Постанова № 28300037, 24.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2012 р. (11:32) Справа №2а-10846/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Твердюкова Є.М., довіреність № б/н від 30.08.2011 року,

відповідача - Винятинського М.С., довіреність № 5409/10/10-024 від 12.11.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим з позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0001492302 від 22.08.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 369000,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 296112,00 грн., штрафні санкції в сумі 73863,50 грн.,

№ 0001502302 від 22.08.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 216802,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 173442,00 грн., штрафні санкції в сумі 43360,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків відповідача щодо фіктивності угод, укладених з контрагентами КП «Альянс» та ТОВ «Картман», оскільки вказані угоди були спрямовані на настання правових наслідків та пов'язані з господарською діяльністю позивача. Також, в обґрунтування позовних вимог позивачем було вказано на те, що товариством у повному обсязі було проведено оплату податку на додану вартістьза правочином з ТОВ «Карагандарезинотехніка», що підтверджується вантажно-митними деклараціями, у зв'язку з чим позивач мав право на їх підставі формувати податковий кредит. Крім того, позивачем було зазначено про те, що списання безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар» було відображено товариством у графі «Інші доходи» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, у зв'язку з чим необґрунтованим є донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2010 рік по даному епізоду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2012 року провадження по справі поновлено з 16.02.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2012 року провадження у справі зупинено до одержання результатів судово-бухгалтерської експертизи, призначеної ухвалою суду від 08.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.10.2012 року провадження по справі поновлено з 13.11.2012 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 24.12.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення вимог податкового законодавства, які відображені в акті перевірки. Посилаючись на висновки акту перевірки, представником відповідача було зазначено про правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 25.02.1999 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» (далі по тексту - ТОВ ТКП «Кримторг»), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №638181 від 25.02.1999 року (т.І, а.с.163).

Згідно з даними акту перевірки № 1655/23-2/30274164 від 05.08.2011 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Євпаторії з 02.03.1999 року за № 28-1/47.

Позивачем 09.02.2006 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість (т.І, а.с.104).

На підставі направлень від 18.07.2011 року № 881 та № 880 та згідно з наказом про проведення перевірки (т.ІІ, а.с.145-146) посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» (ЄДРПОУ 30274164) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1655/23-2/30274164 від 05.08.2011 року (т.І, а.с.16-69), в якому зафіксовано порушення по позивачем:

- п.п.1.22.1, п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1-8.6 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 296112,00 грн., у тому числі по періодах: за І півріччя 2010 року завищення на суму 3215,00 грн., за 9 місяців 2010 року завищення на суму 5800,00 грн., за 2010 рік заниження на суму 295450,00 грн., за І квартал 2011 року заниження на суму 662,00 грн.,

- п.1.7, ст.1, п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 173442,00 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2010 року на суму 24260,00 грн., за листопад 2010 року на суму 106565,00 грн., за грудень 2010 року на суму 42617,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним:

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження за 2010 рік на суму 500000,00 грн.

Заниження валового доходу виникло за наслідками правочину укладеного з ТОВ «Стеллар». Так, на порушення п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.23, 1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не віднесено до складу валових доходів по рядку 02.3 декларації безнадійну заборгованість по зобов'язанням, за якою минув строк позовної давності, з контрагентом ТОВ «Стеллар» по договору № 05/06/2006 від 05.06.2006 року щодо купівлі-продажу стрічки конвеєрної за грудень 2007 року на суму 500000,00 грн.

Внаслідок цього, також було завищено валові витрати за 2010 рік на суму 416667,00 грн., оскільки ТОВ «ТКП «Кримторг» у порушення п.1.23, 1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зменшило суму валових витрат на суму безнадійної заборгованості по зобов'язанням, за якими минув строк позовної давності.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено їх заниження за 2010 рік на суму 109873,00 грн. Так, валові витрати на придбання товарі (робіт, послуг) по рядку 04.1 Декларації дорівнюються сумі дебетових оборотів по рахунках 20,22,28,92 та кредитових оборотів по рахунках 372,631. Сума валових витрат підприємства, визначена таким чином, за період, що перевіряється становить 3331328,00 грн. В той час, як сума валових витрат, яку вказано у рядку 04.1 декларації про прибуток підприємств, становить 3221455,00 грн. Таким чином, відхилення в сторону заниження валових витрат становить 109873,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ТКП «Кримторг» не в повному обсязі до складу валових витрат були віднесені витрати від операційної курсової різниці, відсотки банку за банківське обслуговування та витрати на відрядження.

Валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) по рядку 04.13 декларації дорівнюється сумі дебетових оборотів по рахунках 92,945 та кредитових оборотів по рахунках 311,333,372,631.

Сума валових витрат, визначена таким чином, за період, що перевірявся, становить 26783,00 грн. Сума валових витрат, яка вказана у рядку 04.13 Декларації про прибуток підприємства, становить 21999,00 грн. Відхилення становить 4784,00 грн. в сторону заниження валових витрат за 2010 рік.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань встановлено їх завищення за І квартал 2011 року на суму 2649,00 грн. Так, на порушення п.п.8.1-8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не вірно визначена балансова вартість основних засобів, відповідно до цього невірно нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби, що й призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 2649,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ТКП «Кримторг» були укладені угоди з основними виконавцями маркетингових досліджень вугільного ринку в Україні, а саме з КП «Альянс» та ТОВ «Картман». При цьому, проведеними зустрічними перевірками встановлено, що КП «Альянс» та ТОВ «Картман» були укладені нікчемні угоди з постачальниками по ланцюгу постачання. У зв'язку з цим, нікчемними є також правочини по ланцюгу постачання укладені з покупцем, яким є ТОВ «ТКП «Кримторг». Крім того, перевіркою встановлено, що отримання послуг з маркетингового дослідження ринку вугілля не пов'язано з основними видами діяльності підприємства.

Зазначене вище порушення призвело до завищення позивачем суми валових витрат у IV кварталі 2010 року на суму 79750, грн., а також до завищення суми податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 15950,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Картман».

Крім того, внаслідок цього, позивачем завищено валові витрати за IV квартал 2010 року на суму 300042,00 грн. та завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 60008,34 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс».

Проведеною перевіркою ТОВ «ТКП «Кримторг» встановлено також заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 97483,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Карагандарезинотехніка» (Республіка Казахстан) за контрактом № 20-ВЕД від 27.07.2007 року щодо купівлі продажу стрічки конвеєрної.

За наслідками вказаної угоди ТОВ «Карагандарезинотехніка» було постановлено позивачу товар 6 бухт конвеєрної стрічки в кількості 1200 кв.м. Проте, при проходженні вхідного контролю було встановлено невідповідність вимогам нормативної документації 5 бухт, які були списано та знищено позивачем. У зв'язку з цим, контрагентом на претензію позивача було поставлено останньому 5 бухт якісного товару.

При ввезенні товару на митну територію України (як якісного, так і неякісного) ТОВ «ТКП «Кримторг» було проведено оплату податку на додану вартість, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Однак, за неякісний товар не було проведено оплату в повному обсязі, його не було використано у господарській діяльності товариства, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 97483,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки не був підписаний посадовими особами позивача, про що Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії було складено акт про відмову від підписання акту перевірки від 05.08.2011 року (т.ІІ, а.с.147).

У зв'язку з зазначеним, акт перевірки був направлений на адресу позивача поштою та отриманий останнім 11.08.2011 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9741600701536 (т.ІІ, а.с.149).

На акт перевірки позивачем 19.08.2011 року були податні заперечення до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії (т.І, а.с.90-93).

Листом від 20.09.2011 року № 10300/10/23-206 податковим органом було повідомлено позивача про те, заперечення не підлягають розгляду у зв'язку з пропуском граничного строку їх подання (т.ІІ, а.с.9).

На підставі даних акту перевірки №1655/23-2/30274164 від 05.08.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії АР Крим 22.08.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І, а.с.94-95):

№ 0001502302 від 22.08.2011 року, в якому визначено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість в сумі 216802,50 грн., у тому числі 173442,00 грн. за основним платежем та 43360,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№ 0001492302, в якому визначено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на прибуток підприємств в сумі 369275,50 грн., у тому числі 296112,00 грн. за основним платежем та 73863,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем у справі оскаржуються податкові повідомлення-рішення з визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Сума донарахованого позивачу податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, становить 369275,50 грн. (296112,00 грн. основний платіж та 73863,50 грн. штрафні санкції), у тому числі:

125000,00 грн. податку на прибуток та 31250,00 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок заниження валового доходу за 2010 рік на суму 500000,00 грн. у зв'язку з не включенням до його складу безнадійного боргу по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар»,

104166,00 грн. податку на прибуток та 26041,00 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок завищення валових витрат за 2010 рік на суму 416667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар»,

75010,00 грн. податку на прибуток та 18752,00 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок завищення валових витрат за IV квартал 2010 року по нікчемному правочину з КП «Альянс»,

19937,00 грн. податку на прибуток та 4984,25 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок завищення валових витрат за IV квартал 2010 року по нікчемному правочину з ТОВ «Картман»,

662,00 грн. податку на прибуток та 1,00 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок заниження амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року на суму 2649,00 грн.,

на суму 1196,00 грн. податку на прибуток та 299,00 грн. штрафних санкцій зменшено податкові зобов'язання внаслідок заниження валових витрат за 2010 рік на суму 4784,00 грн. при визначенні витрат від операційної курсової різниці, відсотків банку,

на суму 27468,00 грн. податку на прибуток та 6867,00 грн. штрафних санкцій зменшено податкові зобов'язання внаслідок заниження валових витрат за 2010 рік на суму 109873,00 грн. при визначенні витрат на придбання товарів.

Відносно донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар» суд зазначає наступне.

За висновками перевірки вказане правопорушення вчинене позивачем у 2010 році.

У 2010 році порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1 Закону № 334 валовимдоходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Визначення безповоротної фінансової допомоги наведено у п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону № 334, відповідно до якого безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

При цьому, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, згідно з положеннями п.1.25 ст. 1 Закону № 334 слід вважати безнадійною заборгованістю.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Стеллар» (постачальник) та ТОВ «ТКП «Кримторг» (покупець) 05.06.2006 року укладено договір поставки № 05/06/2006-1 (т.І, а.с.172-175), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надати (поставити) в установлені строки у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення та/чи іншу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити за неї певну грошову суму згідно специфікації.

Згідно специфікацій, які є додатками до договору (т.І, а.с.176-177), предметом договору (товаром) є стрічка конвеєрна типу GTAs-4-Р-800-2-1-4/2 шириною 800 мм у кількості 3000 штук, загальною вартістю 786000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Стеллар» було поставлено позивачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.І, а.с.179-180).

Загальна вартість поставленого товару (стрічки конвеєрної у кількості 3000 штук) становить 153045,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 188 від 03.07.2006 року (т.І, а.с.178).

Крім того, на суму поставленого товару були виписані податкові накладні (т.І, а.с.181-182).

Товар, в подальшому, був реалізований позивачем ДП «Сніжнеантрацит» та ДП «Львіввугілля», що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, т.І, а.с.183-202).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на проведення позивачем у повному обсязі оплати за поставлений ТОВ «Стеллар» товар.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з пояснень позивача від 24.12.2012 року (т.ІІІ, а.с.75), останній платіж на користь ТОВ «Стеллар» був здійснений товариством у грудні 2007 року.

Таким чином, строк позовної давності по зобов'язанням позивача перед ТОВ «Стеллар» минув у грудні 2010 року, про що податковим органом було зазначено в акті перевірки. Вказаний факт також не заперечується позивачем.

Відтак, згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у грудні 2010 року була отримана безповоротна фінансова допомога в сумі 500000,00 грн.

Отже, враховуючи вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказана сума безповоротної фінансової допомоги у тому звітному періоді, в якому вона була отримана, тобто у грудні 2010 року, повинна була бути віднесена до складу валового доходу.

Приймаючи до уваги, що позивачем не було у грудні 2010 року задекларовано доходів в сумі 500000,00 грн., податковим органом донараховане податкове зобов'язання у розмірі 125000,00 грн.

Заперечуючи проти збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, позивачем було вказано на те, що сума безповоротної фінансової допомоги була самостійно задекларована підприємством у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.

Згідно з бухгалтерською довідкою № 11 від 01.06.2011 року (т.І, а.с.203) списання безнадійної заборгованості проведено підприємством по рахунку 631.

Отримані доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн. відображені позивачем у рядку 03 «Інші доходи» декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року (т.ІІ, а.с.205).

Проте, як зазначалось судом вище, вказані податкові зобов'язання повинні були бути задекларовані позивачем у грудні 2010 року.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним до 01.01.2011 року, передбачалось, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Аналогічні положення передбачені Податковим кодексом України, що діє з 01.01.2011 року. Так, згідно з п.50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Однак, як вбачається з наданої позивачем копії декларації за ІІ квартал 2011 року,ним не було нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки щодо заниження податкового зобов'язання.

До того ж, станом на грудень 2010 року, коли позивач повинен був задекларувати дохід у вигляді безповоротної фінансової допомоги, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначалось за ставкою 25 відсотків (п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Станом на день подання декларації за ІІ квартал 2011 року ставка податку становила 16 відсотків (п.151.1 ст. 151 ПК України).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що відобразивши суму безповоротної фінансової допомоги по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар» у сумі 500000,00 грн. у ІІ кварталі 2011 року, позивачем неналежним чином задекларовані зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

За таких умов, суд вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 125000,00 грн. та застосування до нього на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій.

Що стосується висновків податкового органу про те, що відповідачем завищено суму валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар», то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону № 334 під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що до складу валових витрат включається витрати, які понесені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості отриманого товару.

Проте, як було встановлено судом вище, позивачем компенсація вартості товару, отриманого від ТОВ «Стеллар», не проводилась.

З огляду на це, відсутні підстави для збільшення валових витрат по вказаній господарській операції.

В акті перевірки податковим органом було зазначено про те, що позивач у грудні 2010 року мав відкоригувати суму валових витрат шляхом її зменшення на суму 416667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар».

Однак, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинними у грудні 2010 року, не передбачалась необхідність зменшення суми валових витрат у випадку отримання безповоротної фінансової допомоги. В такому, випадку, як зазначалось вище, сума безповоротної фінансової допомоги включається до валового доходу.

За таких умов, суд вважає необґрунтованим збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування до нього 31250,00 грн. штрафних санкцій.

Перевіркою позивача також було встановлено завищення валових витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ТОВ «Картман» у зв'язку з тим, що витрати по вказаним операція не відносяться до господарської діяльності позивача.

Судом було перевірено вказані висновки податкового органу та було встановлено наступне.

Як зазначалось вище, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва, яким є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що можуть бути віднесені до складу валових, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «ТПК «Кримторг» (замовник) та КП «Альянс» (виконавець) 18.10.2010року було укладено договір №18/10/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг (т.І, а.с.116-118).

За наслідками виконання умов договору сторонами були підписані акти здачі приймання-робіт від 18.10.2010 року (т.І, а.с.123) та від 30.12.2010 року (т.І, а.с.126) щодо маркетингового дослідження вугільного ринку України.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами (т.І, а.с.122, 125) загальна вартість отриманих від КП «Альянс» послуг становить 300042,00 грн., крім того ПДВ - 60008,33 грн.

КП «Альянс» до договору №18/10/2010 від 18.10.2010 року були складені податкові накладні (т.І, а.с.124,127).

Крім того, 01.12.2010 року між ТОВ «ТПК «Кримторг» (замовник) та ТОВ «Картман» (виконавець) було укладено договір №01/12/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг (т.І, а.с.128-130).

За наслідками виконання умов договору сторонами був підписаний акт здачі приймання-робіт від 03.12.2010 року (т.І, а.с.135) щодо дослідження та можливості запровадження на підприємства вугільної промисловості України енергозберігаючих технологій.

Згідно з рахунком № 466 від 03.12.2010 року (т.І, а.с.134) загальна вартість отриманих від ТОВ «Картман» послуг становить 79750,00 грн., крім того ПДВ - 15950,00 грн.

ТОВ «Картман» до договору №01/12/2010 від 01.12.2010 року була складена податкова накладна (т.І, а.с.136).

На думку позивача, наявність у нього перелічених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку належним чином підтверджує дійсність правочинів, укладених з контрагентами ТОВ «Картман» та КП «Альянс».

Проте, суд не погоджується з вказаною позицією позивача з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, первинні бухгалтерські документи в обов'язковому порядку мають фіксувати факт здійснення проведеної господарської операції.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що наявні у позивача такі первинні документи як договори, акти виконаних робіт, рахунки не в повному обсязі фіксують факт здійснення господарської операції з надання маркетингових послуг. Таким первинним документом є звіт про маркетингові, інформаційні і консалтингові послуги. Однак, такі первинні документи позивачем суду надані не були.

Замість цього, позивачем були надані звіти по аналізу та маркетинговим дослідженням, виконані ТОВ «Картман» та КП «Альянс» (т.І а.с.165-205), що, на думку суду, не є належним доказом виконання господарської операції в повному обсязі.

Також суд зазначає, що позивачем не було надано доказів, пов'язаності проведених господарських операцій з безпосередньою діяльністю ТОВ «ТКП «Кримторг».

Так, згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 44-107-34-28 від 27.01.2006 року (т.І, а.с.102), а також згідно із статтею 2 Статуту в новій редакції, затвердженого протоколом № 1 від 20.02.2005 року загальних зборів засновників (т.І, а.с.105-115), основними видами діяльності ТОВ «ТКП «Кримторг» є:

- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами,

- оптова торгівля сільськогосподарською технікою,

- оптова торгівля іншим промисловим обладнанням,

- оптова торгівля необробленими чорними і кольоровими металами,

- роздрібна торгівля з лотків,

- консультації з питань комерційної діяльності та управління.

З огляду на зазначене вище, діяльність у сфері вугільної промисловості не відноситься до видів господарської діяльності ТОВ «ТКП «Кримторг».

З метою підтвердження використання у своїй господарській діяльності результатів проведених ТОВ «Картман» та КП «Альянс» маркетингових досліджень, позивачем були надані суду договори щодо реалізації стрічки транспортерної (конвеєрної) наступним контрагентам: ВАТ «Укрвуглебуд», ТОВ «Інтер-Інвест-Уголь», ТОВ «Трейд-Груп-Мар», ТОВ «Олвін Сервіс», ТОВ Компанія «Макс», ТОВ «Комфорт груп» (т.ІІ а.с.46-100, т.ІІІ а.с.19-54).

Однак, враховуючи, що діяльність на ринку вугілля не належить до видів діяльності товариства за КВЕД, суд не може прийняти надані позивачем документи як підтвердження того, що понесені витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Картман» та КП «Альянс» пов'язані з господарською діяльністю товариства.

З таких умов, обґрунтованими є висновки перевірки щодо завищення позивачем валових витрат за IV квартал 2010 року по взаємовідносинам з КП «Альянс» у сумі 300042,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Картман» в сумі 79750,00 грн.

З огляду на це правомірним є донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 75010,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 18752,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс». З тих самих підстав обґрунтованим є збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Картман» в сумі 19937,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій внаслідок виявленого порушення у розмірі 4984,25 грн.

Що стосується висновків перевірки про заниження позивачем амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року на суму 2649,00 грн., наслідком чого стало донарахування податкового зобов'язання у розмірі 662,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., то висновки перевірки позивачем в зазначеній частині не оскаржувались, будь-якого обґрунтування їх помилковості позивачем надано не було.

У зв'язку з цим висновки перевірки в зазначеній частині не були предметом розгляду у справі.

З тих самих підстав не були предметом розгляду у справі висновки перевірки щодо заниження позивачем валових витрат від операційної курсової різниці на суму 4784,00 грн., а також заниження валових витрат по рядку 04.1 декларації на суму 109873,00 грн.

За підсумками вивчення правомірності формування позивачем валових витрат та валового доходу у період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, суд дійшов висновку, що у перевіряємий період позивачем було:

занижено валові доходи на суму 125000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стеллар»,

завищено валові витрати на суму 94947,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Картман» та КП «Альянс»,

занижено валові витрати на суму 4784,00 грн. у зв'язку з не віднесенням до їх складу витрат від операційної курсової різниці,

занижено валові витрати на суму 109873,00 грн. по рядку 04.1 Декларації,

завищено валові витрати

При цьому під час розгляду справи не було підтверджено висновки перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму 416667,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0001492302 від 22.08.2011 рокує таким, що прийнято податковим органом протиправно в частині збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування до нього 26041,50 грн.штрафних санкцій.

Що стосується висновків перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Сума донарахованого позивачу податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій, становить 216802,50 грн. (1743442,00 грн. основний платіж та 43360,50 грн. штрафні санкції), у тому числі:

60008,33 грн. податку на додану вартість та 15002,25 грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок формування податкового кредиту по нікчемному правочину з КП «Альянс»,

15950,00 грн. податку на додану вартість та 3987,50грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок формування податкового кредиту по нікчемному правочину з ТОВ «Картман»,

97483,00 грн. податку на додану вартість та 24370,75грн. штрафних санкцій донараховано внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого по взаємовідносинам з ТОВ «Карагандарезинотехніка» (Республіка Казахстан).

Як вбачається з даних акту перевірки, перелічені вище порушення були вчинені позивачем у період з жовтня по грудень 2010 року.

У цей період платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були визначені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, а також свідченням реальності здійсненого правочину.

Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності (управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) може свідчити про те, що укладена цивільно-правова угода не була направлена на настання реальних правових наслідків, а метою її здійснення є отримання податкової вигоди.

На фіктивність відповідної господарської операції може вказувати відсутність товарно-транспортних накладних, що є свідченням відсутності факту перевезення товару. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Як було встановлено судом вище, позивачем було укладено договір з КП «Альянс» від 18.10.2010року №18/10/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг (т.І, а.с.116-118).

КП «Альянс» до договору №18/10/2010 від 18.10.2010 року були складені податкові накладні (т.І, а.с.124,127):

№3896 від 29.10.2010 року на суму 200050,00 грн., з них ПДВ - 33341,67 грн.,

№ 4805 від 30.12.2010 року на суму 160000,00 грн., з них ПДВ - 26666,67 грн.

Крім того, 01.12.2010 року між ТОВ «ТПК «Кримторг» та ТОВ «Картман» було укладено договір №01/12/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг (т.І, а.с.128-130).

ТОВ «Картман» до договору №01/12/2010 від 01.12.2010 року була складена податкова накладна № 502 від 03.12.2010 року на суму 95700,00 грн., з них ПДВ - 15950,00 грн. (т.І, а.с.136).

З урахуванням суми податку на додану вартість, сплаченого по податковим накладним №3896 від 29.10.2010 року, № 4805 від 30.12.2010 року та № 502 від 03.12.2010 року позивачем було сформовано склад податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Проте, під час розгляду справи судом було встановлено відсутність належних первинних документів, що підтверджується проведення господарських операцій ТОВ «ТПК «Кримторг» з контрагентами ТОВ «Картман» та КП «Альянс». Крім того, в ході розгляду справи не було підтверджено пов'язаність даних правочинів з господарською діяльністю позивача.

З огляду на зазначене вище, складені ТОВ «Картман» та КП «Альянс» податкові накладні не є достатньою підставою для формування позивачем складу податкового кредиту внаслідок не підтвердження дійсності наведених правочинів.

За таких умов, обґрунтованими є висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 33342,00 грн. та за грудень 2010 року на суму 26667,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс». У зв'язку з чим, обґрунтованим є донарахування ТОВ «ТПК «Кримторг» 15002,25 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтованими є також висновки перевірки щодо заниження податку на додану вартість позивачем за грудень 2010 року на суму 15950,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Картман». Внаслідок чого, правомірним є застосування до позивача 3987,50 грн. штрафних санкцій на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

Що стосується заниження позивачем податкового зобов'язання за листопад 2010 року на суму 97483,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Карагандарезинотехніка», то суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2007 року між нерезидентом ТОВ «Карагандарезинотехніка» (продавець) та резидентом ТОВ «ТПК «Кримторг» (покупець) було укладено контракт № 20-ВЕД (т.І, а.с.132-141), предметом якого є поставка товару згідно специфікації.

Відповідно до Специфікації, яка є додатком № 1 до договору (т.І, а.с.142), предметом поставки є конвеєрна стрічка 2РТТ-1000-4-ЕР-400-4,5-3,5-ТГ-РБ у кількості 1200 кв.м.

На виконання умов договору ТОВ «Карагандарезинотехніка» було поставлено позивачу товар 6 бухт стрічки конвеєрної.

За наслідками поставки оформлено вантажно-митні декларації №700000003/7/016426 від 27.08.2007 року та №700000003/7/016428 від, на яких проставлено відмітки Східної регіональної митниці «Сплачено» (т.І, а.с.143,145).

Проте, при проходженні вхідного контролю в Науково-дослідному інституті гірнорятувальноїсправи та пожежної безпеки «Респіратор» виявилось, що 5 з 6 імпортованих бухт стрічки конвеєрної не відповідають вимогам нормативної документації, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами (т.І, а.с.148-152).

На підставі наказу директора ТОВ «ТПК «Кримторг» № 17 від 15.11.2010 року (т.І, а.с.171) неякісний товар було знищено та списано, про що також свідчить наявний в матеріалах справи акт списання ТМЦ (т.І, а.с.168).

До договору № 20-ВЕД від 27.07.2007 року було складено рекламаційний акт щодо необхідності заміни неякісного товару якісним (т.І, а.с.153).

На підставі зазначеного, позивачу ТОВ «Карагандарезинотехніка» було поставлено позивачу 5 бухт якісного товару згідно з вантажно-митною декларацією від 24.10.2007 року, на якій проставлено відмітку Східної регіональної митниці «Сплачено» (т.І, а.с.154).

Суму податку на додану вартість, сплачену згідно вантажно-митним деклараціям, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту.

Однак, за висновками податкового органу, позивач не мав права формувати податковий кредит по товару, який виявився неякісним, оскільки позивачем не було проведено за нього сплату та вказаний товар не був використаний у господарській діяльності, а був знищений.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст. з Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону № 168 передбачалось, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою (п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону № 168).

Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачалось, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Як зазначалось судом вище, за наслідками господарської операції між позивачем та ТОВ «Карагандарезинотехніка» були складені вантажно-митні декларації. Вантажно-митні декларації оформлені належним чином, що не заперечується відповідачем у справі.

Відміткою Східної регіональної митниці на ВМД підтверджується оплата позивачем податку на додану вартість за імпортований товар. Вказаний факт також не заперечується відповідачем.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивач мав право формувати податковий кордит на підставі названих вантажно-митних декларацій в загальній сумі 97483,00 грн.

Що стосується заперечень відповідача відносно того, що позивачем не було проведено оплату за неякісний товар, у зв'язку з чим у нього відсутнє право формувати податковий кредит по даній господарській операції, то суд зазначає наступне.

У відповідно до п.3.3. Контракту № 20-ВЕД від 27.07.2007 року заміна товару на якісний відбувається за рахунок продавця протягом 45 днів. Згідно з п.7.2 Контракту у випадку вимоги заміни поставленого неякісного вару, всі витрати, в тому числі банківські, несе продавець.

Таким чином, згідно умов Контракту № 20-ВЕД від 27.07.2007 року у покупця відсутній обов'язок проводити оплату за неякісний товар.

Вказані обставини також встановлені рішенням Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26.06.2009 року у справі АС №300у/2008 (т.І, а.с.157-166).

До того ж, суд зазначає, що у відповідності до п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» достатньою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Сплата позивачем податку на додану вартість за імпортований ТОВ «Карагандарезинотехніка» підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

За таких умов, позивачем правомірно сформовано податковий кредит листопада 2010 року у розмірі 97483,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Карагандарезинотехніка».

У зв'язку з чим, необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 97483,00 грн. та застосування до нього 24370,75 грн. штрафних санкцій.

На підставі зазначеного вище, податкове повідомлення рішення № 0001502302 від 22.08.2011 року в зазначеній частині є таким, що прийнято податковим органом протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на проведення судової експертизи.

У заяві від 20.12.2012 року позивач зазначив, що не наполягає на компенсації витрат на проведення судової експертизи.

Приймаючи до уваги до уваги зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнутиз Державного бюджету України на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 28.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 0001492302 від 22.08.2011 року в частині збільшення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування 26041,50 грн. штрафних санкцій.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 0001502302 від 22.08.2011 року в частині збільшення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» з податку на додану вартість в сумі 97483,00 грн. та застосування 24370,75 грн. штрафних санкцій.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство «Кримторг» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.