Постанова № 28308256, 04.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/9805/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Пополітові І.М.

за участю сторін:

від позивача -Захарова Г.В.

від відповідача -Кравченко А.В., Щеглова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укртехбетон»до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -Західно-Донбаська ОДПІ) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ, в якому, з урахуванням доповнень та уточнень до позову від 27.11.2012, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000102250 від 03.08.2012, яким ПП «Укртехбетон»збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 56378 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Укртехбетон»з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 по взаємовідносинах з фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд», за результатами якої складено акт №84/22/5-37253051 від 13.07.2012. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального здійснення правочинів та не направлення таких правочинів на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемності таких правочинів, та як наслідок завищення ПП «Укртехбетон»податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, листопад 2011 року на загальну суму 48509,71 грн. На підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000102250 від 03.08.2012. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки протиправними та безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства. Крім того, господарські правовідносини підприємства з фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд»підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час перевірки позивач не підтвердив реальність здійснення господарських операцій з фірмою «Капітель плюс» та ПП «Комманд», а тому податковий кредит, який сформовано на підставі правочинів, укладених з цими контрагентами є безпідставним. Такі висновки податкового органу підтверджені матеріалами перевірок фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд». Крім того, правоохоронними органами порушено кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва, - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема фірми «Капітель плюс»та ПП «Комманд». За таких обставин, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесеним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Західно-Донбаська ОДПІ на підставі службового посвідчення серії УДН №058376 від 10.02.2010, повідомлення №16 від 10.07.2012, наказу від 1007.2012 №460, виданого Західно-Донбаською ОДПІ, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову перевірку ПП «Укртехбетон»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 по взаємовідносинах з фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд», за результатами якої складено акт № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012.

Як зазначено у висновках акту перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012, - «перевіркою встановлено: 1) ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання від постачальників: Фірмою «Капітель плюс»(код ЄГРПОУ - 31095815) та ПП «Комманд»за періоди: листопад, грудень 2010р., січень, лютий, вересень, листопад 2011р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків; 2) п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, листопад 2011 року і завищення суми податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту в розрізі податкових періодів, на загальну суму: 48509,71 грн., в тому числі за листопад 2010 року -8868,32 грн., за грудень 2010 року -16951,97 грн., за вересень 2011 року -2000 грн., за листопад 2011 року -3645,83 грн., за січень 2011 року -8485,72 грн., за лютий 2011 року -8557,87 грн.»

На підставі акту перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000102250 від 03.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем податок на додану вартість на суму 56378,00 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 48510,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7868,00 гривень, за порушення пп. 7.4.1. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168-97 ВР, п. 198.1, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ.

Суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим та протиправним з огляду на ступне.

Як вбачається з матеріалів справи податковий кредит у сумі 48509,71 грн. в тому числі за листопад 2010 року -8868,32 грн., за грудень 2010 року -16951,97 грн., за вересень 2011 року -2000 грн., за листопад 2011 року -3645,83 грн., за січень 2011 року -8485,72 грн., за лютий 2011 року -8557,87 грн., був сформований на підставі правочинів, укладених ПП «Укртехбетон»з Фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд».

Так, судом встановлено, що між 30 листопада 2010 року між Фірмою «Капітель плюс»(Виконавець) та ПП «Укртехбетон»(Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг № 3/01.11-10 на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів Замовника.

На виконання цього Договору Фірмою «Капітель плюс»(Виконавцем) за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року було здійснено перевезення вантажів (будівельних матеріалів -піска, щебня, бетона, цемента), передачу їх ПП «Укртехбетон» .

23 вересня 2011 року між ПП «Комманд»(Продавець) та ПП «Укртехбетон»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 371 на придбання добавки Релаксол Супер ПК-Л.

Також, 13 жовтня 2011 року між ПП «Комманд»(Продавець) та ПП «Укртехбетон»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 462 на придбання майна.

На виконання цих Договорів за період за вересень, листопад 2011 року було здійснено відвантаження ПП «Комманд»(Продавцем) продукції - добавки Релаксор супер ПК-Л і добавки «Антифриз-ПК», та отримання їх ПП «Укртехбетон»,

Як вбачається з акту перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012, нікчемність вищенаведених правочинів, укладених ПП «Укртехбетон»з Фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд» обґрунтована податковим органом тим, що: по-перше, на його думку, не підтверджено реальність проведених господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками за періоди: листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, листопад 2011 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків; по-друге, матеріалами зустрічних звірок Фірми «Капітель плюс»та ПП «Комманд» (акти звірок №38/22/31095815 від 11.04.2012 та №32/22/37081766 від 06.04.2012), якими встановлено порушення останніми ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодо набувачів; по-третє, порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПП «Комманд»та Фірми «Капітель плюс»за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України; по-четверте, у позивача нібито відсутні докази транспортування товару від постачальника, документи, що підтверджують наявність виробничих потужностей, права власності або оренди офісних, складських та виробничих приміщень за юридичною адресою та за адресою розвантаження вантажів.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача у зв'язку з наступним.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених з Фірмою «Капітель плюс»та ПП «Комманд», позивач надав оригінали та копії наступних первинних та інших документів: договорів купівлі-продажу та надання послуг; податкових та видаткових накладних; актів здачі-прийому робіт; акти списання ТМЦ на виробництві; рахунків-фактур; журналів-ордерів і відомостей по рахунках; товарно-транспортних накладних та їх реєстрів; платіжних доручень про оплату товару та послуг; виписок з банку про рух коштів на рахунках; штатного розкладу за вересень, жовтень 2010 року, січень, травень, вересень, грудень 2011 року, січень, жовтень 2012.

Зі змісту досліджених вище документів, зокрема первинних, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно до укладених правочинів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що господарська мета ПП «Укртехбетон»при укладанні правочинів з Фірмою «Капітель плюс» та ПП «Комманд»підтверджена наступними обставинами, встановленими судом.

Згідно з Довідкою АБ № 021778 з ЄДРПОУ Міжрайонного управління статистики у Павлоградському районі, видами діяльності позивача за КВЕД є: 26.61.0 - Виробництво виробів з бетону для будівництва, 26.63.0 -Виробництво готових для використання бетонних сумішей, 26.66.0 -Виробництво інших виробів з бетону, гіпсу та цементу, 51.53.2 -Оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 -Інші види оптової торгівлі.

У п. 3.2. Статуту позивача також вказано, що предметом діяльності підприємства є виробництво виробів з бетону, виробництво готових для використання бетонних сумішей, виробництво інших виробів з бетону, гіпсу та цементу, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля будівельними матеріалами.

01 вересня 2010 року у м. Алушта між Відкритим акціонерним товариством «Шахринський кар'єр»та Приватним підприємством «Укртехбетон»було укладено Договір № 1 про встановлення Продавцем та Покупцем (позивачем) тривалих господарських відносин по поставках буто-щебневої продукції, а саме щебня ф. 5-25, щенбя ф. 20-40, каменя бута відбірного, відсіву, піску гранітного.

Також, 01 жовтня 2010 року у м. Сімферополь між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-Буд»та Приватним підприємством «Укртехбетон»було укладено Договір купівлі-продажу № 01/10/10 піску (надалі -«Товар») для приготування бетонних сумішей та будівельних розчинів, згідно з яким Товар відвантажується Покупцю у м. Сімферополь вул. Зовнішня зі складу ТОВ «Таврія-Буд»на умові самовивозу.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, враховуючи відсутність у ПП «Укртехбетон»власного транспорту для перевезення буто-щебневої продукції та піску, виникла необхідність в укладенні договору про надання транспортних послуг по транспортуванню Товару (буто-щебневої продукції, піску) від Продавців Покупцю (Позивачу) (угода з Фірмою «Капітель плюс»).

Укладання договорів купівлі-продажу з ПП «Комманд»обґрунтована необхідністю використання відповідних добавок при виробництві бетону, що вимагається будівельними нормами, правилами та стандартами, що підтверджується витягами з ДСТУ Б В.2.7-43-96, ДСТУ Б В2.7-65-97 та ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94).

З наданих позивачем доказів, судом встановлено використання ПП «Укртехбетон»товару придбаного у ТОВ «Таврія-Буд» та ВАТ «Шахринський кар'єр», перевезення якого здійснювалось Фірмою «Капітель плюс», а також придбаних у ПП «Комманд»добавок, у виробництві бетону, який був у подальшому реалізован відповідним покупцям.

Крім того, судом встановлено, що 01.11.2010 ПП «Укртехбетон»з ВАТ «Алуштастрой»було укладено Договір оренди Розчинно-бетонного вузлу з обладнанням, контрольними приладами, деталями, виробами і конструкціями на промисловій базі ВАТ «Алуштастрой»за адресою: м. Алушта, вул. Виноградна, 11, що підтверджує наявність у позивача необхідних потужностей для здійснення ним своєї господарської діяльності.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам укладеним з ПП «Комманд»та Фірмою «Капітель плюс»та як наслідок доведено фактичне здійснення господарських операцій по цим правочинам, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки -застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Разом з тим суд зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори купівлі-продажу, перевезення не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012 не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини позивача, відповідного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача суду не надано.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу передбачені ст. 20 Податкового кодексу України, з аналізу приписів якої вбачається, що відповідачу не надано право під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Отже, податковою інспекцією, з перевищенням своїх повноважень, у акті перевірки № 84/22/5-37253051 від 13.07.2012 зроблено висновок про те, що укладені правочини між позивачем та ПП «Комманд»та Фірмою «Капітель плюс»є нікчемними.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїй постанові №К/9991/50772/12 від 14.11.2012.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000102250 від 03.08.2012, а тому позовні вимоги ПП «Укртехбетон»підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 32,19 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Укртехбетон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Західно-Донбаська ОДПІ) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0000102250 від 03.08.2012, яким ПП «Укртехбетон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 56378,00 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 48510,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7868,00 гривень.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 10.12.2012 року.

Суддя О.С. Луніна