Рішення № 28308399, 20.12.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012 року Справа №18/2116/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке Рудоуправління", вул. Радянська, 85, смт. Новотроїцьке, Волноваський район, Донецька область, 85732

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул. Свіштовська. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39609

про стягнення 52222,76 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 20.12.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 52222,76 грн. - заборгованості за договором № 186/2/2118 від 22.12.2010 року.

Відповідач у відзиві на позов вважає подання позову передчасним та проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність, оскільки позивачем в порушення пункту 4.6. договору не подано акта звірки взаємних розрахунків, який є необхідною умовою для повернення надмірно сплачених коштів.

Крім того, відповідач через канцелярію суду подав клопотання №14102-1063 від 19.12.12 р. (вх.№17103д від 20.12.2012 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки свого представника та зазначив, що ухвала суду про розгляд справи на 20.12.2012 року станом на 19.12.2012 року до відповідача не надходила.

Заявлене клопотання суд відхилив виходячи з наступного.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі статтею 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідач був належним чином повідомлений про день та час засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа), одержаного представником Некрасовою 28.11.2012 року (а.с.64).

Відповідно до частини 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Частиною 3 статті 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду та строк вирішення спору закінчується, а сторони не заявляли клопотання про продовження строку вирішення спору, і необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Новотроїцьке рудоуправління", смт. Новотроїцьке, яке відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Новотроїцьке рудоуправління" (свідоцтво про державну реєстрацію особи серія А00 №185466 від 31.03.2011 р., а с. 53), далі - позивач та Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук (далі - відповідач) 22.12.2010 року уклали між собою договір №186/2/2118 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору Постачальник (відповідач) зобов'язується поставити Покупцю (позивачу) нафтопродукти (далі - товар) узгодженими партіями, а Покупець зобов'язується оплатити їх і прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з Постачальником.

Обсяги товару та його загальну вартість сторони погодили в пункті 1.1 договору та додаткових угодах до нього: №1 від 13.01.2011 р., №2 від 01.06.2011 р., №3 від 01.06.2011 р., №4 від 11.10.2011 р., №5 від 01.11.2011 р. (а.с. 12-17).

Пунктом 4.2. встановлено, що оплата нафтопродуктів проводиться попереднім платежем у повному обсязі. Підставою для перерахування попередньої оплати за товар є рахунок на передплату Постачальника.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору кількість товару, оплачена Покупцем у строк, вказаний у пункті 4.2., вважається узгодженою для поставки партією, та його відвантаження здійснюється за ціною, вказаною у такому рахунку на передоплату.

Згідно з пунктом 4.5 договору після проведеної поставки Постачальник для кінцевого розрахунку на підставі відвантажувальної документації оформлює рахунок-фактуру на оплату поставленого товару та направляє його поштою Покупцю або передає представнику Покупця.

Позивач на виконання договору та відповідно до додаткової угоди №1 від 1301.2011 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату за дизельне пальне на суму 1 096 300,08 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 13.01.2011 року (а.с.35).

Відповідач 20.01.2011 р. та 24.01.2011 р. поставив позивачу товар на суму 1 014 280,12 грн. (з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та послуг відвантаження), про що свідчать залізничні накладні №43068544 від 15.01.2011 р., №43086249 від 19.01.2011р. (а.с. 22,23) та рахунки-фактури № 2227 від 15.01.2011 р., №2298 від 18.01.2012 р. (а.с.29,30).

Таким чином, станом на 01.02.2011 р. за відповідачем виникла дебіторська заборгованість за недопоставлений товар на суму 82 019,96 грн.

У червні 2011 року на виконання договору та додаткових угод до нього № 2 і № 3 від 01.06.2011 р. позивач на розрахунковий рахунок відповідача перерахував передоплату за дизельне пальне в сумі 1 030 698,80 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 171 від 02.06.2011 р., № 171 від 03.06.2011 р. (а.с.36).

Відповідачем 12.06.2011 р. та 29.06.2011 р. фактично поставлено позивачу товару на суму 1 081 561,16 грн. відповідно до залізничних накладних № 44154953 від 07.06.2011 р., № 44299956 від 24.06.2011 р. (а.с.24,25) та рахунків - фактур № 15785 від 07.06.2011 р., № 17678 від 23.06.2011 р. (а.с.31,32).

Станом на 01.07.2011 р. дебіторська заборгованість відповідача зменшилась на суму 50 862,36 грн. і склала 31 157,60 грн.

Позивачем у жовтні 2011 р. відповідно до договору та додаткової угоди № 4 від 11.10.2011 р. на розрахунковий рахунок відповідача перераховано передоплати за дизельне пальне на суму 1 196 380,48 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 1000223179 від 12.10.2011 р. (а.с. 37).

Відповідач 20.10.2011 р. поставив позивачу товар на суму 1 121 882,46 грн. (з урахуванням ПДВ, залізничного тарифу та послуг відвантаження), про що свідчать залізничні накладні № 43270156, № 43270172 від 15.10.2011р. (а.с. 26,27) та рахунок-фактура № 35952 від 14.10.2011 р., (а.с.33).

Отже, заборгованість відповідача станом на 01.11.2011 р. склала 105 655,62 грн. (з урахуванням заборгованості на 01.07.2011 р.).

У листопаді 2011 року на виконання договору та додаткової угоди до нього № 5 від 01.11.2011 р. позивач на розрахунковий рахунок відповідача перерахував передоплату за дизельне пальне в сумі 535 587,44 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 1000229802 від 02.11..2011 р. (а.с.37).

Відповідачем 09.11.2011 р. фактично поставлено позивачу товару на суму 589 020,30 грн. відповідно до залізничної накладної №43460799 від 06.11.2011 р. (а.с.28) та рахунку - фактури № 39792 від 05.11.2011 р. (а.с.34).

Станом на 01.12.2011 р. дебіторська заборгованість відповідача зменшилась на 53 432,86 грн. і склала 52 222,76 грн. (розрахунок а.с. 57).

Відповідно до пункту 4.6 договору у випадку відвантаження товару менше узгодженого об'єму, у зв'язку з вимогами до завантаження автомобільних і залізничних цистерн, Постачальник повинен здійснити повернення надмірно сплачених Покупцем грошових коштів на підставі письмової вимоги Покупця про повернення та підписаного Сторонами акту звірки взаємних розрахунків.

Позивач листом вих. № 88/16 від 16.01.2012 року на адресу відповідача направив вимогу про повернення грошових коштів разом із підписаним позивачем актами звірки взаємних розрахунків на суму 52 222,76 грн. (а.с.38).

Відповідач листом №38/10-868 від 01.02.2012 р. заборгованість визнав і запропонував позивачу на суму заборгованості придбати бензин, дизельне пальне або масла (а.с.39).

На вищевказану пропозицію відповідача позивач листом вих. № 38/10-868 від 02.03.2012 р. відповів відмовою у зв'язку з відсутністю на підприємстві відповідного транспорту та дозволу на перевезення нафтопродуктів і запропонував відповідачу повернути грошові кошти в сумі 52 222,76 грн. протягом семи днів (а.с.40).

Зазначений лист позивача відповідачем одержано 20.03.2012 р., але залишено без належного реагування (а.с.41).

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно з яким, в силу частини 1 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір поставки є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві (постачальнику) вартість товару, який обумовлений договором; зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця (постачальника) передати покупцю товар та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманого товару та право його вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору поставки є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем утворилась заборгованість за попередньо оплачений позивачем та недопоставлений відповідачем товар на суму 52 222,76 грн.

Позивач керуючись частиною 2 статті 693 ЦК України та пунктом 4.6 договору направляв відповідачу вимоги про повернення грошових коштів (а.с. 38, 40), які відповідач залишив без задоволення.

Отже, заборгованість відповідача на день прийняття рішення складає 52 222,76 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов стосовно того, що позивач не направляв йому акту звірки в зв'язку з чим сума заборгованості не погоджена сторонами, оскільки до листа позивача № 88/16 від 16.01.12 р. як додаток направлено на адресу відповідача два примірника акту звірки. Крім того, листом вих. №28/10-868 від 07.02.2012 р. відповідач визнавши свою заборгованість у сумі 52 222,76 грн. запропонував позивачу придбати бензин, дизельне пальне, масла.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню повністю.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-33,43,49,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 (ідентифікаційний код 00152307) на користь Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління", 85732, Донецька область, Волноваський район. смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 85 (п/р 26007962486038 в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк МФО 334851 ідентифікаційний код 00191810) борг у сумі 52 222 грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2012 року

Суддя Білоусов С. М.