Ухвала суду № 28299843, 24.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" грудня 2012 р. Справа № 0670/5069/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся", Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" жовтня 2012 р. у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Леся" звернулося з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.05.2012 р. № 0002612200, № 0002602200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-ОДПІ) від 31.05.2012року № 0002602200, в частині визначення приватному акціонерному товариству "Виробничо-комерційна фірма "Леся" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 113729 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апелянт - приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна фірма «Леся» (далі-Товариство) в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, відсутність оцінки представленим доказам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про повне задоволення позову.

ОДПІ просить в апеляційній скарзі скасувати вказану постанову у частині задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОДПІ - залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової перевірки ОДПІ з питань дотримання вимог Товариством податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та на підставі акту перевірки від 17.05.2012 року №298/22-00/00309097, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002612200, №0002602200 від 31.05.2012 року.

Вказаними рішеннями визначено Товариству грошові зобов'язання - донарахування податку на прибуток у розмірі 460697 грн. і 72900 грн. фінансових (штрафних) санкцій та донараховано податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 5514 грн. і 1379 грн. штрафних санкцій з чим не погодилося Товариство.

Згідно вказаних документів Товариством порушено пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №283/97-ВР), п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138,п.146.12 ст.146, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, ним не віднесено до валового доходу 494475 грн. простроченої кредиторської заборгованості у взаємовідносинах з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ"; не віднесено до валового доходу 50850 грн. за рахунок невірно обрахованого приросту вартості запасів 1 кварталу 2011 року в частині придбання послуг від ТОВ Новотекс"; безпідставно збільшено валові витрати у взаємовідносинах із ПП "Спейсез Ту Рент", що не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 118905 грн.; безпідставно збільшено валові витрати у взаємовідносинах із ТОВ Новотекс", які не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 996636 грн.; безпідставно віднесено до складу витрат вартість ремонтних робіт в сумі 44234 грн.; безпідставно віднесено до складу собівартості за 2-4 квартали 2011року суми послуг наданих ТОВ "Новотекс", які не підтверджені відповідними документами в розмірі 196504 грн.

Судом встановлено, що відповідно до контракту № 14/2008 від 25.04.2008 року з компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" (а.с.124 т.2) Товариство зобов'язалося протягом 36 місяців після підписання контракту (п.5.1. контракту) оплатити всю вартість поставки на загальну суму 494475 грн. Відтак, платіж мав бути здійснений до 25.04.2011 року. Станом на день проведення перевірки, 17.05.2012 року Товариством зазначені кошти за поставлену продукцію ( устаткування) не були сплачені.

У відповідності до п.9 розділу 9 вказаного контракту матеріальним правом, яке застосовується до даного контракту є діюче законодавство України.

З'ясувавши дійсні обставини, суд вірно зазначив, що в розумінні вимог пп.14.1.257, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу та ст.257 ЦК України, вказана заборгованість Товариства перед компанією "Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ" станом на 12.05.2012року не набула статусу заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Із врахуванням строків позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, така заборгованість може за умови її непогашення бути безповоротною фінансовою допомогою лише після 25.04.2014 року, тобто через три роки після закінчення строків сплати, передбачених в контракті ( 25.04.2011 року + три роки). Вказане визначено і приписами ч.5 ст.261 ЦК України.

Крім того, згідно додаткової угоди №1 від 06.04.2011 року до контракту №14/2008 від 25.04.2008 року договір продовжено до 31 грудня 2012 року.

З огляду на викладене, у податкового органу не було підстав вважати кошти в сумі 494475 грн., які віднесено Товариством до валового доходу, безповоротною фінансовою допомогою і, тому відсутні підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113729 грн.

Проте, вирішуючи спір в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602200 від 31.05.2012 року, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що при визначенні Товариству розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 460697 грн. та 72900 грн. фінансових санкцій податковий орган вважав, що воно не віднесло до валового доходу 50850,00 грн. за рахунок невірно обрахованого приросту вартості запасів 1 кварталу 2011 року в частині придбання послуг від ТОВ «Новотекс». Також, безпідставно збільшило валові витрати на вартість послуг субпідряду ТОВ «Новотекс», що не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами в розмірі 996636 грн. за 1 квартал 2011 р. та в розмірі 196504 грн. за 2 - 4 квартали 2011 року. Безпідставно збільшено валові витрати у взаємовідносинах із ПП «Спейсез Ту Рент», що не підтверджено

відповідними бухгалтерськими документами у розмірі 118905,00 грн. та віднесено до складу витрат вартість ремонтних робіт в сумі 44234,00 грн.

За актом перевірки Товариство надає послуги пошиття готових виробів компанії «Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ» (Німеччина) з давальницької сировини. Згідно додаткової угоди виконання окремої операції по переробці давальницької сировини проводило ТОВ «Новотекс», а Товариство включало послуги ТОВ «Новотекс» до складу валових витрат. Вартість послуг з переробки включається в собівартість готової продукції і є складовою частиною її балансової вартості відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси», тому, на думку податкового органу, такі витрати повинні приймати участь у перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Приймаючи висновки ОДПІ в частині заниження позивачем валового доходу за 1 квартал 2011 р. через невключення до приросту балансової вартості запасів у залишках готової продукції вартості послуг з прання ТОВ «Новотекс» в сумі 50850,00 грн. на кінець 1 кварталу 2011 року, суд виходив з того, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Відтак, на думку суду, податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають всі витрати, у тому числі і вартість послуг з прання ТОВ «Новотекс», які пов'язані з доведенням готової продукції до придатного для використання стану, виробленої позивачем з давальницької сировини на замовлення нерезидента.

Проте, суд зробив невірні висновки, оскільки згідно ст.1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику. Відповідно до визначень запасів (активів), які наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» випливає, що в бухгалтерському обліку запасами визнаються активи, які належать на праві власності платнику податків. Відтак, податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає виключно балансова вартість запасів, належних платникові податків на праві приватної власності. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 липня 2012 р. у адміністративній справі № 2а-17413/10/2670 (К/9991/12376/12).

Разом з тим, давальницька сировина та готова продукція, виготовлена з неї позивачем на замовлення компанії «Лейневебер ГмбХ і Ко.КГ», послуги з прання якої виконувало ТОВ «Новотекс», згідно Закону України «Про операції з давальницькою сировиною», не є власністю Товариства, тому не повинні обліковуватися на його балансі і брати участь у перерахунку балансової вартості запасів за п.5.9 ст.5 Закону. З огляду на це, витрати на послуги ТОВ «Новотекс» не формують балансової вартості запасів у залишках готової продукції за відсутності права власності на неї у позивача, тому вартість послуг за п.5.9 ст.5 Закону не повинна включатися до перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а підлягає включенню до складу валових витрат на підставі пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по даті першої з подій - списанню коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) або фактичного отримання платником результатів робіт (послуг).

Відповідно, грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12712,00 грн. і штрафна санкція в сумі 3178,00 грн. визначені ОДПІ неправомірно.

Щодо завищення валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Новотекс», то ОДПІ у акті зазначила, що Товариство уклало з компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» (Німеччина) контракт № 12/2010 від 09.09.2010 р. на виготовлення швейних виробів за замовленням із сировини замовника. На виконання умов контракту № 12/2010 від 09.09.2010 р. Товариство уклало з ТОВ «Новотекс» договір обробки напівфабрикатів швейних виробів з давальницької сировини за номером 04/01 від 04.01.2011 р. та договір підряду № 10/01 від 04.01.2011 року. Вважає, що відсутні документи, які повинні свідчити про транспортування по всьому маршруту руху напівфабрикатів та дозволів митного органу на розміщення товарів у режимі переробки згідно «Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України». Отримання послуг по обробці напівфабрикатів швейних виробів з давальницької сировини було оформлене актами виконаних робіт за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., перелік яких відображено в додатку № 8 до акту перевірки, а саме, в даних актах виконаних робіт зазначено кількість одиниць оброблених напівфабрикатів швейних виробів та загальна вартість даних робіт без зазначення одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. На думку відповідача вищенаведені обставини свідчать про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Погодившись з таким висновком ОДПІ, суд виходив з того, що у позивача були господарські відносини з компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» щодо виготовлення швейних виробів із давальницької сировини, зумовлені контрактом № 12/2010 від 09.09.2010 року. За умовами даного контракту термін його дії був визначений до 31.12.2011 року (п.12.1) та не передбачав залучення до його виконання інших суб'єктів господарювання на митній території України. Доповнення до контракту № 12/2010 від 09.09.2010 року, які надавали право Товариству на залучення до його виконання ТОВ «Новотекс» були підписані лише 13.01.2011 року (а.с.122 т.2). Разом з тим, 04.01.2011 року Товариством був укладений договір №04/01 з ТОВ «Новотекс», відповідно до якого позивач доручив ТОВ «Новотекс» проведення окремих робіт (технологічне прання та фарбування швейних виробів), зумовлених договором позивача з компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» (контракт № 12/2010 від 09.09.2010 року). Суд вважав, що за таких обставин договір № 04/01 Товариства з ТОВ «Новотекс» не може розцінюватися як належно укладений, так як є наявна фальсифікація щодо дати договору при укладені, а, також, такий договір не може породжувати будь-яких правових наслідків.

Однак, такий висновок судом зроблено помилково.

Із змісту контракту № 12/2010 від 09.09.2010 р., укладеного між Товариством і компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» (Німеччина) щодо виготовлення швейних виробів із давальницької сировини, а правовою природою є договором підряду. Відповідно до п.12.4 контракту № 12/2010 від 09.09.2010р. матеріальним правом, яке застосовується до даного контракту є діюче законодавство України.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Тобто, підрядник має право залучити субпідрядників у випадку відсутності в договорі із замовником прямої заборони на такі дії.

У контракті відсутні заборони щодо залучення Товариством до виконання контракту третіх осіб - субпідрядників. Відтак, Товариство мало законне право, незалежно від компанії «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ», укласти «04» січня 2011 р. договір № 04/01 з ТОВ «Новотекс», відповідно до якого воно доручило останньому виконання окремих робіт (технологічне прання та фарбування швейних виробів), зумовлених контрактом № 12/2010 від 09.09.2010 року.

Разом з тим, 13 січня 2011 р. між Товариством і компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» укладено додаткову угоду № 6 до контракту № 12/2010 від 09.09.2010 р., відповідно до суті якої компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ» погоджено право позивача на залучення до виконання окремої операції (прання і фарбування брюк) по переробці давальницької сировини товариства «Новотекс», тобто фактично схвалено укладену позивачем з ТОВ «Новотекс» угоду № 04/01 від 04.01.2011р.

Вказане не дає підстав вважати укладений 04.01.2011 р. договір № 04/01 сфальсифікованим.

Згідно висновків акту товарно-транспортних накладних, накладних про передачу протягом 1-го кварталу 2011 року матеріальних цінностей відсутні посилки на матеріально-відповідальних осіб як Товариства так і ТОВ «Новотекс», які відповідно передавали матеріальні цінності для транспортування, а інші - приймали такі цінності від перевізника, відсутність їх підписів. Оцінивши вказане суд погодився з доводами податкового органу про відсутність відповідних документів бухгалтерського обліку в підтвердження господарських відносин Товариства з ТОВ «Новотекс».

В ході апеляційного розгляду справи представник ОДПІ пояснив, що вказане порушення дає підстави вважати господарську операцію безтоварною.

Проте, такі висновки податкового органу та суду є безпідставними, оскільки в ході судового розгляду справи було підтверджено реальність здійснення господарської діяльності Товариством на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт, в яких зафіксовано господарські операції з виконання ТОВ «Новотекс» послуг з прання і фарбування напівфабрикатів швейних виробів. Такі акти виконаних робіт відповідно до статті 1, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є первинними документами. Акти виконаних робіт містять всі передбачені пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити, і в силу приписів пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України є розрахунковими первинними документами, які підтверджують податкові витрати.

Здійснення господарської операції підтверджено податковими накладними, виписаними ТОВ «Новотекс» по факту виконання робіт для позивача, які згідно п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України є податковими документами. Оплата підтверджена банківськими виписками, в яких зафіксовані факти проведення розрахунків Товариством за виконані роботи з ТОВ «Новотекс».

Вищевказане суд залишив поза увагою і не надав належної оцінки представленим доказам у сукупності з товаро-транспортними накладними та накладними про приймання-передачу матеріальних цінностей.

Товарно-транспортні накладні та накладні, складені позивачем і товариством «Новотекс», підтверджують операції з транспортування (переміщення) швейних виробів між позивачем і ТОВ «Новотекс», та не можуть бути підставою для розрахунків за виконані роботи, тому що не фіксують факти виконання робіт, відтак, не є первинними документами, які підтверджують понесені Товариством податкові витрати з придбання робіт у ТОВ «Новотекс».

Крім того, в матеріалах справи містяться інші докази на підтвердження реальності проведених господарських операцій з товариством «Новотекс», які судом першої інстанції безпідставно не враховані, а саме:

Згідно дозволів митного органу на кожний факт переміщення швейних виробів між Товариством і ТОВ «Новотекс», довідок про проведення декларування валютних цінностей вбачається, що вони оформлялися сторонами на підставі митного законодавства в зв'язку з перебуванням давальницької сировини іноземного замовника, з якої виготовлялися швейні вироби, під митним наглядом (т.10,стор.29,39,43,68,71,86).

Письмові пояснення та відповідні копії розрахункових документів надавались ОДПІ безпосередньо ТОВ «Новотекс» під час проведення зустрічної перевірки ТОВ «Новотекс», що підтверджується повідомленням № 197 від 10.05.2012 р. на лист відповідача № 3990/22-00 від 10.05.2012 р., копія якого долучена до матеріалів справи. ТОВ «Новотекс» в повному обсязі задекларовані і сплачені в бюджет податкові зобов'язання з ПДВ по спірних господарських операціях, що не заперчується податковим органом.

Безпідставно не враховано судом і той факт, що витрати Товариства по придбанню послуг ТОВ «Новотекс» були компенсовані замовником - компанією «Ляйневебер ГмбХ і Ко.КГ», що підтверджується матеріалами податкової перевірки і відповідачем не заперечується. Тобто, результати робіт ТОВ «Новотекс» використані в господарській діяльності Товариства.

В ході апеляційного розгляду справи представник ОДПІ не заперечував реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Новотекс», договори, укладені між позивачем і ТОВ «Новотекс», не визнані нікчемними. Крім того, податковим органом підтверджений в повному обсязі податковий кредит Товариства по спірних господарських операціях з ТОВ «Новотекс», сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних.

Суд залишив поза увагою приписи пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України і безпідставно товарно-транспортним накладним надав статус документів первинного обліку, виключно якими повинні підтверджуватись понесені Товариством податкові витрати з придбання робіт у ТОВ «Новотекс».

Щодо висновку податкового органу про порушення Товариством податкового законодавства по господарських операціях з ПП «Спейсез Ту Рент», то в ході апеляційного розгляду з'ясовано, що підставою для цього став висновок про нікчемність укладеного між позивачем і ПП «Спейсез Ту Рент» правочину, який грунтується на акті № 574/233/37006165 від 11.05.2011 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Спейсез Ту Рент» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якому зазначено, що ПП «Спейсез Ту Рент» порушено ст.228 ЦК України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Судом першої інстанції погодився з таким висновком і мотивовував своє погодження тим, що податкова і видаткова накладні, якими оформлена господарська операція з поставки запчастин ПП «Спейсез Ту Рент» на адресу Товариства складено з порушенням чинного законодавства, не надано договору поставки, перераховано постачальникові кошти в сумі 142686 грн. тоді як вартість запчастин становить 118905 грн.

Але такі висновки суду теж є помилковими.

Так, на підтвердження реальності проведеної господарської операції Товариством надано копії первинних документів: видаткова накладна № 13 від 01.02.2011 р. на загальну суму 142686,00 грн.; податкова накладна № 7 від 01.02.2011 р. на загальну суму 142686,00 грн.; платіжне доручення № 245 від 01.03.2011 р. на загальну суму 120340,80 грн., платіжне доручення № 262 від 03.03.2011 р. на загальну суму 22345,20 грн.; квитанція № 130321 серії АМВ від 15.03.2011 р. про сплату послуг кур'єрської доставки вантажу від ПП «Спейсез Ту Рент», перевізник - ФОП ОСОБА_6; прибуткова накладна № ПН-000166 від 15.03.2011 р., яка підтверджує факт оприбуткування ТМЦ на склад позивача; накладна на внутрішнє переміщення № ПМ-000189 від 13.04.2011 р., про видачу запчастин зі складу матеріалів в цех розкрійної дільниці; акт на списання матеріалів від 30.04.2011 р., звіт про прибуток і видаток товарно-матеріальних цінностей за квітень 2011 р., акт про списання матеріалів від 31.05.2011 р., звіт про прибуток і видаток товарно-матеріальних цінностей за травень 2011 р., якими зафіксовані факти господарського використання придбаних запчастин для ремонтів обладнання позивача.

Відтак, спірна господарська операція підтверджена всіма передбаченими законодавством первинними розрахунковими документами, що згідно приписів п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає право Товариству на врахування таких витрат у складі валових витрат. Відсутність у Товариства договору, укладеного в письмовій формі, не є підставою для висновків про незаконність валових витрат. Згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила ії вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Вищевказані первинні документи підтверджують виконання сторонами укладеної угоди, спір між сторонами правочину відсутній.

Відносно розбіжностей між вартістю запчастин і сумою перерахованих коштів судом першої інстанції не враховано, що з вартістю запчастин 118905 грн. Товариство сплатило постачальнику податок на додану вартість, який додається до ціни запчастин, і в цілому це складає 23781 грн. До складу валових витрат Товариство віднесло вартість запчастин без ПДВ 118905 грн.

Прибуткова накладна на оприбуткування на склад запчастин була оформлена 15.03.2011 р. - по даті надходження запчастин від перевізника, яким в даному випадку виступала служба кур'єрської доставки підприємця ОСОБА_6, про що в ході судового розгляду письмово і усно давались пояснення суду першої інстанції.

Щодо укладення договору не в письмовій формі, то це не є підставою для висновків про незаконність валових витрат. Так, у відповідності до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Вищевказані первинні документи підтверджують виконання сторонами укладеної угоди, спір між сторонами правочину відсутній, з огляду на що висновки суду є безпідставними.

Про реальність господарської операції з ПП «Спейсез Ту Рент», її деталі, причини, підстави і спосіб виконання підтвердили в ході апеляційного розгляду справи свідки - директор ОСОБА_7, головний бухгалтер ОСОБА_8 та матеріально відповідальна особа ОСОБА_9, яка оприбутковувала товар по складу та видавала його.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що постачальник ПП «Спейсез Ту Рент» на момент здійснення господарських операцій з позивачем перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, було зареєстроване платником податку на додану вартість, тобто мало цивільну правоздатність і дієздатність, мало право укладати будь-які не заборонені законом договори і виписувати податкові накладні. В підтвердження цього до матеріалів справи долучені відповідні роздруківки з офіційних сайтів баз даних ДП «Інформаційно-ресурсний центр» та ДПС України.

Відносно порушення Товариством п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України через перевищення десятивідсоткового ліміту від балансової вартості основних фондів витрат на ремонти, що призвело до завищення податкових витрат на 44234 грн., то судом зазначено єдину підставу відмови у задоволені позову - позивач не наводить жодних доводів та підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 31.05.2012року № 0002602200 саме в частині невизнання ОДПІ віднесення до валових витрат 44234 грн., отриманих від ТОВ "Чистий світ", які перевищують 10% ліміт.

Однак, суд, залишивши поза увагою приписи ч.2 ст.71 КАС України, зробив помилковий висновок про правомірність доводів податкового органу.

Так, в акті перевірки не наведено розрахунків відповідно до п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, а також розрахунків загальної суми витрат на ремонти, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення ліміту витрат на ремонти в сумі 44234 грн. Не зроблено цього і в ході судового розгляду справи.

При апеляційному розгляді справи з'ясовано, що за даними податкового обліку Товариства станом на 1 січня 2011 року балансова вартість всіх груп основних засобів становить 3387936 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., яка долучена до матеріалів справи, матеріалами податкової перевірки, а саме відомостями таблиці 2 розділу 3.1.3 акта № 298/22-00/00309097 від 17.05.2012 року. Відтак, ліміт витрат на ремонти відповідно до п.146.12 ст.146 Податкового кодексу становить 338794 грн.

Товариство при складанні декларацій за податкові періоди другий, другий - третій, другий - четвертий квартали 2011 року визначив 10-відсотковий ліміт в розмірі 271754 грн. на підставі сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на 01.04.2012 р., яка врахована ним в сумі 2717541 грн., та визначив суму витрат на ремонти в розмірі 44233 грн., які включив в межах визначеного ліміту до складу податкових витрат за рядком 06.1.5.2, що підтверджується додатками ЗВ та АМ до податкових декларацій з податку на прибуток за другий, другий - третій, другий - четвертий квартали 2011 року.

Державна податкова служба України в листі від 27.05.2011 р. № 100011/6/15-0315 роз'яснила, що при розрахунку 10-відсоткового ліміту слід брати сукупну балансову вартість всіх груп основних засобів на 01.01.2011 р. та враховувати затрати на ремонти та поліпшення об'єктів основних засобів у тому періоді, в якому вони були здійснені.

Вище вказане не спростовано відповідачем в судовому засіданні.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 31.05.2012 року № 0002612200 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 5514 грн. та фінансових санкцій в сумі 1379 грн., то у відповідності до приписів ч.1 ст.71 КАС України, позивачем не доведено у суді І інстанції ті обставини, на яких грунтуються його вимоги та не представлено доказів на спростування висновків податкового органу, викладених у акті перевірки з приводу віднесення до податкового кредиту окремих сум ПДВ, які підлягали сплаті за нульовою ставкою, зумовлені переробкою давальницької сировини, але не підтверджені відповідними вантажно - митними документами при вивезенні таких товарів за межі митної території України.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" підлягає до часткового задоволення у частині відмови у задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602200 від 31 травня 2012 року Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби в сумі 346968 грн. основного платежу та 72900 грн. штрафних санкцій, у решті постанова підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" задовольнити частково. Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року у частині відмови у задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602200 від 31 травня 2012 року Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби в сумі 346968 грн. основного платежу та 72900 грн. штрафних санкцій і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002602200 Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 31 травня 2012 року в сумі 346968 грн. основного платежу та 72900 грн. штрафних санкцій.

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби лишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року в іншій частині залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

А.В. Жизневська

Повний текст постанови виготовлено "28" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано: рек з пов

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Леся" вул.Радянська,3 А,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Ушакова, 3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700