Постанова № 28304790, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2а-6629/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПФ "Профі" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-6629/12/2070

за позовом ПФ "Профі"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПФ "Профі" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.02.2012р. № 0001542305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 111906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 09.02.2012р. № 0001522105, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135052,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004122305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 115323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004112305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15118,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 2а- 6629/12/2070 адміністративний позов приватної фірми "Профі" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2012р. № 0004122305 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПФ "Профі", не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Профі" щодо підтвердження взаємовідносини з ТОВ фірма "Ліон" за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р., з ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та з ТОВ "Будівництво-Пан Україна"за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., результати якої оформлені актом № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р.

За висновками акту перевірки встановлені порушення відсутності факту реального вчинення господарський операцій з ТОВ фірма "Ліон" за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р., з ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та з ТОВ "Будівництво-Пан Україна"за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 135052,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011р. -в сумі 29888,00 грн., за 2 квартал 2011р. -в сумі 6997,00 грн., за 3 квартал 2011р. -на 98167,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 111906,00 грн., в тому числі за червень 2011р. на 9038,00 грн., за липень 2011р. на 29270,00 грн., за серпень 2011р. на 10464,00 грн. та за вересень 2011р. на 63134,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011р. на суму 3451,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 257/2305/21198839 від 26.01.2012р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 09.02.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001542305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України; № 0001522305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 135053,00 грн., з яких 135052,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001532305 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3451,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1,00 грн.

Судом з'ясовано, що податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305, № 0001532305 та № 0001542305 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом подання скарги до Державної податкової служби у Харківській області.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 11.04.2012р. № 1794/10/10-212 скарга ПФ "Профі" задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001532305 , залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305 та № 0001542305, збільшено грошове зобов'язання з ПДВ , визначене у визначене у податковому повідомленні-рішенні від 09.02.2012р. № 0001542305 на 3417,00 грн. (основний платіж), зобов'язано ДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011р. на суму 15118,00 грн. Таке рішення ДПС в Харківській області прийнято у зв'язку з неврахуванням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова результатів попередньої перевірки позивача - акту від 09.12.2011 року допущено помилку при здійсненні розрахунку донарахованого податку на додану вартість.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за наслідками прийнятого ДПС у Харківській області від 11.04.2012 р. рішення прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 141041,00 грн., з яких 115323,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0004112305 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15118,00 грн. за вересень 2011р. , окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3417,00 грн. (основний платіж) відповідачем не приймалось, а вказана сума міститься в складі основного платежу в податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2012р. № 0004122305.

Відповідно п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним , в тому числі , якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання . Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001532305 є відкликаним.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликаються.

Суд першої інстанції правильно визначився про те, що податкові повідомлення-рішення від 09.02.2012р. № 0001522305 та № 0001542305 в силу вимог закону не є відкликаними та покладають на позивача обов'язки, що обумовлені їх надходженням відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, то на суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення. Вказані приписи Податкового кодекс України знайшли своє відображення і в положеннях Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1440/18735 (далі за текстом -Порядок). Згідно з п. 3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Суд відзначає, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 141041,00 грн., з яких 115323,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає вимогам п. 60.1, п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, а також п. 3.4 Порядку в частині направлення за результатами адміністративного оскарження у випадку збільшення грошового зобов'язання окремого податкового повідомлення-рішення виключно на суму збільшення.

Встановлення таких обставин дає підстави суду для задоволення вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. № 0004122305 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137624,00 грн., з яких 111906,00 грн. за основним платежем та 25718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

З акту перевірки вбачається , що підставою для висновків про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слугувало те , що здійснені відповідачем донарахування податків з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неправомірне відображення Приватною фірмою «Профі» в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» з посиланнями на складені акти: ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 31.08.2011р. № 2843/23-212/30590155 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма "Ліон"за період з лютого по червень 2011р., Харківською ОДПІ від 15.11.2011р. № 2576/234/33010817 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., ДПІ у Московському районі м. Харкова від 15.11.2011р. № 126/18/34859292 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Колегією суддів встановлено , що основними видами діяльності ПП «Профі» згідно довідки АА №519401 з ЄДРПОУ : діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (46.13); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49).

10.01.2011 р. між ПП «Профі» (в якості покупця) та ТОВ фірма «Ліон» (в якості підрядника) укладений письмовий правочин у формі Договору поставки №1001, предметом якого є поставка товару: електротехнічне обладнання, електронні комплектуючі та промислові вироби.

На виконання п.5.1 зазначеного договору позивачем надані контрагенту повідомлення на відвантаження товару, а саме від 17.01.2011 р.; від 14.02.2011 р., від 14.03.2011 р.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з поставки, які оформлені видатковими накладними №РН-010208 від 01.02.2011 р. на суму 42119,76 грн., №310409 від 01.03.2011 р. на суму 86366,17 грн., №РН-010439 від 01.04.2011 р. на суму 36502,46 грн., податковими накладними №5 від 01.02.2011 р. на загальну суму 42119,76 грн. (в т.ч. ПДВ 7019,96 грн.), №14 від 01.03.2011 р. на загальну суму 86366,17 грн. (в т.ч. ПДВ 14394,36 грн.), №37 від 01.04.2011 р. на загальну суму 36502,46 грн. (в т.ч. ПДВ 6083,74 грн.).

Крім того, ТОВ фірма «Ліон» надані позивачу юридичні послуги та організаційно правове забезпечення у 1-му кварталі 2011 р., про що між сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №15 від 01.03.2011 р. на суму 14976,00 грн., та ТОВ фірма «Ліон» видана податкова накладна №15 від 01.03.2011 р. на суму 14976,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2496,00 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно банківських виписок від 01.04.2011 р. на суму 4550,00 грн., від 06.04.2011 р. на суму 6759,40 грн., від 11.04.2011 р. на суму 6759,40 грн., від 20.04.2011 р. на суму 5677,52 грн., від 18.05.2011 р. на суму 22210,94 грн., від 08.06.2011 р. на суму 14000,00 грн., від 22.06.2011 р. на суму 14000,00 грн., від 30.06.2011 р. на суму 25000,00 грн.

За умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., а саме відповідно до п.5.4 постачальник безоплатно зберігає товар впродовж 30 днів з моменту оплати продукції.

Відповідно до п.5.5 вивіз товару здійснюється зі складу постачальника особами, визначеними покупцем (особи, що покупають товар у ПП «Профі») власним транспортним за свій рахунок.

На виконання умов договору сторонами складені акти відсутності взаємних претензій за договором №1001 від 10.01.2011 р. за №1 від 28.02.2011 р., №2 від 31.03.2011р., №3 від 30.04.2011 р., відповідно до яких товар, що передбачений цим договором зберігався належним чином та його було передано в належному стані та комплектації.

30.06.2011 р. між ПП «Профі» (в якості покупця) та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж (в якості постачальника) укладений письмовий правочин у формі Договору поставки №3006, предметом якого є поставка товару: електротехнічне обладнання, електронні комплектуючі та промислові вироби.

На виконання п.5.1 зазначеного договору Позивачем надано контрагенту повідомлення на відвантаження товару від 13.06.2011 р.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з поставки, які оформлені видатковою накладною №РН-010703 від 01.07.2011 р. на суму 164343,50 грн. та податковою накладною №2 від 01.07.2011 р. на загальну суму 164343,50 грн. (в т.ч. ПДВ 27390.58 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно банківських виписок віл 25.08.2011 р. на суму 5000,00 грн., від 26.08.2011 р. на суму 10500,00 грн., від 29.08.2011 р. на суму 7000,00 грн., від 30.08.2011 р. на суму 11000,00 грн., від 31.08.2011 р. на суму 12000,00 грн., від 07.09.2011 р. на суму 3000,00 грн., від 09.09.2011 р. на суму 18000.00 грн.. від 16.09.2011 р. на суму 20000,00 грн., від 19.09.2011 р. на суму 19500,00 грн., від 19.09.2011 р. на суму 4800,00 грн., від 22.09.2011 р. на суму 19000,00 грн.

За умовами договору поставки №3006 від 30.06.2011 р., а саме відповідно до п.5.4 постачальник безоплатно зберігає товар впродовж 30 днів з моменту оплати продукції.

Відповідно до п.5.5 вивіз товару здійснюється зі складу постачальника особами, визначеними покупцем (особи, що покупають товар у ПП «Профі») власним транспортним за свій рахунок.

На виконання умов договору сторонами був складений акт відсутності взаємних претензій за договором №3006 від 30.06.2011 р. за №1 від 31.07.2011 р., відповідно до якого товар, що передбачений цим договором зберігався належним чином та його було передано в належному стані та комплектації.

31.08.2011 р. між ПП «Профі» (в якості покупця) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (в якості постачальника) був укладений письмовий правочин у формі Договору поставки №3108, предметом якого є поставка товару: електротехнічне обладнання, електронні комплектуючі та промислові вироби.

На виконання п.5.1 зазначеного договору Позивачем було надано контрагенту повідомлення на відвантаження товару від 15.08.2011 р.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з поставки, які оформлені видатковими накладними №РН-010902 від 01.09.2011 р. на суму 67801,12 грн., №РН-050903 від 05.09.2011 р. на суму 280028,70 грн. та податковими накладними №2 від 01.09.2011 р. на загальну суму 67801,12 грн. (в т.ч. ПДВ 11300,19 грн.), №52 від 05.09.2011 р. на суму 280028,70 грн. (в т.ч. ПДВ 46671,45 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно банківських виписок від 03.10.2011 р. на суму 92000,00 грн., від 21.10.2011 р. на суму 13000,00 грн., від 28.10.2011 р. на суму 25400,00 грн., від 28.10.2011 р. на суму 17000,00 грн., від 28.10.2011 р. на суму 15900,00 грн., від 02.11.2011 р. на суму 15000,00 грн., від 03.11.2011 р. на суму 8000,00 грн., від 07.11.2011 р. на суму 23018,99 грн.

За умовами договору поставки №3108 від 31.08.2011 р., а саме відповідно до : : постачальник безоплатно зберігає товар впродовж 30 днів з моменту оплати продукції.

Відповідно до п.5.5 вивіз товару здійснюється зі складу постачальника особами, визначеними покупцем (особи, що покупають товар у ПП «Профі») власним транспортним за свій рахунок.

На виконання умов договору сторонами був складений акт відсутності взаємних претензій за договором №3108 від 31.08.2011 р. за №1 від 30.09.2011 р., відповідно до якого товар, що передбачений цим договором зберігався належним чином та його було передано в належному стані та комплектації.

В подальшому придбаний за вищевказаними договорами товар реалізований позивачем наступним покупцям:ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ЗАО: за видатковими накладними: №09 від 16.02.2011 р. на суму 9816,00 грн., №10 від 16.02.2011 . р. на суму 5304,00 грн., №11 від 17.02.2011 р. на суму 16267,20 грн., №17 від 12.04.2011 р, на суму 10332,00 грн., №РН-В/003 від 10.03.2011 р. на суму 32100,00 грн., №РН-В/004 від 17.03.2011 р. на суму 10064,09 грн., №13 від 22.03.2011 р. на суму 9900,00 грн., №0 від 22.03.2011 р. на суму 15801,53 грн., №РН-В/021 від 18.07.2011 р. на суму 16351,20 грн.. №РН-В/022 від 18.07.2011 р. на суму 7800,00 грн., №РН-В/023 від 19.07.2011 р. на суму 19854,02 грн., №РН-В/028 від 25.07.2011 р. на суму 9801,60 грн., №РН-В/046 від 05.09.2011 р. на суму 22620,70 грн., №РН-В/051 від 12.09.2011 р. на суму 42000,00 грн., №РН-В/052 від 14.09.2011 р. на суму 32278,80 грн., №РН-В/058 від 16.09.2011 р. на суму 4200,00 грн., №РН-В/067 від 20.09.2011 р. на суму 32396,18 грн., №РН-В/069 від 21.09.2011 р. на суму 13248,00 грн., №РН-В/066 від 22.09.2011 р. на суму 5100,00 грн. ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ЗАО були надані Позивачу наступні довіреності на отримання ТМЦ №14 від 16.02.2011 р., №26 від 10.03.2011 р., №29 від 21.03.2011 р., №36 від 12.04.2011 р., №109 від 18.07.2011 р., №110 від 18.07.2011 р., №113 від 19.07.2011 р., №123 від 25.07.2011 р., №165 від 12.09.2011 р., №178 від 20.09.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №09 від 16.02.2011 р., №10 від 16.02.2011 р., №11 від 17.02.2011 р., №РН-В/003 від 10.03.2011 р., №РН-В/004 від 17.03.2011 р., №13 від 22.03.2011 р„ №17 від 12.04.2011 р., відбувалось за рахунок ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ЗАО з адреси ТОВ фірми «Ліон», де товар зберігався за умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ фірма «Ліон», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.02.2011 р., від 17.02.2011 р., від 12.04.2011 р. ,від 10.03.2011 р.. від 17.03.2011 р„ від 22.03.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №РН-В/046 від 05.09.2011 р.. №РН-В/051 від 12.09.2011 р., №РН-В/052 від 14.09.201.1 р„ №РН-В/058 від 16.09.2011 р., №РН-В/067 від 20.09.2011 р., №РН-В/069 від 21.09.2011 р„ №РН-В/066 від 22.09.2011 р. відбувалось за рахунок ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ЗАО з адреси ТОВ «Будівництво Пан-Україна» , де товар зберігався за умовами договір поставки №3108 від 31.08.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ «Будівництво Пан- Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.09.2011 р . д 12.09.2011 р., від 14.09.2011 р„ від 16.09.2011 р„ від 20.09.2011 р., від 21.09.2011 р.. від 22.09.2011 р., від 23.09.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №РН-В/021 від 18.07.2011, №РН-В/022 від 18.07.2011 р., №РН-В/023 від 19.07.2011 р., №РН-В/028 від 25.07.20 К г відбувалось за рахунок ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ЗАО з адреси ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» , де товар зберігався за умовами договору поставки №3006 від 30.06.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.07.2011 р., від 18.07.2011 р., від 19.07.2011 р., від 25.07.2011 р., від 29.07.2011 р.

ВАТ «Промзвязок» за видатковою накладною №13 від 22.02.2011 р. на суму 1350,00 грн. , надана позивачу довіреність на отримання ТМЦ №19 від 22.02.2011 р.

Транспортування товару за видатковою накладною №13 від 22.02.2011р. відбувалось за рахунок ВАТ «Промзвязок» з адреси ТОВ фірми «Ліон», де товар зберігався за умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ фірма «Ліон», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.02.2011 р.

ПП «Стевія» за видатковими накладними №РН-В/050 від 08.09.2011 р. на суму 11710,00 грн., №РН-В/070 від 19.09.2011 р. на суму 4820,00 грн., надані позивачу довіреності на отримання ТМЦ № 131 від 08.09.2011 р., №135 від 19.09.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №РН-В/050 від 08.09.2011 р., №РН-В/070 від 19.09.2011 р. відбувалось за рахунок ПП «Стевія» з адреси ТОВ «Будівництво Пан-Україна», де товар зберігався за умовами договору поставки №3108 від 31.08.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ «Будівництво Пан-Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.09.2011 р., від 19.09.2011 р.

ТОВ ВКП «Пром-екс» за видатковими накладними: №8 від 14.02.2011 р. на суму 8760,00 грн., №14 від 25.02.2011 р. на суму 1152,00 грн., № 11 від 16.03.2011 р. на суму 1849,92 грн., №15 від 05.04.2011 р. на суму 4700,00 грн., №РН-В/018 від 11.07.2011 р. на суму 2300,00 грн., №РН-В/027 від 18.07.2011 р. на суму 3000,00 грн.

ТОВ ВКП «Пром-екс» надані позивачу наступні довіреності на отримання ТМЦ №4 від 07.02.2011 р., №6 від 25.02.2011 р„ №8 від 16.03.2011 р., №10 від 05.04.2011 р., №25 від 11.07.2011 р., №28 від 18.07.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №8 від 14.02.2011 р., №14 від 25.02.2011 р.. № 11 віл 16.03.2011 р. відбуваюсь за рахунок ТОВ ВКП «Пром-екс» з адреси ТОВ фірми «Ліон», де товар зберігався за умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ фірма «Ліон», що підтверджується товарно- транспортними накладними від 14.02.2011 р.. від 25.02.2011 р.. від 16.03.2011 р. від 05.04.2011 р.

Транспортування товару за видатковими накладними №РН-В/018 від 11.07.2011 р., №РН-В/027 від 18.07.2011 р. відбуваюсь за рахунок ТОВ ВКП «Пром-екс» з адреси ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», де товар зберігався за умовами договору поставки №3006 від 30.06.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 11.07.2011 р., від 18.07.2011 р.

ТОВ «Оргтехніка» за видатковими накладними: №32 від 26.04.2011 р. на суму 6195,84 грн., №РН-В/031 від 19.07.2011 р. на суму 21277,68 грн., надана позивачу наступна довіреність на отримання ТМЦ №147 від 19.07.2011 р.

Транспортування товару за видатковою накладною №32 від 26.04.2011 р. відбувалось за рахунок ТОВ «Оргтехніка» з адреси ТОВ фірми «Ліон», де товар зберігався за умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ фірма «Ліон», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.04.2011 р.

Транспортування товару за видатковою накладною №РН-В/031 від 19.07.2011 р. відбувалось за рахунок ТОВ «Оргтехніка» з адреси ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», де товар зберігався за умовами договору поставки №3006 від 30.06.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», що підтверджується товарно- транспортною накладною від 19.07.2011 р.

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури за видатковими накладними №РН-В/003 від 12.03.2011 р. на суму 4144,80 грн., №РН-В/004 від 12.03.2011 р. на суму 3876,00 грн., №РН-0000005 від 27.07.2011 р. на суму 4713,60 грн., №РН-0000007 від 08.09.2011 р. на суму 5139,60 грн., №РН-0000008 від 23.09.2011 р. на суму 1444,80 грн., надані позивачу довіреності на отримання ТМЦ №43 від 12.03.2011 р., №172 від 26.07.2011 р„ №222 від 08.09.2011 р„ №246 від 23.09.2011 р.

Транспортування товару за видатковою накладною №РН-В/003 від 12.03.2011 р. відбувалось за рахунок Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури з адреси ТОВ фірми «Ліон», де товар зберігався за умовами договору поставки №1001 від 10.01.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ фірма «Ліон», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.03.2011 р.

ТОВ «Компані Плаза» за видатковою накладною №РН-В/030 від 27.07.2011 р. на суму 11500,00 грн., надана позивачу довіреність на отримання ТМЦ №671 від 27.07.2011 р.

Транспортування товару за видатковою накладною №РН-В/030 від 27.07.2011 р. відбувалось за рахунок ТОВ «Компані Плаза» з адреси ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», де товар зберігався за умовами договору поставки №3006 від 30.06.2011 р., укладеного Позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.07.2011 р.

Щодо надання позивачу фірмою «Ліон» в 1 кв. 2011 р. юридичних послуг, колегією суддів встановлено наступне.

На фірмі «Профі» штатним розкладом передбачена посада юриста, але з 02.07.2008 р. у зв'язку з вагітністю та пологами юристу надано от пуск, інших юристів після 02.07.2008 р. в штаті підприємства не було.

У період з 2008 по 2011 р. діяльність підприємства була повністю перепрофільована і повністю замінений штат співробітників, до 2011 р. підприємство стало займатися постачальницької діяльністю, з липня 2008 р на підприємстві не велося юридичний супровід господарської діяльності, тому виникла необхідність отримання послуг сторонніх фахівців.

Тому, фірмою «Ліон» надані позивачу наступні послуги:

1) відновлена ??кадрова документація та кадровий облік за 2008-2010 р.;

2) складання проектів договорів на 1 квартал 2011 р., допомога при їх укладенні з державними підприємствами: Полтавське Моторвагонне депо, санаторій «Бермінводи», Харківський університет будівництва і архітектури;

3) контроль за термінами і об'ємами виконання зобов'язань по укладеним договорами;

4) контроль за виконанням зобов'язань по виконаним договорам у зв'язку із зміною сфери діяльності тощо ;

5) усні і письмові консультації у різних галузях права, по оподаткуванню у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що укладання вищезазначених договорів було зумовлено економічною доцільністю та має безпосереднє відношення до фінансово-господарської діяльності позивача.

ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару, послуг у ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» до складу валових витрат та податкового кредиту .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна», якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції"ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.02.2012р. № 0001542305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 111906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 09.02.2012р. № 0001522305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135052,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004122305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3417,00 грн. та від 23.04.2012р. № 0004112305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15118,00 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

При винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ПФ "Профі" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-6629/12/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПФ "Профі".

В цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.02.2012р. № 0001542305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 111906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25718,00 грн., від 09.02.2012р. № 0001522305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135052,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., від 23.04.2012р. № 0004122305 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3417,00 грн. та від 23.04.2012р. № 0004112305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15118,00 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 2а- 6629/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 17.12.2012 р.