Рішення № 28297166, 25.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 5010/1289/2012-19/66

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького,6, м. Київ 1,01001

до відповідача: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул.Б.Хмельницького,59-а, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 532 578,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Пац В.О., (довіреність № 14-333 від 16.03.12)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" звернулось в суд із позовом до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення 532 578,41 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"зань згідно укладеного договору щодо оплати поставленого природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, натомість через канцелярію суду надійшло клопотання вх.№8598/2012-свх від 24.12.12 про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника на лікарняному та неможливістю забезпечити участь повноважного представника.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Строк вирішення спору визначено ст.69 ГПК України, відповідно до якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п"ятнадцять днів - ч.3.ст.69 ГПК України.

Позовна заява надійшла до господарського суду 15.10.12. Ухвалою суду від 05.12.12 на підставі клопотань сторін про продовження строку розгляду спору вх.№8136/2012-свх продовжено строк розгляду спору до 30.12.12 , отже строк вирішення спору закінчується 30.12.12.

Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме його участь є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа підприємства. В той час як ст.28 ГПК України, передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства чи організації.

Виходячи із вимог ст. 33 ГПК України дане клопотання є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.12 подав відзив на позов вх.№ 7701/2012-свх від 20.11.12 в якому визнав, що оплата за природній газ проводилась з простроченням строків, передбачених договором та зазначив про відсутність своєї вини, оскільки несвоєчасність погашення заборгованості зумовлена низьким рівнем розрахунків за отримані послуги теплопостачання споживачами ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", а також наявністю невідшкодованої різниці в тарифах на теплову енергію.

05.12.12 представником відповідача подано додаткові пояснення по справі вх.№ 8135/2012-свх , в яких він заперечив щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних, пені та штрафу. При цьому вказано, що такі розрахунки здійснені позивачем без врахування проведених оплат за природний газ, що відбулись за період з 01.10.11 по 31.10.12 та надано розрахунки 3 % річних, пені та штрафу, здійснені з врахуванням днів перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

30.09.11 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" укладено договір № 14/2545/11 на купівлю- продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (з додатковими угодами № 1, №2).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ на загальну суму 31344450,29 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні , копії долучено до матеріалів справи (а.с.18-21).

Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем нараховані штрафні санкції.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність своєї вини суд не може прийняти до уваги, враховуючи ст .617 ЦК України, якою передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Виходячи із системного аналізу норм Цивільного та Господарського кодексів суд прийшов до висновку, що відсутність у боржника необхідних коштів та невиконання зобов"язань контрагентами боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання взятого зобов"язання.

Заперечення відповідача щодо правильності нарахування позивачем пені, штрафу та 3 % річних суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу №14/2545/11 сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад (30) тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7(семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається з банківської виписки про надходження коштів на рахунки НАК "Нафтогаз України" від ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за період з 30.09.11 по 30.08.12 (а.с.89-90), в рядку "призначення платежу" вказано про сплату за спожитий газ за двома договорами: №14/2545/11 від 30.09.11 та № 14/2308/11 від 30.09.11.

Пунктом 6.3 договору №14/2545/11 від 30.09.11 сторони узгодили, що у платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Частиною 1 ст.1089 Цивільного кодексу України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, позивачем правомірно проведено нарахування 3 % річних, пені та штрафу, виходячи із суми заборгованості із врахуванням суми проплат за договором №14/2545/11 від 30.09.11.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договору, позивачем за період з 14.11.11 по 16.02.12 нараховано пеню в сумі 223252,61 грн. та штраф - 209592,83 грн., правильність нарахування яких перевірено судом та задоволено за розрахунками позивача, які наявні в матеріалах справи та є арифметично вірними.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону позивачем відповідачу за період з 14.11.11 по 16.02.12 нараховані три відсотки річних в сумі 43166,32 грн. та інфляційні втрати в сумі 56566,65 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних, задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем неправомірно сума боргу за кожен місяць нарахування збільшена на суму інфляційних втрат та за розрахунком, здійсненим судом, інфляційні втрати становлять 56214,69 грн. В решті інфляційних втрат в сумі 351,96 грн. слід відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 223252,61 грн. - пені, 209592,83 грн. - штрафу, 43166,32 грн. - 3% річних та 56214,69 грн. - інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 617, 625, 629, 714, 1089 ЦК України, ст. 216, 230 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 28, 33, 43, 49, 55, 69, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення 532 578,41 грн. задовольнити частково.

Стягнути з державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул.Б.Хмельницького,59-а, м. Івано-Франківськ,76000 (код 03346058) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького,6, м. Київ 1,01001 (код 20077720) - 56214,69 (п"ятдесят шість тисяч двісті чотирнадцять гривень шістдесят дев"ять копійок) - інфляційних нарахувань, 223252,61 (двісті двадцять три тисячі двісті п"ятдесят дві гривні шістдесят одну копійку) - пені, 43166,32 (сорок три тисячі сто шістдесят шість гривень тридцять дві копійки) - 3% річних та 209592,83 (двісті дев"ять тисяч п"ятсот дев"яносто дві гривні вісімдесят три копійки) - штрафу, а також 10644,96 (десять тисяч шістсот сорок чотири гривні дев"яносто шість копійок) - судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 28.12.12