Постанова № 28308276, 14.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року 11:26 Справа № 0870/9049/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Штауберг Н.А. (довіреність №8598/10/10 від 25.10.2012);

- Гавриленко З.В. (довіреність №14/10/10 від 16.03.2012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний насосний завод»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний насосний завод» (далі - позивач або ТОВ «Південний насосний завод») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області Державної податкової служби (далі - відповідач або Бердянська ОДПІ Запорізької області) в якому, уточнивши позов позивач просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0000462211 від 31.08.2012 на загальну суму 224868 грн. 00 коп., та №0000472211 від 31.08.2012 на загальну суму 16081 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу №602 від 27.07.2012 Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний насосний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за той же період. За результатом перевірки складено Акт №050/2211/36786719 від 15.08.2012 про результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний насосний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за той же період. На підставі зазначеного Акту Бердянською ОДПІ Запорізької області було складено податкові повідомлення-рішення №0000462211 від 31.08.2012 на суму грошового зобов'язання 224868 грн. 00 коп., №0000472211 від 31.08.2012 на суму грошового зобов'язання 16081 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 21.09.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/9049/12 та призначено розгляд на 03.10.2012. Провадження у справі зупинено до 29.10.2012, 14.11.2012.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 14.11.2012 надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях та додаткових письмових пояснень до заперечень, згідно з якими проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Південний насосний завод» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 було встановлено, що ТОВ «Південний насосний завод» не надано в повному обсязі документального підтвердження щодо обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) з контрагентами.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.03.2012. За результатом перевірки складено Акт №050/2211/36786719 від 15.08.2012.

Актом перевірки №050/2211/36786719 від 15.08.2012 встановлені порушення ТОВ «Південний насосний завод» вимог п.5.1, 5.2.1 п.5.2, 5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, п.44.6 ст.44, п.п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 242547 грн.00 коп., у зв'язку з чим до підприємства застосована штрафна санкція на загальну суму 20833 грн. 00 коп., порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 19521 грн. 00 коп., у зв'язку з встановленим порушенням до підприємства застосована штрафна санкція на загальну суму 2214 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного Акту Бердянською ОДПІ Запорізької області були складені податкові повідомлення-рішення №0000462211 від 31.08.2012 на суму грошового зобов'язання 224868 грн. 00 коп. за платежем податок на прибуток підприємств та №0000472211 від 31.08.2012, на суму грошового зобов'язання 16081 грн. 00 коп. за платежем податку на додану вартість, які отримані ТОВ «Південний насосний завод» поштою 05.09.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Південний насосний завод» порушено вимоги п.5.1, 5.2.1 п.5.2, 5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, п.44.6 ст.44, п.п. 138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 242547 грн. 00 коп., у зв'язку з чим до підприємства застосована штрафна санкція на загальну суму 20833 грн. 00 коп., порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 19521 грн. 00 коп., у зв'язку з встановленим порушенням до підприємства застосована штрафна санкція на загальну суму 2214 грн. 00 коп.

В акті перевірки вказано, що деякі документи оформлено з порушеннями, не надано документи які свідчать про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, крім того враховуючи, що у контрагентів ТОВ «Південний насосний завод» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якої діяльності, то таким чином угоди мають ознаки нікчемності. Суд вважає, що зазначений висновок податкового органу є помилковим, що підтверджується наступним.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 встановлено його заниження всього в сумі 254288 грн. 00 коп. та завищення всього в сумі 17375 грн. 00 коп. Але, в акті перевірки жодним чином не зазначено як саме було здійснено заниження податку на прибуток, чим це підтверджується. Отже враховуючи відсутність в акті перевірки зазначеної інформації неможливо вважати зазначений висновок податкового органу.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 встановлено їх завищення всього в сумі 266434 грн. 00 коп., та за 1 квартал 2011 року в сумі 13160 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у відповідності з наступними правовими нормами: відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,....).

Таким чином, вірність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому, згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження правомірності відображення у декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період сум витрат, подано відповідні первинні бухгалтерські документи.

Щодо взаємовідношень з контрагентом ПП «ВКФ Азовмеханіка» в акті перевірки зазначено, що ПП «ВКФ Азовмеханіка» надало послуги ТОВ «Південний насосний завод» щодо знаходження ринку збуту товару. Взаємовідношення між підприємствами зводились до надання ПП «ВКФ Азомеханіка» послуг по механічній обробці металу та виготовленню деталей для насосів. ПП «ВКФ Азовмеханіка» надавало зазначені послуги на підставі усної домовленості між підприємствами. Виконані роботи оформлювались актами здачі - прийому робіт, а саме були складені акти на суми: 37500 грн. 00 коп. акт №ОУ-00005555 від 02.08.2010, 4575 грн. 00 коп. №ОУ-0000004 від 31.01.2011, 2670 грн. 00 коп. - №ОУ-0000001 від 28.02.2011, 12500 грн. 00 коп. №ОУ-0000003 від 12.05.2011, 16250 грн. 00 коп. №4 від 13.05.2011, 16650 грн. 00 коп. акт №ОУ-000008 від 19.08.2011, 30670 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» №ОУ-0000010 від 29.12.2011.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що зазначені послуги не підлягають включенню до скорегованих валових витрат у зв'язку з тим, що не вбачається, що послуги були використані в господарській діяльності ТОВ «Південний насосний завод».

Суд вважає, що зазначене твердження є помилковим як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Південний насосний завод» здійснює господарську діяльність із продажу виробничого обладнання, запчастин до нього, здійснює зовнішньоекономічну діяльність із продажу зазначених товарів. Оскільки ТОВ «Південний насосний завод» не має виробничих потужностей та можливості самотужки виготовлювати товар, підприємство або купляє готові вироби для подальшої реалізації, або купляє сировину, та передає її ПП «ВКФ Азовмеханіка» для обробки. Після обробки сировина набувала вигляду готової продукції. Оплата за наданні послуги здійснювалась в безготівковому порядку. Виготовлений товар реалізовувався кінцевому споживачу ТОО «Стикер Полицвет», ТОВ «Євразія-НС», ТОВ «Саэм-Снабтехкомплект» (суб'єкти підприємницької діяльності Казахстану), ОАО «Максам-Чирчик» (суб'єкти підприємницької діяльності Узбекистану). Зазначене свідчить, що надані послуги використовувались саме у господарській діяльності ТОВ «Південний насосний завод».

Щодо взаємовідношень з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Південний насосний завод» придбало у ФОП ОСОБА_4 метизи на суму 211717 грн. 00 коп. відповідно до прибуткової накладної №ПН-6 від 01.11.2010 та акту приймання-передачі майна №1 за договором №1/2 від 05.01.2010 для подальшої їх передачі для виготовлення кінцевої продукції підприємству-виробнику ПП «ВКФ Азовмеханіка». Перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у підприємства виникла кредиторська заборгованість у сумі 211717 грн. 00 коп. З метою часткового погашення заборгованості підприємства перед ОСОБА_4, їй було передано нову піч вартістю 26814 грн. 00 коп. відповідно до акту приймання-передачі майна №3 від 01.10.2011.

Податковим органом в акті перевірки вказано, що документи по цій операції не мають юридичної сили у зв'язку з тим, що в них не зазначені всі обов'язкові реквізити.

З аналізу документів вбачається, що документи мають всі реквізити необхідні для підтвердження здійснення операції: дату складання, назви контрагентів, назву товару, вартість, підписи посадових осіб.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинним законодавством не передбачене таке поняття, як визнання недійсними господарських операцій. Отже, зазначені бухгалтерські документи є чинними.

Крім того, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11: «Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством». При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо взаємовідношень з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 судом встановлено, що згідно із видатковою накладною №С-0331/1 від 31.03.2012 на адресу ТОВ «Південний насосний завод» було поставлено будівельні матеріали для ремонту орендованого офісного приміщення на загальну суму 10894 грн. 14 коп. Зазначені будматеріали були використані в повному обсязі, та списані згідно з актом №1 від 31.03.2012.

Відповідно до пп. 8.7.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно із п.146.12 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

На підставі викладеного, витрати на придбання будівельних матеріалів в сумі 10894 грн. 14 коп. були включені в затрати підприємства за 1 квартал 2012 рік, а таким чином висновок податкового органу, що придбаний товар не використовувався в господарській діяльності підприємства є безпідставним.

Щодо взаємовідношень з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 судом встановлено, що ТОВ «Південний насосний завод» було оплачено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 послуги за обробку металу та виготовлення запчастин на суму 14165 грн. 00 коп. Надання послуг було оформлено відповідним атом №ОУ-0000001 від 06.07.2012. На підставі зазначеного, затрати на оплату послуг фізичній особі підприємцю ОСОБА_7 були включені в валові витрати ТОВ «Південний насосний завод» за 1 квартал 2012 року. Як зазначалось вище, ТОВ «Південний насосний завод» здійснює господарську діяльність із продажу виробничого обладнання, запчастин до нього, здійснює зовнішньоекономічну діяльність із продажу зазначених товарів, а оскільки ТОВ «Південний насосний завод» не має виробничих потужностей та можливості самотужки виготовлювати товар, підприємство або купляє готові вироби для подальшої реалізації, або купляє сировину, та передає її для механічної обробки. Отже, отримання послуг від фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 цілком пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Південний насосний завод».

Щодо взаємовідношень з контрагентом ТОВ «Сумський машинобудівельний завод» суд встановлено, що витрати на передплату за товар ТОВ «Сумський машинобудівельний завод» у березні 2012 року були включені позивачем до валових витрат за перший квартал 2012 року безпідставно.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В декларацію по прибутку за 1 квартал 2012 року була включена сума 14999 грн. 00 коп. по сплаті за запчастини ТОВ «Сумський машинобудівельний завод», не зважаючи на те, що товар був отриманий згідно видаткової накладної №МЗ-0000122 від 06.06.2012.

Отже, позивач мав право на включення вище зазначеної суми до валових витрат в другому кварталі 2012 року. Враховуючи, що згідно Податкового кодексу ставка податку на прибуток 21%, то таким чином позивачем завищено валові витрати в першому кварталі 2012 року на загальну суму 3149 грн. 79 коп.

Щодо взаємовідношень з контрагентами: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, ПП «Ріфтон», ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «Техноіновація», ТОВ «Нью Стар», ТОВ «ДСК Промстроймет», ПНВ «КП Прем'єр» судом встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ «Південний насосний завод» з зазначеними контрагентами на перевірку були надані первинні документи у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме видаткові накладні та податкові накладні, банківські виписки. Зазначений факт не заперечується навіть в акті перевірки. Зазначені документи також були надані позивачем до суду.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані договори фінансово - господарської діяльності, документи на підтвердження отримання та транспортування товарно-матеріальних цінностей (товаротранспортні накладні, документи на відрядження, договору найму транспорту, журнал обліку видаваємих довіреностей), у повному обсязі документи на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності - не можливо встановити факт отримання зазначених товарно-матеріальних цінностей.

Працівниками Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області Державної податкової служби під час проведення перевірки зроблено хибний висновок. Суд вважає оскільки основним видом діяльності ТОВ «Південний насосний завод» є продаж виробничого обладнання, запчастин до нього, здійснення зовнішньоекономічної діяльності із продажу зазначених товарів. Первинні документи, що підтверджують здійснення реалізації продукції на перевірку також надавались. Для здійснення своєї діяльності підприємство або купляє готові вироби для подальшої реалізації, або купляє сировину, та передає її ПП «ВКФ Азовмеханіка» для обробки.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки обставини не можуть свідчити про нікчемність угод.

Стосовно ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено, що підприємство несло витрати по транспортуванню придбаного товару.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наданих в справу документів суд встановив, що позивач придбавав товар та сировину невеликими партіями, та доставляв власним транспортом, або транспортом контрагентів. Зазнаене відображено в поясненнях позивача наданих до Бердянської ОДПІ Запорізької області.

Тож у даному випадку наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, при цьому на відносини ці вимоги не поширюються.

Щодо не зазначення в видаткових накладних довіреності на отримання матеріальних цінностей суд зазначає, що у постановах Вищого господарського суду України (від 01.07.2008 у справі №2/570-07, від 13-20.06.2007 у справі №21/515), довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Отже, у разі якщо керівник підприємства отримує матеріальні цінності особисто, то він не повинен надавити собі довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначене є очевидним. В даних випадках директор ТОВ «Південний насосний завод» отримував товарно-матеріальні цінності особисто, отже довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не видавалась, та в видаткову накладну не вписувалась.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до матеріалів справи суд вважає, що товар, зазначений у видаткових накладних та податкових накладних, дійсно отриманий ТОВ «Південний насосний завод».

Отже, суд приходить до висновку, що під час перевірки було достатньо доказів, які б підтверджували здійснення господарських операцій, та реальність поставок, всі операції пов'язані з рухом коштів підприємства. На перевірку були надані всі відповідні первинні документи, які свідчать про поставку товару. Вказані вище документи складені належним чином у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства. При цьому обґрунтованих пояснень які б свідчили про протилежне, в акті не зазначено.

Таким чином, висновки зазначені в акті перевірки носять характер припущення, та жодним чином не підтверджені.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Південний насосний завод» правомірно віднесло витрати на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей до валових витрат.

Під час проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 46487 грн. 00 коп., а саме не включено до податкового кредиту послуги надані ПП «ВКФ Азовмеханіка»:

37500 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» акт №4 від 02.08.2010., податкова накладна №44 від 02.08.2010 на суму 45000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ в сумі 7500 грн. 00 коп.

4575 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» на підставі акту № 4 від 31.01.2011, податкової накладної № 8 від 31.01.2011 на суму 5490 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 915грн. 00 коп.

2670 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» на підставі акту №1 від 28.02.2011, податкової накладної №12 від 28.02.2011 на суму 3204 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 534грн. 00 коп.

12500 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» на підставі акту №3 від 12.05.2011, податкової накладної №43 від 13.05.2011 на суму 15000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2500грн. 00 коп.

16650 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» на підставі акту №4 від 13.05.2011, податкової накладної №86 від 15.08.2011 на суму 19980 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 3330грн. 00 коп.

30670 грн. 00 коп. - ПП «ВКФ Азовмеханіка» на підставі рахунку - фактури №СФ -72 від 29.09.2011, акту №ОУ-0000010 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2011, податкової накладної №101 від 29.09.2011 на суму 36804 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 6134грн. 00 коп. - включено до податкового кредиту вересень 2011 року ПДВ в сумі 1050грн. 00коп.

Зазначені послуги не включені до податкового кредиту у звязку з тим, що не встановлено, що вони пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Південний насосний завод».

Також зазначено, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми по наступним підприємствам:

4637 грн. 00 коп. - ТОВ «Ріфтон» на підставі рахунку-фактури №22/09 від 22.09.2010 на суму 27820 грн. 80 коп., податкової накладної №22092 від 22.09.2010, в тому числі ПДВ 4636 грн. 80 коп.

17849 грн. 00 коп. - ТОВ «Делавер Ком» на підставі видаткової накладної №д-00007867 від 24.09.2010, податкової накладної №7915 від 24.09.2010 на суму 107094 грн. 00коп., в тому числі ПДВ 17849 грн. 00 коп.

16036 грн. 00 коп. - ТОВ «Техноіновація» на підставі видаткової накладної №454 від 18.03.2011, податкова накладна №70 від 18.03.2011 на суму 19243 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 3207 грн. 20 коп.

90250 грн. 00 коп. - ТОВ «Нью Стар» на підставі видаткової накладної №28/04 від 28.04.2011, податкової накладної №211 від 28.04.2011 на суму 108300 грн.00 коп., в тому числі ПДВ 18050 грн. 00 коп.

Фахівці Бердянської ОДПІ Запорізької області зазначають, що ці підприємства (контрагенти) не звітують, не сплачують податки, не мають складських та офісних приміщень, між ними та ТОВ «Південний насосний завод» відсутні укладені договори та відсутні документи, які підтверджують факт отримання, транспортування товарно-матеріальних цінностей тож відсутні фактичні господарські відносини.

Стосовно включення суми ПДВ по зазначеним послугам та по іншим поставкам до податкового кредиту суд зазначає наступне. Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

При цьому в п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Не визнана Бердянської ОДПІ Запорізької області сума ПДВ була віднесена ТОВ «Південний насосний завод» до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками. На момент складання вказаних податкових накладних, постачальники були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Ті ж самі норми передбачено і Податковим кодексом України з моменту вступу його в дію.

Фахівцями Бердянської ОДПІ Запорізької області в запереченнях зазначено, що контрагенти позивача не звітують, не сплачують податки, не знаходяться за юридичною адресою.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, не звітує тощо - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, та не є підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Під час перевірки не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Що стосується укладання договорів, то в зазначеному випадку сторони досягли усної домовленості щодо постачання товару. На підтвердження виконання угоди сторони обмінялись видатковими накладними та іншими документами.

Відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст.205 Цивільного кодексу України).

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. (п.2 ст.206 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. (ст.638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст.655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положення ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, висновки акту перевірки №050/2211/36786719 від 15.08.2012 є помилковими, а податкові повідомлення - рішення №0000462211 від 31.08.2012 на загальну суму 224868 грн. 00 коп. та №0000472211 від 31.08.2012 на загальну суму 16081 грн. 00 коп. є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення № 0000462211 від 31.08.2012 на загальну суму 224868 (двісті двадцять чотири гривні вісімсот шістдесят вісім гривень) 00 коп. та податкове повідомлення - рішення №0000472211 від 31.08.2012 на загальну суму 16081 (шістнадцять тисяч вісімдесят одна гривня) 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністтю «Південний насосний завод» (код ЄДРПОУ 26786719) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв