Постанова № 28307878, 24.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9764/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

за участю

секретаря судового засідання Чуванова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 Закон №2960-IV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

06.11.2012 на адресу відділення Фонду надійшов звіт форми 10 -ПІ, згідно із яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» у 2011 році становила 196 осіб. Згідно звіту на підприємстві були працевлаштовані 6 інвалідів. Нормами чинного законодавства України передбачено, що на підприємстві повинні бути створені 8 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з тим, що відповідачем не були виконані норми діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця, у необхідній кількості, для працевлаштування інвалідів, йому були нараховані адміністративно - господарські санкції за 2 нестворених робочих місця призначених для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був оплатити адміністративно - господарські до 15 квітня 2012 року на користь Державного бюджету України у розмірі 138298,98 грн. У довідці Луганського міського центру зайнятості від 12.11.2012 № 1/07-5173, повідомляється, що відповідачем протягом 2011 року звіти форми № 3-ПН до центру зайнятості не надсилалися. Відповідач не виконав усі залежні від нього заходи для того, щоб створити робочі місця спеціально призначені для працевлаштування інвалідів та взагалі не звітував до центру зайнятості. За порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій підприємству була нарахована пеня, розмір якої станом на 07.12.2012 дорівнює 6472,44 грн. Усього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає - 144771,42 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» адміністративно - господарські санкції у розмірі 138298,98 грн. та стягнути пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 6472,44 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, був повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі. Заяви про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом встановлено, що відповідач Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганськоїї міської ради Луганської області дата первинної реєстрації 24.12.1991, дата та номер останньої реєстраційної дії 01.06.2011 № 13821450000018506, ідентифікаційний код юридичної особи 13396264, що підтверджується довідкою АА № 431459 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 196 осіб, серед них кількість інвалідів - штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 6 осіб. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становила 8 осіб. Фактично протягом року на підприємстві працювали 6 інвалідів, замість 8. (а.с.7).

Згідно листа Луганського міського центру зайнятості від 12.11.2012 №1/07-5173 Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» у 2011 році не надавало до центру зайнятості дані про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю.

Слід зазначити, що порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі - Порядок).

Згідно з пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до абзаців 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно пункту 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З зазначеного вбачається, що звіти за формою державної статистичної звітності №3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, як зазначалось вище, відповідач протягом 2011 року не повідомляв місцевий центр зайнятості (звіт форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві відповідача.

Отже, суд вважає встановленим факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII, відносно відповідача наявні.

За розрахунком позивача (а.с.5) загальна кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу осіб для ДП «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» становить 8 робочих місць, фактично працевлаштовані були 6 інвалідів, тому відповідач повинен був перерахувати адміністративно-господарські санкції за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 138298,98 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 6472,44 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пеню на час розгляду адміністративної справи не сплачено.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 144771,42 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець» (код ЄДРПОУ 143314423) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 138298,98 грн. (сто тридцять вісім тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 98 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6472,44 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят дві гривні 44 коп.), а всього 144771,42 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот сімдесят одна гривня 42 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 грудня 2012 року.

СуддяК.В. Агевич