Ухвала суду № 28306374, 20.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/21921/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легранд Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легранд Україна" (далі -ТОВ "Легранд Україна") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року позов ТОВ "Легранд Україна" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Легранд Україна" у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в період з 26.02.2010 року по 12.04.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Легранд Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.02.2005 року по 30.09.2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 06.05.2010 року №991/23-04/33405118, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Легранд Україна»було занижено податок на прибуток на загальну суму 10 980,00 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2007 року -962,00 грн., за IІІ квартал 2007 року -818,00 грн., за IV квартал 2007 року -753,00 грн., ; за І квартал 2008 року -641,00 грн., за ІІ квартал 2008 року -544,00 грн., за IІІ квартал 2008 року -463,00 грн., за IV квартал 2008 року -474,00 грн., за І квартал 2009 року -4 569,00 грн., за ІІ квартал 2009 року -1 468,00 грн., за IІІ квартал 2009 року -209,00 грн.; та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Легранд Україна»було занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 500,00 грн., в тому числі: за березень 2009 року -9 017,00 грн., за квітень 2009 року -6 227,00 грн., за травень 2009 року -8 379,00 грн., за червень 2009 року -9 512,00 грн., за липень 2009 року -30 221,00 грн., за серпень 2009 року -12 144 грн. та зменшення від'ємного значення ПДВ за вересень 2009 року у сумі 22 517,00 грн.

На акт перевірки від 06.05.2010 року № 991/23-04/33405118 позивачем 13.05.2010 року за № 39/б на адресу відповідача були направлені заперечення з додатками.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 18.05.2010 року, за результатами розгляду, надана відповідь на заперечення до акту від 06.05.2010 року № 991/23-04/33405118.

На підставі акту перевірки від 06.05.2010 року №991/23-04/33405118 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2010 року №0003732304/0 про визначення ТОВ «Легранд Україна»податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 113 250,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України «Про ПДВ»).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»зазначено, що право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2009 року між ТОВ «МендС форвардінг Ко"»(Перевізник) та ТОВ «Легранд Україна»(Замовник) було укладено договір про надання комплексу послуг щодо перевезення ватажу №10-03/075-09. Факт перевезення ватажу підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та робочим листом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити вимоги зазначені в даному підпункті окремими рядками.

Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, згідно якого у податковій накладній окремим рядком зазначається місцезнаходження продавця.

Також судами попередніх інстанцій досліджено, що ТОВ «Легранд Україна»в податкових накладних: №142, №141, №493, №130, №194, №153, №125, №175, №404, №406, №6330, №519, №161, №6547, №27, №122, №64, №3462, №21959934-К, №36, №175, №47 самостійно було здійснено виправлення в рядку «місцезнаходження покупця», а саме, дописано місцезнаходження покупця без обмовлення надписом «виправлено»та підтвердження осіб, що підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.

Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що недотримання порядку, встановленого п.п 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров