Рішення № 28302013, 25.12.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 5024/1655/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРКО" м. Київ

до приватного підприємства "Стройкранінвест" м. Херсон

про стягнення 365075грн. 00коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Сєдов Д.О.

від відповідача - уповноважена особа Лошкарьов Д.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРКО" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з приватного підприємства "Стройкранінвест" (відповідач) 200000грн.00коп., які були перераховані позивачем в якості попередньої оплати, посилаючись на непередання продавцем товару в строки визначені договором купівлі-продажу №10/04-12 від 23.04.2012року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 165000грн.00коп. пені у зв'язку з порушенням строків передачі товару.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу в сумі 200000грн.00коп. В стягненні пені просить відмовити в задоволені позову, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що неотримання всієї партії товару мало місце через невиконання саме позивачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу. Відповідно до пункту 4.1 договору саме позивач зобов'язаний отримати товар на складі відповідача самовивозом протягом 60 календарних днів з моменту надходження до продавця грошових коштів в якості попередньої оплати. За посиланням відповідача позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до відповідача з вимогою про передачу товару самовивозом.

Крім того, на думку відповідача, стягнення пені є безпідставним, оскільки пункт 5.4 договору не відповідає вимогам ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відповідно до якого розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ. До того ж, відповідач вважає, що при нарахуванні пені позивачем не враховано його обов'язок отримання товару самовивозом, тому днем виникнення прострочки може бути лише закінчення 60-денного строку з дня отримання претензії позивача з вимогою передати товар.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

23 квітня 2012року між товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРКО" (позивач) та приватним підприємством "Стройкранінвест" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №10/04-12 згідно з яким відповідач прийняв на себе обов'язки передати у власність позивача обладнання, яке було у використанні та списане як металобрухт в кількості 140тон, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього 280000грн.00коп. із розрахунку 2000грн.00коп. за 1 тону.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 23.04.2012року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу позивач зобов'язаний був протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 100% ціни договору, тобто між сторонами встановлена домовленість про попередню оплату товару.

Позивач виконав свої обов'язки за договором і платіжним дорученням №1161 від 24 квітня 2012року перерахував відповідачу 280000грн.00коп.

На виконання обов'язків за договором відповідач передав позивачу 23,25 тон списаного на металобрухт обладнання на суму 46500грн.00 коп., що підтверджується видатковою накладною №19 від 04.05.2012року. Крім того, 21.09.2012року відповідач повернув позивачу 33500грн.00коп. з призначенням платежу як повернення попередньої оплати по договору №10/04-12 від 23.04.2012року.

Згідно з підписаним сторонами актом звірки станом на 01.11.2012року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 200000грн.00коп., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки його претензія №29 від 15.08.2012року з вимогою передати товар або повернути зазначену суму залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 зазначеної норми закону передбачено нарахування процентів на суму попередньої оплати відповідно до ст.536 ЦК України, від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК України повинен бути встановлений договором, законом чи іншими актами цивільного законодавства.

Позивач в засіданні суду уточнив, що при укладенні договору купівлі-продажу від 23.04.2012року сторони пунктом 5.4 передбачили саме нарахування процентів на суму попередньої оплати у зв'язку з непереданням товару та узгодили, що у випадку порушення строків передачі товару, встановлених п.4.1 договору, відповідач, як продавець, сплачує позивачу, як покупцю, 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Документального підтвердження передачі позивачу передбаченого договором товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, як це передбачено пунктом 4.1 договору, відповідач суду не надав, як і не надав доказів на підтвердження причин не передачі товару на суму 200000грн.00коп., які ним отримані як попередня оплата.

Не надано відповідачем і доказів на підтвердження того, що передбачена договором вся партія товару у встановлений пунктом 4.1 60-денний строк з моменту отримання коштів була готова до передачі позивачу у належному місці, що він був належним чином ідентифікований для цілей договору і позивач був проінформований про це, як це передбачено п.2 ч.1 ст. 664 ЦК України. Тобто відповідачем не доведено належними засобами доказування, що ним, як продавцем товару, проявлялися будь-які активні дії щодо передачі товару позивачу в місці його знаходження (адреса якого в договорі не зазначена) у встановлені договором строки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були вжиті заходи отримання товару на складі відповідача і 07.05.2012року надіслано до відповідача автомобіль КАМАЗ №034-68 ХО для отримання передбаченого договором обладнання списаного на металобрухт. Автотранспорт надіслано за тією ж адресою, за якою позивач вже отримав частково товар за товарно-транспортними накладними від 04.05.2012року. Однак, відповідно до наданої до матеріалів справи копії акту простою від 07.05.2012року автотранспорт завантажено не було через не передачу в розпорядження позивача товару та не оформлення накладної і акту приймання-передачі, обов'язок складання яких відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу від 23.04.2012року покладався на відповідача.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги позивача про стягнення 200000грн.00коп. основного боргу та 165075грн.00коп., які з урахуванням правовідносин сторін та вимог закону є процентами та передбачені договором в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день порушення строку передачі товару, нарахованих з 24.06.2012року по 20.11.2012року за 150 календарних днів обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти стягнення пені судом не приймаються до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону.

Так, пунктом 5.4 договору купівлі-продажу сторони узгодили відповідальність за порушення передачі відповідачем товару у строки встановлені пунктом 4.1 договору. Тобто з урахуванням вимог закону та правовідносин сторін, зазначеним пунктом передбачена відповідальність за порушення строку передачі товару у встановлені договором строки у зв'язку з попередньою оплатою яка нараховується на суму попередньої оплати відповідно до ст. 536 ЦК України, а не за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому посилання відповідача на ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»відповідно до якого розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, не відповідає вимогам закону та договору.

Посилання відповідача на те, що товар на складі зберігався на протязі 60 календарних днів з моменту отримання коштів, а на день вирішення спору він відсутній, оскільки велика кількість товару перешкоджала йому здійснювати господарську діяльність, також не підтверджена жодними належними доказами та не відповідає вимогам пункту 2 ч.1 ст. 664 ЦК України відповідно до якої саме відповідач зобов'язаний проявляти активні дії для передачі товару в розпорядження відповідача а позивач, як покупець, повинен бути проінформований відповідачем про його готовність в належному місці, так як договором не зазначено місцезнаходження складу відповідача.

До того ж вищезазначені посилання відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема актом простою автотранспорту від 07.05.2012року, актом звірки станом на 01.11.2012року та претензією від 15.08.2012року №29 з вимогою передати товар, яка залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином відповідачем не доведено, що на протязі 60 календарних днів з моменту отримання коштів він міг надати в розпорядження позивача передбачений договором товар, що цей товар був готовий до передачі в належному місці, він був належним чином ідентифікований, а позивач проінформований про це, а тому його посилання на порушення позивачем вимог пункту 4.1 договору безпідставні.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону та договору, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого виник спір в суді.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Стройкранінвест" м. Херсон, вул. Садова, 9Б, кв. 5 р/р. 26005000064037 в ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ МФО 300023 ідентифікаційний код 35120955 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРКО" м. Київ вул. Мельникова, 12 р/р 26004001030165 в ТОВ КБ «Місто Банк»МФО 328760 ідентифікаційний код 31681342 -200000грн. 00 коп. основного боргу, 165075 грн.00коп.пені та 7301грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 грудня 2012р.

Суддя З.І. Ємленінова