Постанова № 28302933, 24.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 14/5025/865/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

в судовому засіданні від 20 грудня 2012 року брали участь:

від позивача: Горопашний Ігор Вікторович (довіреність № 44 від 26 січня 2012 року)

від відповідача: Чуловський Вячеслав Володимирович (довіреність № 3837 від 29 грудня 2011 року)

в судовому засіданні від 24 грудня 2012 року брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 09 жовтня 2012 року у справі №14/5025/865/12 (суддя Гладюк Ю. В.)

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-Західної електроенергетичної системи м. Вінниця

до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 51 554 грн. 68 коп..

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-Західної електроенергетичної системи (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-4) до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (надалі-Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 51 554 грн. 68 коп..

Рішенням місцевого господарського суду від 9 жовтня 2012 року (т.1, а.с. 123-124) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача неустойку в розмірі 51 554 грн. 68 коп. Судовий збір покладено на Відповідача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т.1, а.с. 135-137) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 9 жовтня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2012 року (т. 1, а.с. 133) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 5 грудня 2012 року об 14 годині 50 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 5 грудня 2012 року (т. 1, а.с. 154) з підстав, вказаних у цій ухвалі, відкладено розгляд апеляційної скарги на 20 грудня 2012 року.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 5 грудня 2012 року Позивачем та Відповідачем було подано додаткові докази необхідні для розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 20 грудня 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу (т. 1, а.с. 143-144).

В судовому засіданні від 20 грудня 2012 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Водночас, в судовому засіданні від 20 грудня 2012 року була оголошена перерва до 24 грудня 2012 року на 09 годину 50 хвилин (в зв'язку з необхідністю вивчення поданих апеляційному господарському суду нових доказів).

В судове засідання від 24 грудня 2012 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися.

В той же час, 20 грудня 2012 року Рівненському апеляційному господарському суду подані письмові клопотання представників Позивача та Відповідача (т. 2, а.с. 126, 127) в яких з підстав, висвітлених в даних клопотаннях, просили суд розглянути дану справу без їх участі.

Враховуючи подані клопотання та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача та Відповідача.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 квітня 2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 160/02 (надалі-Договір 1; т. 1, а.с. 25-26).

Згідно пункту 1.1 Договору 1: Позивач зобов'язався передати, а Відповідач в свою чергу прийняти в строкове платне користування нерухоме майно, а саме не житлове приміщення, площею 621, 3 м. кв. (розташоване за адресою: м. Славута, вул. Газети „Правда", 11) на другому поверсі будівлі механічної майстерні, що знаходиться на балансі Позивача; вартість даного об'єкту нерухомості визначена експертним шляхом і становить 54 000 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 2.1 Договору 1 визначено, що Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі 1, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта прийому-передачі майна.

Пунктом 2.2 Договору 1 встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Відповідача права власності на об'єкт оренди; власником майна залишається держава, а Відповідач користується ним протягом строку оренди.

В силу дії пункту 2.4 Договору 1 встановлено, що у разі припинення Договору 1, Відповідачем повертається майно Позивачу в порядку, аналогічному встановленому при передачі майна в оренду.

Пунктом 3.1 Договору 1 визначено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 4 жовтня 1995 року № 786, 19 січня 2000 року № 75 і становить 4 097 грн. 50 коп. за рік; орендна плата за перший місяць оренди (травень 2002 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень- травень 2002 року.

Згідно пункту 3.2 Договору 1: орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.3 Договору 1: орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30 % до 70 % щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно пункту 5.6 Договору 1: Відповідач зобов'язався у разі припинення або розірвання Договору 1 повернути Позивачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Позивачу збитки в разі погіршення стану, або втрати орендованого майна з вини Відповідача.

Пунктом 10.1 Договору 1 визначено, що Договір 1 укладений строком на три роки (з 1 травня 2002 року до 30 квітня 2005 року включно).

В силу дії пункту 10.6 Договору 1: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору 1 після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір 1 вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором 1.

Водночас, пунктом 10.8 Договору 1 визначено, що чинність Договору 1 припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації орендованого майна орендарем, загибелі майна, достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням господарського суду, банкрутства Відповідача, інші випадки передбачені чинним законодавством України.

Колегія суду дослідивши Договір 1 зауважує, що він підписаний Позивачем та Відповідачем та скріплений їх печатками. Крім того, Договір 1 погоджений регіональним відділенням Фонду державного майна по Хмельницькій області.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що Додатком № 1 до Договору 1 (т. 1, а.с. 27) було встановлено розрахунок плати за перший місяць оренди.

10 квітня 2002 року Позивач передав, а Відповідач прийняв об'єкт оренди визначений у Договорі 1, що підтверджується актом прийому-передачі (т. 1, а.с. 28).

В той же час, як встановлено апеляційним господарським судом, 26 січня 2007 року Позивач та Відповідач уклали договір про внесення змін до Договору 1 (надалі-Договір 2; а.с. 29).

Договором 2 Позивач та Відповідач змінили деякі умови оплати та її розміру. Крім того до Договору 2 сторони підписали додаток (т. 1, а.с. 30) в котрому було змінено розрахунок плати за базовий місяць оренди.

Водночас, колегія суду зауважує, що у зв'язку із відсутністю заяв Позивача та Відповідача щодо припинення строку дії Договору 1, Договір 1 був пролонгований ще на три роки (до 30 квітня 2008 року).

Після закінчення нового строку 23 травня 2008 року Позивач направив на адресу Відповідача заяву (т. 1, а.с. 31; доказ отримання в т. 1 на а.с. 32) про припинення дії Договору 1 (з урахуванням Договору 2) у зв'язку з закінченням його дії та з відповідною вимогою звільнити приміщення і підписати акт прийому-передачі до 30 травня 2008 року.

Крім того, 17 червня 2008 року Позивачем направлено Відповідачу вимогу про звільнення приміщення від (т. 1, а.с. 33; доказ отримання в т. 1 на а.с. 34).

Також, 18 червня 2008 року Позивачем направлено Відповідачу вимогу про сплату неустойки з відповідним розрахунком (т. 1, а.с. 36; доказ отримання в т.1, на а.с. 39).

Відповідно до частини 4 статі 291 Господарського кодексу України: правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна": у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим.

В силу дії частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, як встановлено, Рівненським апеляційним господарським судом, Позивач після написання вищеописаних листів про припинення Договору 1 (з урахуванням Договору 2) не вчиняв жодних дій щодо цього, а навпаки почав вчиняти дії, котрі свідчать про погодження ним продовження дії Договору 1 (з урахуванням Договору 2). Висновок про це колегія суду робить з доказів наявних у матеріалах справи, а саме: рахунків на оплату орендної плати (т. 1, а.с. 74-89) по Договору 1 (з урахуванням Договору 2), котрі виставлялися Позивачем Відповідачу, податкових декларацій з податку на додану вартість та податкових накладних, за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року (т. 2, а.с. 9-123), котрі зібрані апеляційним господарським судом для перевірки доводів апеляційної скарги, в котрих Позивач самостійно визначив, що отримував від Відповідача орендну плату по Договору 1 (з урахуванням Договору 2).

Крім того, як встановлено судом, Відповідач також вчиняв дії, котрі свідчать про погодження ним продовження дії Договору 1, а саме оплата орендних платежів не лише Позивачу, але і в державний бюджет (докази в т. 2, а.с. 4-7).

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України: договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Крім того, правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно вищенаведених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Водночас, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В обґрунтування підстав щодо припинення дії Договору 1, судом першої інстанції було прийнято до уваги те, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою до про закінчення терміну дії Договору 1 (а саме з 30 квітня 2008 року).

Водночас, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, колегія суду наголошує на тому, що Позивач фактично після того як повідомив Відповідача про припинення дії Договору 1 в подальшому продовжував виставляти Відповідачу рахунки щодо сплати орендної плати (т. 1, а.с. 74-89) та приймати орендну плату (т. 1, а.с. 69-73) згідно Договору 1. Дане, як вказано вище, в сукупності наявних у справі доказів не може розцінюватися інакше як зміну свого попереднього рішення щодо припинення дії Договору 1, та погодження на його продовження.

Крім вищеописаного, опосередкованим доказом продовження дії Договору 1 являється лист Позивача (т. 1, а.с. 63), в якому він самостійно вказав, що після закінчення строку дії Договору 1 продовжував виставляти Відповідачу рахунки щодо сплати орендної плати згідно Договору 1.

Ще одним доказом продовження дії Договору 1 на переконання судової колегії слугує те, що Позивач після закінчення строку дії Договору 1 (у 2008 році) виписував Відповідачу податкові накладні щодо оплати наданих послуг (орендної плати) згідно Договору 1. При цьому суд наголошує на тому, що в подальшому Позивач дані операції задекларував у своїй податковій звітності (деклараціях з ПДВ), що описані вище у даній судовій постанові.

Водночас, Відповідач продовжував виконувати умови Договору 1 (сплачувати орендну плату Позивачу та до державного бюджету до квітня місяця 2011 року) та користуватись орендованим майном до моменту придбання його у свою власність. Факт придбання Відповідачем даного об'єкту нерухомості підтверджується листами Позивача (т.1, а.с. 36, 63).

У свою чергу дані докази, на думку суду, також свідчать про те, що Позивач та Відповідач продовжили виконувати умови Договору 1 (тобто відбулася пролонгація Договору 1).

З огляду на все вищенаведене у даній постанові, колегія суду приходить до висновку про те, що Договір 1 був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором 1.

Відповідно, з огляду на вищевказані дії Договір 1 був пролонгований до 30 квітня 2011 року. В 2011 році сторони не вчиняли дій спрямованих на припинення дії Договору 1 (з урахуванням Договору 2). Тобто, аналогічна пролонгація відбулася і в 2011 році (на три роки). З огляду на усе вищевказане та наявні у матеріалах справи докази, Договір 1 (з урахуванням Договору 2) припинив свою дію лише з моменту укладення Відповідачем договору купівлі-продажу приміщень, орендованих ним до цього за Договором 1 (з урахуванням Договору 2).

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно, зі змісту статті 785 Цивільного кодексу України, підставою для нарахування вказаної неустойки визначено прострочення виконання орендарем обов'язку по поверненню орендованого майна, а згаданий обов'язок орендаря, в свою чергу, виникає в разі встановлення факту припинення договору оренди.

Враховуючи те, що Договір 1 (з урахуванням Договору 2) був пролонгований на той самий термін, колегія суду не вбачає законних підстав для стягнення з Відповідача неустойки.

Водночас, колегія суду зауважує, що як вбачається з матеріалів справи Відповідач користувався даним об'єктом нерухомості до 3 лютого 2012 року, а припинив сплачувати орендні платежі з квітня 2011 року (безпідставно вважаючи, що строк дії Договору 1 закінчився в квітні 2011 року).

З огляду на усі вищеописані докази, колегія апеляційного господарського суду констатує безпідставність вимог Позивача щодо стягнення неустойки, а наявність підстав для звернення до суду про стягнення заборгованості з орендної плати з квітня 2011 року до лютого місяця 2012 року.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду констатує недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо стягнення неустойки, а тому відмовляє Позивачу в задоволені цього позову.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача частково (з огляду на те, що Відповідач у ній просив при прийняті нового рішення не відмовляти у позові, а залишити його без розгляду), скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким у позові відмовляє повністю.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 9 жовтня 2012 року у справі №14/5025/865/12 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-Західної електроенергетичної системи (21100, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Івана Богуна, буд. 5; код 21725012) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29016, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11 А; код 22767506) 804 грн. 75 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 14/5025/865/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.