Ухвала суду № 28306072, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-22676/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 р.

у справі №2-а-19498/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфінсервіс»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донфінсервіс»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. у задоволенні позовним вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2009 р. №0000192243/1.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р, за результатами якої складено акт від 18.08.2009 р. №1337/22-0/32757972.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.5.1 ст.5, пп.7.6.1, пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток на суму 4 050,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2009 р. №0000192243/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 325,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2 025,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04.11.2009 р. №0000192243/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС»було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 16.07.2007 р. №7; Д-1756/07/07/1, відповідно до умов якого ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС»продало, а позивач придбав цінні папери на загальну суму 15 000,00 грн.

Позивачем 30.10.2007 р. було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2007 р. разом із додатком КЗ до рядка 1.2 декларації, у якому до показників витрат звітного періоду позивачем включено витрати, пов'язані із придбанням у ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС»іменних акцій на суму 15 000,00 грн., які були придбані за договором купівлі - продажу 16.07.2007 р. №7; Д-1756/07/07/1, а кошти від такої операції було сплачено як внесок до статутного фонду ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС».

Пунктом 1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено, що акція -це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон), товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Пунктом 1.28 ст.1 вказаного Закону визначено, що під терміном «інвестиція»слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Відповідно до пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 цього ж Закону, норми цього пункту поширюються на платників податку -торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Підпунктом 7.6.3 п.7.6 ст. Закону, під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону, визначено що корпоративні права -це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.02.2007 р. серії АВ №189919, виданої строком до 02.02.2012 р., позивач здійснює професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами та у процесі своєї діяльності постійно купує та продає цінні папери, які для нього є товаром.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що у даному випадку операція з купівлі-продажу позивачем акцій є одночасно операцією з відчуження акцій ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС» та операцією з придбання акцій позивачем та відповідно, є одночасно емісією для ЗАТ «Фондова біржа «ІННЕКС»та інвестицією для позивача, відтак такі не є товаром для продавця (емітента), але є товаром для покупця (позивача).

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що у даному випадку позивач не здійснював емісію цінних паперів, а тому висновки податкового органу про неможливість застосовувати положення п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 р. у справі №2-а-19498/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Лосєв А.М.