Постанова № 28301765, 10.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/11808/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С.В.,

при секретарі Шимко Н.В.,

за участю

представника позивача - Парфіло О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Хандогіної О.Ю. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012р. № 0000272200 та № 0000262200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012р. № 0000272200 та № 0000262200 (з урахуванням уточнень).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ПП «Сатурн-СВ» за період з 01.01.2009р. по 24.07.2012р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000272200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34388,75 грн. і № 0000262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 42985,00 грн.

На його думку, викладені в Акті перевірки від 14.08.2012р. № 560/22-1/25328121 висновки щодо нікчемності укладеного між ним та ПП «Сатурн-СВ» правочину та відсутності реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами. Крім того, позивач звертає увагу на приписи п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України щодо відсутності у податкового органу повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення і пояснення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стала інформація, викладена у постанові старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області Сєрякова О.А. про призначення документальної перевірки по кримінальній справі №12012131009007 і копіях протоколів допитів свідків. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» є юридичною особою, зареєстровано 14.01.1998 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області, як платник податків з 13.04.1999р. знаходиться на обліку в Ясинуватській ОДПІ за № 352 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05.02.2008р. №100095602.

На підставі наказу від 20.07.2012р. № 264 та направлення на перевірку від 25.07.2012р. №144, згідно з пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області Сєрякова О.А. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ПП «Сатурн-СВ» за період з 01.01.2009р. по 24.07.2012р., за результатами якої складено відповідний акт від 14.08.2012р. №560/22-1/25328121.

Як вбачається із зазначеного Акту документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем з посиланням на постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області Сєрякова О.А. про призначення документальної перевірки по кримінальній справі №12012131009007 від 19.06.2012р. і протоколи (копії) допитів свідків по цій кримінальній справі, зазначено про нікчемність правочину, вчиненого між позивачем і ПП «Сатурн-СВ», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2010 року в сумі 34388,00 грн., а також занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 27511,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем у зв`язку із встановленням порушень ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012р. №0000272200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34388,75 грн., з яких 25511,00 грн. - сума основного платежу, 6877,75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, і № 0000262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 42985,00 грн., з яких 34388,00 грн. - сума основного платежу, 8597,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «Сатурн-СВ», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочину, укладеного з ПП «Сатурн-СВ», і правильності формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ПП «Сатурн-СВ» не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Сатурн-СВ» (постачальник) у відповідності до ст. 205 Цивільного кодексу України у 2010 році укладено усний договір на поставку дизельного палива.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Сатурн-СВ» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунку-фактурі від 29.09.2010р. № 2991, видатковій накладній від 29.09.2010р. № 2991 та податковій накладній від 29.09.2010р. № 2991.

Товар передавався та приймався керівниками підприємств відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, якою передбачено, що керівники підприємств без доручення діють від імені підприємства. Поставка товару здійснена на підставі договору про надання транспортних послуг від 04.01.2010р. № 1, укладеного між ТОВ «Агро-Нафта» і ФОП ОСОБА_4

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Сатурн-СВ» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору, укладеного з позивачем, складено і видано позивачеві податкову накладну від 29.09.2010р. № 2991 на суму з податком на додану вартість 165064, 00 грн., з яких сума податку на додану вартість складає 27510,67 грн.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставка товару мала реальний характер, позивачем надано до матеріалів справи паспорт якості дизельного палива і товарно-транспортну накладну.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.04.2011р., тобто на момент виникнення спірних правовідносин. Зазначені правові норми кореспондуються з приписами Розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності 01.04.2011р.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 3-й квартал 2010 року та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Вартість придбаного товару включена до складу валових витрат позивача у 3-му кварталі 2010 року по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що між ТОВ «Агро-Нафта» (постачальник) та ТОВ «Фьюіл Трейд» (покупець) укладено договір поставки від 04.09.2009р. № 0409/1 строком дії до 31.12.2010р.

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, зокрема, дизельне паливо. Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника після оплати на умовах самовивозу. Можливе постачання товару транспортом постачальника за рахунок покупця.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, на виконання умов даного договору позивач поставив ТОВ «Фьюіл Трейд» дизельне паливо, про що позивачем і ТОВ «Фьюіл Трейд» складено і підписано, зокрема, видаткову, товарно-транспортну і податкову накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Агро-Нафта» (постачальник) та ТОВ «Красногвардійська нафтобаза» (покупець) укладено договір поставки від 06.10.2010р. № 0610/2 строком дії до 31.12.2011р.

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, зокрема, дизельне паливо. Пунктом 2.6. договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах самовивозу за рахунок покупця.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, на виконання умов даного договору позивач поставив ТОВ «Красногвардійська нафтобаза» дизельне паливо, про що позивачем і ТОВ «Красногвардійська нафтобаза» складено і підписано, зокрема, рахунок-фактуру, довіреність на отримання товару від 06.10.2010р. б/н, видаткову, товарно-транспортну і податкову накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначеної вище податкової накладної від 29.09.2010р. №2991, виписаної ПП «Сатурн-СВ» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках усної угоди, судом встановлена її відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкової накладної, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ПП «Сатурн-СВ» зареєстровано у встановленому законом порядку в якості юридичної особи, на момент виникнення спірних правовідносин був платником податку на додану вартість, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, постачальник позивача ПП «Сатурн-СВ» на час здійснення господарської операції мав статус юридичної особи, та, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області Сєрякова О.А. про призначення документальної перевірки по кримінальній справі № 12012131009007 від 19.06.2012р., порушеній за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Як вбачається із зазначеної постанови слідчого, вона не містить будь-якої інформації щодо незаконного формування позивачем у справі податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Сатурн-СВ». З постанови не вбачається на підставі яких встановлених фактів слідчим зроблено висновок про фіктивність ПП «Сатурн-СВ».

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на протоколи допиту свідків по зазначеній кримінальній справі, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем при проведенні перевірки були використані копії цих протоколів, що обумовлює їх неналежну доказовість.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Сатурн-СВ», є нікчемними, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, вирок суду у кримінальній справі, зазначеній вище, відсутній.

Доводи відповідача про те, що господарська операція за угодою, укладеною між позивачем і ПП «Сатурн-СВ», не мала реального характеру через певні недоліки заповнення товарно-транспортної накладної спростовуються тим, що приймання товару здійснювалось керівником підприємства. Певні недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть обумовити позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки це право підтверджується первинними та податковими документами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ПП «Сатурн-СВ», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний правочин з ПП «Сатурн-СВ» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп.5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п.5.3., п. 5.9. ст. 5, п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з наявних в матеріалах справи наказу про проведення перевірки та акту перевірки ТОВ «Агро-Нафта, висновки щодо нікчемності зазначених вище правочинів відповідачем зроблені на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області про призначення документальної перевірки від 19.06.2012р.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до приписів статті 83 ПКУ, яка визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Оскільки факти та обставини, встановлені в ході досудового слідства по кримінальній справі, згідно приписів кримінально-процесуального законодавства, не можуть вважатись встановленими і підтверджувати вину особи у вчинені злочину до набрання чинності обвинувальним вироком у кримінальній справі, на думку суду у податкового органу відсутні підстави для врахування інформації, викладеної у постанові старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області, при прийнятті висновків під час проведення перевірки платника податків (позивача).

Одночасно, пунктом 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином наведене обумовлює прийняття відповідачем спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень з перевищенням наданих йому податковим законодавством повноважень, що також свідчить про їх протиправність.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Агро-Нафта» підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17, 18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012р. № 0000272200 та № 0000262200 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000262200, винесене Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 42985,00 грн., з яких 34388,00 грн. - за основним платежем, 8597,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000272200, винесене Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 34388,75 грн., з яких 27511,00 грн. - за основним платежем, 6877,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 75 коп.

Повний текст постанови виготовлено 17.12.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 10.12.2012р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.