Рішення № 28301094, 18.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р.Справа № 5023/1172/12 (н.р. 5023/6784/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Яризько В.О.

судді: Бринцев О.В. , Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Харківська обласна рада, м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків, до 1) Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків , 2) Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України, м. Київ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство палива та енергетики України, м. Харків, про визнання права власності та визнання договору недійсним за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-відповідача - не з'явився

2-відповідача- не з'явився

третіх осіб - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (перший відповідач) та Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (другий відповідач), в якій просить суд визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі №256/158 від 25.03.2002 року, укладений між АК "Харківобленерго", як продавцем, та ЗАТ "ТЕЦ-3", як покупцем.

Справа судами слухалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року у справі №5023/6784/11 задоволено позов Харківської міської ради повністю, відмовлено в задоволенні клопотання 2-го відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Рішення місцевого господарського суду переглядалося в апеляційному порядку за скаргою 1-го відповідача - АК "Харківобленерго".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, АК "Харківобленерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012 року у цій справі касаційну скаргу АК "Харківобленерго" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Вищий господарський суд України в постанові від 23.01.2012 року надав вказівки, які мають бути враховані при розгляді справи по суті та зазначив, що судам належить перевірити, чи входило спірне нерухоме майно до складу ЦМК "Харківтеплоенерго", яким саме документом спірне нерухоме майно передано з державної до комунальної власності та встановити, чи здійснено станом до 1 січня 1992 року передачу державного майна до комунальної власності згідно із переліком, затвердженим постановою Кабміну України від 05.11.1991 року №311.

Вищий господарський суд України також звернув увагу на необхідність встановити питання оформлення землекористування на земельну ділянку, на якій знаходиться спірна нежитлова будівля.

Після надходження справи № 5023/6784/11 на новий розгляд їй присвоєно номер 5023/1172/12.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 03.03.2012 року справу призначено для розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року справу № 5023/1172/12 призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2012 року судом задоволено клопотання першого відповідача вх. №1264 від 07.02.2012 року та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України та Міністерство палива та енергетики України.

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи органів центральної виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010, на сьогоднішній день утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України.

Суд вважає за необхідне вважати вірною назву третьої особи - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. було залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківську обласну раду та Харківську обласну державну адміністрацію, та по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Листом від 31.10.12р. експертна установа повернула до суду дану справу з повідомленням про неможливість надання експертного висновку.

В зв'язку зі знаходженням судді Добрелі Н.С. на лікарняному, було повторно призначено автоматичній розподіл даної справи та призначено до розгляду судді Яризько В.О.

На підставі ухвали господарського суду від 27.11.2012 року, розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 28.11.2012 року, у зв'язку із складністю справи, для розгляду справи № 5023/1172/12 призначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Яризько В.О., судді Бринцев О.В., Прохоров С.А.

В судове засідання 18.12.2012р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних ухвалою суду від 29.11.2012р. документів не надали.

Суд враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові пленуму від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка полягає у тому, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що на момент укладання між АК "Харківобленерго", як продавцем, та ЗАТ "ТЕЦ-3", як покупцем, договору № 266/118 від 25.03.2002 року купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 у м. Харкові, продавець - АК "Харківобленерго" не мало право встановлювальних документів на майно, оскільки реєстрація права власності Акціонерного товариства на спірні об'єкти нерухомого майна (реєстровий №4407) здійснено 10 квітня 2002 року, а спірний договір купівлі-продажу укладено з ЗАТ "ТЕЦ-3" майже на два тижні раніше за часом, тобто 25 березня 2002 року. Позивач вважає, що вказаний договір не є підтвердженням наявності у другого відповідача права власності на майно.

Позивач також вказує на неналежність та недопустимість доказів, які надає перший відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову та на підтвердження наявності права власності на спірне нерухоме майно у нього. Як зазначає позивач, на час складення акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" 01.07.1995 року та час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики 25.11.2001 року АК "Харківобленерго" не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель. Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 25.11.2001 року не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго". В порушення вимог чинного Положення у переліку відсутні відомості про адреси, за якими знаходяться нежитлові будівлі, які АК "Харківобленерго" визначає як такі, які були їм в процесі корпоратизації передані та в подальшому відчужені за спірним договором купівлі-продажу нежитлової будівлі. Позивач вказує, що це є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 року №127.

Зокрема, під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" керувався листом Міністерства палива та енергетики від 23.11.2001 року № 26/12-1619, який, на думку позивача, не може визнаватися належним правовстановлюючим документом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго" тоді як, в свою чергу, у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002 року власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу - Акціонерну компанію "Харківобленерго".

Позивач вважає, що оскаржуваний договір не підтверджує виникнення у першого відповідача права власності на нежитлову будівлю, оскільки продавець, здійснюючи відчуження цієї будівлі не мав доказів наявності у нього права власності на спірну будівлю, тому просить господарський суд визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 256/158 від 25.03.2002 року недійсним.

Позивач - Харківська міська рада також наполягає на задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно, оскільки вважає, що територіальна громада міста Харкова є законним власником нежитлових приміщень виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, оскільки на час відчуження будівля перебувала у комунальній власності відповідно до розпорядження представника Президента України у Харківській області від 30.12.1992 року № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області", рішення Харківської обласної ради від 28.04.1998 року про делегування повноважень управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 26.03.1999 року №212 щодо делегування управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном обласного виробничого об'єднання "Харківтеплоенерго", засновницького договору від 10.09.1999 року, за умовами якого ДП "Харківські теплові мережі" з відповідним ЦМК увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", рішення Харківської обласної ради від 11.05.1999 року та розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 року, яким затверджено акт прийому-передачі ЦМК ДП "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 року №191/03 "Про комунальну власність міста Харкова".

Представник другого відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних ухвалами суду не надав, ухвали суду направлені за адресою першого відповідача, що зазначена в позовні заяві, повернулися до суду із відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання". За таких обставин 2-відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник першого відповідача - АК "Харківобленерго" в попередніх судових засіданнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та підтримує клопотання про застосування строку позовної давності. Заперечення проти позову мотивує безпідставним твердженням позивача про відсутність у АК "Харківобленерго" правовстановлюючих документів на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна, оскільки таким документом, відповідно до норм чинного законодавства, є наказ Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передачі зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку. Представник першого відповідача посилається на Наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 22.08.1995 року №163, згідно з яким ДАЕК "Харківобленерго" за актом приймання-передачі було передано майно, про інвентаризоване станом на 01.07.1995 року. Повноваження на створення державних енергопостачальних компаній та управління їх майном були передані від ФДМ України до Міністерства згідно з Указом Президента України "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" від 04.04.1995 року №282/95. АК "Харківобленерго", заперечуючи проти позову, наполягає на тому, що відсутність у власника реєстрації права власності на майно не є підставою для позбавлення його такого права.

Треті особи - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Фонд державного майна України своїх представників до суду не направляли, письмових пояснень та витребуваних документів не надали.

Третя особа - Харківська обласна державна адміністрація через канцелярію господарського суду надала копію розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 року, копію акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області та копію листа заступника голови - керівника апарату Харківської обласної державної адміністрації від 21.06.2012 року №01-76/4727, в якому вказано про відсутність в загальному відділі апарату обласної державної адміністрації наступних документів: 1) договір оренди №6 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" від 26.04.2001 року, укладений між управлінням майна та комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "ТЕЦ-3"; 2) акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу до комунальної власності м. Харкова, що знаходилися за договором оренди №6 від 26.04.2001 року у користуванні ЗАТ "ТЕЦ-3" від 24.09.2003 року; 3) засновницький договір, укладений між державним ОВО "Харківтеплоенерго" та обласним підприємством "Харківські теплові мережі" від 10.09.1999 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

25 березня 2002 року між АК «Харківобленерго», як продавцем, та Закритим акціонерним товариством «ТЕЦ-3», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №256/158 , згідно з пп. 1.1. пункту 1 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична. Ціну продажу майна визначено у сумі 73 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 200,00 грн.

В пп. 1.3. пункту 1 договору зазначено, що право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Продавець - АК «Харківобленерго» гарантував, що майно не є проданим, у заставі не перебуває, не знаходиться під арештом, а також, що відносно майна відсутні судові спори.

Спірне нерухоме майно було передано за актом прийому-передачі майна.

Суд враховує, що оскаржуваний договір купівлі-продажу майна було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, тому до спірних правовідносин стосовно правомірності передачі, продажу майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу, повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, із змінами і доповненнями, внесеними станом на 08.10.1999 року.

Стаття 225 ЦК Української РСР встановлює, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Суд, перевіряючи доводи позивача про відсутність у другого відповідача - АК «Харківобленерго» права продажу нерухомого майна, яке було відчужене за оскаржуваним договором купівлі-продажу №256/158 - 25 березня 2002 року станом на дату його укладання встановив наступне.

10.04.2002 року АК «Харківобленерго» видано реєстраційне посвідчення, яким спірні нежитлові будівлі зареєстровані за АК «Харківобленерго»на праві колективної власності.

Реєстрація зазначеного права власності, здійснювалася на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року у редакції, що діяла на час укладення заперечуваного договору (далі в тексті - Положення).

Це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Тобто, Положення пов'язувало визнання права власності на нерухоме майно саме із фактом реєстрації цього права, яку відповідно до вимог п. 1.3. Положення здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до вимог п. 1.4. Положення реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів.

Пунктом 1.5. Положення передбачалося, що право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації.

Отже, реєстрацію права власності АК «Харківобленерго» на спірний об'єкт нерухомого майна було здійснено 10 квітня 2002 року, тобто пізніше за часом, ніж було укладено із ЗАТ «ТЕЦ-3» спірний договір купівлі-продажу від 25.03.2002 року.

Вказане є порушенням приписів ст. 225 ЦК Української РСР, п. 1.4., 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 року на час до набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна.

Судом також з'ясував питання щодо правових підстав знаходження спірного майна на праві власності у продавця - АК «Харківобленерго».

Не знайшли підтвердження доказами у справі посилання АК «Харківобленерго» на те, що майно, відчужене ним за оскаржуваним договором, отримане ним в процесі корпоратизації АК «Харківобленерго» на базі Виробничого енергетичного об'єднання «Харківенерго», яке припинило свою діяльність.

Під час здійснення реєстрації права власності, АК «Харківобленерго» керувалося листом Міністерства палива та енергетики України №26/12-1619 від 23.11.2001 року та переліком майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого 25.11.2001 року.

Міністерство палива та енергетики підтвердило перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Харківобленерго» листом №26/12-1619 від 23.11.2001 року, в якій міститься будівля ремонтно-будівельного цеху без вказівки на місцезнаходження (адресу) цієї будівлі, без посилання на літерування будівлі, лише із зазначенням дати введення будівлі в експлуатацію - 01.02.1937 року.

Пунктом 3.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачалося, що реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права відносно якого підлягають реєстрації з дотриманням вимог пункту 2.4. цього Положення, відповідно до якого технічна інвентаризація повинна передувати проведенню реєстрації права власності.

Витягу на нерухоме майно повинно було передувати проведення інвентаризаційних робіт, опис нерухомого майна з урахуванням літерування приміщень, їх вартості, проведеної індексації та із описом земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти та вказівкою розмірів цих ділянок.

Згідно з вимогами пункту 1.2., 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 (далі в тексті - Інструкція) технічна інвентаризація будинків, будівель і споруд здійснюється з метою: визначення їх фактичної площі, обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів, на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентарні справи та технічні паспорти. Розділом 2 Інструкції визначено об'єкти, що підлягають технічній інвентаризації.

Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року (далі в тексті - Положення про інвентаризацію) встановлено, що при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та у тимчасове користування (п. 16).

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку.

Міркування другого відповідача про відсутність вимог у чинному законодавстві щодо проведення літерування будівель та присвоєння їм поштових адрес спростовуються вимогами Інструкції (розділ 3 і 5).

Відповідно до вимог п. 3.1. розділу 3 Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самовільно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

На кожний об'єкт заводиться запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Під час обмірювальних робіт складаються абриси на земельну ділянку з нанесенням усіх наявних будинків, господарських будівель і споруд, меж та угідь. В абрисі зазначається номер будівельного кварталу, номер будинку, назва вулиці, поверховість та призначення будинків, літерування будинків і господарських будівель тощо (розділ 5 Інструкції).

Так, у переліку нерухомого майна, переданого у власність АК «Харківобленерго», затвердженого Міністерством палива та енергетики України 25.11.2001 року, на який другий відповідач посилається як на підставу виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно, не зазначена місцезнаходження (поштова адреса) нежитлових будівель, проданих ЗАТ «ТЕЦ-3», відсутня вказівка на присвоєну будівлі літеру внаслідок літерування та номер цієї будівлі, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 № 127 (пункти 1.2., 1.4., 3.1. розділу 3 та розділ 5) та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (пп. 4.1.1. пункту 4.1.).

Положенням передбачено, що до записів про нерухоме майно включається інформація про: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження; призначення нерухомого майна; опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації (дані про розміри земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), будівлі, її частини, споруди та інші характеристики) тощо.

На час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року АК «Харківобленерго» не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації на спірну нежитлову будівлю, що є порушенням вимог п. 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 та п. 16 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року, а тому нерухоме майно, яке зазначено у ньому, не містить передбачених чинним законодавством характеристик, що унеможливлює ідентифікацію цього майна, як такого, що є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу №266/160 від 25.03.2002 року.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що перелік нерухомого майна, переданого у власність АК «Харківобленерго», затверджений 25.11.2001 року (далі в тексті - Перелік) у вигляді окремого документа не може вважатися правовстановлюючим документом, оскільки згідно з вимогами ЦК Української РСР (ст. 128) пунктів 10, 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року №508, пп. 4.1.1. п. 4.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, які діяли на час корпоратизації, вказаний Перелік має бути додатком до акту приймання - передачі майна до статутного фонду.

Статтею 128 ЦК Української РСР передбачалося, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно документи, які підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України (далі в тексті - Положення).

Положенням передбачено, що реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим право встановлювальним документам (пункт 3.6.). Вказаним Положенням встановлювався виключний перелік документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

У Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно міститься перелік право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 15 додатку №1), згідно якого такими право встановлювальними документами можуть бути, серед іншого, накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку

Наказом Фонду державного майна України від 04.04.1994 року №175 «Про затвердження Положення про типовий план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації» затверджено типові форми оформлення документів під час корпоратизації.

Матеріали справи не містять доказів приймання-передачі нежитлових приміщень, що вказані у Переліку без зазначення місцезнаходження (поштових адрес), літерування та нумерації будівлі під час створення Відкритого акціонерного товариства «Харківобленерго» в процесі корпоратизації.

Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна №256/158 від 25.03.2002 року АК «Харківобленерго» укладений за відсутності у продавця права продажу цього майна, за відсутності правовстановлюючих документів про право власності на спірне майно, зареєстроване у встановленому законом порядку, оскільки реєстрацію права власності акціонерного товариства на спірний об'єкт нерухомого майна здійснено 10.04.2002 року, тоді, як сам спірний договір купівлі-продажу укладено із ЗАТ «ТЕЦ-3» 25.03.2002 року, тобто значно раніше за часом.

Згідно з вимогами ст. 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями станом на 25.05.1998 року, роз'яснюється, що за правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органам державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

З огляду на порушення сторонами при укладенні договору вищевказаних нормативно-правових актів суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна №256/158 від 25.03.2002 року від 25.03.2002 року, укладеного між АК «Харківобленерго» та ЗАТ «ТЕЦ-3».

Не спростовують висновків суду про недійсність оскаржуваного договору і наданий до суду другим відповідачем наказ Міністерства палива та енергетики України №425 від 12.08.2003 року про затвердження переліку нерухомого майна АК «Харківобленерго», що перейменована з Державної акціонерної енергопостачальної компанії в Акціонерну компанію (протокол № 4 від 14.03.2000 р.). та інвентаризаційні описи основних засобів підприємства «Харківенергоспецремонт».

Майно згідно переліку (додаток до наказу №425 від 12.08.2003 року) передано до статутного фонду ВАТ «Харківобленерго» під час корпоратизації. Даний перелік містить посилання на спірні нежитлові приміщення, але його складено та його вартість підтверджені за результатами проведення аудиторської перевірки фірмою «Трансаудит» та затверджено у 2003 році, тобто після відчуження спірного майна, шляхом укладання із ЗАТ «ТЕЦ-3» 25.03.2002 року договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна №256/158, згідно з яким було продано спірне нерухоме приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

АК «Харківобленерго» надано інвентаризаційні описи основних засобів підприємства «Харківенергоспецремонт» та розпорядження керівника «Харківенергоспецремонт» №112 від 19.10.1998 року, відповідне до якого, спірне нерухоме майно за актами прийому-передачі від 30.03.1999 році повернуто від ДП «Харківенергоспецремонт» до АК «Харківобленерго».

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про правові підстави знаходження спірного майна - нежитлової будівлі ремонтно-будівельного цеху, яке за твердженням другого відповідача отримано ним внаслідок корпоратизації, що відбулася у 1995 році, на балансі іншого підприємства - ДП «Харківенергоспецремонт» до 1999 року, а також не місять доказів підпорядкованості ДП «Харківенергоспецремонт» Акціонерній компанії «Харківобленерго», також до суду не надано розпорядження Харківенергоспецремонт» №112 від 19.10.1998 року, на яке посилається другий відповідач.

Вирішуючи вимогу про визнання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 ЦК Української РСР, у редакції, що діяла станом на 10.09.1991 р., передбачалося, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних відносин та втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року №997-V, на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності. До державної належали загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які були відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад народних депутатів (стаття 32).

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» Представником Президента України по Харківській області 30.12.1992 року прийнято розпорядження №622 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області».

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.03.1992 року «Про Представника Президента України» в редакції 14.05.1992 року Представник Президента України є найвищою посадовою особою державної виконавчої влади - главою місцевої державної адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі, районі м. Києва і Севастополя.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачалось, що Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження Представника Президента України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого і регіонального самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями і установами, громадськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами.

Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 року Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.

На виконання Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» Харківською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 212 від 26.03.1999 року «Про повноваження із управління державним та комунальним майном» щодо делегування управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном Обласного виробничого об'єднання «Харківтеплоенерго».

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №187-Р від 15.03.1999 року, яким прийнято пропозицію Харківської обласної ради та погоджено з Фондом державного майна України передачу ЦМК державного підприємства «Харківські теплові мережі» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області. Так, рішенням Харківської обласної ради від 11 травня 1999 року у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства «Харківські теплові мережі», зареєстрований за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,11.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції Закону №82/95 від 02.03.95 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО «Харківтеплоенерго» та обласним підприємством «Харківські теплові мережі» було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство «Харківські теплові мережі» з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО «Харківтеплоенерго», із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації №749 від 13 вересня 1999 року відповідно до положень Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача державного майна здійснювалася за погодженням Фонду державного майна України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 року №187-р, рішення обласної ради від 11 травня 1999 року «Про прийняття цілісного майнового комплексу державного підприємства «Харківські теплові мережі» затверджено акт прийому-передачі ЦМК державного підприємства «Харківські теплові мережі» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області від 06.06.1999 року, в якому зокрема зазначено, що до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Харківські теплові мережі» входить, зокрема, ТЕЦ-3.

Згідно змісту даного акту встановлено, що комісія з приймання-передачі ЦМК «Харківські теплові мережі» за період з 29.04.1999 по 28.05.1999 року провела обстеження ЦМК, який знаходився у сфері управління Міністерства енергетики України та встановила, що до складу ЦМК входить майно ряду підприємств, в тому числі і підприємства ТЕЦ-3.

Зазначено, що підприємство орендує у ВАТ «Котельно-механічний завод» приміщення за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11, у яких розміщується апарат управління підприємством, тобто дана адреса є юридичною адресою ДП «Харківські теплові мережі» і не свідчить про знаходження за цією адресою цілісного майнового комплексу.

Належність спірного нерухомого майна - нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3 до складу цілісного майнового комплексу підтверджується інформацією стосовно ремонтно-будівельного цеху ТЕЦ-3, що забезпечує проведення ремонтних робіт будівель і споруд ТЕЦ-3, які забезпечують технологічний процес виробки теплової та електричної енергії, а також листом Фрунзенської районної ради від 08.04.2002 року №791, в якому зазначено, що приміщення ремонтно-будівельного цеху, виробничо-побутового корпусу, приміщення розчинно-бетонного вузла тощо знаходяться на території, закріпленій за ЗАТ ТЕЦ-3 по вул. Енергетичній, 3.

Відповідно до Розпорядження Голови Харківської облдержадміністрації від 30.06.2000 року «Про приєднання обласного підприємства «Харківські теплові мережі» до ОВО «Харківтеплоенерго» проведено реорганізацію обласного підприємства «Харківські теплові мережі» у складі якого знаходився ЦМК самостійного підрозділу ТЕЦ-3, шляхом приєднання до ОВО «Харківтеплоенерго».

На підставі Положення «Про управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації», затвердженого Розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації від 22.02.2001 року №108 між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ «Теплоелектроцентраль -3» 26.04.2001 року було укладено договір №6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго» (ОВО «Харківтеплоенерго»).

Рішенням ХІІІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання 30.04.2003 року №58/03 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Харкова нерухомого майна Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та ЗАТ «ТЕЦ-3» Харківській обласній раді передані повноваження щодо вирішення питання про продаж, передачу до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, в оренду, концесію або під заставу, майнових комплексів КП «Харківські теплові мережі», ЗАТ «ТЕЦ-3» та інших підприємств, що працюють на ринку надання послуг по теплопостачанню на території міста Харкова і використовують виробничі потужності, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

До часу здійснення передачі спірного майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради в 2003 році, майно входило до складу комунального майна, яке складало спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Рішенням ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.09.2003р. №191/03 «Про комунальну власність міста Харкова» до комунальної власності м. Харкова прийнято цілісний майновий комплекс ТЕЦ-3, що знаходився у користуванні ЗАТ «ТЕЦ-3» за договором оренди № 6 від 26.04.01., укладеного між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ «Теплоелектроцентраль -3», про що складено комісійний акт прийому - передачі майна від 24.09.03.

Згідно пункту 7 додатку № 2 до даного рішення, до комунальної власності міста передано ЦМК, що знаходиться в оренді ЗАТ «ТЕЦ-3» із зазначенням юридичної адреси розташування майна ЦМК: вул. Енергетична,3, вул. Енергетична,5 та вул. Біологічна, 4-а у м. Харкові.

На виконання зазначеного рішення до комунальної власності м. Харкова прийнято цілісний майновий комплекс ТЕЦ-3, що знаходився у користуванні ЗАТ «ТЕЦ-3» за вищевказаним договором оренди № 6 від 26.04.2001 року, про що складено комісійний акт прийому - передачі майна від 24.09.2003 року за участю представників Харківської обласної державної адміністрації.

25.09.2003 року Харківською міською радою в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ЗАТ «ТЕЦ-3» було укладено договір оренди вищезазначеного ЦМК №1192 в редакції додаткової угоди від 19.11.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2010 року у справі №66/184-10, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року, задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ «ТЕЦ-3», Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди ЦМК №1192 в редакції додаткової угоди від 19.11.2003 року та стягнення заборгованості по орендній платі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2010 року у справі № 47/250, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року, задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ «ТЕЦ-3» про витребування майна та виселення. Даним рішенням суд зобов'язав ЗАТ «ТЕЦ-3» повернути власнику майно ЦМК підприємства ТЕЦ-3, отримане у користування за договором оренди №1192 від 25.09.2003 року.

Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №242 від 15.02.2011 року «Про внесення змін в договір передачі майна в повне господарське відання з КП «Харківські теплові мережі» №1187 від 30.09.2003 року комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» делеговані повноваження щодо забезпечення збереження та охорони всього рухомого та нерухомого майна ЦМК, яке ЗАТ «ТЕЦ-3» на виконання судових рішень у справі №47/250 повернуло Управлінню комунального майна та приватизації, згідно акту прийому-передачі від 16.02.11.

Наказом Управління комунального майна та приватизації №230 від 01.03.2011 року зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», що передано в господарське відання КП «Харківські теплові мережі». Дана інвентаризація проходила за участю представників ЗАТ «ТЕЦ-3», та з наданням ними відповідної технічної документації стосовно нежитлових приміщень, що використовувалися за договором оренди ЦМК «ТЕЦ-3».

На виконання вимог ст. 33 ГПК України Харківською міською радою документально доведено, що про порушене право власності на спірне майно, тобто про наявність договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 266/160 від 25.03.2002 року, позивачу стало відомо під час виконання його службовими особами вимог наказу Департаменту комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 230 від 01.03.2011 року про проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.

На виконання вказівки Вищого господарського суду України судом досліджено питання виділення земельної ділянки для будівництва спірного ремонтно-будівельного цеху літ. «Б-1» загальною площею 230,4 кв. м. за адресою: м. Харків, вул.. Енергетична, 3.

Чинне на період 1995-2001 р.р. законодавство, як доказ права власності на нерухоме майно, вимагало від власника обов'язкове укладання договорів оренди земельної ділянки з відповідним планом земельної ділянки та актом визначення меж в натурі.

Постановою виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 22.11.1945 року ДЕС № 3 (дизельна електростанція № 3) надано земельну ділянку по вул. Енергетичній у м. Харкова під забудову промислової площадки. Дана архівна копія надана 24.02.1989 року на запит керівника підприємства «Харківські теплові мережі».

Відповідно до технічного звіту Харківського НДІ «Енергопроект» встановлено, що з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку на замовлення ДП «Харківські теплові мережі» проведено інвентаризацію земельної ділянки, розташованої по вул. Енергетичній,3 у м. Харкові (промисловий майданчик). Дане підтверджується відповідною план-схемою даної земельної ділянки, із зазначенням меж землекористування та загальної площі 196000 кв.м.

Відповідно до висновку начальника управління містобудування та архітектури Харківської міської ради, направленого 19.09.2001 року до Харківського міського управління земельних ресурсів, встановлено, що земельна промислова ділянка ТЕЦ-3 загальною площею 196000 кв.м. (станом на 2001 рік площу використання земельної ділянки не змінено) із спорудами та будівлями, що на ній розташовані, використовується ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3» на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання «Харківтеплоенерго».

Земельна ділянка, на якій розміщене спірне нерухоме майно, починаючи з 1945 року до 1999 року (в тому числі і під час корпоратизації АК «Харківобленерго») використовувалася безпосередньо державним підприємством «Харківські теплові мережі», а в подальшому Харківським обласним виробничим об'єднанням «Харківтеплоенерго». Починаючи з 2001 року земельна ділянка використовувалася ЗАТ «ТЕЦ-3» на підставі договору оренди ЦМК ТЕЦ-3.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність» у редакції, що діяла на час укладення договору, до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Відповідно до ст. 32 цього ж Закону суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про власність» захист права здійснюється судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Відповідно до рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про комунальну власність м. Харкова» №191/03 від 24.09.2003 року Харківська міська рада вирішила надати згоду на прийняття до комунальної власності міста цілісного майнового комплексу, що знаходиться в оренді ЗАТ «ТЕЦ-3» згідно договору оренди №6 від 26.04.2001 року (адреса: м. Харків, вул. Енергетична, 3), про що вказано у п. 7 Додатку 1 до вказаного рішення «Перелік об'єктів, стосовно яких надана згода на прийняття до комунальної власності».

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», однією із форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функцію суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

За таких обставин суд вважає за можливе захистити право територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради порушене внаслідок неправомірного відчуження нерухомого майна - нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 належного до комунальної власності, за договором купівлі-продажу №256/158 від 25.03.2002 року шляхом його визнання.

Право комунальної власності територіальної громади міста Харкова на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 може бути визнано таким, що набуте внаслідок прийняття законодавчого акту щодо встановлення власності держави Україна та розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності на оскарження договору купівлі-продажу №256/158 від 25.03.2002 року, з огляду на дотримання позивачем цього строку, на що і вказав позивач у своєму клопотанні.

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №242 від 15 лютого 2011 року та наказу №230 від 01 березня 2011 року на виконання вищезазначених судових рішень витребуване нерухоме майно внесено до складу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3.

Під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго» позивачу стало відомо, що нежитлове приміщення ремонтно-будівельного цеху літ. «Б-1» за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 належить на праві власності ЗАТ «ТЕЦ-3» на підставі договору купівлі-продажу №266/160, укладеного з АК «Харківобленерго» 25.03.2002 року.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року встановлено, що до позовів про визнання запере чуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення яких виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 цього ж Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З огляду на це, встановлений законом перебіг строку позовної давності за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №256/158 від 25.03.2002 року починається з дня, коли Харківська міська рада дізналася про порушення її права, а саме про відсутність спірної нежитлової будівлі у складі ЦМК, який було повернуто до комунальної власності, внаслідок відчуження цього майна особою, яка не мала на це права та за відсутності право встановлювальних документів, тобто з 01.03.2011 року.

Суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивачем до суду із позовом недійсність договору, строк позовної давності дотримано, з огляду на що у клопотанні про його відновлення слід відмовити.

Керуючись ст.1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 256/158, укладений 25.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" (код ЄДРПОУ 30657701).

Визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху № № 1-12; 2 поверху № № 1-10, загальною площею 350,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (61036, м.Харків, вул.Енергетична, 3; поштова адреса: м. Харків, вул.О.Яроша, 16-б; код ЄДРПОУ 30657701; рахунок № 26006310558 в Першій Харківській філії АКБ "Базис" м. Харкова, МФО 351599) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954; рахунок № 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базіс", МФО 351599) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Яризько В.О. Бринцев О.В. Прохоров С.А.