Постанова № 28298574, 10.12.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6047/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретарі Страхарській М. В. за участі:представника позивача Підопригори Н.В., представників відповідача Підлісного О.В., Шатковського В.С., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_14,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Поділля-Трансбуд" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2012 року судом відкрито провадження в адміністративній справі в якій позивач у позові №250 від 12.09.2012 року, просить визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.06.2012 року за №0001262343, №0001272342, №0001282342, №0001371742.

Вважає висновки акту документальної виїзної планової перевірки податкового органу №1127/221/33468780 від 05.06.2012 року на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення такими, що не відповідають фактичним обставинам і податковому законодавству. Податкові повідомлення - рішення ним оскаржувались в адміністративному порядку, однак його скарги податковими органами були залишені без задоволення.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали про що надали письмове заперечення №12142/10/10-013 від 03.10.2012 року, письмові пояснення, які підтвердили у суді.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ "БК Аданіс" ОСОБА_7 пояснив, що товариство виконало роботи з улаштування металевої огорожі у котеджному містечку "Боровик" в с. Новосілки Вишгородського району Київської області по договору №41 с/п від 01.12.2010 року для ТОВ "БК "Поділля - Трансбуд". Договір, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, накладні підписані Лещук І.В., яка є директором ТОВ "БК Адоніс".

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно податкового повідомлення - рішення №0001262342 від 21.06.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.4.1, п.4.2, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, п.5.3, 5.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135.2, п.135.3, п.п.135.4.1п.135.4 ст.135, п.136.1 ст.136, ст.137, п.138.2, п.138.3, 138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8, п.п.138.10.1, п.п.138.10.2, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.139.1 ст.139, п.140.1 ст.140, ст.142, ст.143, ст.145, п.7 підрозділу 4 розділу 20 ПК України, п.123.1 ст.123, п.7, п.11 підрозділу 20 Перехідних положень ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 347622 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 56633,25 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення №0001272342 від 21.06.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.7.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.7 ст.187 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по ПДВ за основним платежем - 264440 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 67580,5 гривень.

Згідно податкового повідомлення - рішення №0001282342 від 21.06.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення ст.2, ст.5, ст.14, ст.15 Закону України "Про плату за землю", п.269.1 ст.269, п.270.1 ст.270, п.286.2 ст.286, п.287.1 ст.287 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем - 1474,74 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 2262,22 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення №0001371742 від 21.06.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.163.1.1, п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1, п.164.2 ст.164, п.171.1, п.п."а" п.171.2 ст.171, п.п."а" п.176.2 ст.176 ПК України, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п."а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.3.4, 3.5, п.3.6 ст.3 Порядку заповнення та складання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 4800 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 1711 гривень.

Податковий орган вважає, що позивач завищив валові витрати за 4-ий квартал 2010 року в сумі 826910 гривень та податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року на суму 165382 гривень, так як ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту вартість з улаштування металевої огорожі по договору №41 с/п від 01.12.2010 року з ТОВ "БК "Адоніс", виконання робіт по якому, на думку відповідача, документально не підтверджено.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" уклало договір з ТОВ "НДЦ "Основа будівництва" №8 с/п від 04.04.2010 року, відповідно до п.3.1.2, п.3.1.3 і п.3.2.1 якого генпідрядник - ТОВ "НДЦ "Основа будівництва" зобов"язується надати субпідряднику повну свободу дій у тому, що стосується якнайкращого виконання робіт (виготовлення та монтаж металевої огорожі) і оплатити субпідряднику - ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" виконану роботу, а той якісно і своєчасно її виконати.

Згідно договору субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01.12.2010 року між генпідрядник - ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" і субпідрядник - ТОВ "БК "Адоніс" останній зобов"язується власними силами та засобами, або з їх залученням виконати роботи (п.1.1), а перший їх оплатити, вартість яких разом з ПДВ становить 992292,32 гривень (п.1.2, п.2.1).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

У бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" за грудень 2010 року відображено операції з виконання робіт по улаштуванню металевої огорожі ТОВ "БК "Адоніс" на суму 992292,32 гривень в тому числі ПДВ - 165382,05 гривень (стор.10 акту перевірки).

Податковому органу і суду надано Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на виконання договору №8 с/п від 04.04.2010 року і договору субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01.12.2010 року, які з урахуванням факту оплати у сукупності із дослідженими судом доказами свідчать про реальність (фактичність) виконання робіт за цими договорами.

Згідно Спеціальних витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблених судом 19.11.2012 року є зареєстрованими: ТОВ "БК Адоніс", яке знаходиться: 04077, м. Київ, Оболонський район, вулиця Дніпровська, будинок 1-а; ТОВ "НДЦ "Основа будівництва", яке знаходиться: 02160, м. Київ, Дніпровський р-н, вулиця Харківське шосе, будинок 8-а.

Фактично податковий орган свій висновок про не підтвердження факту здійснення господарської операції з виконання ТОВ "БК "Адоніс" робіт з улаштування металевої огорожі для ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" у грудні 2010 року, внаслідок чого вважає, що позивач завищив валові витрати за 4-ий квартал 2010 року на суму 826910 гривень ( стор.13 акту перевірки), робить з даних баз ДПС України про середньоспискову чисельність працівників ТОВ "БК "Адоніс" робіт і відповіді ДПІ у Оболонському районі м.Києва №1991/7/22-711-4 від 30.05.2012 року, про неможливість провести зустрічну звірку з ТОВ "БК "Адоніс", яке відсутнє за місцемзнаходження. Суд дає критичну оцінку цьому, так як на думку суду, відповідач не спростовує факт виконання робіт по улаштуванню металевої огорожі, адже фактично не провів перевірку контрагента ТОВ "БК "Адоніс", кількість працівників якого не може свідчити про неможливість виконання ним договору субпідряду №41 с/п від 01.12.2010 року, тобто є припущенням податкового органу, яке спростовується вищенаведеними доказами, які перевірено судом.

Також, судом не встановлено недійсність правочинів: договору №8 с/п від 04.04.2010 року і договору субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01.12.2010 року, які відповідають Закону (ЦК України, ГК України) і його не порушують, що підтверджує податковий орган, адже не вважає ці правочини недійсними (нікчемними), хоч у акті перевірки приходить до висновку про відсутність реального вчинення господарської операції по договору, що у випадку доведеності цього спричиняло би недійсність правочину з відповідними наслідками в тому числі для ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" - позивача.

Цей висновок суду підтверджує, крім вищенаведеного, Фототаблиця об"єкту - металева огорожа в котеджному містечку "Боровик" надана позивачем і пояснення представника ТОВ "БК "Адоніс" дане ним у суді. Тобто, сукупність доказів підтверджує реальність (фактичність) договору субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01.12.2010 року, який відображений у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" на суму 992292,32 гривень в т.ч. ПДВ 165382 гривень.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0001262342 від 21.06.2012 року і №0001272342 від 21.06.2012 року, суд виходить з такого.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав визначати податкове зобов"язання позивачу у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях по податку на прибуток у розмірі 206728 гривень і ПДВ - 165382 гривень по взаємовідносинам за договором субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01.12.2010 року з ТОВ "БК Адоніс", адже цей договір мав реальний характер, так як він спричинив рух активів, зміну зобов'язань і власного капіталу платника, та він відповідає змісту, відображеному в укладеному платником податку договору і він підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами, що на думку суду є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень №0001262342 від 21.06.2012 року і №0001272342 від 21.06.2012 року в цілому, так як у суду не має можливості виокремити іншу частину цих рішень, що повинен зробити податковий орган до компетенції якого віднесено визначення податкових зобов"язань. До цього висновку суд приходить з урахуванням того, що у іншій частині податкових зобов"язань по цих рішеннях у сторін спору не має, тому з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КАС України це не потребує доказування, так як проти цього не заперечують сторони, а розмір податкового зобов"язання по ПДВ - 99058 гривень (264440 - 165382) і по податку на прибуток - 140894 гривень (347622 - 206728), підтверджений доказами, які перевірено судом. Крім цього, відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України, суд враховує обставини встановлені у справі №2270/11129/11, постанова по якій набрала законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Будремсервіс" по договору №41г/п від 20.12.2010 року - віднесення до складу валових витрат вартості відновлення покрівлі виробничого корпусу цигельного заводу в с. Оленівка.

Факт порушення кримінальної справи №41/0300 відносно генерального директора ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" ОСОБА_9 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України не спростовує вищенаведений висновок суду, так як протягом значного проміжку часу не має кінцевого рішення по цій справі, тобто не має обставин визначених ч.4 ст.72 КАС України, які суд зобов"язаний враховувати.

Щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 4800 гривень, відповідно до податкового повідомлення - рішення №0001371742 від 21.06.2012 року, який визначений податковим органом на підставі письмових пояснень 3-х працівників (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, суд вважає не незаконним, так як відповідач дохід цих працівників визначив тільки із їх пояснень, які (пояснення) цього не встановлюють однозначно. Так, ОСОБА_11 у поясненні записаному невідомою особою ствердила, що "Отримує зарплату у залежності від виробітку в середньому 1000 гривень у місяць", ОСОБА_13 у поясненні записаному невідомою особою ствердила, що "Отримає зарплату за місяць 1200 гривень частково не у повному обсязі, так як існує заборгованість по зарплаті перед нею.", ОСОБА_12 у поясненні записаному невідомою особою ствердив "Зарплата становивть від виробітку згідно виконаних робіт (розрядів) 1000 гривень. Тобто, фактично податковий орган не визначив дохід цих працівників (штукатур, муляр, різноробочий) на загальну суму 32000 гривень за лютий - листопад 2011 року, адже зарплата цих працівників є відрядною, що вбачається з пояснень цих працівників, тому при цій системі оплати праці потрібно встановити тарифну ставку, відрядні розцінки та об"єми виконаних робіт, чого не було зроблено. Більше цього, на думку суду ці суми не є об"єктом оподаткування і базою оподаткування, відповідно до вимог статей 163 - 164 ПК України. Крім цього, такий довільний підхід податкового органу до цього факту, міг як занизити оподатковуваний дохід, так і завищити його, що також вказує на незаконній цих дій відповідача.

Згідно п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Таким чином, суд вважає безпідставним визначення податковим органом зобов"язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб і штрафних (фінансових) санкцій за не встановлення факту конкретної суми доходу працівника, що вказує на дії відповідача поза межами наданих йому прав ПК України, який не передбачає цього, тому податкове повідомлення - рішення №0001371742 від 21.06.2012 року повинно бути скасовано повністю.

Відповідач у акті перевірки вказує, що ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" занизило земельний податок в сумі 1474,74 гривень внаслідок його не нарахування за земельну ділянку, яка фактично використовувалась ним у власній господарській діяльності за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (стор. 57 акту перевірки).

Згідно довідки Управління Держкомзему у Кам"янець-Подільському районі Хмельницької області №05-03-25/1261 від 03.05.2012 року та Пановецької сільради Кам"янець-Подільського району №190-02-20 від 31.07.2012 року, ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" на території Пановецької сільради користується земельною ділянкою орієнтовною площею 1,8000 га без правовстановлюючих документів.

Правові засади оплати за використання землі до 2011 року були встановлені Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого визначено, що використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю".

Пунктом 269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об"єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.

З урахуванням пояснень представників сторін у суді встановлено, що мова йде про земельну ділянку закріплену за виробничими приміщеннями, які належать ТОВ "Керамік". Із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що за цим товариством закріплено земельну ділянку загальною площею 2247,8 га. Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, які посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "Керамік" для виробничих потреб в с. Цибулівка вул. М.Харченка, 1 Пановецької сільської ради Кам"янець-Подільського району Хмельницької області, Кадастрового плану - ТОВ "Керамік використовує земельну ділянку загальною площею 2,5600 га. З урахуванням цього, суд робить висновок, що платником земельного податку у цьому випадку не може бути позивач - ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд", якому ця земельна ділянка не належить ні на праві користування, ні на праві власності. Крім цього, не зрозуміла довідка Управління Держкомзему у Кам"янець-Подільському районі Хмельницької області №05-03-25/1261 від 03.05.2012 року, про використання позивачем земельної ділянки орієнтовною площею 1,8000 га, що свідчить про відсутність об"єктивних даних про земельну ділянку, яку нібито використовує позивач, яка має площу або 2247,8 га, або 2,5600 га з урахуванням вищевстановленого.

Таким чином, суд вважає, що законною підставою для сплати земельного податку чи орендної плати у відповідності до Закону України "Про плату за землю" і ПК України є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, або належно зареєстроване право власності на земельну ділянку, чого не має у цьому випадку, тому не було законних підстав у податкового органу нараховувати позивачу земельний податок за 4 квартал 2010 року і 2011 рік.

Частинами 1 - 2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

На підставі наведеного, керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про плату за землю", "Про оплату праці", ПК України, ЦК України, ГК України, КЗпП України і ст.ст. 4 - 15, 70-71, 86, 94, 99-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення №0001262342, №0001272342, №0001282342, № 0001371742 від 21.06.2012 року, визнавши їх протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 2204 гривень шляхом їх безспірного списання з Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 14.12.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович