Рішення № 28306523, 25.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.12 Справа№ 5015/4234/12

за позовом: приватного підприємства "ОККО-Бізнес", м. Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення 350425,41 грн.

Cуддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

від позивача: Жук А.О., Немоловська-Хмара З.П.

від відповідача: Гачак І.О.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено приватним підприємством "ОККО-Бізнес", м. Львів, до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, про стягнення 350425,41 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 13.11.2012 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 13.11.2012 р. В судових засіданнях 27.11.2012 р.,10.12.2012 р. та 20.12.2012р. оголошувались перерви, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях. Ствердив, зокрема, що 28.10.2010 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) був укладений договір №608-10 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. На виконання цього договору, 30.04.2012 р. зі станції Коростень до станції Підзамче за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. позивачу був відправлений вантаж дизпалива в складі 4-х вагоно-цистерн №№74952904, 74031006, 51629244, 73059560 загальною масою 235100 кг., що належав позивачу на підставі контракту №ТТ-0102/12/GO від 03.04.2012 р.. Однак, на станцію призначення було доставлено лише 101350 кг вантажу відповідно до відмітки станції у накладній №33241480 та акту загальної форми №1013 від 04.05.2012 р., відповідно до якого комісійним заміром вантажу у цих цистернах було виявлено нестачу 133750 кг дизпалива. 05.05.2012 р. відповідач надав для підписання позивачу комерційні акти №№061954/7, 061955/8, 061956/9, 061957/10 що підтверджують обсяг нестачі. Залишки вантажу за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. в кількості 101350 кг. були прийняті позивачем за актами №№ 530 -533 від 05.05.2012 р.. Загальний розмір збитків склав 1431107,11 грн. з ПДВ. 04.07.2012 р. відповідачу було скеровано претензію №625, однак відповідач визнав претензію лише в сумі 1080280,33 грн. повідомленням №5 від 20.07.2012 р., відмовившись визнати в складі збитків податок на додану вартість, акцизний збір, тариф за міждержавні перевезення, екологічний податок та екологічний збір та зменшивши суму на 2% "норм природної втрати та граничного розходження маси нетто". Посилається на необхідність таких платежів в силу норм законодавства, а у відповідності до Інструкції нарахування та списання нестач у межах норм природних втрат, затвердженої постановою Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 р. "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску та транспортуванні", гранична норма природних втрат нафти та нафтопродуктів при залізничних перевезеннях нафтопродуктів наливом в цистернах складає 0,007% від маси вантажу, що відповідно, не могло перевищувати 0,016 т.. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Визнавши факт укладення договору перевезення та нестачі вантажу, ствердив, водночас, що згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Законодавством встановлено обмежену відповідальність перевізника за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу, оскільки згідно із ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу лише в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; а згідно ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. При цьому, відповідно до п. 27 правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Ці правила, як складова частина правил перевезень вантажів, встановлюють норму нестачі 2%. Оскільки Статут залізниць України затверджений постановою кабінету Міністрів України, він має вищу силу, ніж наказ Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 "Про затвердження інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України". Безпідставною вважає вимогу про стягнення тарифу за міждержавні перевезення, оскільки згідно із залізничними накладними СМГС №№05423832, 05423833 вантаж слідував від станції Балбаров Білоруської залізниці до станції Коростень ДТГО "Південно-західна залізниця" і прибув на цю станцію без втрат 29.04.2012 р.. Предметом спору є відносини сторін, що випливають з іншого договору перевезення. Опосередкованого залізничною накладною від 30.04.2012 р. №33241480 про доставку вантажу зі станції Коростень на станцію Підзамче. Законодавчо встановлений обов'язок позивача сплатити податки і збори у зв'язку із митним оформленням вантажу не обумовлені діями відповідача та не впливають на дійсну вартість втраченого вантажу. Просить у позові відмовити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.10.2010 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) був укладений договір №608-10 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. На виконання цього договору, 30.04.2012 р. зі станції Коростень до станції Підзамче за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. позивачу був відправлений вантаж дизпалива в складі 4-х вагоно-цистерн №№74952904, 74031006, 51629244, 73059560 загальною масою 235100 кг., що належав позивачу на підставі контракту №ТТ-0102/12/GO від 03.04.2012 р..

З матеріалів справи вбачається, що на станцію призначення було доставлено лише 101350 кг. вантажу відповідно до відмітки станції у накладній №33241480 та акту загальної форми №1013 від 04.05.2012 р., відповідно до якого комісійним заміром вантажу у цих цистернах було виявлено нестачу 133750 кг дизпалива. Зазначену обставину відповідач не заперечував, на відсутність своєї вини не посилався. Натомість, 05.05.2012 р. відповідач надав для підписання позивачу комерційні акти №№061954/7, 061955/8, 061956/9, 061957/10 що підтверджують обсяг нестачі. Залишки вантажу за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. в кількості 101350 кг. були прийняті позивачем за актами №№ 530 -533 від 05.05.2012 р.

Позивач посилається на заподіяння йому збитків у загальному розмірі 1431107,11 грн., що включає акцизний збір 486,21 грн./т, екологічний збір -0,36 грн./т, екологічний податок 16,34 грн./т, залізничний тариф за міжнародне перевезення -76,83 грн./т та 61,15 грн./т (по цистерні №51629244) ПДВ -1786,08 грн./т та 1775,86 грн./т (по цистерні №51629244) та природні втрати 0,007%/т у відповідності до Інструкції нарахування та списання нестач у межах норм природних втрат, затвердженої постановою Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 р. "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску та транспортуванні".

04.07.2012 р. відповідачу було скеровано претензію №625, однак відповідач визнав претензію лише в сумі 1080280,33 грн. повідомленням №5 від 20.07.2012 р., відмовившись визнати в складі збитків податок на додану вартість, акцизний збір, тариф за міждержавні перевезення, екологічний податок та екологічний збір та зменшивши суму на 2% норм природної втрати та граничного розходження маси нетто.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає стягнути з відповідача суму тарифу за міждержавні перевезення, оскільки згідно із залізничними накладними СМГС №№05423832, 05423833 до передачі відповідачу для перевезення вантаж слідував від станції Балбаров Білоруської залізниці до станції Коростень ДТГО "Південно-західна залізниця". Однак, на вказану станцію товар прибув без втрат 29.04.2012 р.. У той же час, спірні відносини стосуються іншого договору перевезення, опосередкованого залізничною накладною від 30.04.2012 р. №33241480 про доставку вантажу зі станції Коростень на станцію Підзамче, у зв'язку із чим така вимога не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на завищення відповідачем норм природних втрат не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає законодавству. Так, згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Законодавством встановлено обмежену відповідальність перевізника за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу, оскільки згідно із ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу лише в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; а згідно із ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно із пп. "а" п. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. При цьому, згідно із п. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 27 правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Ці правила, як складова частина правил перевезень вантажів, встановлюють норму нестачі 2%. Оскільки Статут залізниць України затверджений постановою кабінету Міністрів України, він має вищу силу, ніж наказ Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 "Про затвердження інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України".

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Ст. 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Ст. 924 ЦК України встановлює, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Ст. 113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто) для рідких вантажів становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах. Вказані правила є складовою (розділом) Правил перевезень вантажів, застосування яких передбачено Інструкцією, що спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, про те, що до спірних відносин слід застосовувати положення Інструкції нарахування та списання нестач у межах норм природних втрат, затвердженої постановою Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 р. "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску та транспортуванні", а не норми недостачі, встановленої Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644. Таку ж позицію займає і Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 30.01.2008 р. у справі № 7/302.

Водночас, в світлі норми п. 115 Статуту залізниць України, відповідач безпідставно не прийняв до відшкодування суми податків та зборів, із необхідністю понесених позивачем, та які в сумі з цифрою інвойсу становлять вартість вантажу на дату передачі його для перевезення відповідачеві. Виходячи з норми природних втрат 2%, кількість фактично втрачених нафтопродуктів по цистернах становить 37,697 т., 41,841 т., 10,759 т., 38,751 т. Звідси, сума акцизного збору становить 62744,42 грн., екологічного збору -46,45 грн., екологічного податку -2108,64 грн., ПДВ -230093,69 грн., а усього - 294993,20 грн.

Враховуючи наведене, в цій частині позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя,1 (ЄДРПОУ 01059900) на користь приватного підприємства "ОККО-Бізнес", м. Львів,вул. Пластова, 1 (ЄДРПОУ 37278249) - 294993,20 грн. та 5899,86 грн. судового збору.

3.В частині решти вимог у позові відмовити.

4.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 28.12.2012р.