Постанова № 28311104, 17.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 2а-8388/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.,

за участю представників позивача Танасієнко М.О., Смигори Л.Ю., Надали О.М., представника відповідача Бєлкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0001722320,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0001722320. Позов обґрунтовує тим, що висновки податкового органу за наслідком проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства щодо порушень вимог п.п.1.20.1, п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.153.2.1, п.п.153.2.3 Податкового кодексу України та донарахування Товариству податку на прибуток із застосуванням звичайних цін у зв'язку з реалізацією (експортом) шпону струганого покупцю «Oliver Handelsagentur GMBH»(Швейцарія) згідно контракту від 30.12.2010р. №30/12/10 не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовується первинними бухгалтерськими документами, технологією виробництва шпону струганого, контрактом, висновками Львівської торгово-промислової палати, наказом про облікову політику Товариства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та пояснив, що під час планової перевірки Товариства контролюючим органом встановлено заниження валового доходу за ІІІ І квартали 2011 року: експортовано шпон струганий нерезиденту, який виготовлений на заводі Товариства та реалізація якого здійснювалась нижче собівартості, а тому така реалізація не є господарською діяльністю. Просив відмовити в задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»зареєстроване розпорядженням голови Яворівської районної Державної адміністрації 01.11.2000р. за №1412120000000072 та взято на облік в податкових органах 11.11.2000р. за №152. У період що перевірявся було платником податку на прибуток.

Судом встановлено, що на підставі направлення працівниками ДПС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., про що 10.04.2012р. складено Акт №62/2270/31210033, в якому зазначено порушення вимог п.п.1.20.1, п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) та п.а.153.2.1, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2011 рік в сумі 258 500,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0001722320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»за основним платежем в розмірі 258 500,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в розділі 3.1.1 «валовий дохід»Акта перевірки, перевіркою відображених у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))»показників за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. у загальній сумі 16 071 809,00грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із виробництва та реалізації шпону струганого. Проведеною перевіркою відображеного показника за 2-3 квартал 2011 року на підставі накладних, договорів, головної книги, банківських виписок встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))».

При проведенні перевірки встановлено, що Товариством вироблено та експортовано шпон струганий нерезиденту «Oliver Handelsagentur GMBH»(Швейцарія) за контрактом від 30.12.2010р. №30/12/10 згідно ВМД від 09.09.2011р. №32293, від 23.09.2011р. №34804, від 30.09.2011р. №36330, від 04.10.2011р. №37276, від 05.10.2011р. №37479, від 06.10.2011р. №37578, від 05.10.2011р. №37474, від 06.10.2011р. №37738, від 26.10.2011р. №41713, від 14.11.2011р. №45070. З врахуванням того, що весь реалізований шпон на експорт був виготовлений на заводі Товариства та врахувавши собівартість реалізованого шпону згідно ВМД встановлено реалізацію шпону 4 та 5 сортів нижче собівартості, в результаті чого занижено валовий дохід.

Проте з такими висновками ДПС у Львівській області суд не погоджується виходячи з наступного.

Господарський кодекс України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни -граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до ст.190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток складають види продукції (робіт, послуг) щодо яких встановлено державні ціни.

Відповідно до п.п.14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно п.39.4 Податкового кодексу України, для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)

використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому законодавством не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції, пороте саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Втім здійснення заздалегідь збиткової операції (якою є, зокрема, реалізація суб'єктом господарювання товару за ціною, нижчою від собівартості) у розрізі господарської діяльності має обґрунтовуватись об'єктивними причинами та обумовлюватись економічною доцільністю, досягненням ділової мети.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством (Постачальник) та «Oliver Handelsagentur GMBH»(Швейцарія) (Покупець) укладено 30.12.2010р. Контракт, предметом якого є передача Постачальником Покупцеві шпону струганого (Товар). Згідно п.5 Контракту, ціна одного метра квадратного Товару буде залежати від тону кольору, текстури, його сорту, який Сторони визначили відповідно до п.2.2 (якість) Контракту і буде складати: ціна вищого сорту-1,20 Євро за квадратний метр; ціна першого сорту-1,10 Євро за квадратний метр; ціна другого сорту-1,00 Євро за квадратний метр; ціна третього сорту-0,90 Євро за квадратний метр; ціна четвертого сорту-0,50 Євро за квадратний метр; ціна п'ятого сорту-0,30 Євро за квадратний метр.

На виконання умов Контракту Товариством у період вересня-листопада 2011 року здійснено експортні поставки шпону струганого «Oliver Handelsagentur GMBH»(Швейцарія), що підтверджується вищезгаданими ВМД, згідно яких поставлявся шпон 1-5 сортів.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, виготовлення струганого шпону проводиться згідно технологічного процесу. Для виробництва Товариство як сировину використовує круглі лісоматеріали (дерево), якісні характеристики якого різняться в залежності від умов та місцевості на якій воно росте, і хоча за зовнішніми параметрами кругляк відповідає першому сорту, однак в процесі виробництва не завжди з такого можна виготовити перший сорт шпону, оскільки в середині дерево може мати різні дефекти, що якісно впливає на сорт виготовленого шпону, зокрема, невідповідну структуру, колір, шорсткість, невідповідність геометричних розмірів.

Якщо така продукція нижчого сорту буде знаходитись на складі, то її якісні характеристики будуть лише погіршуватись, а тому Товариство для хоча б мінімальної компенсації витрат змушене реалізовувати таку продукцію, в тому числі, виконуючи і умови Контракту.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Наказу №04/01/11 від 04.01.2011р. Про організацію бух обліку та облікову політику в 2011році з Додатками, таким передбачено розподіл загальновиробничих витрат, перелік і склад яких Товариство визначає самостійно.

Згідно з пунктом 25 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату їх балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Під чистою вартістю реалізації, відповідно до п.4 зазначеного Положення, розуміється очікувана ціна реалізації запасів на умовах звичайної діяльність за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і збут. Різниця між первісною вартістю запасів та їхньою чистою вартістю є сумою уцінки матеріальних активів.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції що передбачається до продажу.

При цьому, законодавчо закріплена заборона втручання державних органів в господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Судом досліджені матеріали справи: ВМД, які були предметом перевірки контролюючого органу, в графі 32 яких зазначено 4 чи 4 та 5 сорти шпону що експортувався в період вересня -листопада 2011 року; сертифікати відповідності експортованої продукції; висновки експерта, згідно яких зазначено, що шпон струганий має вади деревини та дефекти виготовлення в межах допуску для шпону струганого, сучки, грибні ураження; калькуляції вартості виробництва шпону струганого дубового затвердженого у 2011 році.

Слід зазначити, що недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства оскільки судом перевірена економічна доцільність зазначених дій та встановлено, що виготовлення та реалізація шпону струганого 4 та 5 сортів було економічно обґрунтовано, та в свою чергу продавши шпон по ціні нижчій ніж собівартість Товариство отримало хоч і менший, проте все ж таки дохід.

Згідно п. 39.14 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

В судовому засіданні не доведено факту звернення податкового органу з запитом до Товариства на предмет обґрунтування рівня договірних цін. Слід зазначити, що Товариство подаючи заперечення на акт перевірки надавало обґрунтування таких цін, що податковим органом до уваги не було взято.

Згідно долучених до матеріалів справи фінансової звітності Товариства вбачається, що таке в обревізованому періоді одержало доход з якого сплатило податок до бюджету, що дає суду підстави вважати, що, окрім викладеного вище, операції щодо реалізації шпону струганого нерезиденту відповідали умов такої реалізації та господарській діяльності платника.

Аналізуючи матеріали справи суд погоджується з представниками позивача, щодо правомірності реалізації шпону на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість оскільки така ціна знаходиться в межах звичайних цін, що підтверджується і висновком Львівської торгово-промислової палати від 16.05.2012р. №19-09/533, згідно якого проаналізувавши цінові дані по аналогічному товару (шпону струганому) на внутрішньому ринку виявлено, що вартість оцінюваного товару, що постачається згідно з Контрактною документацією знаходиться в діапазоні значень вартостей, розрахованих внаслідок проведеного пошуку інформації на внутрішньому ринку.

Оскільки податковим органом не доведено факт поставки Товариством шпону на експорт за цінами, нижчими за звичайні, а тому суд приходить до висновку, що у даному випадку звичайною вважається ціна Контракту, погоджена Товариством та його контрагентом, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи, що на продукцію, яка була об'єктом вищезазначених договорів укладених позивачем, державні ціни та тарифи не встановлені, а також те, що законодавством, чинним на момент спірних правовідносин, не передбачено заборону продажі товарів за ціною нижчою від собівартості, враховуючи економічну доцільність здійсненої позивачем зазначених господарських операцій, суд прийшов до висновку щодо відсутності в діях Товариства порушень вимог податкового законодавства.

Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Усі сумніви щодо доведеності неправомірності господарської діяльності трактуються на користь позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався вимог чинного законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави визнати його протиправним та скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»2 146,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0001722320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»2 146,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 22.12.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.