Ухвала суду № 28298757, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5767/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень №0010302307, №0001212307,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2011 року № 0010302307, від 17 лютого 2012 року № 0001212307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА»є юридичною особою, та зареєстрована 24 червня 2010 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію від 24 червня 2010 року № 10701020000040314).

Відповідачем проведено на підставі наказу від 24 жовтня 2011 року № 2155, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Розетка.УА»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Екліпт»за січень, лютий, березень, квітень, липень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 27 жовтня 2012 року № 1415/23-7/37193071.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 556 378 грн., в т.ч. у січні 2011 року - 441667 грн., лютому 2011 року - 404070 грн., березні 2011 року - 719717 грн., у квітні 2011 року - 666000 грн., у липні 2011 року - 324924 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0010302307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 556 378 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції 81 325 грн..

В результаті адміністративного оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 27 січня 2012 року №845/10/251-114 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА»задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17 листопада 2011 року №0010302307 в частині 3 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На виконання рішення ДПА у м. Києві відповідач прийняв 17 лютого 2012 року податкове повідомлення-рішення № 0001212307.

В результаті адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Відповідач посилається на відомості, отримані з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»та на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача.

З урахуванням зазначених обставин, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Екліпт»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, фінансово-господарська діяльність «Екліпт»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Екліпт», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Екліпт»та ТОВ «Розетка.УА»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На думку апелянта податкові накладні складені ТОВ «Екліпт», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Розетка.УА»суму податку на додану вартість в розмірі 2556378 грн., а відповідачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 2556378 грн. сформованого за рахунок ТОВ «Екліпт», чим порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Екліпт».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екліпт»(Постачальник) та ТОВ «Розетка.УА»(Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 01/01/11 від 01 січня 2011 року.

Відповідно до видаткових накладних ТОВ «Екліпт»в січні-квітні 2011 року та в липні 2011 року поставлено, а ТОВ «Розетка.УА»отримано техніку на загальну суму 15 338 264,54 грн. в тому числі податок на додану вартість 2 556 377,42 грн..

Транспортування електронної техніки здійснювалося ТОВ «Постман»на підставі укладеного з ТОВ «Розетка.УА»договору про надання кур'єрських послуг № К0052/100 від 01 жовтня 2010 року.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних від 04.01.2011 року № 00000001, від 01.02.2011 року № 00000001, від 01.03.2011 року № 00000001, від 01.04.2011 року № 00000001, від 01.07.2011 року № 00000002, від 11.07.2011 року № 00000037, від 18.07.2011 року, № 00000043, від 25.07.2011 року № 00000058, що підтверджують поставку товару автопідприємством ТОВ «Постман»до ТОВ «Розетка.УА»за видатковими накладними №04/01-03 від 04.01.2011 року, №01/02/03 від 01.02.2011 року, № 01/03/02 від 01.03.2011 року, № 01/05/02 від 01.04.2011 року, № 01/05/03 від 01.04.2011 року, № 01/07/01 від 01.07.2011 року № 11/07/01 від 11.07.2011 року, № 18/07/01 від 18.07.2011 року, №25/07/01 від 25.07.2011 року.

Оплата за отримані послуги від виконаних робіт ТОВ «Постман»підтверджується банківськими виписками № 26002285365200 з 07.12.2011 року до 07.12.2011 року, № 26002285365200 з 17.01.2011 року до 17.01.2011 року.

Згідно наданих копій платіжних доручень № 659 від 06 червня 2011 року на суму 1 470 092,38 грн., № 641 від 27 травня 2011 року на суму 1 600 000,00 грн., № 546 від 14 квітня 2011 року на суму 1 285 876,60 грн., №748 від 14 липня 2011 року на суму 1 447 519,00 грн., № 742 від 12 липня 2011 року на суму 1 400 000,00 грн., № 543 від 13 квітня 2011 року на суму 2 714 123,40 грн., № 516 від 01 квітня 2011 року на суму 2 000 000,00 грн., № 838 від 30 серпня 2011 року на суму 1 949 541,15 грн., № 740 від 11 липня 2011 року на суму 250 000,00 грн., № 513 від 31 березня 2011 року на суму 1 134 900,00 грн., № 505 від 28 березня 2011 року на суму 893 700,00 грн., № 333 від 31 січня 2011 року на суму 2 650 000,00 грн. за поставлену техніку ТОВ «Розетка.УА»розрахувалася з ТОВ «Екліпт», які в свою чергу виписали податкові накладні.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, колегія зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ «Екліпт»на момент здійснення правочинів не припинена, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про те, що податкові накладні складені ТОВ «Екліпт», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Розетка.УА»суму податку на додану вартість в розмірі 2556378 грн., а ТОВ «Розетка.УА»безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 2556378 грн., сформованого за рахунок ТОВ «Екліпт», чим порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України не відповідає зібраним доказам наявних в матеріалах справи та діючому законодавству.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджений виданими ним податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0010302307, від 17 лютого 2012 року № 0001212307 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.11.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.