Постанова № 28301815, 19.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13644/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С.В.,

при секретарі Широбокові І.В.,

за участю

представника позивача - Завгороднього О.С. (за довіреністю),

представника відповідача - Пальцун С.О., Саркіц В.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012р. № 0001422202 та № 0001432202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012р. № 0001422202 та № 0001432202 (з урахуванням уточнень).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки господарської діяльності підприємства за період з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. з питань взаємовідносин з ПП «Ескада-СВ» податковим органом були встановлені порушення ч. 5 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 235 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012р. № 0001422202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 283560,00 грн., з яких 189040, 00 грн. - сума основного платежу та 94520,00 грн. - сума штрафних санкцій, та № 0001432202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 391312,50 грн., з яких 260875,00 грн. - сума основного платежу та 130437,50 грн. - сума штрафних санкцій. На його думку, викладені в Акті перевірки від 13.09.2012р. № 2194/22-2/32442960 висновки щодо нікчемності укладеного між ним та ПП «Ескада-СВ» правочину та відсутності реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення і пояснення, в яких зазначили, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стала інформація, викладена у акті зустрічної звірки ПП «Ескада-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 30.11.2011р., щодо відсутності ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» за юридичною адресою. Відповідно до акту звірки ПП «Ескада-СВ» встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність персоналу, у зв'язку з чим податковим органом поставлено під сумнів реальність виконання спірних господарських угод з позивачем. Просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» є юридичною особою, зареєстровано 14.04.2003 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, як платник податків з 18.04.2003р. знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС за № 4504 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 18.04.2003р. № 7772311.

Згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.2. ст. 79, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 23.08.2012р. №663 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. та податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Ескада-СВ», за результатами якої складено відповідний акт від 13.09.2012р. № 2194/22-2/32442960.

Як вбачається із зазначеного Акту документальної невиїзної перевірки, відповідачем з посиланням на акт зустрічної звірки ПП «Ескада-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес Консалтінг Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 30.11.2011р., зазначено, що позивачем завищено податок на прибуток в 2-3 кв. 2011р. на суму 260875,00 грн., а також завищено податковий кредит у сумі 189040,00 грн., у тому числі у серпні 2011 року у сумі 189040,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем у зв`язку із встановленням порушень ч. 5 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 235 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012р. № 0001422202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 283560,00 грн., з яких 189040, 00 грн. - сума основного платежу та 94520,00 грн. - сума штрафних санкцій, та №0001432202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 391312,50 грн., з яких 260875,00 грн. - сума основного платежу та 130437,50 грн. - сума штрафних санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «Ескада-СВ», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочинів, укладених з ПП «Ескада-СВ», і правильності формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ПП «Ескада-СВ» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Ескада-СВ» (виконавець) укладено два договори про надання послуг від 12.07.2011р. № 2/7-1 та від 18.07.2011р. № 18/7-1, згідно з якими виконавець зобов'язується надати послуги зі здійснення вхідного контролю лопаток 5-их ступенів 2,3 потоків ЦНД на відповідність технічним умовам, а також здійснити їх підготовку до монтажу, відповідно до нормативно-технічної документації. Вартість робіт за кожним з договорів склала по 567120,58 грн. Строк дії договору до 31.12.2011р.

Виконання умов укладених між позивачем та ПП «Ескада-СВ» договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках-фактурах, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання виконаних будівельних робіт, договірних цінах, локальних кошторисах та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані роботи проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Платниками податку на прибуток з числа резидентів, у відповідності до пп. 133.1.1. п. 133.1. ст. 133 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, в наслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, згідно зі ст. 138 ПКУ, відносяться витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПКУ визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п. 138.8. ст. 138 ПКУ).

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу (пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом виконання робіт в порядку, визначеному Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу ІІІ (податок на прибуток підприємств), V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів), робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що ТОВ «Концерн «Укренергоремонт» (постачальник) та ТОВ «Спеценергомонтаж» (замовник) укладено договір поставки продукції від 11.10.2010р. №135 строком дії до 31.12.2011р.

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується у 2011 році за завданням замовника на свій ризик виконати поставку обладнання та модернізованих вузлів обладнання для проведення модернізації турбоагрегату, а також поставку необхідних трубопроводів та запірної арматури.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, і підтверджується матеріалами справи, на виконання умов даного договору ТОВ «Концерн «Укренергоремонт» поставило ТОВ «Спеценергомонтаж» обладнання, обумовлене зазначеним договором поставки, про що позивачем і ТОВ «Спеценергомонтаж» складено і підписано, зокрема, додаткові угоди, специфікація № 1, видаткова накладна від 30.12.2011р. №0000003, акт приймання-передачі обладнання від 30.12.2011р.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням наявних у справі податкових накладних від 30.08.2011р. № 14 і від 31.08.2011року № 15, на підставі яких позивачем була включена до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2011року сума ПДВ в розмірі 189040,00 грн., суд приходить до висновку, що вони відповідають вимогам ст. 201 ПКУ та вважає висновки податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2011року зазначеної суми ПДВ безпідставними та необгрунтованими.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ПП «Ескада-СВ» на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом досліджено довідки з Єдиного державного реєстру щодо ПП «Ескада-СВ» і ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», з яких вбачається, що під час укладення та виконання спірного договору зазначені суб'єкти господарювання були зареєстровані як юридичні особи, в наявності є інформація про підтвердження відомостей про юридичну особу і їх знаходження за юридичною адресою.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача ПП «Ескада-СВ» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено довідку від 08.02.2012р. №169/2305/33673663 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Ескада-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 30.11.2011р.

В наведеній довідці відсутня інформація про те, що спірні правочини, укладені позивачем з ПП «Ескада-СВ», є нікчемними. Вказані договори взагалі не досліджувались ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Таким чином, довідка ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 08.02.2012р. №169/2305/33673663 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Ескада-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 30.11.2011р. не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ПП «Ескада-СВ» та відсутність реального виконання спірних договорів.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що спірні правочини, укладені між позивачем та ПП «Ескада-СВ», є нікчемними, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ПП «Ескада-СВ» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання зазначених вище правочинів, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ПП «Ескада-СВ», та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні правочини з ПП «Ескада-СВ» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем ч. 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 235 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Концерн «Укренергоремонт» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 2, 7-11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012р. № 0001422202 та № 0001432202 задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012р. № 0001422202, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 283560,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012р. № 0001432202, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 391312,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 19.12.2012р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.