Рішення № 28306171, 15.11.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року справа № 5020-970/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»

(пр. Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039)

(вул. В. Морська 3, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99000)

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2, 99000)

про стягнення заборгованості у розмірі 2 197 617,64 грн та звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників сторін:

позивача -Шилін О.В., довіреність № 190612/4 від 19.06.2012;

відповідача (Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1) -ОСОБА_4, ордер б/н від 15.11.2012;

відповідача (Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2) -ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 13.10.1995; ОСОБА_4, ордер б/н від 20.09.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №238 від 28.07.2007 у розмірі 2 197 617,64 грн та звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 525, 526, 527, 530, 590, 611, 1049, 1054, Цивільного кодексу України, статті 20, 40-43 Закону України «Про заставу», обґрунтовані невиконанням відповідачами прийнятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії №238 від 28.07.2007 та договором застави товарів в обороті від 27.07.2010.

Ухвалою від 05.09.2012 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Ухвалами від 05.09.2012, 20.09.2012 відмовлено у задоволенні заяв позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на усе рухоме майно, що належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та знаходиться за місцем її реєстрації, об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі дублікату від 21.06.2006 договору дарування від 01.10.2004, об'єкт нерухомого майна, а саме будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 01.10.2004, усе рухоме майно, що належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 та знаходиться за місцем можливого перебування заставного майна (транспортні засоби), а саме: АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, оскільки Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК»не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення цього позову та не доведено, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався за приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.10.2012 Публічне акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернулося до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором кредиту № 238 від 28.07.2007, яка становить 274942,78 долара США, що станом на 20.08.2012 у еквіваленті в національної валюти згідно курсу НБУ (курс НБУ станом на 20.08.2012 складає 7,9930 грн. за 1,00 долар США) складає 2 197 617,64 грн. Звернути стягнення на предмет застави, згідно Договору застави товарів в обороті від 27.07.2010, а саме транспортні засоби усіх класів, типів, марок та моделей, заставною вартістю 2 090 309,02 грн., що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на праві власності та знаходяться за адресами: АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_18, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_18, в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 238 від 28.07.2007 у розмірі 274 942,78 долара США, що станом на 20.08.2012 у еквіваленті в національної валюти згідно курсу НБУ (курс НБУ станом на 20.08.2012 складає 7,9930 грн. за 1,00 долар США) складає 2 197 617,64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідачів солідарно витрати на сплату судового збору в сумі 43 952,36 грн.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою від 31.10.2012 строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник надали відзив на позов, позовні вимоги визнають частково та зазначають, що своєчасне погашення заборгованості за договором кредитної лінії №238 від 28.07.2007 пов'язано із поважними обставинами -кризисні явища в України, значне збільшення курсу іноземної валюти, збільшення відсотків річних та відмовою позивача від зміни валюти кредиту та зменшення відсотків річних тощо.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2007 між Акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК") (далі -Банк) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -Позичальник) був укладений договір кредитної лінії №238 (надалі -Договір кредиту), відповідно до умов якого Банк зобов'язується надавати Позивальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання коштів буде здійснюватись окремими частками на умовах визначених цим Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 254 000,00 доларів США, надалі за текстом кожна частина окремо -«Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 14 відсотків річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 28.07.2010 (арк.с.14-18).

Згідно з пунктом 1.2 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.3 Договору кредиту визначено, що у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги Кредитор укладає з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 Договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, заставною вартістю 339 587,00 грн (арк. с. 19-23).

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредиту визначено, що видача Траншів Кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку Позичальника №2063021809001 в Севастопольському відділенні АКБ «ІМЕКСБАНК»розрахункових документів Позичальника на цілі, визначені пунктом 1.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.7 Договору кредиту нарахування відсотків за користування Траншем кредиту здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму заборгованості на позичковому рахунку щоденно за методом факт/факт виходячи з фактичної кількості днів у році, та сплачуються Позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.9 Договору кредиту, у разі наявності простроченої заборгованості за Кредитом та несплачених відсотків за його використання, кошти в першу чергу направляється на сплату прострочених відсотків за його використання.

Пунктом 3.3.4 Договору кредиту передбачено, що Позичальник зобов'язаний суворо дотримуватись положень цього Договору, додаткових угод, а також договорів, визначених в пункті 1.3 цього Договору.

Згідно з пунктами 3.3.6-3.3.7 Договору кредиту, Позичальник зобов'язаний протягом строку використання Траншів Кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку, визначеному пунктами 2.7-2.9 цього Договору. Повертати Кредиторові у повному обсязі Транші Кредиту зі сплатою винагороди Кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим Договором.

28.07.2007 між Акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК") та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, який забезпечує вимоги іпотеко держателя за Кредитним договором № 238 від 28.07.2007, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі (арк.с. 19-23).

Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 37,5 кв.м, загальню площею 53,9 к.м (пункт 1.3 Договору іпотеки).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором кредиту перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується розпорядженнями операційного відділу та меморіальними валютними ордерами, долученими до матеріалів справи (арк.с. 25-26, 28-29, 31-32, 34-35, 37-38, 40-41, 43-44, 46-47).

Додатковою угодою № 1 до Договору кредиту № 238 від 28.07.2007, укладеною сторонами 14.05.2008, сторони дійшли згоди щодо сплати 18 (чотирнадцять) відсотків річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами до 28 липня 2010 року (включно) на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами (пункт 1.1.1 з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору кредиту від 28.07.2007)(арк.с. 48).

Додатковою угодою № 2 до Договору кредиту № 238 від 28.07.2007, укладеною сторонами 25.03.2009, сторони дійшли згоди щодо сплати позичальником нарахованих відсотків щомісячно з 1 по 5 (включно) число місяця, наступного за поточним в період дії цього договору (пункт 2.7 з урахуванням Додаткової угоди №2 до Договору кредиту від 28.07.2007)(арк.с. 49).

10.07.2009 позивач звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість по Договору кредиту, зокрема, заборгованість за відсотками у сумі 11557,00 доларів США, заборгованість по кредиту у розмірі 254000,00 доларів США, всього - 265 557,00 доларів США (арк. с. 50).

Дана вимога залишена відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, без відповіді.

Додатковою угодою № 3 до Договору кредиту № 238 від 28.07.2007, укладеною сторонами 27.07.2010, сторони дійшли згоди, що з 28.07.2010 заборгованість за кредитом у розмірі 254000,00 доларів США буде погашатися згідно встановленого графіку у строк до 28.07.2011 (арк.с. 51).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує.

З урахуванням вищевикладеного, сума боргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед позивачем за Договором кредиту станом на 20.08.2012 складає 274942,78 доларів США, з яких: 243 750,00 доларів США -заборгованість по кредиту, 18338,01 доларів США -пеня по кредиту, 12383,05 доларів США -заборгованість по простроченим відсоткам, 471,72 доларів США -пеня по простроченим відсоткам, залишається непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статтею 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та по відсоткам, надані позивачем (арк.с. 64-66), суд дійшов висновку, що вони відповідають умовам Договору кредиту, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 243 750,00 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 1 948 293,75 грн) -заборгованість по кредиту, 12 383,05 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 98977,72 грн) -заборгованість по простроченим відсоткам, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частиною п'ятою статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо ці кошти надавались за договором і позивач просить стягнути їх суму у валюті, не суперечить чинному законодавству України.

Також позивач простить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пеню за прострочену заборгованість за кредитом за період 20.02.2012 по 20.08.2012 у розмірі 18 338,01 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 146575,71 грн) та пеню по простроченим відсоткам за період 20.02.2012 по 20.08.2012 у розмірі 471,72 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 3770,46 грн).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з пунктом 4.1 Договору кредиту у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених у пункті 2.8 цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пунктами 1.1.1, 2.4, 2.10.3, 3.2.3, 4.2, 5.4 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін у пункті 4.1 Кредитного договору, пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, пеня повинна стягуватись у національній валюті України.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пені за несвоєчасне повернення кредиту за період 20.02.2012 по 20.08.2012 у розмірі 18 338,01 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 146 575,71 грн) та пеню за прострочення зобов'язання за відсотками за період 20.02.2012 по 20.08.2012 у розмірі 471,72 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ 3770,46 грн) такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 274 942,78 доларів США, що станом на 20.08.2012 у еквіваленті в національної валюти згідно курсу НБУ (курс НБУ станом на 20.08.2012 складає 7,9930 грн. за 1,00 долар США) складає 2 197 617,64 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 243 750,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 1 948 293,75 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 12 383,05 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 98 977,72 грн, пеня за прострочену заборгованість по кредиту - 18 338,01 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 146575,71 грн, пеня за прострочення зобов'язання по відсоткам -471,72 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 3770,46 грн.

Заборгованість відповідача позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обороті від 27.07.2010, а саме транспортні засоби усіх класів, типів, марок та моделей, заставною вартістю 2 090 309,02 грн., що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на праві власності та знаходяться за адресами: АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21 в рахунок погашення заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 238 від 28.07.2007.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2010 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений Договір застави товарів в обороті, яким передбачено, що застоводавець (майновий поручитель), ураховуючи специфіку виду своєї діяльності, передає в заставу майно, а саме товари в обороті -транспортні засоби у всіх класів, типів, марок та моделей (арк..с.52-55).

Зазначене майно застоводавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 238 від 19.06.2007 (пункт 1.3 Договору застави товарів в обороті).

Згідно пункту 1.4 Договору застави товарів в обороті загальна вартість заставленого майна повинна бути достатньої для задоволення у повному обсязі вимог кредитора за кредитним договором, з урахуванням застосування можливих штрафних санкцій та пені, але не може бути менш ніж сума у розмірі 2090309,02 грн.

На період дії цього договору застави предмет застави залишається у володінні заставодавця (майнового поручителя) за адресами: АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_18, АДРЕСА_16, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21. Застоводавець (майновий поручитель) має право розпоряджатися предметом застави, лише за умови заміни його на аналогічний або інший рівнозначний, визначений пунктом 1.1 цього Договору (пункти 1.8, 1.9 Договору застави товарів в обороті).

Відповідно до розділу 3 Договору застави, ПАТ «ІМЕКСБАНК»має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена Договором кредиту, включивши сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 Договору застави ПАТ «ІМЕКСБАНК»має право звернути стягнення на предмет застави, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань за Договором кредиту, вони не будуть виконані.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);

Частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом застави можу бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення);

Згідно з вимогами статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частинах першої, другої статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;

Статтею 1 Закону України «Про заставу»встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;

Згідно статті 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання;

Частиною першою статті 4 Закону України «Про заставу»встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права;

Відповідно до статті 49 даного Закону, заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю - кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін;

Згідно статті 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави;

Статті 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає:

- відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження;

- сплату процентів і неустойки;

- сплату основної суми боргу;

- відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження;

- відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Таким чином, вимога позивача щодо звернення стягнення на заставлене майно (товари в оброті) заставодавця заявлена правомірно та обґрунтовано, тому підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 21 Закону України «Про заставу», якою передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором та пункту 4.4 Договору застави товарів в обороті, суд вважає обґрунтованим встановлення способу реалізації предмета застави шляхом проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу заставного майна в межах виконавчого провадження.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідачів солідарно відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а, р/р 37393009999021 в АТ „ІМЕКСБАНК", МФО 328384, код ЄДРПОУ 20971504, або на будь-який інший рахунок) заборгованість за Договором кредиту № 238 від 28.07.2007 у розмірі 274 942,78 доларів США (двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок два долара 78 центів), що станом на 20.08.2012 у еквіваленті в національної валюти згідно курсу НБУ (курс НБУ станом на 20.08.2012 складає 7,9930 грн. за 1,00 долар США) складає 2197 617,64 грн (два мільйона сто дев'яносто сім тисяч шістсот сімнадцять грн. 64 коп.) у т.ч.:

- прострочена заборгованість по кредиту - 243 750,00 (двісті сорок три тисячі сімсот п'ятдесят) доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 1 948 293,75 грн.

- прострочена заборгованість за відсотками - 12 383,05 (дванадцять тисяч триста вісімдесят три 05 центів) долара США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 98 977,72 грн.

- пеня за прострочену заборгованість по кредиту - 18 338,01 (вісімнадцять тисяч триста тридцять вісім 01 цент) доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 146575,71 грн.

- пеня за прострочення зобов'язання по відсоткам -471,72 (чотириста сімдесят один долар США 72 цента), що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 20.08.2012, становить - 3770,46 грн.

3. Звернути стягнення на предмет застави, згідно Договору застави товарів в обороті від 27.07.2010, а саме транспортні засоби усіх класів, типів, марок та моделей, заставною вартістю 2 090 309,02 грн., що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на праві власності та знаходяться за адресами: АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21 в рахунок погашення заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за Договором кредитної лінії № 238 від 28.07.2007 у розмірі 274 942,78 (двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок два долара США 78 центів), що станом на 20.08.2012 у еквіваленті в національної валюти згідно курсу НБУ (курс НБУ станом на 20.08.2012 складає 7,9930 грн. за 1,00 долар США) складає 2 197 617,64 (два мільйона сто дев'яносто сім тисяч шістсот сімнадцять) гривень 64 копійки шляхом проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу заставного майна в межах виконавчого провадження.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а, рахунок № 37393009999021 в АТ „ІМЕКСБАНК", МФО 328384, код ЄДРПОУ 20971504, або на будь-який інший рахунок) витрати на сплату судового збору в сумі 43 952,36 грн.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2012.

Суддя О.О.Єфременко