Постанова № 28300227, 12.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року 12:20 Справа № 0870/1188/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 2»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 2» (далі - позивач, або КП «ВРЕЖО № 2») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2012 №0000222302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39519 грн. 00 коп., з нього 1977 грн. 00 коп. - штрафні санкції; податкового повідомлення-рішення від 06.02.2012 №0000212302 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 35206 грн. 00 коп., з нього 6896 грн. 50 коп. штрафні санкції; податкового повідомлення-рішення від 06.02.2012 №0000111702, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 117964 грн. 99 коп., з них 29491 грн. 25 коп. - штрафні санкції; посилаючись на те, що акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить необґрунтовані дані, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачем подані заперечення, відповідно до яких, відповідач позов не визнав у повному обсязі, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову перевірку КП «ВРЕЖО № 2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2012 №12/23-2/05448685, в якому, зокрема зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.2.1, 5.2.7, п.5.2., ст. 5, п.11.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 у сумі 39519 грн. 00 коп., у тому числі: за 2010 рік у сумі 7904 грн. 00 коп., за 1 квартал 2011 - 31 615 грн. 00 коп.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст. 185, п.188.1, ст.188, п.87.1 ст.187, п.198.6, п.198.2, ст.198.3, 198.6, ст.198., п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 на суму 35 206 грн. 00 коп.;

- пп. п.1.15. ст.1, пп 17.2 «а», пункту 17.2, ст.17, пп.8.1.4 п.8.1.4. п.8.1.1 ст. 8, п.16.1, пп.16.3.2, пп.16.3., п.16.3 ст. 16, пп.19.2 «а», п.19.2, ст.19, пп.20.3.2, п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.168.1.1., пп.168.1.2, п. 168.1, пп. 168.4.1, п.168.4 ст.168, п.171.1. ст.171 ПК України встановлено неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати на суму 117964 грн. 00 коп.;

- пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п. 16.1 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.168.1.2, п.168.1, пп.168.4.1, п.168.4, ст.168 ПК України - несвоєчасне прерахування податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати працівників підприємства за січень 2010 року по вересень 2011 року. Згідно з вимогами пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 (далі - Закон №2181) пп.129.1.3, п.129.1, п.129.4, ст.129 ПК України була нарахована пеня в сумі 96012, 37 грн.

Також, судом встановлені наступні обставини.

КП «ВРЕЖО № 2» завищено валові витрати за 2010 рік на загальну суму 31 615 грн. 00 коп. (20 % збитків за 2009 рік). Також суми валових витрат задекларовані підприємством у деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік, 2009 рік були перевірені фахівцями податкової півд час проведення перевірки В п/п. 5) п.3.2.1 акту перевірки звзначено, що підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат (рядок 04.9 Декларації «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попередньго податкового періоду») збитки 2009 рік. Так, в декларації за 2010 рік відображені збитки 2009 рік, у розмрі 20 % у розмірі 31615 грн. 00 коп., в результаті занижено податок на прибуток на суму 7904 грн. В декларації за 1 квартал 2011 року у розмірі 80 % на суму 126459 грн. 00 коп., встановлено заниження податку на прибуток у на суму 31615 грн. 00 коп.

Отже, в порушення п.п. 5.2.1, 5.2.7, п.5.2., ст.5, п.11.1, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно збільшено валові витрати по рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» у сумі 31 615 грн. 00 коп. (20 % збитків 2009 року). Варто зазначити, що позивачем до податкової було надано податкову Декларацію з податку на прибуток за 1 кваратал 2011 року від 01.12.2011 №9011925844 до зменшення податкового зобов'язання звітного періоду на суму 126 459 грн. 00 коп. (126 459 Х 25%= 31 615 грн. 00 коп.). За наданою пояснювальною запискою до уточнюючої Декларації включені 80 % збитків за 2009 рік на суму 126459 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону).

Згідно із п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п.5.3.9 п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як вбачається з матеріалів перевірки, перевіряючим в повному обсязі було надано первинні документи КП «ВРЕЖО №2», щодо оформлення яких перевіряючими не надано жодного зауваження. Крім того, перевіряючими не встановлено жодного порушення в бухгалтерському обліку. Таким чином, висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам та є необгрунтованими.

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 №0000222302, яким визначено КП «ВРЕЖО № 2» податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39 519 грн. 00 коп., у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1977 грн. 00 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дане податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, відтак підлягає скасуванню.

Також, в акті перевірки зазначено, що податковою встановлено порушення КП «ВРЕЖО № 2» п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1, ст.185, п.188.1, ст.188, п.87.1 ст.187, п.198.6, п.198.2, ст.198.3,198.6, ст.198., п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України ПК України оскільки позивачем віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість було включено суми, ПДВ сплачені (нараховані) за матеріалами, придбаними у ТОВ НВП«Арконіт», ТОВ «Нове віконце», ПП «Молин», ТОВ «Енергетик-21», ТОВ «ТБ «Запоріжжя-Ойл», ТОВ «Сіонбуд» у розмірі 35 206 грн. 00 коп. Перевіркою податкової не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ НВП «Арконіт», ТОВ «Нове віконце», ПП «Молин», ТОВ «Енергетик-21», ТОВ «ТБ «Запоріжжя-Ойл», ТОВ «Сіонбуд», внаслідок чого податкова за місцем реєстраціїї продавців не підтвердило їх місцезнаходження. У тому числі, у підприємців-постачальників відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, простежується поведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам вигодонабувачам з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Всі ці ознаки свідчать про те, що правочини між суб'єктами господаської діяльності та КП «ВРЕЖО № 2» були здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, ці правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюютть юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з чим КП «ВРЕЖО № 2» визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 35206 грн. 00 коп., та штрафні санкції 6896 грн. 50 коп., які визначені у податковому повідомленні-рішенні від 06.02.20102 №0000212302.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає винесене рішення та вказані висновки необґрунтованими, та такими, що не відповідають законодавству виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч.1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч.2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч.3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч.5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій", до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п.2.3.4. п.2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Згідно із п.2.1 ст.2 Закону «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п.7.2.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

е) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Таким чином, приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначений тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у ціні товару - відсутність податкової накладної.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) «у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 ст.9 Закону «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо податкових накладних, на підставі яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то вони мають усі необхідні реквізити, які встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та складені у відповідності до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що такі товари, роботи використані в оподатковуваних операціях, суд вважає, що підприємством дотримано усіх вимог щодо включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Окрім того, чинним законодавством з питань оподаткування не ставиться у пряму залежність права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість та право на віднесення витрат до складу валових від додержання їх контрагентами вимог чинного законодавства з питань оподаткування. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати обов'язкового платежу, податку до Державного бюджету України, то відповідальність за такі порушення має нести саме такий суб'єкт господарювання. Безвідповідальність контрагентів не є підставою для позбавлення КП «ВРЕЖО № 2» прав на податковий кредит та валові витрати, у разі якщо виконані всі вимоги чинного законодавства з питань оподаткування та господарські операції підтверджуються документами належним чином оформленими.

Отже, КП «ВРЕЖО № 2» має усі небхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують дійсність та реальність його господарських операцій, щодо контрагентів позивача, то вони також мають усі документи на підтвердженя фактичності та реальності усіх господарських оперцій, тому висновок перевіряючи є безпідставним та необґрунтованим.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000212302 від 06.02.2012 є необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та податкового повідомлення-рішення від 06.02.2010 №0000111702 судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено та в акті зазначено, що підприємством нарахований станом на 30.09.2011, але не сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 117964 грн. 00 коп., у тому числі за липень 2011 - 27691 грн. 92 коп., та серпень 2011 - 90273 грн. 07 коп., що є порушенням пп.168.1.1, пп.168.1.2 та пп.168.4.1 ПК України. На суму не перерахованого податку винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.02.2012 №0000111702, яким визначине податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 117964 грн. 99 коп. Також, в акті перевірки встановлений факт неперерахування станом на 30.09.2011 суми податку з доходів фізичних осіб.

З таким висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, підставою для застосування до платника податку штрафної санкції в подвійному розмірі від суми донарахованого зобов'язання є здійснення виплати без попереднього утримання відповідної суми податку (незалежно від розміру такої суми).

Відповідно до п.п. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 зазначеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За змістом пункту 6.1 статті 6 названого Закону донарахування позивачеві податкового зобов'язання здійснюється у формі податкового повідомлення.

Згідно наданих до перевірки зведених відомостей з нарахування заробітної плати, каси, банківських вписок, оборотно - сальдових відомостей по рахункам 661, 6411, 301, 311, у перевіряємомк періоді підприємство має заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2010 на суму 429920 грн. 77 коп. (борг виник у період з 13.11.2008 по 23.10.2009), сальдо по податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати на 01.01.2010. Кт. 494796 грн. 17 коп. (заробітна плата за грудень 2009 була виплачена у січні 2010 сума податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати за грудень 2009 року в сумі 64875 грн. 40 коп. перерахована у січні 2010 року). На 30.09.2011 Кт. 208721 грн. 38 коп. (нараховано податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за липень 2011 рік в сумі 27691 грн. 92 коп., за серпень 2011 рік в сумі 90273грн. 37 коп.). Станом на 30.09.2011 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб складає 117964 грн. 99 коп.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV (далі - Закон №889-ІV) із та доповненнями податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп.17.2 «а», пунку 17.2, ст.17 Закону №889-ІV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків з інших оподаткованних доходів, з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до пп. 8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону №889-ІV: податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Відповідно до пп.19.2 «а», п.19.2, ст.19 Закону №889-ІV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів (юридична особа, або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Також в акті перевірки зазначено що КП «ВРЕЖО № 2» виплати фізичним собам - підприємцям відображаються в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на крористь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1 ДФ). Розбіжностей між даними податкових розрахунків 1 ДФ та даними бухгалтерського обліку не встановлено. Заборгованість з заробітної плати на 30.09.2011 відсутня. Заробітна плата у 2010 році та у І-ІІІ кв. 2011 року виплачувалась 2 рази на місяць.

Варто зазначити, що в акті перевірки встановлений тільки факт неперерахування станом на 30.09.2011 суми податку з доходів фізичних осіб, але в податковому повідомленні - рішенні від 06.02.2012 року № 0000111702 додатково визначене зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 117964 грн. 99 коп., тобто його нарахування відповідачем.

Відповідно до п.58.1 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим, або іншим законодавством контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Відповідно до п.54.1 ПК України та в той же час позивач самостійно обчислив суму податкового зобов'язання, яку зазначив у податковій декларації, форма № 1 ДФ за липень та вересень, що подана до податкової у строки, встановлені ПК України, та така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Згідно п.54.3. ПК України, зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Заперечуючи на адміністративний позов, відповідач посилається на те, що при погашенні позивачем податкових зобов'яань з податку на доходи фізичних осіб за липень-серпень 2011 року ці платежі зараховані в рахунок погашення боргу, який виник станом на 01.01.2011 року (заборгованість виникла у період з 13.11.2008 по 23.10.2009) у розмірі 42992 грн. 77 коп.

Але таке посилання не відповідає нормам ПК України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000, який діяв на момент виникнення податкового боргу (далі- Закон №2181). Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Також в акті перевірки зазначено, що податковий борг виник 01.01.2010 з'ясуванню підлягає обставина наявності податкового боргу саме на цю дату. Згідно із п.1.3 ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений сток, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків уподатковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1 ст.5 Закону №2181). Податкове зобов'язання платника податків, нараховне контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків адміністративного та судового оскарження (5.2 ст.5 Закону №2181).

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст.5 Закону №2181, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.4.1. Закону № 2181). У разі, коли платник платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.6.2.1. Закону № 2181).

Тобто, підтвердженням наявності податкового боргу відповідно до норм як ПК України так і Закону №2181 є податкові вимоги. Але такі податкові вимоги відповідачем на адресу позивача не надавались. Ця обставина свідчить про те, що податковий борг в сумі 429920 грн. 77 коп., всупереч твердженням відповідача був відсутній. Також відповідно до п.17.1.7. Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Враховуючи, що позивачем своєчасно подавались до податкової податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за формою № 1 ДФ, відповідно до яких КП «ВРЕЖО № 2» самостійно визначило податкові зобов'язання з доходів фізичних осіб.

Варто зазначити, що будь-яких фінансових санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання податковою до позивача не застосовувалося. Саме ця обставина також є свідченням відсутності як узгодженого податкового зобов'язання, так і податкового боргу станом на 01.01.2010 у розмірі 429920 грн. 77 коп. Тобто, підтвердженням наявності податкового боргу відповідно до норм як ПК України так і Закону №2181 є податкові вимоги. Але такі податкові вимоги відповідачем на адресу позивача не надавались. Таким чином, податковий борг у розмірі 429920 грн. 77 коп. є недоведеним.

Враховуючи, що позивачем своєчасно подавались до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за формою № 1 ДФ, відповідно до яких КП «ВРЕЖО № 2» самостійно визначило податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який нараховувався та утримувався, але перераховувався не в повному обсязі, внаслідок чого за липень 2011 року - 27691 грн. 92 коп., та серпень 2011 року - 90273 грн. 07 коп., утворилась заборгованість у розмірі 117964 грн. 99 коп., яка була визначена оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням. Отже, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначені податкові зобов'язання зі сплати такого податку у розмірі наявної суми заборгованості, у податкового органу відсутні.

Також, відсутні підстави для застосування штрафної санкції у подвійному розмірі від суми донарахованого зобов'язання, яке відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», здійснюється у разі проведення виплати заробітної плати без попереднього утримання відповідної суми податку (незалежно від розміру такої суми), що в даному випадку відсутнє, оскільки КП «ВРЕЖО № 2» у вказаний період при проведені нараховування та виплати заробітної плати здійснювало нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб, але перераховувало цей податок не в повному розмірі. Посилання податкової на те, що податок з доходів фізичних осіб не перерахований саме за липень та серпень 2011 року не підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Але, відповідно до відомості нарахування заробітної плати та платіжних доручень нараховано та перераховано податку з доходів фізичних осіб за липень 2011 року - 89830 грн. 30 коп., за серпень 2011 року - 90273 грн. 07 коп., ці дані співпадають з даними додатку №13 акту проведеної перевірки. Отже, посадовими собами податкової не вказано, саме за який період виникла заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб, та чи підлягає до неї застосування фінансових санкцій передбачених законодавством.

Оскільки відповідач правомірність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не довів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч.1 та ч.2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністратвиний позов адовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкове повідомлення рішення від 06.02.2012 №0000222302 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 39519 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 00 коп.) та в частині штрафних санкцій у розмірі 1977 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім гривень 00 коп.).

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкове повідомлення рішення від 06.02.2012 №0000212302 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 35206 (тридцять п'ять тисяч двісті шість гривень 00 коп.) та в частині штрафних санкцій у розмірі 6896 (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 50 коп.).

4. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкове повідомлення рішення від 06.02.2012 №0000111702 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 117964 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири грн. дев'яносто дев'ять гривень 99 коп.) та в частині штрафних санкцій у розмірі 29491 25 грн. (двадцять дев'ять тисяч чоториста дев'яносто одна гривня 25 коп.).

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 2» (код ЄДРПОУ 05448685) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв