Рішення № 28306246, 17.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа № 5020-1100/2012за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

(02160, м. Київ, пр-т Возз`єднання,15),

до державного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко»

(99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій,1),

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 80165,16 грн, -

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін -не з`явились,

Cуть спору:

01.10.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом додержавного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь відсотки річних від простроченої суми -49136,55 грн., пеню у розмірі 10648,11 грн. та штраф у розмірі 20380,50 грн., а всього 80165,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо погашення заборгованості у розмірі 135 870,00 грн. за договором поставки №АП-06-0098 від 07.06.2011, яка була стягнута рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.05.2012 у справі №5020-325/2012. У зв`язку із чим відповідачем була нарахована пеня, відсотки річних та штраф, які передбачені договором поставки №АП-06-0098 від 07.06.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 17.10.2012.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 17.10.2012 на 12.11.2012, 12.11.2012 на 29.11.2012. В судовому засіданні 29.11.2012 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладений розгляд справи на 13.12.2012. У судовому засіданні 13.12.2012 оголошувалась перерва до 17.12.2012.

У судове засідання 17.12.2012 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, під розписку, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача раніше, в судовому засіданні 13.12.2012 надавав відзив на позов, в якому зокрема посилався на ті обставини, що оскільки нараховані позивачем пеня та штраф надмірно великі, а у позивача відсутні збитки, суд має право на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема пені в два рази та штрафу в чотири рази. Крім того вказував, що пункт 5.5. Договору поставки №АП-06-0098 від 07.06.2011 встановлює вкрай несправедливі та нерозумні умови, відповідно до яких розмір відсотків річних збільшено до 40% протягом 90 днів несплати заборгованості та до 96% після спливу 90 днів невиконання зобов`язання. Таке збільшення відсотків, на думку відповідача тягне за собою безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача та суперечить вимогам ч.1 статті 203 ЦК України, в зв`язку із чим просить застосувати пункт 1 статті 83 ГПК України, а саме визнати зазначений пункт договору недійсним, як такий що суперечить вимогам ст.3, 6, 627 ЦК України.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»та Державним підприємством «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко»було укладено договір поставки №АП-06-0098 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець прийняти засоби захисту рослин, вказані у цьому пункті Договору (а.с. 16-17).

Відповідно до п.2.1. Договору, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару до 01.03.2012 в сумі 135 870,00 грн.

Оскільки відповідач, свої зобов`язання в частині оплати отриманого товару за вказаним Договором на суму 135 870,00 не виконав, рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.05.2012 у справі №5020-325/2012 з нього було стягнуто на користь позивача суму заборгованості у зазначеному розмірі та надана розстрочка виконання рішення суду в цій частині на період з 30.06.2012 по 30.09.2012 (а.с. 20-21).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі вищезазначеного рішення 22.06.2012 господарським судом міста Севастополя було видано наказ №5020-325/2012, який було направлено на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі.

З відповіді Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі від 06.11.2012 на лист позивача вбачається що відповідач свій обов'язок щодо погашення заборгованості у розмірі 135 870,00 грн. не виконав (а.с. 43).

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором поставки, яка встановлена рішенням суду, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути пеню, відсотки річних та штраф у розмірі, зазначеному в позові.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов`язання (в тому числі господарське зобов`язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже встановлено судом, відповідач на час звернення позивача із даним позовом не виконав свої зобов`язання в частині оплати отриманого товару за договором поставки №АП-06-0098 від 07.06.2011 на суму 135 870,00 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.05.2012 у справі №5020-325/2012.

Дана обставина відповідачем не заперечується, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором на загальну суму -135 870,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних у розмірі 49 136,55 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ -10 648,11 грн. та штраф розмірі 15% від ціни Договору -20 380,50 грн.

Що стосується вимоги позивача відносно стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 49 136,55 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.5. Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів від дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, встановлених пунктом 5.5. Договору, суд дійшов висновку що він є вірним та відповідає умовам договору.

Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що пункт 5.5. Договору встановлює вкрай несправедливі та нерозумні умови щодо надмірного збільшення розміру відсотків річних, яке на його думку тягне за собою безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача та суперечить вимогам статей 3, 6, 627 ЦК України, у зв`язку із чим просить визнати зазначений пункт договору недійсним, керуючись пунктом 1 статті 83 ГПК України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 1 статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже зазначалось, у п.5.5. Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів від дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

На думку суду підстави для визнання недійсним пункту 5.5. Договору відсутні, оскільки під час укладення Договору сторони були вільні та наділені законодавцем правом визначення в договорі такого розміру відсотків річних, а відповідач, підписуючи Договір погодився із всіма його умовами. Крім цього, пункт 5.5. Договору встановлює відповідальність саме відповідача за тривале невиконання ним свого обов`язку щодо своєчасних розрахунків з позивачем.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що пункт 5.5. Договору відповідає вимогам закону та чинному законодавству, в зв`язку із чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків річних від несплаченої суми заборгованості підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме -49 136,55 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10648,11 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.3. Договору, сторони дійшли до згоди та встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно бути виконане.

Відповідач зобов'язався відповідно до п.5.2. Договору сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, у зв`язку із чим судом був проведений власний розрахунок (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов`язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 10619,02 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення135870.0002.03.2012 - 22.03.2012217.7500 %0.042 %1208.35135870,0023.03.2012 - 07.09.20121697.5000 %0.041%9410.67Всього10619.02

Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму у розмірі 10619,02 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 20 380,50 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов`язання або неналежно виконаного зобов`язання; (частини друга статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Враховуючи положення пункту 5.4 Договору, згідно з яким у випадку прострочення виконання зобов`язання більш ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни Договору.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір основної суми заборгованості за договором, яка становить 135870,00 грн. Таким чином, загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 20380,50 грн. (135870,00 *15%).

Перевіривши розрахунок суми штрафу, суд визнав його вірним та таким, що відповідає умовам договору.

Що стосується доводів відповідача щодо зменшення розміру нарахованої пені в два рази та штрафу в чотири рази, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що нарахована позивачем пеня надмірно велика, у позивача відсутні збитки у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, з огляду на що просить зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема пені в два рази та штрафу в чотири рази.

Крім цього відповідач посилається на ті обставини, що відповідач є підприємством, заснованим на державній власності та є стратегічним для економіки держави, а також на те, що на даний час відповідач знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, оскільки не має належної фінансової підтримки держави в цієї галузі, в зв'язку із чим наявна кредиторська заборгованість у розмірі 5584200,00 грн.

Однак, суд не може погодитись із тим, що заявлені суми штрафних санкцій у розмірі 31028,61 грн. є надмірно великими в порівнянні з основною сумою заборгованості за договором поставки у розмірі 135870,00 грн., оскільки, навпаки є значно меншими ніж основна заборгованість. Також суд враховує, що встановлене рішенням суду від 15.05.2012 порушення з боку відповідача щодо виконання зобов`язання по сплаті основної суми заборгованості за договором є тривалим та на час розгляду даної справи дане зобов`язання так і не виконано.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 10619,02 грн. та штрафу у розмірі 20380,50 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 80136,07 грн. (20380,50 грн. + 10619,02 грн. + 49136,55 грн.).

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1608,91 грн. (80136,07*1609,50/80165,16).

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко» (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій,1, ЄДРПОУ 00412872, р/р 26005000152001 в ПАТ «Укрінбанк» м. Сімферополь, МФО 384782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, просп. Возз`єднання,15, ЄДРПОУ 30262667, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ»у м. Донецьк, МФО 334851) 80136,07 грн. (вісімдесят тисяч сто тридцять шість грн. 07 коп.), з яких: 10619,02 грн. пені, 20380,50 штрафу та 49136,55 грн. відсотків річних від простроченої суми.

3. Стягнути з з Державного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко» (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій,1, ЄДРПОУ 00412872, р/р 26005000152001 в ПАТ «Укрінбанк» м. Сімферополь, МФО 384782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, просп. Возз`єднання,15, ЄДРПОУ 30262667, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ»у м. Донецьк, МФО 334851) судовий збір у розмірі 1608,91 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 24.12.2012.

Суддя C.О.Щербаков