Рішення № 28297267, 24.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/110/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа № 5009/4414/12

За позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 206)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -ОСОБА_2 (дов. №1858 від 12.09.2012р.);

Від відповідача -Хитрик М.В. (дов.№3865/01-12 від 15.11.2011р.);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину -визнання недійсним договору №34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 16.11.2011 року, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4414/12, справі присвоєно номер провадження 20/110/12, справу призначено до розгляду на 03.12.2012 р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.12.2012р. Справу розглянуто 24.12.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Згідно з п.51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000р. №1723-ІІІ, яка діяла на час початку приватизації спірного об'єкта комунальної власності, право на викуп державного майна (будівлі, споруди, приміщення) має орендар цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості майна. Об'єкт приватизації, зазначений у договору купівлі-продажу, з 2004 року знаходився в оренді приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення №1054/9 від 22.10.2004р. Статтею 793 ЦК України в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди, було передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на один рік і більше. Однак, ні під час укладення договору, ні в подальшому вказаний договір не був нотаріально посвідчений. Таким чином, згідно з ст.ст.216, 220 ЦК України договір оренди нежитлового приміщення №1054/9 від 22.10.2004р. є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В той же час, саме зазначений договір оренди нежитлового приміщення та проведення орендарем поліпшень орендованого майна стали підставою для приватизації цього приміщення способом викупу. На підставі заяви ПП ОСОБА_1 від 01.02.2008р. рішенням Запорізької міської ради №17 від 13.02.2008р. нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, площею 191,2 кв.м та вартістю 86,3 тис.грн. -магазин продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, було включено до Переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації. За таких обставин, до правовідносин, які виникли у процесі приватизації способом викупу на підставі нікчемного договору оренди, мають бути застосовані наслідки нікчемності правочину шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності №34/11 від 16.11.2011р. Крім того, договір купівлі-продажу ОСОБА_1 як фізична особа підписала помилково. Позивач помилково не звернула уваги на те, що у договорі покупцем об'єкта права комунальної власності вказана фізична особа -громадянка, а не фізична особа -підприємець ОСОБА_1 Нежитлове приміщення за договором оренди орендувалося саме фізичною особою підприємцем та використовувалося у підприємницькій діяльності під розміщення магазину, кафе та складу. Після проведення поліпшень орендованого приміщення приватним підприємцем подана заява про включення приміщення до переліку об'єктів приватизації. В процесі приватизації були погоджені умови експлуатації майна, що викупалось, а саме: збереження профілю використання, тобто його використання у господарській діяльності підприємця. На підставі викладеного, ст..ст.16, 215, 216, ч.1 ст.220, ч.1 ст.229 ЦК України позивач -громадянка ОСОБА_1 просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину -визнати недійсним договір №34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 16.11.2011 року, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_1.

20.12.2012р. судом отримано через канцелярію нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, підтримане у судовому засіданні представником позивача, та прийняте судом до розгляду в порядку ст.22 ГПК України, згідно з яким позивач уточнив позовні вимоги і не наполягає на визнанні недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності у зв'язку з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення, а керуючись ст.16, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.220, ч.1ст.236 ЦК України просить визнати недійсним Договір №34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, посвідчений нотаріально 16.11.2011р., укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою-громадянкою ОСОБА_1, з моменту його укладення як такий, що суперечить актам цивільного законодавства (а.с. 67-68).

У судовому засіданні 24.12.2012р. представником позивача заявлено письмове клопотання з урахуванням усних уточнень про відкладення розгляду справи або оголошення перерви для надання нових доказів, мотивуючи тим, що 25.12.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом буде розглядатися апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №5009/3422/12 і можливо апеляційним судом буде надано роз'яснення, необхідне у даній справі.

Клопотання судом відхилено на підставі ст.77 ГПК України як необґрунтоване, оскільки позивач не уточнив, які саме нові докази має намір надати і крім того, він не позбавлений можливості надати докази безпосередньо у засіданні суду першої інстанції у справі №5009/4414/12.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, зазначивши, що відповідно до затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 26.06.1998р. №26 Програми приватизації об'єктів права комунальної власності міста Запоріжжя, ст.5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні і юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». Тобто, законодавець чітко визначив коло осіб, які мають право на приватизацію комунального майна, яке є вичерпним. Набуття фізичною особою спеціального статусу суб'єкта підприємницької діяльності при цьому не вимагається. Формою заяви про приватизацію об'єктів груп А,Д та Ж, яка затверджена наказом Фонду державного майна України від 17.04.1998р. №772, не передбачено серед кола заявників таку категорію як приватні підприємці. Однією із ідентифікуючих ознак підприємця є відомості про державну реєстрацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Зазначення таких відомостей в Заяві не передбачено. Статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»визначено, що продаж об'єкта приватизації шляхом викупу застосовується до об'єктів малої приватизації, включених до відповідного переліку. Включення об'єкту -нежитлового приміщення підвалу та першого поверху площею 258,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2, до переліку об'єктів права комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу, здійснено згідно з рішенням Запорізької міської ради від 13.02.2008р. №17. Таким чином, твердження позивача про те, що право на приватизацію об'єктів пов'язано з попередньою орендою такого об'єкту, є безпідставним. Просить у позові відмовити.

У судовому засіданні 24.12.2012р. судом оглянуто наданий відповідачем оригінал приватизаційної справи стосовно об'єкту приватизації згідно з спірним договором купівлі-продажу від №34/11 від 16.11.2011р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2004 року Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №362/23 від 23.09.2004р. (а.с.16) було підписано договір № 1054/9 оренди нежитлового приміщення (а.с.9-14), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 191,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, складу (п.1.1).

У пункті 11.1 встановлено, що цей договір діє з 22.10.2004р. по 21.10.2007р.

Додатковою угодою від 15.11.2007р. (а.с.10) строк дії договору продовжувався до 21.10.2010р., додатковою угодою від 01.11.2010р. (а.с.22) на 2 роки -до 21.10.2012р.

Додатковою угодою від 22.01.2008р. (а.с.18) договір оренди доповнено пунктом 5.16, згідно з яким встановлено, що орендар в термін з 28.12.2007р. по 27.12.2008р. виконує капітальний ремонт орендованого нежитлового приміщення.

Додатковою угодою від 20.03.2008р. внесено зміни до п.1.1 договору в частині визначення загальної площі орендованого приміщення, змінивши її з 191, 2 кв.м. на 258,5 кв.м. (а.с.19).

05.11.2007р. ПП ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім'я міського голови м.Запоріжжя з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту приміщення за адресою АДРЕСА_2 згідно з договором оренди №1054/9 від 22.10.2004р. (а.с.28). Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2007р. № 548/18 надано дозвіл на проведення капітального ремонту вказаного приміщення (а.с.29). Згідно з довідкою балансоутримувача КП «ВРЕЖО №9»від 10.04.2008р. №474/05 (а.с.31) після перевірки фактично виконаних робіт із реконструкції магазину по бул.Вінтера буд.№18 ПП ОСОБА_1 було вирішено зарахувати виконані загальнобудівельні роботи на суму 298164 тис.грн. з урахуванням ПДВ як невід'ємні поліпшення.

ПП ОСОБА_1 звернулася до Управління приватизації Запорізької міської ради з заявою від 01.02.2008р. (а.с.32,77) про включення нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, зазначивши як підставу договір оренди від 22.10.2004р. № 1054/9 та проведені невід'ємними поліпшеннями орендованого майна.

Також ОСОБА_1 як фізичною особою подано заяву про включення об'єкта -нежитлового приміщення по бул.Вінтера,38 в м.Запоріжжя до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, запропонувавши спосіб приватизації -викуп. Заява заповнена у відповідній формі, датована 01.02.2008р., вх.№438від 04.02.2008р., реєстраційний номер заяви 09/23 від 06.02.2008р. (а.с.80).

Рішенням Запорізької міської ради від 13.02.2008р. № 17 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації»затверджено відповідний перелік згідно з Додатком (а.с.81,33-36), до якого, в тому числі, було включено нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, площею 191,2 кв. м., вартістю 86,3 тис. грн., магазин продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, яке підлягає приватизації способом викупу фізичною особою -ОСОБА_1 (п.40)

Рішенням Запорізької міської ради від 23.04.2008р. № 16 (а.с.82) внесено зміни до рішення №17 від 13.02.2008р., у п.40 додатка до рішення в частині площі та орієнтовної вартості об'єкт приватизації замість «…191,2 кв.м. -86,3 тис.грн…»читати: «...258,5 кв.м.-116,6тис.грн…».

Наказом Управління у справах приватизації від 28.09.2010р. №433 (а.с.37) наказано здійснити підготовку до продажу способом викупу об'єкта права комунальної власності -нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літ.А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 (об'єкт приватизації) фізичній особі ОСОБА_1 (Покупець), призначено дату оцінки об'єкту приватизації.

Рішенням Запорізької міської ради від 06.04.2011р. №20 Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради передано окремі повноваження щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя, зокрема, орендодавця комунального майна, органу приватизації (продавця) щодо здійснення заходів, передбачених чинними нормативно-правовими актами відносно підготовки до приватизації та продажу комунального майна (об'єктів), яке затверджено у переліках об'єктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації, відповідними рішеннями міської ради, або щодо якого приймалось рішення міської ради про приватизацію (а.с.83).

Рішенням Запорізької міської ради №31 від 18.05.2011р. «Про внесення змін до рішень міської ради, якими затверджені переліки об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації»департаменту комунальної власності та приватизації міської ради надано повноваження завершити приватизацію об'єктів комунальної власності, підготовка до продажу яких була розпочата управлінням у справах приватизації міської ради (а.с.84-85).

Наказом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради №272 від 16.11.2011р. (а.с.40) наказано підготувати проект договору купівлі-продажу спірного об'єкту та надати його покупцю-фізичній особі ОСОБА_1 для розгляду, підпису, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

На підставі зазначених рішень між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орган приватизації, відповідач у справі) та фізичною особою - гр. ОСОБА_1 (Покупець, позивач) був укладений договір № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності -нежитлового приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.2) (а.с.23-26).

Пунктом 1.1 даного Договору визначено, що його предметом є передача права власності на комунальне майно м.Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008р. № 17 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 23.04.2008р. № 16) та відповідно до наказу Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010 р. № 433 і наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 16.11.2011 р. № 272. Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 646251 від 01.02.2008 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 21975237, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р. за № 18830965 та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2011 р. № 32043481.

Згідно з п.п.1.4, 1.5 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Повна вартість об'єкта приватизації складає 432552,00 грн. з ПДВ.

Договір № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 16.11.2011р. та зареєстрований в реєстрі за № 1562, а також внесений до Державного реєстру правочинів за №4743858, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів від 16.11.2011 р. №10655708 (а.с.27).

У листопаді 2012р. позивач -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 34/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (оспорюваний договір).

Статтею 12 ГПК України унормовано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи ч. 2 ст. 1 та ст. 12 ГПК України, зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012р. позивач ОСОБА_1 12.04.1993року зареєстрована фізичною особою -підприємцем і перебуває в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.44).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до приписів п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.32,33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1,3,5 ст.203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що оскільки договір оренди нежитлового приміщення в силу приписів ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним, до правовідносин, які виникли в процесі приватизації цього майна, мають бути застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності. Крім того, позивачка звертала увагу на помилку під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, а саме те, що позивач помилково не звернула уваги, що покупцем в договорі було зазначено фізичну особу, а не фізичну особу - підприємця.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що об'єктом оспорюваного договору є комунальне майно, правовідносини щодо якого спочатку виникли у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, як орендаря, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004р.

Дійсно, договір оренди №1054/9 від 22.10.2004р. укладений на строк з 22.10.2004р. по 21.10.2007р у простій письмовій формі, тоді як відповідно до законодавства, чинного на момент його укладення, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягав нотаріальному посвідченню (ст.793 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Доказів визнання договору оренди дійсним в судовому порядку сторонами не надано.

Згідно з п.6.4 цього договору було передбачено, що Орендар має право відповідно до чинного законодавства України, на підставі рішення міської ради приватизувати орендоване нежитлове приміщення.

Разом з тим, приписами ст.ст. 25, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до законодавства. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Предметом спору є визнання недійсним нотаріально посвідченого, зареєстрованого в державному реєстрі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу комунального майна. Як окрема юридична категорія спірний договір купівлі-продажу є особливим договором купівлі-продажу, оскільки його оформлення регулюється спеціальним законодавством і відповідно до ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна»має назву угода приватизації. Відповідно до п.4 Рішення Конституційного Суду України від 1 липня 1998 року у справі №01/1501-97 №1-8/98 (справа щодо приватизації державного майна) на договори купівлі-продажу державного майна поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію.

Згідно з ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Пунктом 4 ст.3 цього Закону встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено, що покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Згідно з п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Із змісту цих норм законодавства про приватизацію, а також наведених вище ст.ст. 25, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слідує, що по-перше, покупцем об'єкта оренди може бути не лише орендар, а і інша особа; по-друге, на відміну від припису ст.6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»законодавство про приватизацію не містить приписів щодо обов'язку фізичної особи, яка бажає укласти приватизаційний договір купівлі-продажу (покупець), зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності.

Крім того, згідно з чинним законодавством договір, укладений фізичними особами, може стосуватися не тільки їх цивільних прав, але і реалізації їх господарських інтересів. Тим більше, якщо сторона договору зареєстрована як фізична особа-підприємець і предметом цього договору є майно, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. Причому ідентифікація сторін в договорі як суб'єктів господарювання необов'язкова. Позивач ОСОБА_1, яка є покупцем нерухомого майна за спірним договором купівлі-продажу, на момент його укладення та розгляду спору в суді зареєстрована як фізична особа-підприємець. Отже, оскільки договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, в якому стороною є фізична особа, яка в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, стосується її підприємницької діяльності, у суду немає підстав для висновку про допущені помилки при підписанні спірного договору купівлі-продажу, тим більше, що законодавство про приватизацію передбачає статус покупця -фізична особа, яка і вказана стороною договору купівлі-продажу.

Із змісту позовних вимог із урахуванням нормативного та документального обґрунтування (а.с.67-68) слідує, що пред'являючи позов у даній справі, позивач по суті оспорює спосіб приватизації -викуп

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна». Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

Відповідно до розділу ІХ Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000 №1723-ІІІ, при приватизації об'єктів комунальної власності є обов'язковим застосування пункту 51 цієї програми, відповідно до якого у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно з п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Із змісту наведених норм слідує, що обов'язковою умовою передачі об'єктів із комунальної власності є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про їх приватизацію у передбачений законом спосіб. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Як встановлено судом, оспорюваний договір було укладено на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02.2006р. №17 (зі змінами згідно з рішенням міської ради від 23.04.2008р. №16), якими затверджено перелік об'єктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації; наказу управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010р. №433; наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 16.11.2011р. №272.

Таким чином, процес приватизації складається з процесуальних дій по здійсненню приватизаційних заходів, що оформлюються офіційними окремими документами, які й можуть бути предметом оскарження.

Із матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено, позивачем не доведено, що зазначені рішення органу місцевого самоврядування та органу приватизації оскаржувались. На час розгляду даної справи ці акти є чинними і в судовому порядку не скасовані, не визнанні недійсними, позовних вимог про визнання їх недійсними не заявлено, а тому створюють права та обов'язки для осіб, яких вони стосується, і яким нежитлове приміщення площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, увійшло до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, із способом приватизації - викуп фізичною особою -ОСОБА_1

Ствердження позивача у позовній заяві, що якраз договір оренди від 22.10.2004р. №1054/9 та проведення орендарем поліпшень орендованого майна вартістю, що перевищує розмір, встановлений законом, міг бути і став єдиною підставою для приватизації вказаного майна способом викупу, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови спірного договору (вступна частина та предмет договору) не містять жодного посилання на договір оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004р. як на підставу його укладення. Лише у п.5.5.2 договору покупець (позивач) зобов'язався здійснити остаточні розрахунки за договором оренди від 22.10.2004р. за №1054/9 у встановленому законодавством порядку.

Однак, ні законодавством, ні спірним договором купівлі-продажу не передбачено, що невиконання цієї умови має правовим наслідком визнання приватизаційного договору недійсним.

Суд також враховує приписи абзацу 1 п.5 мотивувальної частини та абзацу 2 п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №14-рп/2000 (справа про визначення способу малої приватизації), згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законом. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації. Водночас, пропозиція покупця щодо способу приватизації не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»та іншими законами. Отже, визначений ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» послідовний порядок приватизації державного майна передбачає, що укладенню договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в будь-якому випадку повинно передувати прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації певним способом (аукціон, конкурс чи викуп) та включення конкретного об'єкта до відповідного переліку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приписами ст.ст.15,16 ЦК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого цивільного немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст.1 ГПК України до господарського суду мають право звертатися особи за захистом своїх порушених оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За змістом вищенаведеної процесуальної норми, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або легітимного інтересу стосовно предмету спору. Таким чином, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен насамперед визначити наявність у особи, яка звернулася з позовом порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Відчуження об'єкта комунальної власності м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 відбулося в рамках процесу приватизації комунального майна, а саме: після включення спірного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу відповідно до рішення Запорізької міської ради та проведення відповідних процедур (інвентаризація, оцінка майна тощо). Тобто, укладення спірного договору здійснено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним.

Із досліджених судом доказів слідує, що саме позивач (покупець) звернувся із заявою про приватизацію об'єкту способом викупу і згідно зі спірним договором купівлі -продажу саме цим способом об'єкт був відчужений продавцем (відповідачем). У зв'язку з цим позивачем не доведено і судом не встановлено, які права чи інтереси позивача порушені відповідачем і можуть бути відновлені шляхом визнання недійсним приватизаційного договору купівлі-продажу. Тобто, судом не встановлено порушення прав чи інтересу позивача при укладенні спірного договору діями відповідача, яке є умовою для задоволення позову.

На підставі викладеного, враховуючи підстави, на яких позивач просить визнати договір недійсним, суд не бере до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на інші нормативні акти, письмові докази. У задоволенні позову відмовляється повністю.

Згідно з ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення підписано у повному обсязі 28.12.2012р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.