Ухвала суду № 28306342, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/13666/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника

позивача Сучик Т.Я., Шемяткіна О.О.

відповідача Коновал Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі №2а-15958/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.06.2010 позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 №0004272309/2 винесене ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.06.2010 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 №0004272309/2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1991579,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, за наслідками якої складено акт від 23.06.2009 № 1034/23-09/30180471.

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 13.07.2009 № 0004272309/0, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 9825829,00 грн., у тому числі за основним платежем 2324356,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7501473,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем частково задоволено скаргу платника, скасовано повідомлення-рішення в частині 3010,00 грн. застосованої штрафної санкції.

За наслідками розгляду повторної скарги позивача ДПА у місті Києві винесено рішення від 26.11.2009 № 5391/10/25/144, яким частково задоволено повторну скаргу позивача, визнано неправомірним зменшення відповідачем валових витрат позивача на суму 17944736,50 грн. - відсотки, сплачені позивачем по кредиту, отриманому від компанії «Сентенза Лімітед».

У зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0004272309/2, яким позивачу були визначені податкові зобов'язання в сумі 2248600 грн., з яких: 171347,00 грн. -сума основного платежу з податку на прибуток, 2077253,00 грн. -сума штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові зобов'язання, зазначені у податковому повідомленні-рішенні від 04.12.2009 № 0004272309/2, яке є предметом судового оскарження, були визначені у зв'язку з тим, що відповідач зменшив позивачу валові витрати в 2007 році на суму 685386,83 грн. та 2008 році на суму 603772,92 грн. (витрати позивача, пов'язані із сплатою вартості оренди житла, яке позивач використовував для проживання найманих працівників-нерезидентів). Оскільки, позивач протягом 2008 року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування, то донарахування податкових зобов'язань власне з податку на прибуток за цим епізодом відбулося виключно щодо 2007 року в сумі 171347,00 грн. (685386,83 х 25%); зменшив позивачу валові витрати на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року, яке було задекларовано позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків, на суму: 43458300,00 грн. -у 2006 році, 40725024,00 грн. -у 2007 році, 32185285,00 грн. -у 2008 році; застосував до позивача штрафні санкцій в розмірі 2077253 грн., які розраховані за кожний податковий квартал, в яких було встановлено заниження об'єкту оподаткування, а не від суми донарахованих податкових зобов'язань, зазначених у податковому повідомленні-рішенні у зв'язку з чим сума штрафних санкцій перевищує 100% суми донарахованих податкових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1991579,50 грн.

Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтовував тим, що за підсумками адміністративного оскарження, ДПА у м. Києві скасувала прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій внаслідок зменшення валових витрат на суму відсотків, сплачених по кредиту, отриманому від нерезидента, та підтвердження перевіркою включення до складу валових витрат у 2008 році суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток минулих періодів, у зв'язку з чим штрафні (фінансові) санкції визначені відповідачем у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат оплати житла для працівників-нерезидентів.

Відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат, за рахунок яких зменшується розмір податку, належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, та які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Оскільки позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, понесені ним на виконання власних договірних зобов'язань з оренди житла для своїх працівників, при цьому всупереч положенням пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доказів, що здійснені виплати є оплатою праці фізичних осіб-нерезидентів, які знаходяться з ним у трудових відносинах, не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу валових витрат у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат на оплату житла для проживання найманих працівників-іноземців, у зв'язку з чим донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171347,00 грн. є обґрунтованим.

Разом з тим, за приписами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що сума основного зобов'язання, визначеного контролюючим органом, складає 171347,00 грн., штрафні (фінансові) санкції не можуть перевищувати п'ятдесяти відсотків, тобто 85673,50 грн.

З огляду на викладені положення законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1991579,50 грн., оскільки визначення податковим органом штрафних санкцій за відсутності самостійно донарахованої податковою інспекцією суми податкового зобов'язання з основного платежу, суперечить вимогам пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не встановлено.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук