Рішення № 28301097, 28.12.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2012 р. Справа № 5027/758/2012.За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз", м. Чернівці

до приватної фірми "Інтервал" , м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі 2375,94 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача -Попов В.Д., дов. № 01/1121 від 25.08.2012 р.

Відповідача -Пелепчук В.В., директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ в сумі 2476,96 грн., у тому числі 2046,72 грн. основного боргу, 205,22 грн. пені, 41,06 грн. процентів річних та 183,96 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладених з відповідачем договорів на постачання природного газу позивач поставив останньому у серпні 2012 р. природний газ вартістю 18,69 грн. на підставі договору № 256515 від 17.11.2011 р. та у березні-травні 2012 р. поставив природний газ вартістю 2628,03 грн. на підставі договору № 2565 від 14.10.2011 р. На порушення умов зазначених договорів щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, зазначено у позові, відповідач неналежним чином провів розрахунки і заборгував позивачеві за поставлений по договору № 256515 від 17.11.2011 р. природний газ 18,69 грн., а за газ, поставлений по договору № 2565 від 14.10.2011 р., його борг становить 2028,03 грн., у зв'язку з чим відповідно до умов договорів відповідачеві нараховано пеню, штраф та 3% річних за період прострочки.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.10.2012 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 13.11.2012 р. за участю представників сторін, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Ухвалою від 13.11.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04.12.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов.

Після відкладення розгляду справи ухвалою від 13.11.2012 р. відзиву на позов не надійшло, представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2012 р. просив відкласти розгляд справи для проведення звірки розрахунків з позивачем. Ухвалою від 04.12.2012 р. з урахуванням клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору для проведення звірки розрахунків, строк вирішення спору продовжено в порядку ст. 69 ГПК України до 28.12.2012 р., розгляд справи відкладено на зазначену дату, сторони зобов'язано дати суду акт, складений за результатами звірки розрахунків, відповідача зобов'язано надати відзив на позов.

У судовому засіданні 28.12.2012 р. представник позивача подав заяву від 19.12.2012 р. про зменшення позовних вимог та припинення провадження в частині основного боргу, в якій просить стягнути з відповідача 0,04 грн. пені та 0,01 грн. 3% річних по розрахунках за природний газ по договору № 256515 від 17.11.2011 р. та 156,00 грн. пені, 31,21 грн. 3% річних і 141,96 грн. 7% штрафу по договору № 2565 від 14.10.2011 р., у частині вимог про стягнення основного боргу просить припинити провадження за відсутністю предмета спору в зв'язку зі сплатою. Зменшені позовні вимоги представник позивача обґрунтував обставинами, викладеними в позовній заяві, і просив їх задовольнити, пояснив, що після звернення з позовом до господарського суду відповідач погасив заборгованість з основного боргу.

Відзиву на позов відповідач не надав.

У судовому засіданні 28.12.2012 р. представник відповідача проти позову заперечував, просив відкласти розгляд справи для вивчення розрахунків позивача щодо зменшення позовних вимог.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд не знайшов підстав для його задоволення.

Так, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку зі сплатою основного боргу відповідачем та зменшенням здійснених нарахувань через допущені неточності в первісному розрахунку (первісно не було враховано зменшення боргу в сумі 600 грн. станом на березень 2012 р.). Тобто ніяких нових, таких, що не могли бути невідомі відповідачеві до судового засідання 28.12.2012 р., розрахунків (по нових періодах, по нових сумах боргу тощо) позивач не робив, а лише зменшив уже заявлені вимоги, здійснивши нарахування на зменшену суму основного боргу. Первісний розрахунок було надіслано відповідачеві як додаток до позовної заяви (а.с. 6), відповідач також мав змогу ознайомитися з цим розрахунком упродовж розгляду справи судом та під час проведення звірки розрахунків з позивачем, на даний час строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, з урахуванням його продовження ухвалою від 04.12.2012 р., закінчується і підстав для його продовження та відкладення розгляду справи за наведених вище обставин суд не вбачає.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Заява позивача про зменшення позовних вимог від 19.12.2012 р. зазначеним вимогам закону не суперечить, відтак, прийнята судом, а справу в зв'язку з цим розглянуто в межах зменшених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

17 листопада 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 256515 на постачання природного газу, згідно з яким позивач (за текстом договору Виконавець) зобов'язався передати у власність відповідачеві (за текстом договору Замовник) природний газ у визначених обсягах з розбивкою по місяцях, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с. 9-14).

Згідно з п.п. 3.2-3.4 зазначеного договору приймання-передача газу у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками сторін, ціна за 1000 куб.м становить 4544,33 грн. (п. 5.1 договору), остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється Замовником грошовими коштами на рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 сторони обумовили, що даний договір набирає чинності з моменту його укладення, поширює свою дію на відносини, що склалися з 01 листопада 2011 року, діє до 31.12.2011 р., а в частині проведення Замовником розрахунків за газ -до їх повного здійснення. Якщо на день закінчення строку дії договору жодна із сторін не направила іншій стороні заяви про його припинення, договір вважається щорічно продовженим до 31 грудня кожного наступного року на тих самих умовах. Обставин, які б свідчили про припинення дії зазначеного договору в 2012 році, суд не встановив.

На виконання договору № 256515 від 17.11.2011 р. у серпні 2012 року позивач реалізував відповідачеві, а останній спожив природний газ в кількості 0.004 тис.м3 вартістю 18,69 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2012 р. (а.с. 15).

Вартість зазначеного газу відповідач сплатив 01.11.2012 р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2012 р. по 30.11.2012 р. і не заперечується відповідачем (а.с. 35, 45).

14 жовтня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено аналогічний договір на постачання природного газу за № 2565 (а.с. 17-22), який в установленому пунктом 11.1 порядку продовжив свою дію в 2012 році.

Як стверджує позивач, на виконання цього договору протягом періоду з березня 2012 року по травень 2012 року включно він реалізував відповідачеві природний газ у кількості 0.659 тис.м3 на загальну суму 2628,13 грн. і в підтвердження посилається на акти прийому-передачі природного газу від 31.03.2012 р. (0.473 тис.м3 на суму 1886,28 грн.), від 30.04.2012 р. (0.164 тис.м3 на суму 654,02 грн.)та від 31.05.2012 р. (0.022 тис.м3 на суму 87,73 грн.)(а.с. 23-25).

Дослідивши зазначені акти, суд встановив, що вони не підписані відповідачем. Представник відповідача пояснив, що він не підписував акти прийому-передачі газу, оскільки не згідний з тарифами на природний газ, а якість газу є незадовільною.

Розділом 3 договору на постачання природного газу № 2565 від 14.10.2011 р. визначено порядок та умови постачання приймання газу.

Так, згідно з умовами цього розділу договору виконавець передає замовнику газ в загальному потоці на межі балансового розмежування газових мереж замовника. Оперативний контроль за відпуском газу замовнику здійснює виконавець. Приймання-передача газу, поданого виконавцем замовнику у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактична кількість поданого газу, яка складається з обсягу нарахованого комерційним вузлом обсягу газу, обсягу виробничо-технологічних втрат і нормованих втрат, а також обсягу газу, донарахованого по результатах перевірок дисципліни обліку та споживання газу замовником. Фактична кількість поставленого виконавцем газу, приведеного до стандартних умов, визначається комерційними вузлами обліку виконавця, а в разі їх відсутності -приладами замовника з введенням необхідних поправок, передбачених Держспоживстандартом України та чинним законодавством України. Показники цих приладів та відповідні поправки є обов'язковими для сторін. Відповідальність за достовірність даних несе замовник.

Обов'язок надати виконавцеві не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, два примірники підписаного та скріпленого печаткою акту приймання-передачі газу покладено на замовника. Акт приймання-передачі, наданий замовником, повинен бути до підписання його виконавцем попередньо ним перевірений та погоджений. У разі непогодження виконавця з актом приймання-передачі, наданим замовником, та/або у разі ненадання замовником акту приймання-передачі газу у вказаний строк представники виконавця мають право в односторонньому порядку скласти акт приймання-передачі газу.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу № 2565 від 14.10.2011 р. допускає за певних умов складення акту приймання-передачі природного газу виконавцем (позивачем) в односторонньому порядку і такий акт є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.3 договору № 2565 на постачання природного газу від 14.10.2011 р.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Оскільки договором № 2565 на постачання природного газу від 14.10.2011 р. передбачено можливість фіксації показників обсягу спожитого природного газу актами приймання-передачі газу, складеними виконавцем (постачальником газу) в односторонньому порядку, які в свою чергу є підставою для проведення остаточних розрахунків за газ, суд приймає в якості належних і допустимих доказів, які підтверджують обсяги реалізованого відповідачеві природного газу в березні-травні 2012 року в кількості 0.659 тис.м3 на загальну суму 2628,13 грн., акти прийому-передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р. та від 31.05.2012 р. (а.с. 23-25). Будь-яких доказів на спростування зазначених актів та доводів позивача про кількість спожитого відповідачем природного газу протягом зазначеного періоду останній не надав. Більше того, в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2012 р. по 31.11.2012 р. відповідач фактично визнав обсяги поставленого йому природного газу згідно з актами прийому-передачі від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р. та від 31.05.2012 р. та, як вбачається з акту звірки, здійснив 01.11.2012 р. оплату вартості цього природного газу в сумі 2028,03 грн. (а.с. 35, 44).

Таким чином, висловлені в суді заперечення відповідача проти позову спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом установлено що в порушення п. 6.1 договорів на постачання природного газу № 256515 від 17.11.2011 р. та № 2565 від 14.10.2011 р. відповідач своєчасно не провів оплату за поставлений природний газ, в зв'язку з чим відповідно до договору № 256515 від 17.11.2011 р. за період з 06.09.2012 р. по 10.09.2012 р. йому нараховано 0,04 грн. пені та 0,01 грн. 3% річних (а.с. 8), а по договору № 2565 від 14.10.2011 р. за період з 06.04.2012 р. по 22.10.2012 р. нараховано 156,00 грн. пені, 31,21 грн. 3% річних та 141,96 грн. 7% штрафу (а.с. 43).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 договорів на постачання природного газу № 256515 від 17.11.2011 р. та № 2565 від 14.10.2011 р. передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Замовником за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, Виконавець має право стягнути із Замовника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також нанесені Замовником збитки. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України видами господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК).

Розмір штрафних санкцій згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України, частиною шостою ст. 231 ГК України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, рішення якого у відповідності до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

У даній справі № 5027/758/2012 укладеними між сторонами договорами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а також передбачено стягнення 3% річних від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 8, 43), суд встановив, що всі нарахування, окрім пені по договору № 2565 від 14.10.2011 р., проведені позивачем правильно, тому в заявлених сумах підлягають до задоволення такі вимоги про стягнення пені, штрафу та процентів річних:

1) по договору на постачання природного газу № 256515 від 17.11.2011 р. -0,04 грн. пені та 0,01 грн. 3% річних за період з 06.09.2012 р. по 10.09.2012 р;

2) по договору на постачання природного газу № 2565 від 14.10.2011 р. -31,21 грн. 3% річних за період з 06.04.2012 р. по 22.10.2012 р. та 141,96 грн. 7% штрафу.

У задоволенні вимоги про стягнення пені до договору № 2565 від 14.10.2011 р. належить частково відмовити в зв'язку з тим, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки інше договором на постачання природного газу № 2565 від 14.10.2011 р. не передбачено, пеня підлягає стягненню виходячи з наступного розрахунку:

1) за березень 2012 р. за період з 06.04.2012 р. 05.10.2012 р.: 1286,28 грн. х 7,5% х 2 : 365 дн. х 183 дн. = 96,73 грн;

2) за квітень 2012 р. за період з 06.05.2012 р. по 22.10.2012 р.: 654,02 грн. х 7,5% х 2 : 365 дн. х 170 дн. = 45,57 грн.;

3) за травень 2012 р. за період з 06.06.2012 р. по 22.10.2012 р. : 87,73 грн. х 7,5% х 2 : 365 дн. х 139 дн. = 5,00 грн.

Всього пені: 96,73 грн. + 45,57 грн. + 5,00 грн. = 147,30 грн.

Враховуючи, що основний борг відповідачем сплачено після порушення провадження у справі, в частині вимог про стягнення боргу в сумі 2046,72 грн. (18,69 грн. + 2028,03 грн.) провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

В зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно обгрунтованим позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 11 ст. 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватної фірми "Інтервал" (58000, м. Чернівці, вул. Яремчука,4, п/р 26005000011488 в ПАТ "Фольксбанк", код ЄДРПОУ 21431690) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код ЄДРПОУ 03336166):

- заборгованість по договору на постачання природного газу № 256515 від 17.11.2011 р.: 0,04 грн. пені та 0,01 грн. 3% річних (на банківський рахунок № 26005090012001 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, Центр, МФО 380764),

- заборгованість по договору на постачання природного газу № 2565 від 14.10.2011 р.: 147,30 грн. пені, 31,21 грн. 3% річних, 141,96 грн. 7% штрафу (на банківський рахунок № 26005090012001 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, Центр, МФО 380764),

- судовий збір у сумі 1538,19 грн. (на банківський рахунок

№ 26031312870003 в ЧОВ ПАТ "Ощадбанк" м. Чернівці, МФО 356334).

3. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2046,72 грн. провадження у справі припинити.

4. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 28.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 28 грудня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальчук