Постанова № 28301855, 14.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 року 2а-5128/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.;

при секретарі судового засідання -Бончевій О.С.;

за участі представника позивача- Пшенишної В.В. (довіреність б/н від 30.12.2011 р.),

представників відповідача -Ядвіжиної Д.О. (довіреність №72/10/10-005 від 06.03.2012 р.), Лукашевич П.А. (довіреність №4412/10/10/10-005 від 21.11.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артемсіль регіони-СК"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

третя особа - ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль регіони-СК»(далі - позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фастівської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області з вимогами про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.12 р. №№ 0001132301, 0001142301 та від 21.09.12 р. №00001332301.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 01.06.2012 р. №155/24/2200-33534816, згідно даними якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та вказує, що вони винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти задовлення позову заперечували, надали письмові заперечення та зазначили, що позивачем було вчинено нікчемні правочини наслідком яких стало безпідставне формування податкового кредиту за березень-вересень 2011 за відсутності об?єктів оподаткування з придбання/продажу ТМЦ (робіт, послуг) в розумінні ст.с.185-187 ПК України та занижено податок на прибуток у розмірі 2 589 970 грн. та зафіксовані в аткі перевірки, що стало підставою для винесення оспорюваних податкових повідлмлень-рішень. Вважає висновки та рішення податкового органу правильними та обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і надавши оцінку доводам адміністративного позову, дійшов таких висновків:

Фастівською ОДПІ Київської області, в червні 2012 р., була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Артемсіль регіони-СК»з питань взаємовідносин з ТОВ «Ленд Компані»за березень, квітень, травень, червень, липень вересень 2011 р., результатом якої стало складання акту перевірки від 01.06.2012 р. №155/24/2200-33534816. Згідно із висновками акту було встановлено нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Ленд Компані»за березень-вересень 2011 р., з посиланням на порушення при їх здійсненні п.1,5 ст.203, п.1-2 ст.215. п.1 ст.216, ст.228. ст.626, ст.ст.650,658,662 ЦК України. Встановлено, що податковий кредит сформований за відстуності об?єктів оподаткування з придбання/продажу ТМЦ (робіт, послуг) в розумінні п.185.1 ст.185, п.п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, витрати у складі декларацій з ПДВ за березень-вересень 2011 р. документально не підтверджені. Крім того, виявлено порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п. 5.2.1 п.5.2 абз4. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні податку на прибуток у розмірі 2 583 970 грн., в т.ч. за I квартал -633947 грн., II квартал 2011 р.- 628149 грн., III квартал 2011 р.- 1321874 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.3 ст.198 ПК України, що потягло за собою заниження ПДВ у розмірі 2202829 грн. у період з березня по вересень 2011 р.

У перевіряємому періоді позивач уклав низку угод про одержання різноманітних послуг від ТОВ «Ленд Компані», починаючи з юридичних та маркетингових, включаючи транспортно-еспедиційні: договори №7 та №17 від 01.03.2011 р.

На виконання вказаних договорів позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, перелік яких наведений в таблицях, які додані до акту перевірки та, власне самі договори.

Крім того, що за даними податкового органу встановлено непричетність посадових осіб ТОВ «Ленд Компані»-директора ОСОБА_3 та особи, яка зазначена у податкових накладних- ОСОБА_5 до діяльності вказаного підприємства, що підтверджено поясненнями вказаних осіб, наданими ГВ ПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області та висновками спеціалістів почеркознавчої експертизи від 20.03.2012 р.№81/7/26-31 та від 29.05.2012 р. № 1406/7/-31 про неспівпадіння підписів у документах податкової звітності із підписами ОСОБА_4та ОСОБА_5, суд встановив, що у первинних документах, пред?явлених позивачем відстуні обов? язкові, як для таких реквізити про конкретні послуги, що були надані замовнику, їх вартість, одиниця виміру, це позбавляє можливості для висновку про фактичне їх надання та зв?язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання наданих послуг в господарській діяльності позивача.

При прийнятті рішення по даній справі, суд також звертає увагу, що у відповідності з чинним законодавством договір транспортного експедирування -це самостійний договірний вид, який має багато рис інших видів зобов'язань. Договір про надання послуг (навантажувально-розвантажувальних робіт), договір перевезення (доставка вантажу); договір зберігання (забезпечення цілісності та неушкодженості вантажу); договір комісії або договір доручення (оформлення передачі та приймання вантажу) є договорами однієї ланки, що створюють нерозривний процес, юридичне регулювання якого здійснюється лише в рамках одного, а не декількох договорів. Цілісність зазначеного процесу визначена допоміжним характером діяльності експедитора по відношенню до транспортних перевезень. Поза зв'язком із транспортом немає і договору експедирування та договору про надання послуг. Необхідно відмітити, що особливість предмету договору еспедитування полягає в тому, що всі послуги, які надає клієнту експедитор направлені на досягнення єдиної мети -забезпечення перевезення вантажів. Суд вважає, що вказана ознака дозволяє відмежувати послуги які надаються експедитором, від послуг які надаються вантажовідправникам, вантажоодержувачам та транспортним організаціям з боку інших осіб, які обслуговують учасників транспортного процесу.

З урахуванням цілісності процесу транспортного експедитування та законодавчо врегульованого механізму надходження товарів від продавця до покупця та оприбуткування їх на склад або завантаження товару для відправки очевидно, що самі по собі послуги з експедирування, без прив?язок до операцій з придбання, завантаження-розвантаження, оприбуткування (відпуску) товару, існувати не можуть, а відтак всі дії суб?єктів господарювання повинні підпорядковуватись приписам нормативно-правових актів щодо складання та документального оформлення господарських операцій на кожному етапі її проведення. З огляду на надані представником позивача пояснення та представлені документи, суд приходить до висновку про відсутність реального характеру операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Ленд Компані», отже про відсутність економічного змісту в них та настання будь-яких правових наслідків, тобто про нікчемність цих правочинів.

При здійсненні перевірки позивача на предмет повноти визначення витрат за період з 01.03.11 р. по 30.09.11 р. працівниками контролюючого органу встановлено їх завищення на загальну суму 11 014 149 грн., в т.ч. за I квартал 2011 р. на суму 2 535 787 грн.; II квартал 2011 р.- 2 731 084 грн.; III квартал 2011 р.- 5 747 278 грн. Завищення валових витрат виникло в результаті включення до їх складу вартості послуг, наданих ТОВ «Ленд Компані»на адресу ТОВ «Артемсіль регіони СК».

З огляду на невизнання позивачем таких висновків та прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 р. №0001142301 та № 0001132301, суд вказує на наступне: питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу,- пункту 198.6 статті 198 ПК України. За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. У розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції), дійшов висновку про не- реальність надання послуг ТОВ «Ленд Компані».

Доводи позивача не спростовують такого висновку суду і не дають підстав вважати, що операції позивача з його контрагентом мали ознаки господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, а діяльність цих суб?єктів була спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг .

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити про які судом зазначалось вище. Тому, будь-які документи (договори, накладні, рахунки-фактури, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарська операція проведена не була, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних ревізитів таких документів. Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"або до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, якщо буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

При розгляді даної справи було встановлено, що хоча представником позивача і були надані деякі первинні документи на виконання умов оспорюваних договорів (зокрема податкові накладні), проте за відстуності фактичного здійснення господарських операцій по цим договорам вказані документи, навіть за наявності ознак легітимності, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене та, керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 грудня 2012 р.