Постанова № 28301722, 28.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа №2а/0470/13959/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 20 листопада 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках банківських установ №26002331968, №26006105521 в банку АТ «Райфайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство має податковий борг, активи підприємства знаходяться в податковій заставі, проте, описаного актом майна недостатньо для погашення податкового боргу у повному розмірі, оскільки іншого майна у відповідача немає просив позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що станом на 15 жовтня 2012 року за обліковими даними державної податкової інспекції Товариство з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» має податковий борг у розмірі 795799,53 грн., у зв'язку із несплатою поточних грошових зобов'язань.

Податкові зобов'язання нараховані підприємством самостійно згідно податкових декларацій екологічного податку від 14.04.2011 року №32465 на суму 119070 грн., 28.07.2011 року №55322 на суму 125021 грн., 08.11.2011 року №70265 на суму 138568,28 грн., від 30.01.2012 року №80625 на суму 130838,06 грн., 25.04.2012 року №8477 на суму 147961,77 грн., 25.07.2011 року №19702 на суму 159473,25 грн., нараховані податковою інспекцією як пеня.

25 травня 2011 року керівнику товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» вручена податкова вимога №444 від 23 травня 2011 року про обов'язок сплатити суму податкового боргу в розмірі 119070 грн.

23 травня 2011 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято рішення №15266/10/24/444-36151203 про опис майна у податкову заставу.

27 травня 2011 року податковим керуючим складений акт опису майна №25/10/24-36151203, згідно якого проведено опис майна: переносна електрична станція 2007 року випуску в кількості одна штука вартістю 3688 грн.; телефон Nokia 2008 року випуску в кількості одна штука вартістю 1242 грн.; комп'ютерний комплекс 2008 року випуску в кількості одна штука вартістю 1472 грн.; трактор Т-40, 1686 року випуску в кількості одна штука вартістю 11759 грн.; шафа для паперів 2008 року випуску в кількості 1 штука вартістю 1162 грн., разом вартість майна складає 25058 грн. Виконуючий обов'язки директора ТОВ «Будцентр Плюс 2» підтвердив відсутність іншого майна на день складення акту, що може бути описано у податкову заставу. Акт опису вручений керівнику підприємства.

2 червня 2011 року в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено публічне обтяження - податкову заставу на активи підприємства, згідно акту опису від 27 травня 2011 року №25/10/24-36151203.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем не зареєстроване нерухоме майно, автотранспорт, земельні ділянки згідно довідок КП Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації від 08.06.2012 року №19559, Павлоградського МРЕВ від 14.06.2012 року №956, Держкомзему у м. Павлограді від 01.06.2012 року №1108/4.

Згідно довідки державного технагляду від 06.06.2012 року за ТОВ «Будцентр Плюс 2» зареєстрована сільськогосподарська техніка: бульдозер, трактор колісний.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року в адміністративній справі №2а/0470/8013/12 задоволено позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» про стягнення коштів за податковим боргом, стягнуто податковий борг за період з 02.04.2012 року по 02.07.2012 року в розмірі 148 641, 76 грн.

Із роздруківки зворотного боку облікової картки платника податків вбачається, що станом на 1 січня 2012 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» в оперативному обліку рахувалась заборгованість з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, чи на об'єктах, в розмірі 366139,28 грн. Станом на 15 жовтня 2012 року розмір недоїмки склав 382659,28 грн.

Задовольняючи заявлений адміністративний позов суд виходить із того, що позовні вимоги заявлені в порядку підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Необхідною умовою для реалізації наведеного права є наявність наступних умов:

- наявність у платника податків податкового боргу;

- відсутність у платника податків майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, що застосовується на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України є самостійною процедурою, направленою на забезпечення погашення податкового боргу платника податків, та не є різновидом адміністративного арешту коштів, передбаченого статтею 94 вказаного Кодексу, оскільки не співпадають умови (підстави) застосування кожного з видів арешту.

Так, відповідно до пункту 94.1. статті 94. Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків, якій в подальшому у тексті кодексу скорочено йменується «арешт майна» є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, і застосовується керівником органу державної податкової служби шляхом прийняття рішення про застосування арешту майна тільки у випадках, коли з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається, жодний з цих підпунктів пунктів не передбачає простого факту наявності податкового боргу для застосування адміністративного арешту майна, крім того, жодна із визначених підстав не передбачає відсутність у платника податків майна та/або випадку коли його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, пунктом 7.3. «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ототожнювання процедур, передбачених підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 та статтею 94 Податкового кодексу України.

Проте, при реалізації позивачем заявлених у цьому спорі повноважень в порядку підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України належить враховувати, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, що не потребує державної реєстрації, яке виникає з моменту передання такого майна згідно статті 334 Цивільного кодексу України.

В такому випадку обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган.

На думку суду, реалізація такого обов'язку позивачем вбачається можливою тільки у ході реалізації процедури податкової застави.

Зміст податкової застави полягає у тому, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, при цьому, право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктами 89.3., 89.5. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Таким чином, саме процедура податкової застави надає можливість податковому органу виявити усе майно платника податків, у тому числі те, право власності на яке виникає без відповідної державної реєстрації.

При розгляді справи, на підставі наданих позивачем документів, судом встановлено наявність у платника податків станом на 15 жовтня 2012 року податкового боргу в розмірі 382659,28 грн., виникнення права податкової застави, опис майна платника податків у податкову заставу на загальну суму 25058 грн., відсутність у позивача інформації платника податків про наявність іншого майна, право власності на яке виникло після дати складання акта опису майна у податкову заставу.

Позивачем підтверджено наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» (ЄДРПОУ 36151203) рахунків №26002331968, №26006105521 в банку АТ «Райфайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем доведено наявність податкового боргу та наявність у платника податків майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будцентр Плюс 2» (ЄДРПОУ 36151203), що знаходяться на рахунках банківських установ №26002331968, №26006105521 в банку АТ «Райфайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2012 року.

Суддя І.О. Верба