Рішення № 28305238, 21.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/15845-2012 21.12.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Електровагоноремонтний завод

імені Січневого повстання 1918 року»

до 1) Міністерства оборони України

2) Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України

про стягнення 80 115, 23 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Бабій Х.В. -дов. № ЮР 284-12/11 від 16.12.11 р.

Писанко О.І. -дов. № ЮР 160-10/12 від 01.10.12 р.

від відповідача-1: Пасічник К.Ю. -дов. № 220/622/д від 19.11.2012 р.

Никифорчук І.Р. -дов. № 220/580/д від 28.10.11 р.

від відповідача-2: Пасічник К.Ю. -дов. № б/н від 03.10.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 80 115,23 грн. збитків, що пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 01.10.10 р. на перехресті вулиць Саксаганського та Льва Толстого у м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО та «Ford», державний номер 008-53 КІ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/15845-2012; призначено справу до розгляду на 26.11.12 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 23.11.12 р. від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи, підтримав заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи відділ ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.12 р. проти даної заяви заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.11.12 р. було відкладено розгляд справи на 12.12.12 р. з метою витребування у сторін додаткових доказів у справі, які мають значення для вирішення спору в даній справі та для вирішення заяви представника позивача щодо залучення до участі в даній справі у якості третьої особи відділ ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

У судовому засіданні 12.12.12 р. представник позивача надав суду копії постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.10 р. про визнання винним Шкляренка О.М. у вчиненні правопорушення за ст. 124 КпАПУ, копію запиту ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року»до відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 04.12.12 р. № ЮР 215-12/12, копію листа ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві та копію довідки про дорожньо-транспортну пригоду, які були залучені до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.12 р. надав суду копію довідки про те, що автомобіль «Ford», державний номер 008-53 КІ, відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України»закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та перебуває в його оперативному управлінні, яке було залучено до матеріалів справи; пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі відповідачем-2 Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки автомобіль «Ford», державний номер 008-53 КІ закріплений саме за даним центром.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

У відповідності до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи залучення до участі у даній справі відповідачем-2 Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, а також з метою витребування у відповідача-2 додаткових доказів у справі, які мають значення для вирішення спору в даній справі та для вирішення заяви представника позивача щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи відділ ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, суд ухвалою від 12.12.12 р. відклав розгляд справи № 5011-37/15845-2012 на 19.12.2012 р.; залучив до участі у даній справі відповідачем-2 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, зобов'язавши його надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його направлення на адресу позивач; докази того, що автомобіль «Ford», державний номер 008-53 КІ, за участю якого сталося ДТП, на праві оперативного управління закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, а водій Шкляренко О.М. проходить військову службу за контрактом в зазначеному центрі. Також даною ухвалою було зобов'язано позивача направити на адресу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду.

У судовому засіданні 19.12.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 19.12.12 р. надав письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи.

Представник відповідачів у судовому засіданні 19.12.12 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 19.12.12 р. до 21.12.12 р. о 09:20 год. для витребування у позивача платіжних доручень з відміткою банку про перерахування коштів за ремонт пошкодженого автомобіля.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.12 р. надав суду платіжні доручення, що були витребувані судом, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення у якості третьої особи ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, відхилив його як безпідставно заявлене.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 21.12.12 р. надав суду додаткові письмові пояснення та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 12.12.12 р., які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи.

Представник відповідачів у судовому засіданні 21.12.12 р. повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.10 р. на перехресті вулиць Саксаганського та Льва Толстого в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, яким керував Стеценко О.М., що належить ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року», та «Ford», державний номер 008-53 КІ, яким керував Шкляренко О.М., що на праві оперативного управління закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Шкляренко О.М., керуючи транспортним засобом «Ford», державний номер 008-53 КІ, здійснив проїзд перехрестя на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, під керуванням Стеценко О.М., що належить ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року», чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві № б/н від 20.11.12 р., в якій зазначено, що ДТП сталася внаслідок порушення водіями: Шкляренком О.М. правил проїзду перехресть п.п. 8.7.3. ПДР України та Стеценком О.М. правил маневрування п.п. 10.1. і 16.5. ПДР України. При цьому, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.10 р. провадження в адміністративній справі № 3-14482/10 щодо притягнення до адміністративної відповідальності Стеценка О.М. за ст. 124 КУпАП було закрито, у зв'язку з відсутністю в діях Стеценка О.М. складу адміністративного правопорушення, а постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.10 року в адміністративній справі № 3-14481/10 Шкляренка О.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.10 року в адміністративній справі № 3-14481/10 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Шкляренка О.М. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, керував Стеценко О.М., що належить ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року».

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю марки «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, замовив у ТОВ «Сател Груп»проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

11.10.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО.

11.10.10 р. було надано звіт № 2069/10/10 автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, складений оцінювачем Гастуляком Б.П. (вища технічна освіта, кваліфікація аварійного комісара з правом проведення автотоварознавчої експертизи, свідоцтво № 206; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4418 від 15.02.06 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 5125-ПК від 28.01.10 р.) та Носовським В.В. (вища технічна освіта, кваліфікація аварійного комісара, свідоцтво № 1124 від 26.10.07 р.; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6583 від 13.12.08 р.; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 8158 від 18.03.10 р.), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, системи «AUDATEX», згідно з якими визначено, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, становить 31 489,24 грн., а вартість відновлювального ремонту -59 913,06 грн.

Позивач пояснив суду, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, становила 80 115,23 грн., у підтвердження чого надав наряди-замовлення ТОВ «Автоград»№ ЗН00022737 від 31.12.10 р., № ЗН00024818 від 31.03.11 р., пошкодження-калькуляція № 1427-К від 14.04.11 р., складена за системою «AUDATEX»та платіжні доручення № 11742 від 10.12.10 р. на суму 13 532,96 грн., № 11805 від 13.12.10 р. на суму 10 000,00 грн., № 11915 від 15.12.10 р. на суму 20 000,00 грн., № 11845 від 14.12.10 р. на суму 20 000,00 грн., № 12519 від 30.12.10 р. на суму 16 582,27 грн.

Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року в адміністративній справі № 3-14481/10 Шкляренка О.М., який керував автомобілем «Ford», державний номер 008-53 КІ, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО.

Оскільки Шкляренко О.М. перебував на військовій службі за контрактом у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 80 115,23 грн. матеріального збитку, що пов'язаний з настанням страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.10.10 р. на перехресті вулиць Саксаганського та Льва Толстого в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, яким керував Стеценко О.М., що належить ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року», та «Ford», державний номер 008-53 КІ, яким керував Шкліренко О.М., що на праві оперативного управління закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Враховуючи наведене, в ході розгляду справи, ухвалою суду від 12.12.12 р. було залучено у справі № 5011-37/15845-2012 відповідачем-2 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до Міністерства оборони України не підлягають задоволенню повністю, а до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Судом встановлено, що Шкляренко О.М. перебував на військовій службі за контрактом у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, що підтверджується витягом з наказу № 83 від 06.05.10 р. (належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

У відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-1 -Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, пояснюючи це тим, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі № 5011-37/15845-2012. пояснення мотивоване тим, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», автомобіль «Ford», державний номер 008-53 КІ, яким керував Шкляренко О.М., який є винним у скоєнні ДТП, на праві оперативного управління закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, а Шкляренко О.М. проходить військову службу за контрактом у даному центрі.

Враховуючи наведене, господарський суд відмовляє ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року»у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України повністю, оскільки вимоги до цього відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач-2 -Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, щ на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія Шкляренка О.М. не була застрахована, у зв'язку з чим особою, якій належить відшкодовувати завдану транспортному засобу «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, внаслідок ДТП шкоду, є Моторне транспортне страхове бюро України. При цьому, після виплати відшкодування МТСБУ в порядку ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач має право подати регресний позов до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього закону; у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»- «д»цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб -це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Крім того, відповідач-2 у додаткових письмових поясненнях у справі пояснив, що відповідно до довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві зазначені пошкодження автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, отримані під час ДТП 01.10.10 р., не відповідають розміру реальних збитків.

В ремонтній калькуляції до звіту № 2069/10/10 від 11.10.10 р. вартість відновлювального ремонту становить 59 913,06 грн., що відповідає характеру пошкоджень, зазначених в довідці про ДТП. Розмір завданого матеріального збитку власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, згідно звіту визначений як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та становить 31 489,24 грн.

В калькуляції № 1427-К від 14.01.11 р. ТОВ «Автоград»вартість ремонту становить 80 115,23 грн., а зазначені роботи та запасні частини, які підлягають заміні, не зазначені у довідці про ДТП та вказаному звіті.

Таким чином, відповідач-2 стверджує, що під час ремонту автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, було проведено ремонт частин автомобіля, які не були пошкоджені під час ДТП і позивачем не надані докази щодо причинно-наслідкового зв'язку даних пошкоджень з ДТП, якими в даному випадку могли б бути додаткові огляди даного автомобіля спеціалістом, який проводив автотоварознавче дослідження.

Також позивач зазначив, що ремонтна калькуляція складена ТОВ «Автоград» 14.01.11 р., а платіжні доручення, якими були перераховані кошти за ремонт автомобіля датовані 10, 13, 14, 15 та 30 грудня 2010 р. Крім того, у даних платіжних дорученнях вказано призначення платежу -«за ремонт автомобіля згідно договору № 96 від 03.11.09 р.».

Проте, оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, співставивши ремонту калькуляцію ТОВ «Автоград»з оплаченими позивачем ремонтними роботами, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем оплачені саме роботи по відновлювальному ремонту його автомобіля після його пошкодження працівником відповідача-2. При цьому те, що дата складення ремонтної калькуляції пізніша за дати перерахування, відповідає практиці виконання ремонтних робіт станцією технічного обслуговування автомобіля, і відповідачем це не спростовано.

Господарський суд м. Києва не приймає зазначені доводи відповідача-2, оскільки встановлена вина водія Шкляренка О.М., який перебував на військовій службі за контрактом у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, у заподіянні матеріального збитку власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, у зв'язку з його неправомірними діями, а саме -порушенням п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За таких обставин позивач правомірно звернувся з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Крім того, оскільки між неправомірними діями винної особи -Шкляренка О.М. і шкодою, яка є наслідком, є безпосередній причинний зв'язок, то вимоги позивача щодо відшкодування збитків за пошкодження автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України є правомірними та обґрунтованими.

Щодо невідповідності переліку ремонтних робіт ТОВ «Автоград», пошкодженням, зазначеним у довідці ВДАІ, та у звіті ТОВ «Сател Груп», то господарський суд зауважує, що у довідці ДАІ можуть бути вказані явні пошкодження, тоді як більш детальні та приховані пошкодження зазначаються у звіті оцінювача. У зв'язку з цим, а також враховуючи, що відповідачем не спростовано належними доказами, що певні пошкодження автомобіля, зазначені у звіті, не могли бути заподіяні з вини його працівника, то господарський суд визнає дане посилання відповідачів припущенням, на якому не може ґрунтуватися судове рішення.

Також не приймається до уваги посилання відповідача-2 на те, що за звітом оцінки вартості відновлювального ремонту сума менша, ніж заявлені до стягнення грошові кошти, витрачені позивачем на оплату ремонту автомобіля, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому господарський суд враховує ту обставину, що відповідач-2, незважаючи на те, що його працівника визнано винним у скоєнні ДТП, не пропонував позивачу полагодити автомобіль за власний кошт або власними засобами, або будь-яким іншим способом відшкодувати задану шкоду.

Таким чином, позивач, ґрунтуючись на положеннях статті 1192 Цивільного кодексу України, за власним вибором виконав відновлювальний ремонт автомобіля на станції технічного обслуговування, послугами якого користувався тривалий час (як це випливає з пояснень представника позивача), тому відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду у розмірі реальної вартості виконання ремонтних робіт.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року»до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо стягнення збитків в розмірі 80 115,23 грн., що пов'язані з настанням страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.10.10 р. на перехресті вулиць Саксаганського та Льва Толстого в м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi», державний номер АА0567ОО, яким керував Стеценко О.М., що належить ПрАТ «КЕВРЗ імені Січневого повстання 1918 року», та «Ford», державний номер 008-53 КІ, яким керував Шкляренко О.М., що на праві оперативного управління закріплений за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 979, 1166, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 35, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року»до Міністерства оборони України про стягнення 80 115, 23 грн. шкоди відмовити повністю.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року»до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити повністю.

3. Стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 24978319) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року»(вулиця Ползунова, 2, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 00480247) 80 115 (вісімдесят тисяч сто п'ятнадцять) грн. 23 коп. збитку та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.