні відповідач не зверталися до відповідних органів виконавчої влади з клопотанням щодо припинення права користування позивачем земельними ділянками в зв'язку з нецільовим їх використанням, а також не ставили перед позивачем вимог щодо усунення порушень.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно частини 3 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Суд зауважує, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що право постійного користування спірними земельними ділянками позивача було припинено в порядку встановленому нормами чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що нормативно-правові та розпорядчі акти, надані відповідачем та третьою особою 2 на підтвердження своїх заперечень, визначають порядок утворення відповідача як юридичної особи, визначення його завдань та обов'язків, містять вказівки щодо передачі та контролю за передачею лісів відповідачу для здійснення його господарської діяльності, проте жоден з них не підтверджує факт припинення права постійного користування СВСК "Агроліс" спірними земельними ділянками чи факт передачі спірних земельних ділянок ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на праві постійного користування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 Розділу 8 Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками лише за умови, що ці земельні ділянки надавалися раніше, проте відповідачем не було надано доказів того, що спірні земельні ділянки в установленому законом порядку йому надавалися раніше.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають право самостійно господарювати в лісах, виключне право на заготівлю деревини, право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації, право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством, право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Відповідно до статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до частини 3 статті 69 Лісового кодексу України спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Судом встановлено, що лісорубні квитки були видані відповідачем без погодження з позивачем, як постійним лісокористувачем, чим порушив права позивача передбачені статтею 19 ЛК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Спірні правовідносини виникли щодо користування земельною ділянкою. Так, стаття 396 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 391 Цивільного кодексу України зазначено, що власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із позовної заяви вбачається, що позивач, як постійний користувач земельної ділянки, вимагає усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) - негаторний позов (стаття 391 ЦК України).

Такий позов може пред'являтися власником або користувачем за умови, що він має майно у своєму користуванні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування ним.

Тобто умовою подання негаторного позову є те, що поведінка інших осіб є протиправною та об'єктивно порушує права користувача.

Вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою може заявлятись тоді, коли чиняться перешкоди саме в користуванні земельною ділянкою позивача, що приводить до неможливості користування позивачем саме своєю ділянкою.

Отже, підставою такого позову, з яким звернувся позивач, є обставини, що підтверджують його право на володіння та користування майном, а також вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу в повному обсязі використовувати належні йому права.

Позивачем відповідно до приписів статті 33 ГПК України доведено, що земельна ділянка, яку він просить припинити використовувати належить йому на праві постійного користування.

Відтак враховуючи ст.ст. 391, 296 ЦК України, ст. 152 ЗК України суду приходить до висновку, що позивач набув гарантії захисту від позбавлення його права володіння та користування належною йому земельною ділянкою за допомогою негаторного позову.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача про зобов'язання ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод СВСК "Агроліс" у користуванні земельними ділянками, що належать СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001р. серії І-РВ № 001550, серії І-РВ № 001551, серії І-РВ № 001552, серії І-РВ № 001554, серії І-РВ № 001555, серії І-РВ № 001556, серії І-РВ № 001557, серії І-РВ № 001558, серії І-РВ № 001559, серії І-РВ № 001560, серії І-РВ № 001562, серії І-РВ № 001569 шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках є обґрунтованими підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними лісорубних квитків виданих ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012р..

Відповідно до статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу є:

прийняття в установленому порядку рішення про зміну поділу лісів на категорії, в межах яких знаходяться лісові ділянки, виділені для спеціального використання лісових ресурсів, або про виділення особливо захисних лісових ділянок;

прийняття рішення про припинення діяльності лісокористувача;

невстановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення;

недотримання встановленого порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів.

Спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів анулюється в разі:

припинення права користування лісами з підстав, передбачених статтею 22 цього Кодексу;

припинення права використання лісових ресурсів з підстав, передбачених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з статті 78 Лісового кодексу України право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів;

2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів;

3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів;

4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища;

6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів;

7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням;

8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

У випадках, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої цієї статті, рішення про анулювання лісорубного квитка або лісового квитка може бути оскаржене лісокористувачем до суду.

Законом можуть бути передбачені й інші випадки припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідно до п. 14 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 761, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону.

Виходячи із змісту ст.ст. 69, 78 Лісового кодексу України, п. 14 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 761, та змісту Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами, а також документи, якими оформляється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним -воно або є, або ні.

В даному випадку лісорубні квитки є лише технічним документом, який видається на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки та підтверджує право використання лісових ресурсів.

Згідно з статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Оскільки лісорубний квиток не є, ні договором (правочином), ні актом, в розумінні статті 12 ГПК України, відтак спір про визнання його недійсним не підлягає вирішенню в господарських судах України, що відповідно до пункту 1 статті 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного, провадження в частині вимог СВСК "Агроліс" про визнання недійсними лісорубних квитків виданих ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012р. підлягає припиненню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язання Державне підприємство СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не чинити перешкод Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Агроліс" у користуванні земельними ділянками, що належать СВСК "Агроліс" на підставі державних актів від 25.12.2001р. серії І-РВ № 001550, серії І-РВ № 001551, серії І-РВ № 001552, серії І-РВ № 001554, серії І-РВ № 001555, серії І-РВ № 001556, серії І-РВ № 001557, серії І-РВ № 001558, серії І-РВ № 001559, серії І-РВ № 001560, серії І-РВ № 001562, серії І-РВ № 001569 шляхом припинення фактичного використання земельних ділянок та припинення рубки лісів на цих земельних ділянках.

3. Стягнути з Державного підприємства СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, буд. 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Агроліс" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 37425075) -1 073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Припинити провадження по справі в частині визнання недійсними лісорубних квитків виданих ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" від 20.01.2011р., 06.06.2011р., 18.07.2011р., 05.08.2011р., 12.01.2012р., 16.01.2012р., 01.02.2012р., 23.01.2012р., 06.02.2012р., 19.03.2012р., 02.04.2012р., 03.05.2012р., 10.05.2012р., 14.05.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 24.05.2012р., 28.05.2012р., 16.04.2012р., 11.07.2012р., 03.07.2012р..

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "28" грудня 2012р..