Постанова № 28308419, 25.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. 16 год.15 хв.Справа № 2-а-3334/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.

за участю:

представника позивача - Гончар Н.М.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська поліграфічна фабрика"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Херсонська поліграфічна фабрика» (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012р. за № 0005682200, № 0005692200, якими позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 141978,0 грн. та штрафними санкціями на 35494,5 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 11516,0 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 1399/22-4/02470715 від 17.07.2012 р. З висновками відповідача він не погоджується, оскільки по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ним виконані всі вимоги чинного законодавства. По господарським операціям, проведеним з вказаним контрагентом, оформлені всі первинні документи, необхідні для ведення бухгалтерського та податкового обліку. Під час укладення господарських операцій ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» мало повну господарську правосуб'єктність - було зареєстровано в установленому законом порядку, мало ліцензії та дозволи на проведення діяльності, мало діюче свідоцтво платника ПДВ. Податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих за результатами проведених товариством розрахунків, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо формування податкового кредиту ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» по взаємовідносинам з його постачальниками, позивач вказує, що господарський договір, укладений ним з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», жодним чином не порушує публічний порядок, не містить в собі складу порушень передбачених в ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст. 228 Цивільного Кодексу України та спрямований на реальне настання наслідків, визначених даним правочином. Окрім зазначеного, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, оскільки відповідальність за порушення фінансової та податкової дисципліни покладається виключно на платника податків, який припустив порушення вимог податкового законодавства.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Під час проведення перевірки ДПІ дійшла висновку, що позивачем лише задокументовано надання послуг від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест». Зазначене підтверджується актом зустрічної перевірки ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» щодо неможливості ним реального здійснення господарської діяльності. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має основних засобів та найманих працівників.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Херсонська поліграфічна фабрика» зареєстроване 20.06.1994 р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.06.1994 р. року за № 712, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.12.2010 р. № 100315786, виданого ДПІ у м.Херсоні, ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» зареєстроване платником податку на додану вартість з 08.07.1997 р., індивідуальний податковий номер - 024707121032, на час винесення оспорюваних повідомлень-рішень та розгляду справи у суді реєстрація платника податку ПДВ не скасована.

Судом встановлено, що в період з 10.07.2012 р. по 11.07.2012 р., ревізорами ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» щодо підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» у квітні 2012 року, результати якої оформлені актом № 1399/22-4/02470715 від 17.07.2012 р. (далі акт № 1399).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» вимог п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, а також заниження суму податку на додану вартість за квітень 2012 р. на суму 141978 грн. та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 11516 грн.; визнано правочин, укладений з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» нікчемним.

На підставі акту перевірки, ДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 30.07.2012 року № 0005682200, № 0005692200.

В обґрунтування своїх доводів, відповідач посилається на результати перевірки, задекларованої актом № 78/23-1/37517328 від 19.06.2012 р., проведеної Переяслав-Хмельницьким ОДПІ відносно ТОВ «Фірма «Радіус Інвест». За вказаним актом встановлено, що суб'єкт господарювання не знаходиться за адресою реєстрації; відсутній управлінський та технічний персонал (загальна чисельність працюючих становило 2 особи); відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби та механізми, що є неможливим для здійснення господарської діяльності.

Окрім викладеного встановлено, що ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» має наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської операції, а відтак всі операції купівлі-продажу з даним товариством не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки підтверджено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Радіус Інвест та його контрагентами-покупцями, у т.ч. покупцем ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика». Відтак, є безпідставно сформованими податкові зобов'язання за квітень 2012 р. за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, виписаних позивачу на продаж товарів на суму ПДВ 153494,22 грн., оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст. 185, п.187.1 ст.187 ПК.

Встановлення відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно -матеріальних цінностей, дозволило податковому органу зробити висновок щодо нікчемності правочинів укладених ТОВ «Фірма «Радіус Інвест з покупцями та постачальниками у тому числі й з позивачем.

Перевіряючи правильність висновків відповідача, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами та формування витрат для цілей визначення податкового кредиту судом були з'ясовані наступні обставини.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В ході розгляду справи, ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» на підтвердження проведення господарських операцій з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест були наданні копії первинних документів, з яких вбачається наступне.

27.03.2012 р. р. між позивачем - ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» (за договором - Замовник) та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (за договором-Підрядник) укладено договір на виконання робіт з ремонту будівлі на території ПАТ «ХПФ»- ремонт даху. Даним правочином визначено договірну ціну - 1 500 000,00 грн, та строк виконання робіт - початок- квітень 2012 р., а закінчення - травень 2012 р. За умов вказаного договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт (форма № КБ2-В) та довідки (форма № КБ-3)- п.7.1 договору, а остаточні- протягом 10 днів після підписання довідки ( форма КБ-3) і акту приймання виконаних робіт ( форма № Кб-2).

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві.

Судом встановлено, що ТОВ «Фірма Радіус Інвест» надавав позивачу будівельні послуги, передбачені вказаним договором, фактичне виконання яких оформлювалось підписанням актів приймання - виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати у встановлених формах, а саме: Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень та травень 2012 р., локальний кошторис та договірна ціна відповідають первинним типовим формам первинних облікових документів та підтверджують реальність вчиненого правочину.

Зі змісту наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що їх форма відповідає встановленим вимогам закону, а відтак, підписані сторонами документи: договір на виконання робіт по ремонту № 30 від 27.03.212 р., акти виконаних робіт, локальні кошториси є належними та допустимими доказами виконання ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» зобов'язань за вищевказаним договором, якому кореспондується обов'язок позивача здійснити прийняті роботи відповідно до цих актів та здійснити розрахунки. Зауважень щодо невідповідності вказаних документів вимогам бухгалтерського та податкового законодавства у ДПІ не було.

Стосовно розрахунків за вказаним договором, суд зауважує, що оплата проведена за фактично виконані роботи в межах договірної, узгодженої сторонами ціни роботи, а безпосередньо факт здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями, всього здійснено оплату виконаних робіт на загальну суму 1439658,48грн.

З матеріалів справи вбачається, що договором на виконання робіт по ремонту № 30 від 27.03.2012 р. підтверджується зв'язок між понесеними витратами та господарською діяльністю товариства. Зазначена обставина підтверджується: Балансом підприємства станом на 30.06.2012 р., та Звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2012 р., відповідно до якого відбулось збільшення балансової вартості основних засобів на суму виконаних робіт за спірним правочином та складених на його підставі актів виконаних робіт (рядок № 031 балансу, рядки 070 та 080 звіту), а також довідкою підприємства за вих. № 128 від 11.10.2012 р., актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.05.2012 р. (основного корпусу-В, складу готової продукції -Д, будівлі складу паперу-И).

ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» виписало на користь Позивача податкові накладні, які зареєстровані Позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних, а суми ПДВ - включені до складу податкового кредиту в квітні 2012 р.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Виходячи із приписів вищевказаних правових норм, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на момент вчинення господарських операцій у контрагента позивача - ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» була повна податкова правосуб'єктність, підприємство зареєстроване юридичною особою, знаходилось на податковому обліку, мало статус платника податку на додану вартість, даний факт не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операції з вказаним контрагентом.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» слід вказати, що діюче законодавство не покладає на замовника робіт відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань, і не зобов'язує його будь-яким чином контролювати своїх постачальників та перевіряти справжність наданих ним документів; не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Відповідачем не було доведено, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагента, а саме у визнанні податковими органами фіктивною діяльності ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», оскільки такі висновки не можливо зробити без перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

З акту перевірки № 78/23-1/37517328 від 19.06.2012 р., складеного Переяслав-Хмельницькою ОДПІ, не можливо прослідкувати проведення планових виїзних перевірок ТОВ «Фірма «Радіус Інвест». Використаний відповідачем зазначений акт перевірки був складений за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки, якою не перевірялися: наявність господарсько - правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність правовідносин по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно - правових угод з фізичними особами, щодо надання послуг або виконання робіт.

Суд зауважує, що законодавством України не визначено механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким був сформований податковий кредит з ПДВ. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із ТОВ «Фірма «Радіус Інвест».

Так, доводячи факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок виконавця робіт, без фактичного отримання послуг від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ДПІ в той же час не наводить будь-якого логічного обґрунтування таким платежам, вказуючи лише про заниження позивачем на суми податку на додану вартість за квітень 2012 р. на суму 141978 грн. та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 11516 грн.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних та нереальних господарських операцій з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з придбання послуг у цього контрагента, висновок ДПІ не є законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента, з огляду на правову позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та практику Європейського суду з прав людини у справі Булвес проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

ДПІ як на підставу недійсності первинних бухгалтерських документів позивача посилалась на відсутність ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за юридичною адресою. Даний факт, на думку відповідача, підтверджується актом зустрічної перевірки, складеним Переяслав-Хмельницькою ОДПІ. Суд не погоджується із позицією податкового органу, оскільки із вказаного акту вбачається, що ОДПІ встановлено відсутність ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за місцезнаходженням у липні 2012р., тобто після закінчення господарської операції із позивачем. Відповідач на вимогу суду не надав доказів, що до ЄДРПОУ на час укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» будло внесено інформацію про відсутність останнього за юридичною адресою.

Натомість судом встановлено з витягу з Інформаціно-ресурсного центру Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, розміщеному на офіційному на сайті (htth://irc.gov.ua/ua/Poshuk), що 12.06.2012 р. до вказаного реєстру внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Відтак, на час проведення операцій ПАТ «Херсонська поліграфічна фабрика» з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» у квітні 2012 р. це підприємство було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» послуг ремонту даху в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в адрес цього контрагента коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього послуг. Проте таких доказів ДПІ суду не надала.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом.

Отже, суд погоджується із позицією позивача, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, знаходження за юридичною адресою. Відповідач не навів жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочин між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» є оспорюваним, тобто, є правомірним, до того часу, поки його недійсність не буде встановлена судом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонська поліграфічна фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2012р. № 0005682200, № 0005692200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 грудня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1